Страница 3: ДБН В.2.4-2-2005. Проектування. Полігони твердих побутових відходів. Основні положення проектування (56328)

Кожна дамба розраховується на екстремальні умови з урахуванням статичної стійкості утримуваних ТПВ, насичених водою.

Рисунок 3.4 - Рекомендована схема багатокаскадного високонавантаженого полігона ТПВ

а - план; б, в - розрізи; г - уступи зі зворотнім схилом

1 - нагірна канава; 2 - дорога; 3 - земляна дамба; 4 - самосплавна каналізація фільтрату; 5 - збірно-розбірний фільтратопровід; 6 - напірний фільтратопровід; 7 - насосна станція фільтрату; 8 - протифільтраційний екран; 9 - господарська зона; 10 - щогла електроосвітлення, 11 - огорожа;

А - перший каскад першої черги; Б - другий каскад першої черги; В - друга черга; Г - ділянка на перспективу

26. Проект організації складування ТПВ у вироблених кар'єрах (глибоких котлованах) повинен
    забезпечувати влаштування протифільтраційного екрана (згідно з 3.22 - 3.24), з'їзд і розвантаження
    сміттєвозів на нижній відмітці з пошаровим заповненням кар'єру по висоті. Якщо на відведеній під полігон
    ТПВ частині кар'єру з'їзду немає, то земельна ділянка під складування ТПВ у вироблених кар'єрах
    (глибоких котлованах) повинна включати майданчик для влаштування з'їзду (пандуса) у виїмці поза
    котлованом з ухилом 5 %. Конструкція майданчика повинна також передбачати можливість розроблення
    ґрунту для ізоляції.

27. Частина пандуса безпосередньо в межах кар'єру проектується в одному з варіантів: з улаштуванням насипу з ґрунту або відходів будівництва, у напівнасипу - напіввиїмці в укосі котловану.

3.28 Траншейна схема складування ТПВ застосовується для полігонів, що приймають не більше
120 тис м³/рік ТПВ. Траншейна схема складування ТПВ передбачає проектування на ділянці складування
траншей завглибшки 3...6 м і завширшки в верхній частині 6...12 м. Траншеї проектуються перпен­дикулярно до напрямку пануючих вітрів.

Ґрунт із траншей використовується для ізоляції ТПВ. У кліматичних зонах, де можливе утворення фільтрату, основа траншеї повинна бути не менше ніж на 0,5 м заглиблена в глинисті ґрунти, а дно і укіс мати надійний протифільтраційний екран (згідно з вимогами 3.22 - 3.24).

29. Довжину однієї траншеї проектують так, щоб було забезпечене приймання ТПВ як у період
    плюсових температур, так і у період мінусових температур, коли промерзають ґрунти.

30. Закладання укосів траншеї повинно бути обґрунтоване з врахуванням фізико-механічних характеристик ґрунтів та влаштування на укосах екрана.

31. Розмір ділянки складування має забезпечувати приймання ТПВ із розміщенням їх у одному ярусі
    протягом не менше п'яти років. Висотну траншейну схему проектують із улаштуванням траншей у 2-3
    яруси по висоті. Відмітку основи траншей 2-го ярусу виконують на 2,5 м вище відмітки основи 1 -го ярусу.

Складування брикетованих ТПВ

32. Сучасна технологія захоронения ТПВ передбачає їх попереднє брикетування. Брикети вироб­ляють на спеціальних пресах з питомим тиском не менше 20 кг/см².

33. Підготовка основи полігона ТПВ для складування брикетованих ТПВ та інженерно-технічні
    рішення з улаштування дренажу суттєво не відрізняються від звичайних. Розрахунки тиску складованих
    брикетів на основу полігона ТПВ виконують за відомими методиками.

34. На полігон ТПВ, призначений для приймання звичайних ТПВ, брикетовані відходи можуть бути
    прийняті тільки за умови організації окремих карт, призначених для складування брикетів.

Приймання на одній карті звичайних і брикетованих ТПВ не дозволяється.

