заміна шнура не зменшувала безпеки апаратури;
спосіб запобігання натягу для звичайних змінних шнурів був очевидним;
шнур не був притиснутий ґвинтом. який тисне безпосередньо на шнур, окрім пристрою кріплення, до якого входить ґвинг з ізоляційного матеріалу, та ґвинтом з розмірами, які порівняні з діаметром шнура;
не були застосовані такі способи, як зав'язування шнура у вузол або його прив’язування:
шнур не прокручувався у корпусі апаратури так, щоб була можливість виникнення натягу у місцях електричних з’єднань.
Відповідність перевіряють оглядом та проведенням зазначених нижче випробовувань зразка шнура живлення, який застосовують в апаратурі.
Шнур піддають постійному натягу із зусиллям, зазначеним у таблиці 3С, прикладаючи його у найнесприятливішому напрямку. Випробовування проводять 25 разів із тривалістю прикладання в 1 с.
Під час проведення випробовувань не повинно бути пошкоджень шнура. Це перевіряють візуальним оглядом та випробовуваннями на електричну міцність між провідниками шнура та доступними струмопровідними частинами. Випробовувальну напругу обирають таку, як для посиленої ізоляції.
Після випробовувань не повинно бути поздовжнього зміщування шнура більше ніж на 2 мм або не повинно бути помітного натягу у місцях з’єднань, а зазори та шляхи витоку не повинні зменшитись нижче знижень, встановлених у 2.10.
Таблиця 3В - Розміри проводів
|
номінальний струм апаратури, І, А |
Мінімальні розміри проводів |
|
|
номінальний поперечний переріз, мм2 |
awg або кстії [поперечний переріз у мм2], див. примітку 2 |
|
|
І < 6 |
0,75 1) |
18 [0,8] |
|
6 < І <10 |
(0,75)2) 1,00 |
16 [1,3] |
|
|
|
|
|
10 <І<13 |
(1,0) 3) 1,25 |
16 [1,3] |
|
13 <І<16 |
(1,0) 4) 1,5 |
14 [2] |
|
16 <І<25 |
2,5 |
12 [3] |
|
25< І <32 |
4 |
10 [5] |
|
32 < І <40 |
6 |
8(8] |
|
40 < І <63 |
10 |
6 [13] |
|
6 3 <І<80 |
16 |
4 [21] |
|
80 <І<100 |
25 |
2 [33] |
|
100 <І<125 |
35 |
1[42] |
|
125 <І<160 |
50 |
0 (53) |
|
160 <І<190 |
70 |
000 [85] |
|
190 <І<230 |
95 |
0000 [107] |
|
230 <І<260 |
120 |
250 kcmll [126| |
|
260 <І<300 |
150 |
300 kcmil [152] |
|
300 <І<340 |
185 |
400 ^mil [202| |
|
340 <І<400 |
240 |
500 kcmll (253) |
|
400 <І<460 |
300 |
600 temil [304] |
Примітка 1. ІЕС 60320 встановлює припустимі сполуки з'єднувачів та гнучких шнурів, зокрема означені у 1), 2) і 3). Однак ряд країн зазначають, що вони не приймають усі значення, наведені у таблиці 3В, практично це стосується значень, позначених як зноски 1), 2) та 3). Примітка 2. Значення AWG та kcmil наведені для інформації. У квадратних дужках наведені округлі значення відповідних поперечних перерізів. AWG відноситься до Американської системи Сортамент Проводів, а термін «kcmil» до кругових міл, де одна кругова міла дорівнює площі кола з діаметром у одну мілу (одна тисяча дюйма). Ці терміни звичайно використовують для позначення розмірів проводів у Північній Америці. |
||
Національна примітка
У системі SI: 1 кругова міпа = 5,06708И0-18 м 2
1 дюйм = 2,54 •ІО-2 м.
Таблиця 3С - Механічні випробовувати шнурів живлення
|
Маса (М) апаратури, кг |
Зусилля натягу, Н |
|
М < 1 |
30 |
|
1 < М < 4 |
60 |
|
М >4 |
100 |
3.2.7 Захист від механічних пошкоджень
Шнури живлення не можна піддавати дії гострих крайок або кутів усередині чи зовні апаратури, або у отворі чи втулці вводу. Зовнішня оболонка незнімного шнура живлення повинна проходити і середину апаратури через втулку вводу або пристрій захисту шнура та виступати за межі фасувальної скоби, принаймні, на половину діаметра шнура.
