Засоби індивідуального захисту. Взуття професійної призначеності. Технічні умови

Визначають згідно з 5.5 EN ISO 20344, за сили стискання в (15 ± 0,1) кН проміжок під піднос­ком має бути, як зазначено у таблиці 6.

Під час випробовування та оцінювання згідно з 5.6.1 EN ISO 20344 взуття II класу на металево­му підноску дозволено появу не більше 5 зон корозії, площа кожної з яких не перевищує 2,5 мм².

Під час випробовування та оцінювання згідно з 5.6.2 EN ISO 20344 взуття І класу на мета­левому підноску дозволено появу не більше ніж 5 зон корозії, площа кожної з яких не перевищує 2,5 мм².

Неметалеві підноски, які використовують у безпечному взутті, повинні відповідати вимо­гам 4.3 EN 12568.

Під час випробовування на герметичність (згідно з 5.7 EN ISO 20344) не повинно бути будь- якого витоку повітря.

Щоб задовольнити ергономічні вимоги, взуття повинно бути таке, щоб в анкетному опиту­ванні (див. 5.1 EN ISO 20344) усі відповіді були позитивні.

Для конструкцій В, С, D й Е зону, яка відповідає умовам до верху взуття, треба виміряти по мінімальній висоті від горизонтальної поверхні нижче підошви, відповідно до таблиці 7.

Таблиця 7 — Мінімальна висота, нижче якої вимоги щодо верху взуття повністю дотримано

Якщо штаферка і матеріали вставки перевищують висоту, подану в таблиці 5, такі матеріали по­винні відповідати вимогам щодо роздирального навантаження (5.5.1) стійкості до стирання (5.5.2) і вимогам щодо підкладки. У випадку зі шкіряними матеріалами потрібно, окрім цього, дотриму­ватися вимог 5.4.7 щодо pH-значення та 5.4.9 щодо вмісту хрому (VI).

Товщина верху взуття класифікації II, яку визначають згідно з 6.1 EN ISO 20344, у будь-якій точці повинна відповідати таблиці 8.

Таблиця 8 — Мінімальна товщина верху взуття

Роздиральне зусилля верху взуття класифікації І, яке визначають згідно з 6.3 EN ISO 20344, має відповідати таблиці 9.

Таблиця 9 — Мінімальне роздиральне зусилля для верху взуття

Пружно-міцнісні властивості (див. 6.4 EN ISO 20344, таблиця 7) визначають відповідно до таблиці 10.

Таблиця 10 — Пружно-міцнісні властивості

Опір багаторазовому згинанню, який визначають згідно з 6.5 EN ISO 20344, має відповідати таблиці 11.

Таблиця 11 — Опір багаторазовому згинанню

Визначають згідно з 6.6 EN ISO 20344 та 6.8 EN ISO 20344. ПаропроникнІсть має бути не мен­ше ніж 0,8 мг/(см²/год), коефіцієнт водяної пари має бути не менше ніж 15 мг/см².

Шкіряні деталі верху взуття випробовують згідно з 6.9 EN ISO 20344, pH-значення має бути не менше ніж 3,2. Якщо pH — нижче ніж 4, то різниця між значеннями має бути менше ніж 0,7.

Поліуретанові деталі верху взуття випробовують згідно з 6.10 EN ISO 20344, при цьому на них не повинно бути тріщин до проведення 150 000 циклів згинання.

Шкіряні деталі верху взуття випробовують згідно з 6.11 EN ISO 20344, вміст хрому (VI) не допустимий.

Примітка. Наведені нижче вимоги застосовні до підкладки союзки й підкладки верху.

Роздиральне зусилля підкладки, згідно з 6.3 EN ISO 20344, має відповідати вимогам таблиці 12.

Таблиця 12 — Мінімальне розривальне зусилля

Визначають згідно з 6.12 EN ISO 20344, на підкладці не повинні з'явитися дірки до виконан­ня наступних циклів:

• сухе тертя: 25 600 циклів;

• вологе тертя: 12 800 циклів.

Визначають згідно з 6.6 EN ISO 20344 та 6.8 EN ISO 20344, ПаропроникнІсть має бути не менше ніж 2,0мг/(см²год), і коефіцієнт водяної пари має бути не менше ніж 20 мг/см².

Примітка. Для взуття без підкладки вимоги відсутні.

pH-значення шкіряної підкладки визначають згідно з 6.9 EN ISO 20344. pH-значення мають бути не менше ніж 3,2. Якщо pH-значення нижче ніж 4, то різниця між значеннями має бути менше ніж 0,7.

Шкіряні підкладки верху взуття випробовують згідно з 6.11 EN ISO 20344, вміст хрому (VI) не допустимий.