35. Днище котловану проектують горизонтальним, забезпечуючи планувальну відмітку по всій
    площі основи полігона ТПВ. Враховуючи рельєф місцевості та черговість складування брикетів, ділянка
    складування поділяється на ряд котлованів. Різниця у відмітках двох спільних котлованів по дну повинна
    бути не менше 1 м.

36. При проектуванні доріг, у тому числі тимчасових, слід враховувати проїзд по них великован­тажних автомобілів загальною масою 25...30 т.

Розміри майданчика під розвантаження мають бути достатніми для розміщення та маневрування не менше двох автопоїздів та двох розвантажувачів брикетів.

Ухил майданчика під розвантаження не повинен перевищувати 5 %.

37. Укладання брикетів провадять механізованим способом за допомогою автомобільних кранів,
    фронтальних телескопічних навантажувачів або гідравлічних екскаваторів-планувальників. Роботу ви­конують послідовно з пошаровим укладанням брикетів.

38. Верхній шар брикетованих ТПВ покривають шаром грунту товщиною не менше 0,2 м.

На ізольовані таким способом брикети укладають плити для тимчасової дороги та майданчика розвантаження і продовжують укладати брикети наступного ярусу.

39. Допускається розташування не більше трьох ярусів над поверхнею землі, щоб загальна їх
    висота не перевищувала 17...18 м.

40. Яруси слід розташовувати так, щоб між верхнім і нижнім рядом наступного ярусу був тран­спортний проїзд шириною не менше 5 м для влаштування дороги.

41. Для вибору розвантажувального засобу слід враховувати такі технічні характеристики: ванта­жопідйомність, довжину стріли, найбільший виліт гака.

42. Визначення продуктивності та необхідної кількості розвантажувальної техніки для складування
    брикетованих відходів наведено у додатку Г.

Продуктивність розвантажувального засобу повинна бути такою, щоб на розвантаження одного напівпричепа витрачалось не більше однієї години.

Господарська зона й інженерні споруди

43. Господарська зона території полігона ТПВ складається із зон виробничого та адміністра-
    тивно-побутового призначення, які розділяються смугою завширшки не менше 25 м.

44. Рекомендований перелік об'єктів, які проектуються у господарській зоні, залежно від потуж­ності полігона ТПВ наведений у таблиці 3.2. Орієнтовний штатний розклад працівників полігонів ТПВ
    наведений у додатку Д.

Таблиця 3.2 - Рекомендований перелік основних об'єктів, які проектують у господарській зоні полігона ТПВ

45. Територія господарської зони повинна мати тверде покриття, освітлення і в'їзд з боку полігона
    ТПВ.

46. На полігонах ТПВ потужністю менше 120 тис. м³/рік, розрахованих на термін експлуатації до
    15 років, за погодженням з органами санепідемнагляду і місцевими комунальними органами водо-­
    постачання можливе забезпечення привізною водою.

47. Для забезпечення вимог з охорони навколишнього природного середовища слід передбачати
    роздільні системи збирання фільтрату та господарсько-побутових стічних вод.

48. При проектуванні слід враховувати, що зволоження ТПВ провадиться в теплу пору року у
    пожежонебезпечні періоди з метою запобігання самозагоряння ТПВ, зменшення пилоутворення, а також
    у разі зниження ступеня ущільнення відходів. Витрата води на поливання приймається з розрахунку 10 л
    на 1 м³ ТПВ.

У теплу пору року відстояні поверхневі води або фільтрат перекачують насосною станцією в збірно-розбірну систему трубопроводів, з якої забезпечується дощування або розливання води по поверхні робочих карт полігона ТПВ. На ділянку площею 1 га протягом 6 місяців за рік може витрачатися води до 30 м³/добу.

49. На виїзді з полігона ТПВ повинна бути контрольно-дезинфікуюча зона, обладнана залізобетонним резервуаром довжиною 8 м, глибиною 0,3 м і шириною 3,5 м для дезинфекції коліс сміттєвозів.
    Резервуар заповнюється дезінфікуючим розчином і тирсою.

