Страница 3: ДСТУ EN 1434-1:2006. Теплолічильники. Частина 1. Загальні вимоги (61160)

Робочі параметри теллолічильника обмежують граничні значення температурного діапазону, різниці температур, теплового потоку і витрати (q_s і q,)

Якщо тиск теплоносія впливає на вимірювання кількості теплоти, тиск також треба вважати пара­метром.

Співвідношення верхньої і нижньої меж різниці температур має бути не менше ніж 10. Це не по­ширюється на теплолічильники, які застосовують у системах охолоджування. Нижню межу повинен встановлювати виробник у 1 К, 2 К, З К, 5 К або 10 К. Для теплолічильників, що застосовують в сис­темах опалювання, перевагу віддають значенню З К.

Примітка. Якщо різниця температур становить менше нж З К, обладнання, що застосовують для температурних випробо­вувань. повинно мати найвищу точність

Відношення довготривалої витрати до нижньої межі витрати (q_Dlq,) має бути 10, 25, 50,100 або 250.

4. ФОРМУЛИ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ КІЛЬКОСТІ ТЕПЛОТИ

Кількість теплоти, підведеної до тіла або відведеної від нього, можна визначити за відомими зна­ченнями його маси, питомої теплоємності та за зміною температури.

У теплолічильнику значення різниці ентальпії у прямому і зворотному потоках інтегрується за часом. Рівняння для його роботи має вигляд:

г.

Q= ■ bhdt ₍

*0

де Q —кількість теплоти, яку виділено або поглинуто;

q_m— масова витрата теплоносія, що протікає через теплолічильник;

Aft — різниця значень питомої ентальпії теплоносія у прямому і зворотному потоках;

t —тривалість.

Якщо прилад визначає об'єм, а не масу, рівняння має такий вигляд:

О- jk A© dV

де Q — кількість теплоти, яку виділено або поглинуто;

V — об'єм рідини, що протекла;

к — тепловий коефіцієнт, що є функцією властивостей теплоносія за відповідних значень тем­ператури і тиску;

де — різниця температур теплоносія у прямому і зворотному потоках.

Дійсне значення теплового коефіцієнта к для води, якщо її використано як теплоносій у системі, розраховують за рівнянням (А.1) у додатку А, при цьому тиск має бути 16 бар.

Для теплолічильників, призначених для використання з теплоносієм, що не є водою, виробник по­винен зазначили тепловий коефіцієнт, що застосовується, залежно від температури та тиску.

Примітка. Таблиці значень теплового коефіцієнта для різних рідин, окрім води наведено у книзі «Handbuch der warmeverbrauchs-messung», Dr F. AdunKa. Vulkan-Vertag tssen, ISBN 3-8027-2364-3.

Національна примітка

■Довідник з тепловимрювань». Dr F. Adunka. Vulkan-Verlag Essen. ISBN 3-8027-2364-3.

9 МЕТРОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ (ГРАНИЦІ ДОПУСТИМОЇ ПОХИБКИ, ГДП)

£ = ^-^-■100,

Ч

де V_a—виміряне значення;

V_c— прийняте дійсне значення.

Границі допустимої вдносноі похибки єдиних теплолічильників — це арифметична сума границь допустимих відносних похибок складових частин відповідно до 9.2.2.

Е_е = ±(О,5 + Д0_тп/Д0).

де похибка Е_с встановлює зв'язок між виміряним значенням кількості теплоти і прийнятим дійсним зна­ченням кількості теплоти.

Е, =±(О,5 + ЗД0_ПІп/Д0).

де похибка Е; встановлює зв'язок між виміряним значенням і прийнятим дійсним значенням співвідно­шення між вихідним сигналом пари перетворювачів температури з різницею температур.

Співвідношення між температурою й опором кожного перетворювача температури з пари не має відрізнятися від значень, наведених у EN 60751 (за стандартних значень сталих А, В і С) більше ніж на 2 К.

Клас 1: Е/ —див примітку;

клас 2: Е, = ±(2+0,02q_₽/q), але не більше ніж ± 5 %;

клас 3: Е, ~ ± (3 + 0,05 q_p/q}, але не більше ніж ± 5 %,

де похибка Е, встановлює зв’язок між виміряним значенням і прийнятим дійсним значенням співвідно­шення між вихідним сигналом перетворювача витрати та масою або об'ємом.

Примітка. Значення Е га Е_г для класу 1 визначатимуть тоді, коли удосконалення методик випробовування перетворювачів виграти дадуть змогу це зробити.