Примітка. Випробовувати язичок треба у випадку, якщо матеріал, з якого його виготовлено або його товщина, відрізняються від матеріалу верху взуття.

Роздиральне зусилля язичка, яке визначають згідно з 6.3 EN ISO 20344, має відповідати зна­ченням, наведеним у таблиці 13.

Таблиця 13 — Мінімальне роздиральне зусилля язичка

pH-значення шкіряного язичка визначають згідно з 6.9 EN ISO 20344. pH-значення мають бути не менше ніж 3,2. Якщо pH-значення нижче ніж 4, то різниця між значеннями має бути менше ніж 0,7.

Шкіряні (язички) деталі верху взуття випробовують згідно з 6.11 EN ISO 20344, вміст хрому (VI) не допустимий.

Товщина устілки, яку визначають згідно з 7.1 EN ISO 20344, має бути не менше ніж 2,0 мм.

pH-значення шкіряної устілки визначають згідно з 6.9 EN ISO 20344. pH-значення мають бути не менше ніж 3,2. Якщо pH-значення нижче ніж 4, то різниця між значеннями має бути менше ніж 0,7.

Визначають згідно з 7.2 EN ISO 20344, водопоглинальність має бути не менше ніж 70 мг/см² та водна десорбція має бути не менше ніж 80 % поглиненої води.

Нешкіряні устілки випробовують згідно з 7.3 EN ISO 20344, їхня поверхня не повинна бути ушкодженою від тертя менше ніж за 400 циклів. (Див. 7.3.6 EN ISO 20344).

Опір до стирання визначають згідно з 6.12 EN ISO 20344, на вкладних устілках не повинні з’яви­тися дірки до виконання наступних циклів:

• сухе тертя: 25 600 циклів;

• вологе тертя: 12 800 циклів.

Шкіряні устілки випробовують згідно з 6.11 EN ISO 20344, вміст хрому (VI) не допустимий.

Повна товщина нерифлених підошв, яку визначають згідно з 8.1 EN ISO 20344, у будь-якій точці має бути не менше ніж 6 мм.

Роздиральне зусилля нешкіряних підошв, яке визначають згідно з 8.2 EN ISO 20344, має бути не менше ніж:

• 8 кН/м для матеріалу зі щільністю вище ніж 0,9 г/см³;

• 5 кН/м для матеріалу зі щільністю нижчою або рівною 0,9 г/см³.

Після випробовування нешкіряних підошв, але і не із суцільноґумового або суцільнопол і мерного взуття, згідно з 8.3 EN ISO 20344, відносна втрата об’єму для матеріалів зі щільністю 0,9 г/см³ або мен­шою має становити не більше ніж 250 мм³, а для матеріалів зі щільністю більше ніж 0,9 г/см³ має бути не більше ніж 150 мм³.

Для підошв із суцільноґумового або суцільнополімерного взуття відносна втрата об’єму має бути не більше ніж 250 мм³.

Під час випробовування нешкіряних підошв (згідно з 8.4 EN ISO 20344) після ЗО 000 циклів згинання розріз не повинен збільшитися більше ніж на 4 мм.

Після випробовування поліуретанових підошв (згідно з 8.5 EN ISO 20344) розріз не повинен збільшитися більше ніж на 6 мм після 150 000 циклів згинання.

Міцність кріплення між зовнішнім або рифленим шаром і суміжним із ним (згідно з 5.2 EN ISO 20344) має бути не менше ніж 4,0 Н/мм. За винятком, якщо рветься підошва в будь-якій її частині, міцність кріплення має бути не менше ніж 3,0 Н/мм.

Після випробовування згідно з 8.6 EN ISO 20344 об’єм не повинен збільшитися більше ніж на 12 %.

Якщо після випробовування згідно з 8.6.1 EN ISO 20344 випробний зразок зменшується більше ніж на 0,5 % в об’ємі або збільшується у твердості більше ніж на 10 одиниць твердості по Шору, то випробовування повторюють для додаткового випробного зразка згідно з 8.6.2 EN ISO 20344. Розріз на випробному зразку після 150 000 циклів згинання не повинен перевищувати 6 мм.

5. ДОДАТКОВІ ВИМОГИ ДО БЕЗПЕЧНОГО ВЗУТТЯ

   7. Загальна інформація

Додаткові вимоги можуть бути необхідні для безпечного взуття, залежно від ризиків, які трап­ляються на місці роботи. У таких випадках безпечне взуття повинно відповідати додатковим ви­могам і відповідному маркованню, наданим у таблиці 14.

Таблиця 14 — Додаткові вимоги для спеціальних познак із відповідними символами марковання