Страница 3: ДСТУ IEC 60706-2:2008. Ремонтопридатність устатковання. Частина 2. Вимоги до ремонтопридатності та дослідження на етапі проектування та конструювання (61159)

Необхідні кількісні характеристики ремонтопридатності зазвичай визначають тривалість перебу­вання виробу в неробочому стані та вказують на необхідність технічного обслуговування, і, як прави- ло, цей час треба звести до мінімуму. Є ряд критеріїв, які можна використовувати для визначення не­обхідних характеристик, пов'язанихїз тривалістю відновлення, вибір яких наведено в-таблиці 1.

Різниця між ними в тому, що вони виражають різні пріоритети між зв'язаними властивостями виробу і що вони дають змогу вибирати альтернативні варіанти, які буде визначено пізніше в програмі. Важ­ливо, що такі чинники розглядають перед тим, як специфічна вимога увійде до специфікації. Обме­ження може бути також установлено для завдань профілактичного технічного обслуговування.

Таблиця 1 — Приклади кількісних характеристик ремонтопридатності

Поточне технічне обслуговування часто використовують для конкретизування ремонтопридат­ності й охоплює такі піделементи:

• діагностику (виявлення відмови, виявлення дефектів та ізоляція, локалізація причини тощо);

• технічні затримки (типові технічні затримки охоплюють час регулювання, охолоджування, інтер­претування і надавання інформації, інтерпретування показів, що зчитують);

• відновлення (розбирання, установлення елементів програмного забезпечення, обмін, змінення контрольного коду, повторне збирання, регулювання тощо);

• остаточне перевіряння (необхідні процедури тестування).

Інші характеристики ремонтопридатності можна вказувати для виробу. Таблиця 1 описує деякі інші види характеристик, пов'язаних із різними класами часу технічного обслуговування і методами перевіряння.

Ремонтопридатність виробу може також охоплювати докладні характеристики, як наприклад дос­туп, використання спеціальних інструментів і випробувального обладнання, і відношення з будь-якою наявною експлуатаційною підтримкою. Ремонтопридатність можна використовувати як непрямий вимір придатності, використовуючи визначення придатності;

_n MTBF

Придатність = ,

MTBF + MTTR

де MTBF —середній час між відмовами;

MTTR — середній час відновлення.

Припускаючи, що MTBF виробу є константа, придатність — міра ремонтопридатності в термінах часу для відновлення.

Взаємовідношення між різними елементами повного технічного обслуговування протягом часу подано в ІЕС 60300-3-10:2001 на рисунку 2.

Необхідні якісні характеристики ремонтопридатності охоплюють визначення функцій продукту, критерії дефектів, експлуатаційні й екологічні умови, термін корисної служби виробу, протягом якого вимоги має бути виконано. Якісні характеристики пов'язані зі ступенем відповідності виробу певному технічному обслуговуванню і політикою підтримки. У тому разі, коли якісні характеристики містять числові значення, це треба покваліфікувати як заявлений рівень, який потрібно досягнути. Це може здійснюватися пропорційно випадкам або подіям довірчими рівнями або іншою ймовірністю. В іншому разі згода повинна бути оцінена інспекцією або перевіркою документа. Така політика може охоплюва­ти заяви, про що свідчать такі приклади:

• ремонт повинен виконувати персонал заявленого рівня кваліфікації;

• ремонт треба виконувати заміною виробів на вказаних рівнях;

• змінні частини мають бути взаємозамінними одиницями;

• технічне обслуговування потрібно виконувати згідно з певними та встановленими процедурами споживачів;

• пошкоджену частину ізоляції має визначати обладнання вбудованого контролю.

Є ряд інших можливих якісних показників, які можуть зацікавити, як показано нижче:

• доступність;

• вимоги рівня навичок технічного обслуговування;

• потреба в спеціальних інструментах і випробувальному обладнанні;

• потреба в коригуваннях;

• стандартизація частин;

• чітка ідентифікація функційних підсистем;

• контроль конфігурації, установки і функції;

• візуальний інспекційний доступ;

• вбудоване випробувальне обладнання;

• належним чином визначені точки контролю;

• кольорове кодування та етикеткування (у разі потреби);

• використання змінних одиниць;

• використання затискачів;

• використання ручок на змінних одиницях;

• можливості й рівень технічних настанов;

• ризик старіння обладнання;

• обмеження людського чинника в проектуванні виробу;

• підтримка безпеки обслуговувального персоналу.

Контрольованість визначено як якісну характеристику проектування, яка визначає ступінь, на від­повідність якому виріб можна перевірити за встановлених умов. Завдання діагностичного випробову­вання — забезпечити рентабельні та швидкі методи ідентифікування помилки для того, щоб мінімізу­вати затрати технічного обслуговування і щоб оптимізувати експлуатаційне використовування виробу.

Швидка й точна діагностика відмов — головний чиннику досягненні високої ремонтопридатності.

Необхідні контрольовані характеристики можна встановити докладно для того, щоб використову­вати наявне випробувальне обладнання в новій продукції, або залишити проектувальнику для вирі­шення завдань з використовуванням проектованого обладнання, стандартного випробувального облад­нання або апаратури вбудованого контролю (ВІТЕ). ІЕС 60706-5 надає більш докладну інформацію щодо характеристик контрольованості.

Під час написання вимог специфікації необхідно вказувати, яким чином треба організовувати тех­нічне обслуговування та прийняті обмеження, які будуть накладені на керівника або постачальника (наприклад, профілактичне технічне обслуговування буде заборонено в певні періоди часу).

