3.49 При проходженні високовольтних ліній електропередач паралельно автомобільним дорогам найменша відстань від брівки земляного полотна до опор призначається рівною висоті опори плюс 5 м.
3.50 При прокладанні повітряних ліній електропередач, телефонних та телеграмних ліній поряд з автомобільними дорогами в обмежених умовах, на забудованих територіях, в ущелинах, тощо відстань по горизонталі повинна становити не менше:
а) при перетинанні відстань від опори до підошви насипу дороги або до зовнішньої крайки бічної канави, виїмки:
- для доріг І та II категорій при напрузі до 220 кВ - 5 м і при напрузі 330-500 кВ -10м;
- для доріг інших категорій при напрузі до 20 кВ - 1,5 м, від 35 до 220 кВ - 2,5 м і при 330-500 кВ - 5 м;
б) при паралельному взаєморозташуванні відстань між брівкою земляного полотна дороги та найближчим дротом з напругою до 20 кВ - 2 м, 35-110 кВ - 4 м, 150 кВ -5 м, 220 кВ - 6 м, 330 кВ - 8 м і 500 кВ - 10 м.
3.51 Охоронні зони електричних мереж з напругою понад 1,0 кВ встановлюються:
ДБН В.2.3-4-2000 c.25
а) вздовж повітряних ліній електропередач у вигляді земельної ділянки, обмеженої вертикальними площинами з обох боків від крайніх дротів при невідхиленому їх положенні на відстані, м:
10 - при напрузі до 20 кВ;
15 - -"- до 35 кВ;
20 - -"- до 110 кВ;
25 - -"- до 150, 220 кВ;
30 - -"- до 330, 500 ±400 кВ;
40 - -"- до 750±750 кВ;
55 - -"- до1150 кВ;
б) вздовж підземних кабельних ліній електропередач у вигляді земельної ділянки, обмеженої вертикальними площинами з обох боків, на відстані 1 м від крайніх кабелів.
3.52 Охоронні зони трубопроводів визначаються за нормами для проектування трубопроводів залежно від їх виду.
3.53 В охоронних зонах проектна документація на нове будівництво письмово узгоджуються з підприємствами (організаціями), яким належать ці комунікації.
4 ЗЕМЛЯНЕ ПОЛОТНО
4.1 Проектувати конструкцію земляного полотна слід з урахуванням категорії дороги, висоти насипу (глибини виїмки), типу дорожнього одягу, властивостей грунтів, які передбачається використовувати в земляному полотні, умов виконання робіт по спорудженню полотна, природних умов району будівництва і особливостей інженерно-геологічних умов ділянки будівництва, досвіду експлуатації доріг в даному районі, виходячи з необхідності забезпечення потрібних показників міцності, стійкості і стабільності як самого земляного полотна, так і дорожнього одягу при мінімальних затратах на будівництво та експлуатацію, а також при максимальному збереженні цінних земель і найменшій шкоді навколишньому середовищу.
4.2 Конструкція земляного полотна складається з:
- робочого шару - верхньої частини земляного полотна, що розташована під дорожнім одягом в межах глибини активної зони, але не менше 1,5 м від поверхні покриття проїзної частини;
- тіла насипу (з укісними частинами);
- основи насипу - природного ґрунтового масиву, що розташований нижче насипного грунту при високих насипах або нижче робочого шару при низьких насипах чи при земляному полотні у нульових робочих відмітках;
- основи виїмки - ґрунтового масиву, розташованого нижче робочого шару;
- укісної частини виїмки;
- споруд для відведення поверхневої води, включаючи кювети, з урахуванням можливості переїзду їх транспортом в місцях з'їздів;
- споруд для пониження або відведення підземних (ґрунтових) вод (дренаж, тощо);
- утримуючих та захисних геотехнічних споруд і конструкцій, що захищають земляне полотно від небезпечних природних явищ (ерозії, сельових потоків, снігових лавин, зсувів тощо).
4.3 Погодно-кліматичні фактори визначають природні умови району будівництва, формують принципи проектування земляного полотна і критерії його міцності та
ДБН В.2.3-4-2000 c.26
стійкості.
Відповідно до ландшафтно-географічного зонування, грунтово-гідрологічних умов та умов зволоження, а також досвіду експлуатації доріг, територія України поділяється на 4 дорожньо-кліматичні зони (додаток В).
