Страница 4: ДСТУ EN 250:2004. Засоби індивідуального захисту органів дихання. Автономні регенерувальні підводні дихальні апарати зі стисненим повітрям. Вимоги, випробування, маркування (61200)

а де а — довжина а;

b —довжина Ь.

Для випробовування залишкової осьової лінійної деформації гофрованого шланга до нього од­разу після випробування відповідно до 6.3.5 прикладають зусилля 10 Н протягом 48 год, після чого знімають навантагу. Після періоду відновлювання протягом 6 год довжину шланга вимірюють знову (довжина с).

Залишкову відносну осьову лінійну деформацію D розраховують за формулою:

D = £1^ -100 %,
а

де а — довжина а; с — довжина с.

SCUBA приєднують до дихальної машини за допомогою відповідного з’єднувача. SCUBA з маскою або підводною півмаскою приєднують до муляжу голови Шеффілда і SCUBA з мундштуковим при­строєм приєднують безпосередньо до вихідного отвору дихальної машини. Дихальну машину відре- гульовують на 62,5 л/хв (25 циклів/хв, 2,5 л/хід) і випробовують за тиску 1 бар.

За вимкненої дихальної машини відповідний пристрій вимірювання потоку приєднують до вихід­ного отвору надлишкового клапана і подають повітря зі сторони середнього тиску редуктора. Тиск подавання повітря поступово збільшують до досягнення потоку 400 л/хв через надлишковий клапан. За цих умов вмикають дихальну машину і вимірюють дихальний тиск у відповідному отворі для вимірювання тиску.

Регулятори подавання з регулювальними прецизійними важелями настройки випробовують у положенні як мінімуму, так і максимуму. Регулятори подавання, які містять дозанурювальні і зану- рювальні важелі настройки, випробовують із важелями, встановленими в положення занурювання.

Повітря подають зі сторони середнього тиску редуктора і поступово підвищують тиск подавання; середній тиск, необхідний для створення сталого потоку 400 л/хв через легеневий автомат, реєстру­ють. За цих умов випробовування імітацією дихання проводять на укомплектованому SCUBA, охоп­люючи лицеву частину, і тиск дихання вимірюють у відповідних вимірювальних точках.

Динамічну характеристику SCUBA визначають із діаграми «тиск-об’єм», отриманої в резуль­таті побудови графіка залежності дихального тиску від витісненого об'єму.

Динамічну характеристику SCUBA визначають за тиску 6 бар з використовуванням устатковання для імітації дихання, яке забезпечує синусоїдний хвилинний об’єм 62,5 л/хв (25 циклів/хв, 2,5 л/хід). Зміни в частоті й амплітуді не повинні відхилятися від встановлених значень більше ніж на ± 3 %.

Протягом усіх випробовувань, за винятком випробовування, пов’язаного з низькою температурою, легеневий автомат повинен бути закріплений в прямому положенні голови водолаза та занурений у воду з температурою 10^ °С у посудину високого тиску на глибину не менше ніж 0,2 м для попе­редження поверхневих впливів.

За винятком короткочасного вільного потоку протягом максимум 10 с регулятор подавання повинен забезпечувати відсутність вільного потоку у випробовуваних положеннях чутливої діафрагми. Випробовування виконують у воді за абсолютного тиску 1 бар перевірянням після дихання 62,5 л/хв (25 циклів/хв, 2,5 л/хід) протягом 1 хв.

Випробовують із SCUBA, до якого подають повітря з високим тиском, який дорівнює визначе­ному виробником номінальному робочому тиску, і повторюють за тиску 50 бар.

Регулятори подавання з регулювальними прецизійними важелями настройки випробовують у положенні мінімуму. Регулятори подавання, які містять дозанурювальні і занурювальні важелі на­стройки, випробовують з важелями, встановленими в положення занурювання.

У випадку, якщо регулятор подавання випробовують окремо, він повинен бути обладнаний при­строєм (який може бути вентилем балона), який спричинює падання тиску від 9 бар до 10 бар під час випробовування відповідно до 6.7.

