---

Рисунок А.1 — Твердість за Роквеллом (шкали А, В, С, D. Е, F, G, Н і К)

Познаки:

X — твердість за Роквеллом;

Y — повторюваність приладів для вимірювання твердості.

Рисунок А.2 — Поверхнева твердість за Роквеллом (шкали N і Т).

ДОДАТОК В
(довідковий)

НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ ВИМІРЮВАННЯ
РЕЗУЛЬТАТУ КАЛІБРУВАННЯ ПРИЛАДУ
ДЛЯ ВИМІРЮВАННЯ ТВЕРДОСТІ

Сумарну відносну стандартну невизначеність випробувальної сили під час калібрування об­числюють відповідно до рівняння:

^UF - I^UFRS ^+UFHTM > (S4 )

де u_Frs — відносна невизначеність вимірювання перетворювача сили (зі свідоцтва про каліб­рування);

u_FHTM — відносна стандартна невизначеність випробувальної сили, яка генерована прила­дом для вимірювання твердості.

Невизначеність вимірювання еталонного приладу — перетворювача сили — відображують у відповідному свідоцтві про калібрування. Впливні величини, такі як:

• температура;

• довготривала стабільність та

• інтерполяційні відхили,

треба враховувати для особливих застосувань. Залежно від конструкції перетворювача сили треба враховувати кутове положення перетворювача, що залежить від осі індентора приладу для вимірювання твердості.

Примітка. Метрологічні зв'язки необхідні для того, щоб визначати та передавати одиницю твердості за шкалами, як показано на рисунку G.1 в ISO 6508-1.

Приклад

Відносна невизначеність вимірювання перетворювача сили (зі свідоцтва про калібрування) t/_FRS = 0,12 % (k = 2).

Калібрувальне значення перетворювача сили F_RS= 1471,0 N.

Таблиця В.1 — Результати калібрування випробувальної сили

де (В.2)

S_F -|

^UFHTM ⁼ ~= (В.З)

F ■х/п

де S_F — середньоквадратичний відхил значень показів випробувальної сили в і-ому верхньому положенні.

У

(В.4)

таблиці В.2 використовують максимальне значення u_FHTM із таблиці В.1.

Таблиця В.2 — Обчислення невизначеності вимірювання випробувальної сили

Таблиця В.З — Обчислення максимального відносного відхилу випробувальної сили, охоплюючи невизна­ченість вимірювання еталонного приладу

У таблиці В.З AF_max обчислюють так:

^Лпах ~ І 1 ⁺ ■

Результат прикладу означає, що відхил випробувальної сили, охоплюючи невизначеність вимірювання еталонного приладу, нормований у 4.2, досягає ±1,0 % та задовольняє вимоги.

Сумарну відносну стандартну невизначеність еталонного приладу для системи вимірювання глибини обчислюють так:

^UL = 7^ULRS ^+ums + ^ULHTM > ( В • 5)

де w_Lrs —^: відносна невизначеність вимірювання глибини калібрувального пристрою (еталонного засобу) зі свідоцтва про калібрування для к = 1;

i/_ms — відносна невизначеність вимірювання, яка пов’язана з роздільною здатністю вимі­рювальної системи;

u_Lhtm— відносна стандартна невизначеність вимірювального приладу для вимірювання . твердості.

Невизначеність вимірювання еталонного приладу для системи вимірювання глибини відо­бражено у відповідному свідоцтві про калібрування. Впливні величини, наприклад:

• температура;

• довготривала стабільність та

• інтерполяційні відхили

не мають суттєвого впливу на невизначеність вимірювання пристрою калібрування глибини.

Приклад

Невизначеність вимірювання пристрою калібрування глибини:

і/lrs ⁼ 0,0002 мм (к ⁼ 2).

Роздільна здатність системи вимірювання глибини: 5_ms = 0,5 мкм.

Таблиця В.4 — Результати калібрування системи вимірювання глибини

У таблиці В.4:

S

(В.7)

(В.6)

i 1
Ц.нтм^=-7 7=> (^{п =} 3).

L уіп

^Л/-ге|-^ >

‘-RS

де S_L. —середньоквадратичний відхил значень показів довжини для /-го показу об’єкта мікрометра.

Таблиця В.5 — Обчислення невизначеності вимірювання вимірювальної системи

Таблиця В.6 — Обчислення максимального відносного відхилу вимірювальної системи, охоплюючи неви­значеність вимірювання еталонного приладу вимірювання довжини

У таблиці В.6:

А

(В.8)

^-тах ^—^1- геї I⁺ ■

Індентор, який складається з наконечника індентора та тримача, не може перевірятися та, відповідно, калібруватися на місці. Повинно бути в наявності чинне свідоцтво про калібрування індентора, яке видано акредитованою калібрувальною лабораторією і підтверджує геометричні відхилення індентора (див. 4.3).

У 4.5 допустимий відхил для кожного відрізка циклу вимірювання визначено як ± 0,5 с. Під час вимірювання зі звичайним часом вимірювальної системи (секундомір) невизначеність вимірюван­ня може відображатися як 0,1 с. Отже, оцінювання невизначеності результату не є необхідним.

Примітка. У цьому додатку індекс «CRM (сертифікований зразковий матеріал)» означає відповідно до стандартів з вимірювання твердості «Еталонна міра твердості».

За допомогою перевірки непрямим методом із еталонними мірами твердості перевіряють повну функцію приладу для вимірювання твердості та визначають повторюваність та відхилен­ня приладу для вимірювання твердості від дійсного значення твердості.

Невизначеність вимірювання результатів перевірки непрямим методом приладу для вимірю­вання твердості визначають із рівняння:

^иНТМ = 7°сям + ^UCRM-D ^+ums’ (В-9)

Дв Wcrm — невизначеність калібрування еталонної міри твердості згідно зі свідоцтвом про ка­лібрування для k = 1;

Wcrm-d — зміни твердості еталонної міри твердості з моменту останнього калібрування внаслідок впливу часу (досить малим для використання еталонної міри твер­дості, що задовольняє вимоги стандарту);

u_ms — невизначеність, пов’язана з роздільною здатністю приладу для вимірювання твердості.

Приклад

Е

Hcrm = 45,4 HRC.

U_Crm = ± 0,5 HRC. 3ms =0,1 МКМ.

талонна міра твердості

Невизначеність вимірювання еталонної міри твердості

Роздільна здатність приладу для вимірювання твердості

Таблиця В.7 — Результати перевірки непрямим методом

У

(B.11)

(В.10)

таблиці В.7:

Ь-Н-Н_стл,

6 = 45,9-45,4 = 0,5 HRC;

о - *^Shин - yjn

Для t = 1,14, л = 5 та s_H = 0,42 HRC;

i/_H = 0,21 HRC.

В.З Бюджет невизначеності вимірювання

Таблиця В.8 — Бюджет невизначеності вимірювання