В свою чергу за природними умовами, з урахуванням рельєфу, характеру зволоження і стікання поверхневої води, інженерно-геологічних умов, місцевість поділяється на три типи:
1-й - сухі ділянки - ділянки, на яких поверхневі і грунтові води не впливають на зволоження верхніх шарів грунту (поверхневий водовідвід забезпечений);
2-й - вологі ділянки - ділянки, на яких можливе короткочасне (до 30 діб) підтоплення поверхневими водами, але грунтові води не впливають на зволоження верхніх шарів грунту (поверхневий водовідвід утруднений);
3-й - мокрі ділянки - ділянки з постійним надмірним зволоженням і тривалим (понад 30 діб) підтопленням як поверхневими так і ґрунтовими водами (поверхневий водовідвід надзвичайно утруднений).
4.4 Конструкція земляного полотна в поперечному профілі у переважній більшості випадків призначається за типовими рішеннями з прив'язкою до конкретних умов Проектування. Індивідуальні рішення щодо конструкцій поперечного профілю з відповідним обгрунтуванням призначається:
- для насипів заввишки понад 12 м;
- для насипів з тимчасовим або постійним підтопленням укосів;
- для насипів, що споруджуються на болотах, завглибшки понад 4 м з виторфо-вуванням або при наявності поперечних похилів дна болота понад 1:10;
- для насипів, що споруджуються на слабких основах;
- при використанні в насипах грунтів підвищеної вологості;
- при підвищенні поверхні покриття над розрахунковим рівнем води менше вка-заного в таблиці 4.1;
- при застосуванні спеціальних прошарків (теплоізолюючих, гідроізолюючих, дренуючих, капіляророзривних, армуючих і т.ін.) для регулювання водно-теплового режиму верхньої частини земляного полотна, а також спеціальних поперечних профілів;
- для виїмок завглибшки понад 12м, влаштованих в нескельних грунтах, і понад 16 м - в скельних при сприятливих інженерно-геологічних умовах;
- для виїмок в шаруватих ґрунтових масивах, що мають нахил пластів в бік проїзної частини;
- для виїмок, що перетинають водоносні горизонти або мають в основі водоносний горизонт, а також в глинистих грунтах з коефіцієнтом консистенції понад 0,5;
- для виїмок завглибшки понад 6 м в пилуватих грунтах, а також в глинистих грунтах і скельних грунтах, що розм'якшуються і втрачають стійкість в укосах під дією погодно-кліматичних факторів;
- для виїмок в набухаючих грунтах при несприятливих умовах зволоження;
- для насипів і виїмок, що споруджуються в складних інженерно-геологічних умовах: на крутосхилах крутістю понад 1 : 3, на ділянках з наявністю або можливістю виникнення зсувів, карсту, обвалів, осипів, сельових потоків, снігових лавин тощо;
- при спорудженні земляного полотна з застосуванням вибухових методів або гідромеханізації.
До об'єктів індивідуального проектування відносяться водовідвідні, дренажні та інші споруди, що забезпечують стійкість земляного полотна в складних умовах, а також ділянки сполучення земляного полотна з мостами та шляхопроводами.
ДБН В.2.3-4-2000 С. 27
Таблиця 4.1 - Найменші підвищення поверхні покриття над розрахунковим рівнем води
У метрах
|
Грунт верхньої частини земляного полотна
|
Дорожньо-кліматична зона
|
||
|
(робочого шару)
|
У-І |
У-ІІ |
У-ІІІ |
|
Пісок дрібнозернистий |
1,1 0,9 |
0,9 0,7 |
0,75 0,55 |
|
Пісок пилуватий, супісок піщанистий |
1,5 1,2 |
1,2 1,0 |
1,1 0,8 |
|
Суглинок піщанистий, глина |
2,2 1,6 |
1,8 1,4 |
1,5 1,1 |
|
Супісок пилуватий, суглинок пилуватий |
2,4 1,8 |
2,1 1,5
|
1,8 1,3 |
|
Примітка 1. Над рискою подані значення підвищення поверхні покриття над рівнем грунтових вод, верховодки або тривалого підтоплення (понад 30 діб) поверхневими водами, під рискою - те саме, над поверхнею землі на ділянках з незабезпе-ченим поверхневим водовідводом або над рівнем короткотривалого (менше 30 діб) підтоплення поверхневими водами. Примітка 2. За розрахунковий рівень слід призначати найбільший можливий сезонний рівень грунтових вод з ймовірністю перевищення 3 % - для цементобетонного покриття, 5 % - для асфальтобетонного покриття і 10 % - для перехідного типу покриття. Примітка 3. Підвищення поверхні покриття дорожнього одягу над рівнем грунтових або поверхневих вод при слабо- і середньозасолених грунтах слід збільшувати на 20 % (для суглинків і глин на 30 %), а при сильнозасолених грунтах - на 40-60 %. Примітка 4. В районах штучного зрошення підвищення поверхні покриття над зимово-весняним рівнем стояння вод в зоні У-ІІІ слід збільшувати на 0,4м, а в зоні У-II - на 0,2м. Примітка 5. В умовах зони У -IV найменші підвищення поверхні покриття над розрахунковим рівнем води призначають для Карпат за нормами зони У-І, для гірського Криму - за нормами зони У-ІІ з урахуванням досвіду експлуатації доріг у цих районах. Примітка 6. При наявності в верхній частині земляного полотна різних грунтів підвищення слід призначати по грунту, для якого потрібне підвищення має найбільше значення. |
Грунти
4.5 Грунти, що використовують для спорудження земляного полотна, класифікують за: походженням, складом, пластичністю, консистенцією, здимальністю при замерзанні, схильністю до просідання згідно з ДСТУ Б.В. 2.1-2 і додатком Г. Різновиди грунтів за характером і ступенем засолення слід визначати за таблицею 4.2, а за схильністю до просідання - за таблицею 4.3.
