Страница 35: ДСТУ 4249:2003. Інформаційні технології. Настанова щодо POSІX-сумісних середовищ відкритих систем (POSІX-OSE) (61118)

Інтерфейс контролю підтримує принцип підзвітності, що полягає у визначенні відповідаль­ності користувачів системи за свої дії за допомогою запису тотожних і зв’язаних із користувачем дій під час контрольного простежування. Інтерфейс контролю підтримує як формування машинно-неза­лежного контролю, так і оброблення застосуванняь.

Інтерфейс визначення привілеїв підтримує примусову стратегію безпеки на нижчому рівні пріоритетів, виділяючи обов’язки і пов’язані привілеї системного адміністратора в ряд дискретних ролей, що спрямовані на поділ безпеки і впливають на руйнування безпеки адміністратора чи несанк­ціонованого використання ролі адміністратора безпеки.

Інтерфейс РАС підтримує накладання високого ступеня деталізації на конкретне керування до­ступом користувача до об'єктів. Інтерфейс РАС за допомогою списків доступу (ACLs — Access Control Lists) доповнює user-group-other біти дозволу, що існують у даний час усередині POSIX-сумісних си­стем згідно ISO/IEC 9945-1:1996.

Інтерфейс МАС/IL підтримує накладання специфікованої системою стратегії для присвоювання міток. Мітка МАС пов’язана з об’єктом (наприклад, файлом) і зазвичай її використовують із метою керування доступом. Інформаційна мітка пов’язана з даними, що містяться безпосередньо всере­дині фактичного об’єкта і, отже, її можна використовувати як точнішу мітку для друку твердих копій (наприклад, мітки рівня класифікації, типу "таємно" чи "конфіденційно"). Далі інформаційна мітка може містити Інформацію, не пов’язану з логічним керуванням доступом і тому непридатну для додавання до мітки МАС (наприклад, фізичні обмеження оброблення документа).

— НСІ:

• вхід користувача в систему;

• канал вірогідності;

• зміна пароля користувача (чи іншого маркера аутентифікації);

• адміністрування;

— обмін комунікаціями/даними:

• протоколи для вилученої ідентифікації і надання права доступу, включаючи синтаксис для підлеглих І об’єктних атрибутів безпеки;

• адміністрування/керування безпекою (наприклад, пароль і керування ключами);

• безпека комунікацій (захист цілісності/діалогу);

• безпека комунікацій із не-OSE системами;

• формати UDB і ACL для інтероперабельності.

Ідентифікатор користувача (user ID), наданий системою прикладній програмі (навіть вилуче­ній), треба розглядати адекватно. Інакше у разі запиту подальшого ідентифікування в деяких із перелічених середовищ, прикладна програма порушує безпеку.

Див. таблицю 30⁵.У таблиці 31 узагальнено застосовність стандартів до різних мов програ­мування, підтримуваних POSIX-OSE.

Таблиця ЗО — Стандарти системної безпеки

Таблиця 31 — Моенї прив’язки стандартів системної безпеки

Примітка. Тут LJSS — доступна незалежна від мов специфікація; 3 — офіційний чинний стандарт; Е — вихідний стандарт або проект стандарту; Р — загальноприйнята опублікована специфікація; G (дар) — прогалина (відсутність специфікацій).

ISO/IEC 9594-8:1998 (попередня версія стандарту 1990 року) визначає загальні стандарти засно­ваної на ключах ідентифікації для служб каталогу Х.500.

ЕСМА 138 визначає служби й опис даних для безпеки у відкритих системах і доповнює ISO/IEC 9594-8:1998.

ISO 7498-2:1989 дає загальний опис служб І зв’язаних механізмів безпеки, забезпечуваних Еталонною моделлю OSI й описує позиції підтримування служб і механізмів Еталонної моделі.

IEEE Р1003.6. Робоча група IEEE Р1003.6 має на меті розширення безпеки інтерфейсу, визна­ченого в АРІ POSIX-систем (ISO/IEC 9945-1:1996 і ISO/IEC 9945-2:1993). Проблеми, не охоплені дією IEEE Р1003.6, включають питання безпеки спеціальної, не інтерфейсної архітектури і розподі­лених чи мережних систем (див. IEEE РІООЗ.Іе І IEEE Р1003.2с).

ODA-безпека. Розробляють поправку до ISO/IEC 8613 для безпеки архітектури офісних докумен­тів. Див. 4.5.5.1

ITSEC-критерії оцінки захисту інформаційної технології — це європейський еквівалент DOD 5200.28-STD.