Границі допустимої відносної похибки можуть бути такими:

• для єдиних теплолічильників:

Е = ±(2-4Д0_гп„/ДО+О,О1д_<>/д) і

• для перетворювачів витрати:

Е, = ±(1+0,0lQp/q), але не більше ніж ± 5 %.

Передбачено, що ці границі допустимої похибки можна застосовувати до теплолічильників з пе­ретворювачами витрати з q_p 2 100 м³/год.

Національна примітка

Символ Е позначає границі допустимої відносно/ похибки теплолічмльмиюв лід час вимірювання кількості теплоти9.3 Застосування границь допустимих похибок

Виробник комбінації складових частин або єдиного теплолічильника, який являє собою сукупність нероз'єднуваних складових частин, повинен зазначити, яким чином метрологічні характеристики кожної' складової частини забезпечують відповідні границі допустимої похибки складеного або єдиного тепло­лічильника.

10. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗА УМОВАМИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Залежно від умов застосування теплолічильники мають відповідати одному з класів умов навко­лишнього середовища

• температура навколишнього середовища від 5 °С до 55 °С:

• низька вологість;

• нормальні електричні та електромагнітні умови

• температура навколишнього середовища від мінус 25 °С до 55 °С;

• нормальна вологість;

• нормальні електричні та електромагнітні умови;

• низький рівень механічних навантажень.

• температура навколишнього середовища від 5 °С до 55 °С;

• нормальна вологість:

• високі електричні та електромагнітні умови;

• низький рівень механічних навантажень.

10. СПЕЦИФІКАЦІЯ ТЕПЛОЛІЧИЛЬНИКА

Виробник має забезпечити наявність специфікації, яка містить щонайменше таку інформацію.

• виробник;

• назва та умовне позначення типу;

• клас точності;

• межі витрати (q„ q_p, q_a)

• максимально допустимий робочий тиск (PN-клас);

• максимальна втрата тиску (втрата тиску за q_p}

• максимальна допустима температура;

• межі температур {Є_тп і 0_тж);

• номінальний показник лічильника (літр на імпульс або відповідний коефіцієнт для робочого і випробувального вихідного сигналу);

• вимоги до монтажу, охоплюючи довжину прямих ділянок трубопроводу;

• обмеження щодо просторового розташування лічильника під час установлювання;

• розміри (довжина, висота, ширина, маса, специфікація нарізі/фланця);

• клас пристрою вихідних імпульсів (див. 7.1.2 EN 1434-2:1997/ргА1:2002);

• випробувальний вихідний сигнал (тип/рівень);

• функціонування за витрати, що перевищує q&

• значення порога чутливості за витратою:

• теплоносій (якщо не вода):

• тривалість спрацьовування —для швидкодійнихтеплолічильників;

• вимоги до електричної мережі (напруга живлення, частота);

• вимоги до батарей живлення (напруга живлення, тип, строк служби);

• номінальний рівень напруги під час роботи від зовнішнього джерела живлення;

• сила струму (середнє та максимальне значення) під час роботи від зовнішнього джерела жив­лення;

• річний обсяг споживання електричної енергії від зовнішнього джерела живлення;

• вимоги до прокладання кабелю під час роботи від зовнішнього джерела живлення (максимальна довжина проводів і вимоги до уземлення і скручування кабелю);

• граничне значення напруги, за якого передбачено автоматичне переключення лічильника від зовнішнього джерела живлення на внутрішнє батарейне живлення;

• граничний інтервал часу, за який передбачено автоматичне переключення лічильника від зов­нішнього джерела живлення на внутрішнє батарейне живлення.

• виробник;

• назва та умовне позначення типу;

• межі температурного діапазону (О^ і 0_тах);

• межі різниці температур (Л0_тс і ДО _тах);

• максимально допустимий робочий тиск для перетворювачів, які установлюють у трубопровід без гільзи (PN-клас);

• максимальна допустима температура:

• схема підключення перетворювачів (дво- абочотирипровідна);

• принцип роботи;

• максимальне середньоквадратичне значення сипи струму, що може протікати через перетво­рювач температури;

• розміри;

• вимоги до установлення (наприклад, з монтуванням у гільзі);

• максимальна швидкість теплоносія для перетворювачів температури довжиною понад 200 мм;

• загальний опір двопровідного кабелю;

• мінімальна глибина занурення;

• робочий вихідний сигнал (тип/рівень);

• тривалість спрацьовування.