У разі застосування втулок вводу:
вони повинні бути надійно закріплені;
їх вилучення повинно бути можливе тільки із застосуванням інструмента.
Металеві втулки вводу не можна застосовувати у неметалевому кожусі.
Втулка вводу або пристрій захисту шнура на провідній частині, яка не мас захисного уземлення, повинна відповідати вимогам до додаткової ізоляції.
Відповідність перевіряють оглядом та вимірюванням.
Пристрій захисту шнура
Для апаратури з незнімним шнуром живлення, призначеної для роботи у руках або у русі, в отворі вводу шнура живлення потрібно передбачити пристрій захисту. Як варіант виконання, зовнішні краї отвору вводу або втулки повинні бути гладкі з радіусом закруглення, який перевищує не менше ніж у 1,5 рази найбільший зовнішній діаметр шнура, який під'єднують до апаратури.
Пристрій захисту шнура повинен:
бути такої конструкції, яка запобігає надмірному перегинанню шнура у місці введення його в апаратуру;
бути в ізоляційному матеріалі;
бути закріпленим надійним способом;
виступати за межі отвору вводу не менше ніж на 5 зовнішніх діаметрів шнура, а у випадку плоских шнурів - найбільшого розміру поперечного перерізу шнура.
Відповідність перевіряють оглядом, вимірюванням та, за необхідності, нижченаведеними випробовуванням шнура, який постачають з апаратурою.
Апаратуру розташовують так, щоб осьова лінія пристрою захисту шнура мала кут 45о з осьовою лінією шнура, який перебуває у вільному стані. До вільного кінця шнура прикріплюють вантаж із масою, яка дорівнює 10^D2 г, де D - зовнішній діаметр шнура, а для плоских шнурів - найменший розмір поперечного перерізу, у мм.
Якщо пристрій захисту шнура виконано з термопластичного матеріалу, випробовування проводять за температури (23 ± 2) оС.
Плоскі шнури згинають у площині найменшого опору.
Безпосередньо після підвішування вантажу радіус кривизни шнура повинен бути не менший за 1,5 D.
Місце для розміщення електропроводки живлення
Місце для розміщування електропроводки живлення усередині апаратури або її частини, призначеної для постійного під’єднання живлення чи для під’єднання звичайного незнімного шнура живлення, треба так конструювати, щоб:
забезпечити легке введення та приєднання проводів;
незаізольований кінець проводу не мав змоги від’єднатись від своєї клеми або, якщо це трапилось, не міг увійти у контакт з:
доступною провідною частиною без захисного уземлення;
доступною провідною частиною ручної апаратури;
була допустима перевірка правильності розташування та приєднання проводів перед встановленням накривки чи чогось аналогічного;
встановлення накривок чи чогось аналогічного не створювало можливості пошкодження проводів живлення або їхньої ізоляції;
знімання накривок чи чогось аналогічного, що забезпечує доступ до клем, можна було виконувати із застосуванням інструмента, який зазвичай використовують.
Відповідність перевіряють оглядом та випробовуваннями щодо встановлення шнурів з найбільшим поперечним перерізом із діапазону, наведеного у 3.3.4.
Клеми для приєднування зовнішніх проводів
Приєднувальні клеми
В апаратурі постійного під’єднання та в апаратурі із звичайними незнімними шнурами живлення треба застосовувати клеми, в яких приєднання можна забезпечити за допомогою гвинтів, гайок або аналогічних ефективних пристроїв (див. також 2.6.4).
Відповідність перевіряють оглядом.
Приєднання незнімних шнурів живлення
Для апаратури із спеціальними незнімними шнурами живлення приєднують окремі проводи до внутрішньої проводки будь-якими засобами, які забезпечують надійні електричні та механічні з'єднання без перевищення допустимих температурних обмежень під час роботи апаратури з нормальним навантаженням (див. також 3.1.9).
Відповідність перевіряють оглядом та вимірюваннями температури з'єднання, яка не повинна перевищувати значень, встановлених у 4.5.1.