Обмеження, необхідні в специфікації, залежать від характеру вимог ремонтопридатності, як вка­зано в 7.1. Доцільно вивчити цю потребу конкретно за кожною заявленою ціллю. Обмеження мають також охоплювати будь-які обмежувальні вартість чинники.

Як правило, такі обмеження будуть охоплювати наведене нижче, але не будуть обмежуватися зокрема:

• потребою взаємодії з наявним або визначеним технічним обслуговуванням і політикою під­тримки;

• межею для критичних ресурсів, як, наприклад, дорогі засоби, висока вартість запасних час­тин, чисельність кваліфікованого персоналу на всіх рівнях в організації;

• твердженням, які містять вимоги або обмеження кількості та характеру профілактичного тех­нічного обслуговування;

• екологічними аспектами;

• вимогами щодо обмеження критичних ресурсів, які розміщено на сайті;

• будь-якими обмеженнями періодів часу щодо очікуваної утилізації обладнання, коли профі­лактичне технічне обслуговування треба здійснювати;

• обмеженнями, які можна також увести посиланням на інші специфікації, публікації ІЕС тощо.

Рекомендовано, щоб специфікація містила вимоги до офіційної програми ремонтопридатності, яку використовує постачальник у своїх намаганнях задовольнити вимоги.

Причини такі:

• — це полегшує координацію між кількома постачальниками, які постачають вироби, використо­вувані в такій самій системі;

• це може встановити взаємозв’язок між конструюванням виробу й розширенням технічного обслуговування та системою підтримки;

• взаємодія між замовником і постачальником, визначена програмою, яку можна розглядати як частину перевірки того, що вимоги виконано;

• більша гнучкість для досягнення компромісів, яка може бути вирішена в межах вимог офіцій­ної програми.

Докладну інформацію щодо програм ремонтопридатності наведено в ІЕС 60300-3-10. Офіційну програму ремонтопридатності не можна розпочати самостійно, оскільки робота може бути об’єднана в ширшу програму залежності чи інтегровану логістичну програму підтримки (див. ІЕС 60300-3-12); проте важливо, щоб робота була розглянута в тій чи іншій формі.

Рентабельна система вимагає, щоб проектування виробу відповідало вимогам до ремонтопридат­ності та забезпечення технічного обслуговування і підтримки системи, яка надає можливості дотри­мання концепції технічного обслуговування. Ресурси, необхідні для експлуатування та підтримування цієї системи мають бути придбані. Це може бути об’єднане з придбанням виробу, який буде підтри­муватися.

Підтримку виробу можна досягти трьома головними способами або їх комбінацією:

1. постачальнику надають відповідальність забезпечення деяких із ресурсів, які мають відпові­дати вимогам технічного обслуговування, наприклад, навчання, керівництво, випробувальне облад­нання, запасні частини тощо й організації покупців, які безпосередньо беруться за роботу з технічного обслуговування;

2. постачальнику надають відповідальність забезпечення підтримки технічного обслуговування; с) третій стороні надають відповідальність забезпечення технічного обслуговування.

План підтримки технічного обслуговування загалом розвивають через аналізування підтримки.

Перевіряння вимог до ремонтопридатності — процес визначання того, що вимоги, викладені в специфікації, досягнуто. Перевірку може бути виконано на різних рівнях, залежно від виду облад­нання і відповідальності за визначення і забезпечення підтримки технічного обслуговування. Методи перевіряння можуть бути різними залежно від надання постачальником відповідних даних або інфор­мації про виконання вимог щодо кваліфікаційних випробовувань або доказу ремонтопридатності.

Специфікація повинна містити вимоги щодо перевірки ремонтопридатності разом з методами, які будуть використані для підтвердження наданих гарантій. Це стосується як якісних, так і кількісних вимог і дій, які необхідно вжити у разі невідповідності вимог. Вимога, що відповідає лічильникам, які вказують на години роботи, циклів або аналогічних числових показників, потрібно розглядати, щоб вимірювання використовувати в обчисленнях, використовуваних в процесі перевіряння.

У процесі перевіряння для сприяння обчислюванням необхідно розглядати результати вимірювання, одержані з використовуванням засобів вимірювання, які вказують години роботи, цикли або аналогічні числові показники.

Досягнення параметрів специфікації часто пов'язують з умовами договору і/або термінами ком­пенсації за незадовільних результатів роботи й тому про долучення параметрів ремонтопридатності та методу для забезпечення перевірки або гарантії треба чітко й однозначно вказувати в специфікації.

8 ВИВЧАННЯ РЕМОНТОПРИДАТНОСТІ

НА ЕТАПАХ ПРОЕКТУВАННЯ ТА КОНСТРУЮВАННЯ

Це положення викладене під час досліджування ремонтопридатності на етапі проектування і кон­струювання у взаємовідношенні з іншою ремонтопридатністю і завданням підтримки технічного об­слуговування, які описано у взаємопов’язаній документації.

На етапах проектування описують окремі дослідження ремонтопридатності.

Під час обговорення проекту також розглянуто питання щодо ремонтопридатності.

Завдання за вивчання ремонтопридатності такі:

• настанови проектних рішень;

• передбачення кількісних характеристик ремонтопридатності виробу;

• ідентифікація будь-яких змін під час проектування виробу або вимог, або перше і друге, які необхідні для досягнення відповідності експлуатаційним вимогам в межах наданих обмежень.

Ремонтопридатність потрібно розглядати докладно як складник проектування продукту.