50. Витрати води на зовнішнє пожежогасіння становлять 10 л/с. Згідно зі СНиП 2.04.02 має бути
    передбачено два резервуари або водойми для пожежогасіння.місткістю не менше ніж по 50 м³ кожний.

51. Вздовж периметра території полігона ТПВ проектується огорожа. В огорожі полігона ТПВ біля
    виробничо-побутового будинку проектуються ворота або шлагбаум.

52. Водовідвідні канави розраховуються на відведення зливових і талих вод з ділянок, розташованих
    вище полігона ТПВ. Обсяг зливових і талих вод та параметри водовідвідних канав розраховуються за
    чинними нормативними документами з урахуванням місцевих умов.

53. Зовнішнє освітлення за постійною схемою передбачається тільки для господарської зони, добові
    карти освітлюються за тимчасовою схемою.

Мінімальна освітленість робочих (добових) карт - 5 лк.

3.54 Карткове складування припускає влаштування тимчасової дороги до групи карт. Параметри
тимчасових доріг приймають згідно зі СНиП 2.05.07.

55. Матеріалом для влаштування поліпшеного покриття тимчасових доріг служать залізобетонні
    плити, некондиційні будівельні вироби, відходи будівництва, щебінь та інші інертні матеріали.

56. Тимчасову дорогу слід проектувати на 2...2,5 м вище рівня експлуатованих карт для забезпечення обслуговування складування ТПВ по висоті в двох ярусах. Нижній ярус утворюється методом
    "зштовхування" ТПВ під укіс висотою 2 м, верхній ярус - методом "насування" робочого прошарку
    висотою 2 м знизу нагору. Основа під дорогу виконується з ущільнених побутових або будівельних
    відходів. Із тимчасової дороги на карту передбачається з'їзд.

Санітарно-захисна зона і система моніторингу

3.57. Розмір санітарно-захисної зони наведений у 2.2.

58. По периметру полігона ТПВ проектуються кавальєри ґрунту, необхідного для ізоляції при
    закритті полігона ТПВ.

59. Режим санітарно-захисної зони повинен відповідати ДСанПін 2.2.7.029. При проектуванні
    полігонів ТПВ необхідно скласти "Санітарно-технічний паспорт полігона ТПВ", у якому відобразити
    хімічний склад ґрунту, ґрунтових вод і атмосферного повітря в районі розміщення полігона, а також
    фізико-хімічний склад відходів, які підлягають захоронению.

60. У складі проекту полігона ТПВ розробляється спеціальний розділ із системи моніторингу, що
    містить: контроль стану підземних і поверхневих водних об'єктів, атмосферного повітря, ґрунтів і рослин,
    шумового навантаження в зоні можливого негативного впливу полігона ТПВ; систему управління
    технологічними процесами на полігоні ТПВ, що забезпечує запобігання забрудненню підземних і
    поверхневих водних об'єктів, атмосферного повітря, ґрунтів і рослин, шумовому навантаженню понад
    припустимі межі.

61. До складу об'єктів та заходів моніторингу повинні бути включені системи контролю за станом
    підземних і поверхневих вод, атмосферного повітря, грунту і рослин, шумового навантаження в зоні
    можливого впливу полігона ТПВ, експлуатаційної надійності споруд, а також слід враховувати житлові
    умови та стан здоров'я населення.

62. Основою розроблення системи моніторингу повинні бути матеріали оцінки впливу на нав­колишнє природне середовище (ОВНС), що є обов'язковими у складі проектної документації полігона
    ТПВ.

63. У проекті організації системи моніторингу повинні бути визначені види необхідного контролю,
    кількість і місця розташування пунктів нагляду і режим нагляду.

64. Для контролю за станом підземних вод проектуються контрольні свердловини, місця роз­ташування яких погоджується із гідрогеологічною службою та санітарно-епідеміологічними станціями.
    Одна контрольна свердловина закладається вище полігона за потоком ґрунтових вод, а одна-дві - нижче
    полігона. Свердловини проектуються на всю зону активного водообміну. За необхідністю нагляду за
    кількома водоносними горизонтами слід створювати кущі свердловин.