Ґвинтові клеми
У ґвинтах та гайках, якими закріплюють проводи живлення, повинна бути нарізь згідно з ISO 261 або ISO 262, або нарізь, рівнозначна по кроку та механічній міцності (наприклад, уніфікована нарізь). Ці ґвинти та гайки не допустимо застосовувати для закріплювання інших компонентів, за винятком випадку, коли вони призначені і для закріплювання внутрішніх проводів, за умови, що внутрішні проводи так підготовлені, що під час приєднання проводів живлення їх зміщення неможливе, відносно клем захисного уземлення див. також 2.6.4.1.
Клеми компонента (наприклад, вимикача), вмонтованого в апаратуру, призначені для використання як клеми для приєднування проводів зовнішнього живлення, і вони повинні повністю відповідати вимогам 3.3.
Відповідність перевіряють оглядом.
Розміри проводів для приєднування
Клеми повинні допускати приєднання проводів з номінальними поперечними перерізами, значення яких наведено у таблиці 3D.
У разі застосування проводів більшого перерізу, клеми повинні бути відповідно збільшені.
Відповідність перевіряють оглядом, вимірюваннями та встановленням шнурів найменшого та найбільшого поперечного перерізу відповідного діапазону за таблицею 3D.
Розміри клем проводів
Клеми проводів повинні відповідати мінімальним розмірам за таблицею 3 Е.
Відповідність перевіряють оглядом та вимірюванням.
Конструкція клем для електропроводки
Клеми для електропроводки треба конструювати так, щоб вони затискали провідник між металевими поверхнями з достатнім контактним тиском, але без пошкодження проводу.
Клеми треба конструювати таким чином, щоб провідник не мав змоги випадково звільнитись під час закручування гвинта або гайки.
Клеми повинні бути забезпечені відповідними металевими засобами фіксації провідників (наприклад. гайки та шайби).
Таблиця 3D - Діапазон розмірів проводів для приєднування до клем
|
Номінальний струм апаратури (І), А |
Номінальний поперечний переріз, мм2 |
|
|
Гнучи шнури |
Інші шнури |
|
|
І < 3 |
Від 0,5 до 7,5 |
Від 1 до 2,5 |
|
3 < І < 6 |
Від 0,75 до 1 |
Від 1 До 2,5 |
|
6 < І < 10 |
Від 1 до 1,5 |
Від 1 до 2,5 |
|
10 < І < 13 |
Від 1,25 до 1,5 |
Від 1,5 до 4 |
|
13 < І < 16 |
Від 1,5 до 2,5 |
Від 1,5 до 4 |
|
16 < І < 25 |
Від 2,5 до 4 |
Від 2,5 до 6 |
|
25 < І < 32 |
Від 4 до 6 |
Вщ 4 до 10 |
|
32 < І < 40 |
Від 6 до 10 |
Від 6 до 16 |
|
40 < І < 63 |
Від 10 до 16 |
Від 10 до 25 |
Таблиця 3Е - Розміри клем для проводів основного джерела живлення та проводів захисного уземлення 1)
|
Номінальний струм апаратури (І), А |
Мінімальний номінальний діаметр нарізі, мм |
|
|
Штировий або болтовий тип |
Гвинтовий тип 2) |
|
|
І < 10 |
3,0 |
3,5 |
|
10 < І < 16 |
3,5 |
4,0 |
|
16 < І < 25 |
4,0 |
5,0 |
|
25 < І < 32 |
4,0 |
5,0 |
|
32 < І < 40 |
5,0 |
5,0 |
|
40 < І < 63 |
6,0 |
6,0 |
|
1) Цю таблицю також застосовують до розмірів клем проводів захисного приєднування, визначених у 2.6.4.2 |
||
|
2) «Гвинтовий тип» - клема, у якої провід притискається головкою гвинта з або без шайби |
|
|
Клеми повинні бути так зафіксовані, щоб під час затягування або послаблення кріплення провідника:
кріплення самих клем не послаблювалось;
не спричинялось дій на внутрішню проводку;
значення зазорів та шляхів витоку не зменшувались нижче значень, наведених у 2.10.
Відповідність перевіряють оглядом та вимірюванням.