ДБН В.2.3-4-2000 c.28
Таблиця 4.2 - Класифікація грунту за ступенем засолення
|
Вид грунту |
Загальний вміст легкорозчинних солей, % до маси сухого грунту |
|
|
|
хлоридне, сульфатно- хлоридне засолення |
сульфатне, хлоридно- сульфатне засолення |
|
Слабозасолений |
від 0,3 до 1,0 |
від 0,3 до 0,5 |
|
Середньозасолений |
від 1,0 до 5,0 |
від 0,5 до 2,0 |
|
Сильнозасолений |
від 5,0 до 8,0 |
від 2,0 до 5,0 |
|
Надмірно засолений |
понад 8,0 |
понад 5,0 |
Таблиця 4.3 - Показники схильності грунтів до просідання
|
Тип
|
Ступінь
|
Критерій просідання |
|
|
просідання
|
просідання
|
відносна вологість w/wt , %
|
коефіцієнт щільності в природному стані
|
|
Поверхневе
|
Слабопросідний
|
55-45
|
0,85-0,80 |
|
Глибинне
|
Просідний
|
45-35
|
0,80-0,75 |
|
Змішане
|
Дуже просідний
|
<35
|
<0,75 |
Класифікацію грунтів за ступенем зволоження наведено у таблиці 4.4, а за допустимою вологість при ущільненні - у таблиці 4.5.
Таблиця 4.4 - Класифікація грунтів за ступенем зволоження
|
Ступінь
|
Вологість відносно верхньої границі пластичності, w/wL |
|||
|
зволоження
|
пісок пилуватий, супісок
|
суглинок легкий
|
суглинок важкий
|
глина
|
|
Допустимий
|
0,75-0,85 |
0,68-0,77 |
0,63-0,72
|
0,58-0,65 |
|
Надмірний
|
>0.85 |
>0.77 |
>0.72 |
>0.65 |
Таблиця 4.5 - Допустимі вологості грунту при ущільненні
|
Вид грунту
|
Інтервал вологості w/wL , в якому можливе ущільнення з Кущ. |
|||
|
|
??1,0
|
??0,98
|
??0,95
|
??0,90
|
|
Пісок пилуватий, супісок
|
0,50-0,60 |
0,48-0,67 |
0,42-0,75 |
0,32-0,85 |
|
Суглинок легкий
|
0,51-0,58 |
0,49-0,62 |
0,43-0,68 |
0,33-0,77 |
|
Суглинок важкий
|
0,52-0,56 |
0,49-0,58 |
0,43-0,63 |
0,36-0,72 |
|
Глина пісна
|
0,51-0,54 |
0,48-0,56 |
0,43-0,60 |
0,38-0,67 |
|
Глина масна
|
0,50-0,53 |
0,47-0,54 |
0,44-0,57 |
0,40-0,62 |
4.6 До особливих грунтів відносяться: торф та заторфований грунт; сапропель; мул; лес; аргіліт та алевроліт; мергель; глинистий мергель і мергелиста глина; трепел; тальковий та пірофілітовий грунт; глинистий сланець і сланцева глина; чорнозем; техногенний грунт.
4.7 До слабких грунтів відносяться зв'язні грунти, опір яких зсуву в умовах природного залягання становить менше 0,075 МПа (при випробуванні приладом обер-
ДБН В.2.3-4-2000 c.29
тального зрізу) або модуль осідання понад 50 мм/м при навантаженні 0,25 МПа, модуль деформації нижче 5,0 МПа. При відсутності даних випробувань до слабких грунтів слід відносити торф і заторфований грунт; мул; сапропель; зв'язний грунт з коефіцієнтом консистенції понад 0,5.
4.8 До дренуючих грунтів слід відносити грунти, що мають при максимальній щільності при стандартному ущільненні коефіцієнт фільтрації не менше 0,5 м/добу.
