За нормальних умов роботи суттєві границі визначені для 8 год опромінення.
Перевищення допустиме на обмежений час для виконання робіт по обслуговуванню та очищенню, якщо за цих дій робота ультрафіолетових ламп необхідна. Суттєві межі для очікуваних інтервалів часу на такі дії повинні бути наведені в інструкціях користувача та із обслуговування.
Усі доступні користувачу дверцята та накривки, які, під час їх відкривання, надають доступ до більш високого випромінення ніж зазначено вище, повинні бути помарковані одним з таких виразів (див. також 1.7.14):
ЗАСТОРЕЖЕННЯ! ПЕРЕД ВІДКРИВАННЯМ ВИМКНІТЬ УЛЬТРАФІОЛЕТОВУ ЛАМПУ;
або
/ к ■
символом або еквівалентним
Вищезазначене маркування не потрібне для дверцят або накривок, обладнаних вимикачем захисного блокування (див. 2.8.), яке від’єднує живлення ультрафіолетової лампи, коли дверцята або накривки відкриті, або якими-небудь іншими механізмами, що запобігають ультрафіолетовому опроміненню.
Якщо на апаратурі застосовано символ ультрафіолетового випромінення, а також символ та засторога, це треба зазначити в інструкціях користувача та для обслуги.
Якщо у зоні, доступній для обслуговування, існує випромінення більш високе ніж допустиме вище, і необхідно, щоб апаратура залишалась ввімкненою під час обслуговування, апаратуру треба помаркувати таким: - ЗАСТОРОГА! ПІД ЧАС ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗАСТОСОВУЙТЕ ЗАХИСТ ДЛЯ ОЧЕЙ І ШКІРИ ВІД УЛЬТРАФІОЛЕТОВОГО
ОПРОМІНЕННЯ або подібне;
символом або еквівалентним
Маркування треба розташовувати у добре видимому місці підчас виконання обслуговування (див. також 1.7.14).
Якщо на апаратурі застосовано символ ультрафіолетового випромінення, а також символ та засторога, це треба зазначити в інструкціях з обслуговування.
Відповідність перевіряють оглядом та, за необхідності, вимірюванням.
Ультрафіолетове випромінення вимірюють сканувальним спектрографом або спеціальним детектором із спектральним діапазоном, який має відповідну спектральну дієвість в ультрафіолетовому діапазоні.
Тривалість і дієвість ультрафіолетового опромінення під час нормальної роботи не повинні перевищувати меж, зазначених у ІЕС 60825-9, визначеного для 8-ми годинного опромінення.
Тривалість і дієвість ультрафіолетового опромінення під час обслуговування та очищення не повинні перевищувати границь, зазначених у ІЕС 60825-9 і віднесених до тривалості обслуговування та очищення, встановлених у відповідних інструкціях. Максимально допустимим випроміненням є таке, що встановлене для тридцятихвилинного опромінення.
Примітка 2. Допустиме випромінення збільшують якщо час опромінення зменшують.
Усі доступні корситувачу дверцята та накривки і такі частини як лінзи, фільтри та подібне мають бути відчинені або зняті, якщо їх відкривання або відсутність збільшує ультрафіолетове випромінення, за винятком тих, що обладнані вимикачем захисного блокування, яке від’єднує живлення ультрафіолетової лампи, або яким-небудь іншим механізмом, що запобігає ультрафюлетовому опроміненню.
Примітка 3. Настанови по вимірюванню наведені СІЕ Публікація 63.
Лазери (зокрема світлодіоди)
За винятком допущеного нижче, апаратура має бути покласифікована та позначена відповідно до ІЕС 60825-1 та ІЕС 60825-2.
На апаратурі, яка по суті є лазерною продукцією класу І, але яка є апаратурою, що не містить лазера або світлодіода вищого класу, не потрібно мати познак лазерної застороги або інших лазерних настанов (див. 1.1 ІЕС 60825-1).
Характеристики лазера або компонентів з світлодюдами повинні підтверджувати, що вони під час вимірювання відповідно до ІЕС 60825-1 відповідають границям доступного випромінювання класу І, для вищезазначених винятків застосування. Характеристики можуть бути отримані від виробника компонента (див. 1.4.15) і можуть стосуватись самого компонента або його призначеного застосування в апаратурі. Випромінення лазерів або світлодюдів повинно перебувати тільки у хвильовому діапазоні від 180 нм до 1 мм.