• виробник;

• назва та умовне позначення типу;

• клас умов навколишнього середовища;

• максимальне значення теплового потоку (P_s);

• межі температури (^ і 0_т4В<);

• межі різниці температур (Д0_тя і ДО max);

• варіанти одиниць фізичних величин на показувальному пристрої (МДж, кВт ■ год);

• динамічні властивості (див. 5.4 стандарту EN 1434-2);

• інші функції, що виконуються на додаток до обчислювання кількості теплоти;

• вимоги до установлення, охоплюючи схему підключення перетворювачів температури, не­обхідність екранування кабелів;

• розміри;

• вимоги до електричної мережі (напруга живлення, частота);

• вимоги до батарей живлення (напоуга живлення, тип, строк служби);

• номінальні рівні напруги під час роботи від зовнішнього джерела живлення;

• сила струму (середнє та максимальне значення) під час роботи від зовнішнього джерела жив­лення;

• річний обсяг споживання електричної енергії від зовнішнього джерела живлення;

• вимоги до прокладання кабелю під час роботи від зовнішнього джерела живлення (максимальна довжина проводів і вимоги до уземлення і скручування кабелю);

• граничне значення напруги, за якого передбачено автоматичне переключення лічильника від зовнішнього джерела живлення на внутрішнє батарейне живлення,

• граничний інтервал часу, за який передбачено автоматичне переключення лічильника від зов­нішнього джерела живлення на внутрішнє батарейне живлення;

• дії, що виконуються для збереження вим ряних значень у випадку несправності зовнішнього джерела живлення (див. 6.3.2);

• клас пристрою вхідних імпульсів (див 7.1.4 EN 1434-2:1997/ргА1:2002);

• необхідний вхідний сигнал від перетворювачів температури;

• середньоквадратичне значення сили струму, що може протікати через перетворювачі тем­ператури;

• максимально допустимий сигнал перетворювача витрати (частота імпульсів);

• робочий вихідний сигнал за нормального функціонування (тип/p вень);

• клас пристрою вихідних імпульсів (див. 7.1.2 EN 1434-2:1997/ргА1:2002);

• випробувальний вихідний сигнал (тип/рівень);

• теплоносій (якщо не вода);

• місце установлення перетворювача витрати (прямий чи зворотний потік).

• виробник;

• назва та умовне позначення типу;

• клас точності;

• клас умов навколишнього середовища;

• варіанти одиниць фізичних величин на показувальному пристрої (МДж, кВтгод);

• інші функції, що виконуються на додаток до обчислювання кількості теплоти;

• максимальне значення теплового потоку (P_s);

• межі витрати (q,, q_p, q_s);

• значення порогу чутливості за витратою;

• максимально допустимий робочий тиск для перетворювачів витрати (PN-клас)

• максимальна втрата тиску перетворювача витрати (втрата тиску за q₀);

• максимальна допустима температура;

• межі температури (0_т„ і ©„„) перетворювача витрати/пари перетворювачів температури;

• межі різниці температур (Д0_тіп і Д0_тах);

• вимоги до монтажу, охоплюючи довжину прямих ділянок трубопроводу;

• обмеження щодо просторового розташування лічильника під час установлювання;

• розміри (довжина, висота, ширина, маса, специфікація нарізі/фланця);

• вимоги до електричної мережі (напруга живлення, частота);

• вимоги до батарей живлення (напруга живлення, тип, строк служби);

• дії, що виконуються для збереження виміряних значень у випадку несправності зовнішнього джерела живлення (див. 6.3.2);

• робочий вихідний сигнал за нормального функціонування (тип/рвень);

• клас пристрою вихідних імпульсів (див. 7.1.2 EN 1434-2:1997/ргА1:2002);

• випробувальний вихідний сигнал показувального пристрою (тип/рівень);

• функціонування за витрати, що перевищує q_s;

• теплоносій (якщо не вода);

• динамічні характеристики (див 5.4 EN 1434-2);

• час спрацьовування пари перетворювачів температури;

• місце установлення перетворювача витрати (прямий чи зворотний потік);

• тривалість спрацьовування — для швидкодіючих теплолічильників;

• номінальний рівень напруги під час роботи від зовнішнього джерела живлення;

• сила струму (середнє та максимальне значення) під час роботи від зовнішнього джерела жив­лення;

• річний обсяг споживання електричної енергії від зовнішнього джерела живлення;

• вимоги до прокладання кабелю пщ час роботи від зовнішнього джерела живлення (максимальна довжина проводів і вимоги до уземлення і скручування кабелю);

• граничне значення напруги, за якого передбачено автоматичне переключення лічильника від зовнішнього джерела живлення на внутрішнє батарейне живлення;

• граничний інтервал часу, за який передбачено автоматичне переключення лічильника від зов­нішнього джерела живлення на внутрішнє батарейне живлення.