Треба враховувати поведінку втоми поршневих штоків у натягненому стані.

Крихкі матеріали, наприклад деякі чавунні опори, не можна використовувати для циліндрів або з’єднувальних ланок.

Тиск розриву шлангів з їх пристосованнями має бути не менше ніж три номінальних установ­лених тиски запобіжного клапана

  1. Тросові підіймальні елементи

    1. Вантажні металеві троси має бути виготовлено з дротів оцинкованої чи нержавкої сталі і їхній мінімальний допустимий діаметр має бути 6 мм, незалежно від розрахунку.

За іншими параметрами вони мають відповідати ISO 2408 .

    1. Коефіцієнт запасу міцності для металевих тросів, використовуваних для підіймання, має бути щонайменше 5, а там, де підіймають людей, — 10. Коефіцієнт запасу міцності — це відношення мінімальної міцності на розрив металевого троса до максимальної статичної сили, що може бути в металевому тросі з номінальною навантагою в найнесприятливішому положенні (див. також 5.3.5.2).

    2. У кінці металевих тросів має бути міцність на розрив, принаймні, у 80 % мінімальної міцності на розрив металевого троса

  1. Лебідки

    1. Лебідки потрібно розробляти з урахуванням підвищення номінальної навантаги мета­левого троса в 1,6 разів від призначеного.

    2. Відношення діаметрів барабана і троса не повинно бути менше ніж 20. Діаметр бара­бана треба вимірювати від центра самого барабана й до центра першого шару металевого троса, намотаного навколо барабана.

    3. Барабани лебідок мають бути жолобковими. У жолобків має бути радіус у 0,525 від діаметра каната. Крайка фланців барабанів має перевищувати повну висоту шарів плюс 1,6 діа­метра використовуваного дротяного каната

  2. Установки лебідок

    1. Лебідки потрібно розробляти такими, щоб кут розходження від нормальної лінії до осі лебідки/шківа не перевищував 4°.

    2. Якщо лебідки розробляють зі шківами, кількість і передатну кількість шківів потрібно розглядати з розрахунком канатної навантаги.

    3. Співвідношення між діаметром шківів і канатів не повинно бути менше ніж 22. Діаметр шківа треба вимірювати від власного центра шківа до центра каната, накрученого на нього.

  3. Аутригери

Під час розрахування міцності аутригерів треба брати до уваги вимоги 5.2.2.2.

Відповідні комбінації навантаг, наявні в АНТ у стаціонарному режимі, наведено в 5.4.5. Щоб оцінити навантагу на базову пластину під час контактування з опорною поверхнею, допускають, що опорна пластина перебуває на ребрі перекидання АНТ і за цих умов розглядають навантаги, що діють на АНТ за найнесприятливішого розташовання та в найнесприятливіших напрямках.

Максимальний тиск на опорну поверхню для аутригерів має зазначити виробник.

Примітка. Максимально допустимий тиск на опорну поверхню залежить від виду поверхні, на якій призначено використо­вувати засіб АНТ (див Вступ)

Не можна використовувати пневматичні циліндри.

  1. Розрахунок стійкості

(Див. також додаток А)

  1. Навантаги

Треба враховувати наведені нижче навантаги та окремі сили:

  • навантага маси;

  • номінальна навантага;

  • снігова навантага (подає виробник);

  • вертикальні сили;

  • динамічні сили,

  • — вторинні динамічні сили;

  • вітрові навантаги;

  • сила реакції пружини;

  • номінальна навантага перекидання.

  1. Нахил опорної поверхні

Для розрахування стійкості треба брати до уваги максимальний нахил опорної поверхні, визначений виробником засобу АНТ. Треба розглядати як мінімально можливий нахил ґрунту 1,5°. Нахил опорної поверхні не враховують, якщо наявна система забезпечення стійкості з само­вирівнюванням здатна компенсувати його максимальне можливе значення.

Примітка. Параметри нахилу опорної поверхні залежать від аеропорту експлуатування, їх можуть визначити між собою виробник і споживач під час обговорення (див розділ 0)

  1. Пружна деформація

Під час розраховування стійкості необхідно враховувати наслідки пружної деформації. У разі виявлення істотних відмінностей відхили треба перевіряти через випробування, а розрахунки змінити відповідно до отриманих даних.