Примітка. Деякі приклади світловодів відповідного застосування:
індикаторна сигналізація;
інфрачервоні пристрої, шо застооовують у побутовик розважальник приладах;
інфрачервоні пристрої передавання даних, шо застосовують між комп’ютером і його зовнішніми пристроями;
оптокоплери;
інші подібні пристрої малої потужності.
Відповідність перевіряють оглядом, перевіркою характеристик, наданих виробником, та, за необхідності, випробовуванням відповідно до ІЕС 60825-1.
Інші види випромінювання
Для інших видів випромінення відповідність перевіряють оглядом.
4.4 Захист від небезпечних рухомих частин
Загальні вимоги
Небезпечні рухомі частини або рухомі частини, які потенційно можуть спричинити травми, треба так виконати, огородити або захистити, щоб був забезпечений необхідний захист персоналу від отримування травм.
Термовимикачі з автоматиним відновленням або пристрої захисту від перевантаження, автоматичні пускові пристрої тощо недопустимо застосовувати, якщо несподіване повторне ввімкнення може спричинити небезпеку.
Відповідність перевіряють оглядом та методами, докладно наведеними у 4 4.2, 4.4 3 та 4.4 4.
Захист у зонах, доступних оператору
У зоні, доступній для оператора, захист треба забезпечувати відповідною конструкцією, яка зменшує можливість доступу до небезпечних рухомих частин, або огородженням їх кожузом з механічним або електричним захисним блокуванням, що усуває небезпеку у разі доступу до цієї зони.
Якщо вищенаведені вимоги повністю виконати неможливо або необхідно забезпечити функціонування апаратури в умовах доступу, допустимо забезпечувати доступ за наявності таких умов:
небезпечна рухома частина безпосередньо задіяна у процесі (наприклад, рухомі частини пристрою з розрізування паперу);
небезпека, пов’язана з частинами, очевидна для оператора;
вжиті такі додаткові заходи:
в інструкціях з експлуатування та у маркуванні на апаратурі треба зазначити засторогу наведеного нижче або аналогічного змісту:
УВАГА!
НЕБЕЗПЕЧНІ РУХОМІ ЧАСТИНИ!
ТРИМАЙТЕ ПАЛЬЦІ РУК ТА ІНШІ ЧАСТИНИ ТІЛА НА ВІДСТАНІ!
якщо є небезпека, що пальці, ювелірні прикраси, одяг тощо можуть бути втягнуті рухомими частинами, оператор повинен бути забезпечений засобами, які дають змогу їх зупинити.
Вищенаведена засторога та, якщо це необхідно, засоби забезпечення зупинки рухомих частин, повинні бути чітко видимі та доступні з місця, де ризик пошкодження максимальний.
Відповідність перевіряють оглядом та, за необхідності, випробовуванням за допомогою випробовувального пальця, рисунок 2А (див. 2.1.1.1), після вилучання частин, які можуть бути зняті оператором, та відчинення дверцят і накривок, які йому доступні. Якщо додаткові заходи, наведені вище, непередбачені, повинна бути відсутня можливість торкання небезпечних рухомих частин випробовувальним пальцем за умов прикладання його без помітних зусиль в усіх можливих положеннях.
До отворів, які перешкоджають проникненню випробовувального пальця, рисунок 2А (див. 2.1.1.1), прикладають з силою 30 Н жорсткий прямий варіант випробовувального пальця. Якщо прямий палець проходить, повторюють випробовування з випробовувальним пальцем за рисунком 2А (див. 2.1.1.1), прикладаючи його з силою, яка не перевищує 30 Н.
Захист у зонах обмеженого доступу
Апаратура, яку встановлюють у зоні обмеженого доступу, повинна відповідати таким вимогам та критеріям, як і для зон, доступних для оператора, наведених у 4.4.2.
Захист у зонах, доступних для обслуговування
У зоні, доступній для обслуговування, захист треба виконати таким чином, щоб під час обслуговування інших частин ненавмисний контакт із небезпечними рухомими частинами був малоімовірним.
Відповідність перевіряють оглядом.
4.5 Вимоги до температурних режимів
Підрозділ 4.5 встановлює вимоги, направлені на запобігання:
підвищення температури доступних частин понад встановлених значень;
підвищення температури компонентів, частин, ізоляції та пластмасових матеріалів до рівнів, які за нормальної експлуатації протягом строку служби апаратури можуть спричинити погіршення їх електричних, механічних або інших властивостей.
Необхідно враховувати, що за тривалої температурної дії електричні та механічні властивості деяких ізоляційних матеріалів можуть суттєво погіршитись (наприклад, через випаровування пластифікаторів за температур, нижчих температури пом’якшення матеріалів), див. 2.9.1.
