---

Огорожа, з’єднана з блокувальним пристроєм і пристроєм запирання огорожі (див. 3.23.1)³⁾⁴⁾ таким чином, що:

• небезпечні функції машини, «покриті» огорожею, не можуть виконуватися, до закриття і за­пирання огорожі;

• закриття і запирання огорожі тривають доти, поки не зникне ризик травми, спричинений небезпечними функціями машини;

• після закриття і запирання огорожі небезпечні функції машини, «перекриті» огорожею, мо­жуть діяти; проте, закриття і запирання огорожі самі по собі не призводять до їхнього запуску [3.22.5 EN 292-1]

Огорожа закрита, якщо вона виконує функцію, для якої її спроектовано, тобто запобігання або обмежування доступу в небезпечну зону і (або) зниження небезпеки в результаті шуму, випромінен- ня тощо

Огорожа відкрита, якщо її не закрито

» Номер підпункту — з EN 292-1.

²> Див. також EN 1088.

³> Номер підпункту — з EN 292-1.

⁴> Див. також рисунок 7 і EN 1088.

Рисунок 6 — Приклад блокувальних огорож на петлях;

у закритому положенні вони захищають небезпечну зону

Рисунок 7 — Приклад ковзних блокувальних огорож

Пристрій, наприклад, ключ або гайковий ключ для впливу на кріпильний елемент. Імпровізова­ний засіб, такий як монета або пилка для нігтів, не можна розглядати в якості інструмента

Використовування інструмента компетентною особою за відомих і попередньо встановлених обставин як частини системи безпеки праці

Кількість випадків, за яких потрібний або передбачено доступ усередину захищеної огорожею зони, за одиницю часу.

а) Блокувальна огорожа у відкритому положенні

Ь) Фіксувальний пристрій

Рисунок 8— Приклад захисту свердлильного верстата блокувальною огорожею із фіксатором і стаціонарною огорожею

4. ОЦІНЮВАННЯ РИЗИКУ

Для того, щоб вибрати і розробити тип огорожі для визначеної машини, важливо оцінити ризик, що виникає внаслідок різноманітних видів небезпеки, властивих цій машині і виявити передбачні групи осіб, що ризикують (див. розділ 6 EN 292-1 і prEN 1050).

5. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО РОЗРОБЛЯННЯ І КОНСТРУЮВАННЯ ОГОРОЖ

   1. Аспекти, пов’язані з машиною

      1. Загальні положення

Розробляючи і використовуючи огорожі, потрібно належно ураховувати передбачні умови на­вколишнього середовища і роботи машини протягом усього передбаченого строку її служби. Недо­статнє урахування цих чинників може призвести до порушення безпечності обслуговування і непра­цездатності машини. Це може, в свою чергу, провокувати персонал на виведення огорож із ладу, в результаті чого зростає ступінь ризику.

Для того, щоб звести до мінімуму доступ у небезпечні зони, огорожі і машини, якщо це можливо, потрібно проектувати так, щоб можна було проводити звичайне регулювання, змащування і технічне обслуговування, не відкриваючи і не усуваючи огорожі.

У цих випадках, коли потрібний доступ в огороджену зону, він повинен бути по можливості вільний і не обмежений. Нижче наведено деякі причини, з яких може знадобитися доступ:

• завантажування і розвантажування;

• замінювання і настроювання інструмента;

• вимірювання, зокрема калібрами, і відбирання проб;

спостерігання за робочим процесом;

^: 'ТЧ.

• технічне обслуговування І ремонтування;

• змащування;

• видаляння відходів (наприклад, обрізків, стружки, рідини);

• ліквідація перешкод;

• чищення і гігієна. .

Якщо робота машини пов’язана з ризиком викидання деталей (наприклад, зруйнованого інстру­мента, оброблюваної деталі), огорожу потрібно, по можливості, зробити з матеріалів, здатних їх затримувати.

Якщо існує ризик виділяння з машини небезпечних речовин (наприклад, холодоагенту, парів, газів, стружки, іскор, гарячих або розплавлених речовин, пилу), огорожу потрібно зробити таким чином, щоб ці речовини, наскільки це можливо, уловлювати, а також можуть знадобитися відповідні пристрої відвожування (див. EN 626-1).

Якщо огорожа є частина системи відвожування, то цю функцію потрібно враховувати розробля­ючи, вибираючи матеріали, виготовляючи і розташовуючи огорожу.

Якщо встановлено вимогу зі зниження шуму машини, то огорожі потрібно проектувати та виго­товляти таким чином, щоб забезпечити необхідне зниження шуму, поряд із захистом від Інших небез­пек, спричинених машинами (Вказівка CEN/TC 211, див. додаток С). Огорожі, використовувані в якості акустичної ізоляції, у місцях з’єднань повинні мати відповідний ущільнювач для зменшування випро­мінювання шуму.

Якщо існує ризик впливу небезпечного випромінення, то конструкція огорож й обраний для них матеріал повинні захищати персонал від цієї небезпеки. Прикладом може бути встановлення затем­неного скла для екранізування спалахів лід час зварювання або відсутність отворів у захисній ого­рожі навколо лазера (Вказівка CEN/TC 114/WG 13, див. додаток С).

Якщо існує ризик вибуху, то конструкція огорожі повинна надійно стримувати або відводити енергію, що визволяється, безпечним чином і у безпечному напрямку (наприклад, за рахунок вико­ристовування пристроїв знижування тиску вибуху — див. EN 1127-1).

Проектуючи та виготовляючи огорожі, необхідно приділяти належну увагу питанням логічно передбаченої взаємодії оператора з машиною (наприклад, у разі завантажування, обслуговування або змащування).

Огорожі, призначені для запобігання доступу в небезпечні зони, потрібно розробляти, виготов­ляти і встановляти таким чином, щоб вони перешкоджали потраплянню частин тіла у небезпечні зони (див. також EN 294 і EN 811).

По можливості, рухомі огорожі потрібно розробляти та встановляти таким чином, щоб вони не могли закритися за нормальних умов експлуатації, якщо у небезпечній зоні перебувають люди. Якщо це не може бути виконано, потрібно використовувати інші засоби, що запобігають присутності не­пізнаних осіб у небезпечній зоні.

Огорожі потрібно розробляти і виготовляти з урахуванням ергономічних принципів (див. також 3.6.1 і 3.6.2 EN 292-2).

Розміри та вага рухомих частин огорож повинні забезпечувати легкість маніпулювання ними. Огорожі, що важко переміщувати або транспортувати вручну, потрібно оснащувати (або передбача­ти можливість оснащування) відповідними пристроями для транспортування за допомогою підіймаль­ного механізму. Такими пристроями або засобами можуть, наприклад, бути:

• стандартні піднімальні пристрої з петлями, гаками, рим-болтами або просто нарізевими отворами для кріплення;

• пристрої автоматичного захоплювання з вантажним гаком, якщо неможлива страховка із землі;

• піднімальні механізми та пристрої, вбудовані в огорожу;

• нанесені на самій огорожі і на деяких її рухомих частинах або наведені в інформації для користувача дані з їхньої маси, у кілограмах (кг).

Конструкція рухомих огорож або їхніх знімних частин повинна забезпечувати легкість їхнього використовування.

Дотримання ергономічних принципів під час проектування огорож сприяє підвищенню безпеки за рахунок зниження навантаги та фізичної напруги оператора. Завдяки цьому підвищується продук­тивність і надійність роботи, знижується можливість помилок на всіх етапах використовування маши­ни (див. 3.11 EN 292-1).

Робочі зусилля можна знижувати за допомогою таких пристроїв, як пружини, противаги або важелі пневматичного приводу.

Огорожі із силовим приводом не повинні викликати травм (наприклад, обумовлених контактним тиском, зусиллями, швидкістю, гострими кромками). Якщо огорожу оснащено захисним пристроєм, що автоматично приводить до повторного відкриття огорожі, зусилля протидія закриванню не по­винно перевищувати 150 Н. Кінетична енергія огорожі не повинна перевищувати 10 Дж. Якщо такий захисний пристрій не встановлено, то ці значення потрібно знизити до 75 Н і 4 Дж відповідно.

Проектуючи огорожі, потрібно, по можливості, враховувати як їхнє згадане застосування, так і логічно передбачене використовування не за призначеністю (див. 3.12 EN 292-1).

Усі згадані аспекти роботи огорож потрібно належним чином враховувати на стадії проектуван­ня, щоб конструкція огорожі сама по собі не створювала ніякої додаткової небезпеки.

Огорожі потрібно проектувати так, щоб були відсутні місця здавлювання або захоплювання між ними та частинами машини або інших огорож (див. також EN 349).

Огорожі потрібно проектувати таким чином, щоб вони виконували свої функції належним чином протягом усього визначеного строку служби, або потрібно передбачити заходи для замінювання деталей, що вийшли із ладу.

По можливості, огорожа не повинна призводити до появи небезпек, пов’язаних із гігієною, внас­лідок утримування предметів або речовин, наприклад, частинок харчових продуктів, рідин, що зас­тоялися (див. EN 1672-2).

Якщо цього вимагає виробничий процес, конструкція огорожі повинна запобігати можливості заб­руднення, наприклад, у харчовій, фармацевтичній, електронній промисловості і суміжних галузях.

Визначаючи засоби виготовлення огорож, потрібно враховувати такі аспекти.

Огорожі не повинні мати відкритих гострих кромок і кутів або інших небезпечних виступів.

Місця зварення, склеєння або механічного з’єднання повинні мати міцність, достатню, щоб витримувати передбачену навантагу. Використовуючи клеї, останні повинні бути сумісні з умовами виробничого процесу і використовуваних матеріалів. Використовуючи механічні з’єднання, їхня міцність, кількість і відстань між ними повинні бути достатніми для того, щоб забезпечити стабільність І жорсткість огорожі.

Знімні частини огорож можна демонтувати тільки за допомогою інструмента (див. 3.9 і 3.10).

Знімні огорожі по можливості потрібно виготовити так, щоб вони не могли утримуватися у місці установлювання без закріплення.

Рухомі огорожі повинні примусово утримуватися в строго встановленому закритому положенні за підпорами за рахунок сили ваги або за допомогою пружини, стопорного пристрою чи інших засобів.

Відкривання огорожі, що зачиняється самостійно, потрібно обмежити розміром, необхідним для проходження деталі. Огорожа не повинна мати блоковання у відкритому положенні. Ці захисні ого­рожі можна застосовувати разом із нерухомими дистанційними огорожами.

Регульовані частини повинні обмежувати відкриття огорож до мінімального розміру, необхідно­го для проходження матеріалу, і легко налагоджуватися, не використовуючи інструмент.

Відкривати рухомі огорожи потрібно тільки примусово, і, по можливості, рухомі огорожі повинні бути закріплені на машині або на розташованому поруч із нею нерухомому елементі таким чином, щоб у відкритому положенні вони утримувалися, наприклад, за допомогою петель або напрямної. Кріплення такого типу потрібно видаляти тільки за допомогою інструмента (див. 3.9 і 3.10).