  1. Спущені шини

У разі використання пневматичних шин під час обчислювання треба враховувати наявність принаймні однієї спущеної шини в найгіршому положенні на ребрі перекидання засобу АНТ.

  1. Комбінація навантаг

АНТ має бути стійкою до комбінацій навантаг, зазначених у таблиці 3, і будь-якої іншої комбі­нації навантаг, яка може бути в умовах використання за призначеністю.

Таблиця 3 — Комбінації навантаг на АНТ під час роботи

Стан АНТ

Стоїть на шинах розкладена, ненаванта- жена

Стоїть на шинах, розкладена, наванта­жена1)

Стоїть на аутригерах розкладена, ненаванта- жена, шини на опорній поверхні

Стоїть на аутригерах розкладена, наванта­жена1)

Пересу­вається, розкладена, ненаванта- жена

Пересу­вається, розкладена, навантажена

маса складника

X

X

X

X

X

X

номінальна навантага

X

X

х2>

снігова навантага

X

X

вертикальні сили

X

X

X

вторинні динамічні сили

X

X

динамічні сили

X

X

сили реакції пружини

X

X

X

Х3)

X

X

вітрова навантага4)

X

X

X

X

X

X

спущені шини

X

X

X

X

1> що діють за ребром перекидання, якщо АНТ спроектована або можлива така ситуація,

2) а також будь-який інший якнайгірший випадок,

3) якщо шини на опорній поверхні,

4> дія в якнайгіршому напрямку



  1. Критерій стійкості

АНТ вважають стійкою, якщо момент відновлення більший, ніж момент перекидання, помно­жений на 1,2.

  1. ІНФОРМАЦІЯ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ

Інформацію щодо використання потрібно узгоджувати з EN 1915-1:2001 і відповідною части­ною EN 12312.

  1. ПЕРЕВІРЯННЯ ДОТРИМАННЯ ВИМОГ І/АБО ЗАСТОСУВАННЯ

ЗАХОДІВ БЕЗПЕКИ

  1. Загальні відомості

Перевіряння треба виконувати під час типового випробовування. Результати перевіряння має бути запротокольовано

Перевіряння міцності має відповідати вимогам 7.2.

Перевіряння розрахунку стійкості виконують під час випробувань на перекидання, згідно з 7.3. Для АНТ, яку не призначено для підіймання вантажів, стійкість треба перевіряти в тому випадку, коли розрахований момент відновлення менший за момент перекидання у 1,5 разу.

Якщо АНТ призначена функціювати на пневматичних шинах, тиск у шинах має відповідати показникам, які зазначив виробник.

  1. Перевіряння міцності

    1. Випробувальні навантаги

      1. Статичні випробувальні навантаги за допомогою випробувальних мас треба розпо­діляти так, щоб:

  • центр маси відповідав розрахованому центру маси номінальної навантаги, ураховуючи локальні навантаги;

  • вони відповідали розрахунку та використанню за призначеністю.

  1. Снігову навантагу потрібно імітувати за допомогою випробувальних мас, які треба розподіляти й застосовувати так, щоб:

  • центр маси відповідав розрахованому центру маси;

  • це застосування відповідало розрахунку.

    1. Розраховану вітрову навантагу треба імітувати та прикладати в центрі тиску, у напрямі вітру, що його зазначено в розрахунках.

    2. Розраховані вторинні динамічні сили треба імітувати та прикладати в центрах маси, зазначених у розрахунках.

    3. Якщо у відповідній частині EN 12312 наведено локальні навантаги, статична випробу­вальна навантага має становити 1,25 разів від цих навантаг, що діють у вертикальному напрямку на АНТ, або її частини за визначених умов експлуатування. Якщо відповідна частина EN 12312 наводить більші коефіцієнти, то треба використовувати саме ці коефіцієнти.

  1. Процедура випробування на міцність

    1. Усі навантаги треба прикладати відповідно до 7.2.1.1—7.2.1.5 до тих частин засобу АНТ, на які вони діють. Коли навантаги не можуть бути прикладені в розрахункових точках, то необхідно зробити перерахунок до наступної можливої точки прикладання. Треба імітувати дійсні сили щодо конструктивних складників.