SCUBA, призначений для використовування у воді з температурою нижче ніж 10 °С, випробовують як готовий до використовування SCUBA у воді з температурою 4% °С протягом 5 хв за тиску 6 бар. Легеневий автомат повинен бути закріплений відповідно як у прямому положенні голови водолаза, так і в положенні обличчям донизу (плавання).

Повітря, що видихнуто імітатором дихання, повинно нагріватись і зволожуватись. Температура повітря повинна становити (28 ± 2) °С і відносна вологість більше 90 % під час вимірювання на межі легеневого автомата.

Балон(и), під час заряджання його (їх) до номінального робочого тиску і розряджання до тиску не менше ніж 50 бар, повинен(-ні) містити достатню кількість повітря для проведення випробовувань.

SCUBA занурюють у холодну воду на 10 хв до початку випробовування.

Випробовування проводять із легеневим автоматом зі зволоженим видихальним клапаном і затуленим отвором подавання стисненого повітря середнього тиску.

Від’ємний тиск 80 мбар прикладають до легеневого автомата без лицевої частини протягом максимального строку 10 с.

У разі навколишнього тиску 6 бар забезпечують синусоїдний хвилинний об’єм 62,5 л/хв (25 циклів/хв, 2,5 л/хід), поки у балоні утримується тиск 50 бар. Вентилі балона, споряджені венти­лями додаткового подавання, випробовують у положенні повністю відкритого додаткового вентиля.

З’єднання з легеневим автоматом випробовують прикладанням уздовж осі протягом 10 с роз- тягувального зусилля 80 Н до утримуваного зубами загубника.

Вміст СО₂ у вдихуваному повітрі (до лицевої частини і регулятора подавання надходить повітря з постійним тиском 50 бар) вимірюють за тиску 1,0 бар і 6,0 бар із використовуванням устатковання імітації дихання, встановленого на швидкість легеневої вентиляції 15 л/хв (15 циклів/хв і 1 л витіс­неного об'єму) і 62,5 л/хв (25 циклів/хв і 2,5 л/хід), з обладдям, яке приєднане до муляжу голови, і зануреним у воду з температурою 10 °С.

Регулятор подавання закріплюють так, як його переносить водолаз у прямому положенні.

Протягом цих випробовувань введений до видихуваного повітря СО₂ повинен становити 5 % поверхневого еквіваленту ХОЛВ. Рівень вдихуваного СО₂ треба вимірювати.

Регулятори подавання з регулювальними прецизійними важелями настройки випробовують у положенні мінімуму. Регулятори подавання, які містять дозанурювальні і занурювальні важелі настройки, випробовують з важелями, встановленими в положення занурювання.

Тривалість випробовування — 10 с. Лицеву частину надягають на муляж голови, який відре- гульовують так, щоб навантагу було прикладено по осі з’єднання. Додатково закріплюють систему з утримувальних пасочків або тасьми на корпус маски навколо з’єднувального вузла так, щоб навантагу було прикладено безпосередньо до з’єднання в корпусі й утримувальна сила не прикла­далась до усього наголовного гарнітура (див. рисунок 1).

Площу поля зору вимірюють у повітрі апертометром (див. рисунок 2). Для оцінювання викори­стовують діаграму (див. рисунок 3).

Порядок вимірювання площі поля зору для маски такий:

1. Обережно надягають лицеву частину на муляж голови з обома засвіченими лампочками- імітаторами очей, відрегульовують лицеву частину так, щоб забезпечити симетричність контуру оглядового скла до напівсферичної поверхні і максимальне поле зору. Відрегульовують натяг кріпиль­них стрічок для забезпечення нормальної надійності посадки.

2. Відображають положення поля зору окремо для кожного ока на діаграмі, використовуючи як орієнтир сітку ліній.

3. Ретельно вимірюють планіметром площі загального поля зору і перекриваного поля зору. Площею поля зору є площа всередині лінії, будь-яка точка якої знаходиться або в полі зору лицевої частини маски, або звичайного поля зору відповідно до Столла, як показано на діаграмі.

Результати виражають як відсоток від простору звичайної площі поля зору відповідно до Столла (вже відміченої на діаграмі).

Механічну міцність випробовують із повністю комплектною маскою, розміщеною на муляжі голови так, щоб сталева кулька (діаметром 22 мм, вагою приблизно 43,8 г) впала з висоти 130 см по центру окуляра.

Для порівняння герметичності маски до і після випробування використовують той самий му­ляж голови і створюють у порожнині маски від’ємний тиск 10 мбар.

Випробовують п’ять окулярів.

Виробник повинен декларувати матеріал вікна манометра як безпечний і небиткий.

Для встановлення тиску розриву корпусу застосовують гідравлічне випробовування.

За наявності робочі характеристики додаткового вентиля вимірюють за тиску 1,0 бар і 6,0 бар із використовуванням устатковання імітації дихання, встановленого на швидкість легеневої венти­ляції 15 л/хв (15 циклів/хв 11 л витісненого об’єму) і 62,5 л/хв (25 циклів/хв і 2,5 л/хід) відповідно для кожного контрольного тиску.

За наявності робочі характеристики інших активних попереджувальних пристроїв вимірюють за тиску 1,0 бар і 6,0 бар з використовуванням устатковання імітації дихання, встановленого на швидкість легеневої вентиляції 15 л/хв (15 циклів/хв і 1 л витісненого об'єму) і 62,5 л/хв (25 циклів/хв і 2,5 л/хід) відповідно для кожного перебіркового тиску.

Блок регулятора подавання і контейнер з повітряним балоном і вентилем балона в закритому положенні, з тиском, який дорівнює 50 % номінального робочого тиску, розміщують у випробовувальну температурну камеру і нагрівають до 50 °С не менше 3 год.

Вентиль балона повинен відкриватися, поки температура спорядження все ще лишається 50 °С.

Блок регулятора подавання і контейнер із повітряним балоном і вентилем балона в закритому положенні, з тиском, який дорівнює 50 % номінального робочого тиску, розміщують у випробовувальну температурну камеру і охолоджують до мінус 20 °С не менше 3 год.

Вентиль балона відкривають за температури довкілля, яка лишається мінус 20 °С.

Якщо є витікання, занурюють обладдя у воду з максимальною температурою 4°₂ °С.

Блок регулятора подавання і (або) контейнер з повітряним балоном з тиском, який дорівнює 50 % номінального робочого тиску, розміщують у випробовувальну температурну камеру за нормальних лабораторних умов довкілля. Температуру в камері підвищують до 70 °С із відносною вологістю в межах від 80 % до 95 % і утримують із такою температурою і вологістю не менше ніж 3 год.

Після закінчення визначеної вище процедури надають можливість температурі обладдя знизи­тись до нормальної лабораторної температури. Потім обладдя занурюють і випробовують за тиску 1,0 бар із використовуванням устатковання імітації дихання, встановленого на швидкість легеневої вентиляції 62,5 л/хв (25 циклів/хв і 2,5 л/хід) тривалістю не менше ніж 5 хв, протягом якої експлуа­таційні характеристики повинні зберігатися в межах, визначених у 5.6.

Блок регулятора подавання і (або) контейнер з повітряним балоном з тиском, який дорівнює 50 % номінального робочого тиску, розміщують у випробовувальну температурну камеру за нормальних лабораторних умов. Температуру в камері знижують до мінус ЗО °С і утримують з такою температу­рою не менше 3 год.

Після закінчення визначеної вище процедури надають можливість температурі обладдя знизи­тись до нормальної лабораторної температури. Потім обладдя занурюють і випробовують за тиску 1,0 бар із використовуванням устатковання імітації дихання, встановленого на швидкість легеневої вентиляції 62,5 л/хв (25 циклів/хв і 2,5 л/хід) тривалістю не менше ніж 5 хв, протягом якої експлуа­таційні характеристики повинні зберігатися в межах, визначених у 5.6.

Задля забезпечення безпеки, експлуатаційні випробовування проводять лише після задовіль­ного виконання усіх лабораторних випробовувань.

SCUBA випробовують із залученням 5 випробовувачів, які мають досвід роботи з SCUBA тако­го самого типу, як і випробні. Вони повинні пройти медичну перевірку й отримати дозвіл на участь у випробовуваннях.