Рисунок 22 — Еталонна модель POSIX-OSE для керування системами

інформаційні системи включають множину різноманітних ресурсів, що вимагають ефективного керування для успішного використання. Хоча Індивідуальні ресурси можуть значно відрізнятися, основні принципи керування застосовують одноманітно. Прийняття загальної моделі керування дає адміністраторам змогу керувати багатьма ресурсами без потреби вивчати різні методи для кожного ресурсу.

Мета стандартів керування системами і мережами полягає в уможливленні забезпечувати мобільні та Інтероперабельні технології керування. Крім того, для мобільності системи і мережних адміністраторів пропонують чинний стандартний інтерфейс на рівні користувача з функціональ­ністю керування.

Важлива складова стандартів у цій сфері — вони не повинні нав’язувати конкретну політику керування, натомість уможливлювати виконання різноманітних стратегій керування, що їх оби­рають згідно конкретних потреб різних інсталяцій кінцевого користувача.

Функціональність керування системами можна розділити за кількома напрямками. Одна схема полягає у поділі за керівними ресурсами. Це відтворює ряд функціональних груп для керування:

• друком;

• програмним забезпеченням;

• користувачами;

• мережами;

• host-комп’ютером;

• процесором;

• файловою системою;

• пристроями.

Наведений список не є вичерпним, але відображає розмаїття ресурсів, які потребують керу­вання. Також можна ідентифікувати ряд компонентів, загальних до всіх наведених функціональних груп. Це відображається в наборі ортогональних категорій, що охоплюють керування:

• конфігурацією;

• ефективністю;

• несправностями;

• обліком використання ресурсів (обчислювальної системи);

— безпекою.

Залежно від обставин, функціональність керування системами доступна за допомогою АРІ І CLI.

Еталонна модель керування системами не суперечить моделі POSIX-OSE, зображеній на ри­сунку 3, Рисунок 22 Ілюструє управлінські застосування, що надають програмним об’єктам засто­сування для задач керування в конкретних Його частинах. Управлінські застосування використо­вують служби прикладної платформи. На додаток до звичайних служб прикладної платформи, усере­дині платформи існують компоненти управлінської специфіки, що становлять служби керування системами, необхідні для виконання управлінськими застосуваннями.

Прикладна платформа також охоплює керовані об’єкти, що є абстрактним поданням керо­ваних ресурсів. Абстракція керованих об’єктів підтримує чітку методологію для доступу до керованих ресурсів. Використання абстракції дозволяє однотипно керувати зовсім різними ресурсами.

Зовнішнє середовище, описане в Еталонній моделі керування системами, включає адмініст­раторів, що використовують керування застосуваннями за допомогою інтерфейсу командного рядка. Інтерфейс командного рядка (і графічний інтерфейс користувача) полегшують мобільність ад­міністратора. Зовнішнє середовище також має засоби для обміну інформацією із зовнішнім оточен­ням моделі. Обмін інформацією може відбуватися через механізми типу зовнішніх мереж і засобів передавання даних.

У цьому підрозділі ідентифіковані служби, необхідні для забезпечення ефективного регулю­вання і керування ресурсами Інформаційних технологій. Предметна область, що оцінює рівень і якість служб інформаційних технологій, необхідна для узгодження їхніх ділових потреб і вимог ко­ристувача, у розгляді задач служб ініціалізації, планування конфігурації і керування, інсталяції і су­проводу програм, актуального контролю ефективності і розв’язання проблем.

Ідентифікація включає визначення й ідентифікацію всіх складових ресурсів інформаційної си­стеми, які вимагають керування. Елементи з перебудованою конфігурацією включають програмне забезпечення, периферійні пристрої, магнітні носії, мережні служби, служби розподілу тощо.

Регулювання передбачає здатність узгодження І ''закріплення" елементів конфігурації (СІ — configuration items) І наступну реалізацію змін тільки за угодами доцільних пойменованих повнова­жень. Регулювання стосується забезпечення незмінюваності чи незамінності жодного з зазначе­них СІ І неможливості додавання СІ без відповідних повноважень.

Облік стану включає записування і повідомлення всіх актуальних і хронологічно попередніх даних, що стосуються кожного СІ. Може включати підтримування записів актуальних, попередніх і запланованих станів і атрибутів СІ і відстежування станів І атрибутів; наприклад, як стан СІ змі­нюється від "розроблення" до "архівного", проходячи послідовно стадії випробовування, плану­вання, готування до реального життєвого циклу.

Перевірка складається з ряду аналізів І контрольних перевірянь, що гарантують погодженість між усіма СІ і повноваженим станом СІ, зареєстрованим у базі даних керування конфігурацією (CMDB — configuration management database), і стосується перевіряння фактичної відповідності фізичних СІ, санк­ціонованих системою за описом в CMDB.