    2. АНТ треба розміщувати в найнесприятливішому робочому положенні та конфігурації, на нахиленій опорній поверхні, відповідно до розрахунків.

    3. Випробування треба здійснювати за тих робочих умов, які дають найвищі розрахункові напружини в конкретних конструктивних елементах.

    4. Якщо випробування АНТ не може задовольняти найгірші умови навантаження склад­ників, ці складники треба перевіряти окремо, згідно з відповідними стандартами EN або ISO, якщо стандарти EN не доступні. Якщо стандартів немає, треба надати опис вимог і методику випро­бування.

  2. Результати випробування на міцність

Випробування вважають успішним, якщо напруженість під час перевіряння не перевищує текучість. Залежно від складності конструкції АНТ, це може бути показано, наприклад, вимірю­ванням напруженості, візуальним виявленням залишкових деформацій або тріщин на нефарбо­ваному АНТ.

  1. Перевіряння стійкості

    1. Загальні відомості

Для випробування стійкості треба використовувати наведені нижче навантаги та процедури, якщо не зазначено інших вимог у відповідній частині EN 12312.

  1. Випробувальні навантаги

    1. Номінальну навантагу, імітовану випробувальними масами, треба розподіляти згідно з розрахунком, і розміщувати так, щоб її центр маси відповідав розрахованому центру маси номі­нальної навантаги.

    2. Снігову навантагу, імітовану випробувальними масами, треба розподіляти згідно з роз­рахунком, і розміщувати так, щоб її центр маси відповідав розрахованому центру маси.

    3. Розраховану вітрову навантагу треба прикладати в центрі тиску і у напрямку вітру, як зазначено в розрахунках.

    4. Розраховані вторинні динамічні сили треба прикладати в центрі маси, як зазначено в розрахунках.

    5. Коли вітрова навантага й сили гальмування діють одночасно, впливаючи на стійкість.АНТ, силу гальмування треба розглядати як майже статичну силу, прикладену в центрі маси, як зазна­чено у розрахунках.

  2. Методика випробування на стійкість

    1. Під час стаціонарного випробовування засобу АНТ на перекидання цей засіб має бути захищеним від дійсного перекидання Такий захід безпеки не повинен впливати на результат ви­пробування

    2. Випробувальні навантаги треба прикладати (відповідно до 7 3 2 1—7 3.2.5) до склад­ників, на які вони діють Якщо випробувальні навантаги не можна прикласти до розрахункової точки прикладання, необхідно зробити перерахунок до наступної можливої точки прикладання. Треба імітувати дійсні сили, що діють на конструктивні складники.

    3. Випробування на перекидання треба виконувати для комбінації навантагз найбільшим моментом перекидання і найменшим моментом відновлення

    4. Гальмівні сили треба визначати за повного гальмування АНТ від максимальної швид­кості до нуля

    5. Для стаціонарного випробування засобу АНТ на перекидання цей засіб треба розміс­тити в робочому стані в найнесприятливішому положенні на нахиленій опорній поверхні, як за­значено в розрахунках

    6. Під час стаціонарних випробувань на можливість перекидання для розроблюваної АНТ, щоб функціювати на пневматичних шинах, треба розглядати, принаймні, одну спущену шину в якнайгіршому положенні на ребрі перекидання засобу АНТ.

    7. Для АНТ, де повна номінальна навантага чи її частина може призвести до перекидання, випробування треба виконати з максимально піднятими частинами, прикладаючи тільки номінальну навантагу перекидання

    8. Для АНТ, сконструйованої для пересування без номінальної навантаги в піднятому положенні, випробування треба виконувати без номінальної навантаги, з максимально піднятими для перевезення частинами, з урахуванням гальмівних сил для повного гальмування з макси­мальної швидкості

    9. Для АНТ, сконструйованої для переміщення з номінальною навантагою в піднятому положенні, випробування потрібно виконувати з максимально піднятою для перевезення номі­нальною навантагою, з урахуванням гальмівних сил для повного гальмування з максимальної швидкості.

    10. Під час динамічних випробувань випробувальні вантажі потрібно захистити від не- умисних рухів.

  3. Результати випробування на стійкість

    1. Випробування на стійкість уважають успішним, якщо АКТ залишається, щонайменше, на трьох опорах (аутригерах, колесах), які не розташовані на одній лінії