.5.1 Максимальні температури
Матеріали, які застосовують у компонентах та конструкції апаратури, треба підбирати так, щоб під час роботи з нормальним навантаженням їх температури не перевищували безпечних значень у понятті цього стандарту.
Компоненти, які працюють за високих температур, повинні бути ефективно відгороджені або відокремлені, щоб запобігти перегріванню сусідніх матеріалів та компонентів.
Відповідність перевіряють аналізом характеристик матеріалів покривів, визначенням та записанням температури відповідно до 1.4.12 та 1.4.13.
З урахуванням вимог 1.4.5 апаратуру або частини апаратури треба задіювати за нормального навантаження:
у разі безперервної роботи - до досягнення сталого стану;
у разі циклічної роботи - до досягнення сталого стану, з урахуванням номінальних періодів складових режимів циклу роботи;
у разі короткочасної роботи - на номінальну тривалість роботи.
Компоненти та інші частини допустимо випробовувати окремо з дотримуванням вимоги, що умови випробовувань відповідають умовам роботи у апаратурі.
Апаратуру, призначену для вбудовування, вмонтовування або встановлення у більшу апаратуру, випробовують за найнесприятливіших реальних або імітованих умов, які допустимі інструкціями зі встановлення.
Температуру електричної ізоляції (за винятком ізоляції обмоток, див. 1.4.13), пробій якої може становити небезпеку, вимірюють на поверхні ізоляції у точці, яка розташована найближче до джерела тепла, див. також зноску 1) таблиці 4В. Під час випробовування:
не повинні спрацьовувати термовимикачі та пристрої захисту від перевантаження;
термостати можуть функціонувати за умови, що вони не порушують нормальної роботи апаратури;
термообмежувачі можуть функціонувати;
не повинно бути витікання заливних компаундів, за їх наявності.
Температура не повинна перевищувати значень, наведених у таблиці 4В, частини 1 та 2.
Таблиця 4 В - Межі температури
Частина 1
|
Частина |
Максимальна температура |
|
Ізоляція, зокрема ізоляція обмоток |
100 1), 2), 3) |
|
- матеріал класу А |
115 1), 2), 3) |
|
- матеріал класу Е |
120 1), 2), 3) |
|
- матеріал класу 8 |
140 1), 2), 3) |
|
- матеріал класу F |
165 1), 2), 3) |
|
- матеріал класу Н |
|
|
Ізоляція із синтетичних смол та поліхлорвінілова для внутрішніх та зовнішніх проводів, зокрема проводів енергоживлення:
|
75 Температура маркування |
|
Інша термопластична ізоляція |
5 |
|
Клеми, зокрема клеми уземлення для зовнішніх проводів стаціонарної апаратури, окрім апаратури з незнімним шнуром живлення |
85 |
|
Частини, які можуть торкатись горючих рідин |
Див. 4.3.12 |
|
Компоненти |
Див. 1.5.1 |
Межі температури
Частина 2
|
Частини у зонах, доступних оператору |
Максимальна температура Тмакс , оС |
||
|
Метал |
Скло, кераміка та склоподібні матеріали |
Пластмаси та смоли 3) |
|
|
Руків'я, кнопки, ручки тощо, які утримують у руках або яких |
|
|
|
|
торкаються протягом коротких проміжків часу 60 70 |
85 |
|
Руків'я, кнопки, ручки тощо, якими за нормальної роботи постійно 55 65 керують вручну |
75 |
|
Зовнішні поверхні апаратури, до яких можливе доторкання 5) 70 80 |
95 |
|
Внутрішні частини апаратури, до яких можливе доторкання 6) 70 80 |
95 |
Таблиця 4А (частина перша і частина друга)
Якщо температуру обмоток вимірюють за допомогою термопар, наведені цифри зменшують 10 оС, за винятком:
обмоток двигунів або
обмоток з вбудованими термопарами
Класифкація ізолюючих матеріалів (класи А, Е, В, F та Н) наведена відповідно до ІЕС 60685.
Під час визначення відповідної максимальної температури треба брати до уваги характеристики кожного конкретного матеріалу.
Через великі розходження у характеристиках, встановити максимально допустиму температуру для термопластичних мас неможливо. Вони повинні витримувати випробування згідно 4.5.2.
Для ділянок зовнішньої поверхні апаратури з розмірами, які не перевищують 50 мм, і можливість торкання яких малоімовірна, допустима температура до 100 оС.
Температура понад зазначених границь допустима у разі забезпечення таких умов:
