Показники пожежної небезпеки прокладок визначають згідно з ГОСТ 12.1.044.
Оснащення приміщень первинними засобами пожежогасіння слід здійснювати, керуючись вимогами НАПБ А.01.001 та НАПБ Б.03.001, а експлуатація вогнегасників має відбуватися згідно з НАПБ Б.01.008.
Необхідність обладнання приміщень автоматичними установками пожежогасіння і пожежної сигналізації слід визначати відповідно до НАПБ Б.06.004.
Проектування та монтаж АУП та АУСП здійснюють відповідно до вимог ДБН В.2.5-13 та інших НД з цього питання.
6.9 Переміщення, транспортування, навантаження та зберігання сировинних матеріалів таготової продукції здійснюють згідно з вимогами ГОСТ 12.3.002 і ГОСТ 12.3.009.
Виробничі приміщення, а також приміщення, в яких проводять випробування прокладок, повинні бути освітлені з урахуванням вимог ДБН В.2.5-28.
Опалення, вентиляція і кондиціювання приміщень повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.05, ГОСТ 12.4.021.
Побутові приміщення повинні бути обладнані відповідно до вимог СНиП 2.09.04.
Робітники повинні проходити медичні огляди згідно з Наказом № 246 МОЗ України.
Експлуатацію електрообладнання і електропроводів слід виконувати згідно з ГОСТ 12.1.019.
Обладнання, комунікації і ємності повинні бути заземлені від статичного струму згідно з вимогами ГОСТ 12.1.018, ДНАОП 0.00-1.29, НПАОП 40.1-1.32.
Обладнання, комунікації, ємності, контрольно-вимірювальні прилади, кабелі, світильники, електропроводи, які використовують під час виробництва, зберігання і випробування прокладок, за виконанням і ступенем захисту повинні відповідати зоні класу П - На згідно з НПАОП 40.1-1.32.
Випробувальне обладнання, комунікації та ємності повинні бути заземлені від статичного струму згідно з ГОСТ 12.1.018 і НПАОП 40.1-1.32.
Працівники повинні бути забезпечені спеціальним одягом та засобами індивідуального захисту згідно з ГОСТ 12.4.011 і ГОСТ 12.4.103.
Виробничі приміщення повинні бути забезпечені питною водою згідно з ГОСТ 2874.
Показники мікроклімату на робочих місцях повинні систематично контролювати та відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042.
Еквівалентний рівень шуму не, повинен перевищувати 80 дБА згідно з ДСН 3.3.6.037, ультразвуку та інфразвуку - згідно з ГОСТ 12.1.003, контроль - згідно з ГОСТ 12.1.050.
Параметри виробничої загальної та локальної вібрації не повинні перевищувати 92 дБ (V) згідно з ДСН 3.3.6.039, контроль - згідно з ДСТУ ГОСТ 12.1.012.
Вимоги до охорони довкілля під час виробництва прокладок необхідно встановлювати в технічній документації підприємства-виробника з урахуванням вимог нормативних актів місцевих органів влади.
Відходи виробництва, використану тару, залишки від сировинних матеріалів необхідно утилізувати згідно з вимогами ДСанПіН 2.2.7.029.
Контроль за станом навколишнього природного середовища, який включає охорону атмосферного повітря, контроль за скидом стічних вод, охорону ґрунту, необхідно здійснювати відповідно до вимог ДСП-201, ГОСТ 17.2.3.02, СанПиН 4630, ДСанПіН 2.2.7.029.
Кожне пакування прокладок (бухта, котушка, моток тощо) повинне мати маркування українською мовою або мовою, зазначеною в договорі (контракту) на поставку прокладок.
Маркування прокладок повинно містити такі дані:
найменування, товарний знак та адресу підприємства-виробника;
номер партії;
- дату виготовлення прокладок (число, місяць, дві останні цифри року);
умовне позначення;
призначення та спосіб застосування прокладок;
маса нетто та брутто, кг або довжину в пог. м;
гарантійний термін зберігання прокладок;
штамп ВТК (за наявності).
8.3 Транспортне маркування - згідно з вимогами ГОСТ 14192 та ДСТУ ISO 780.
8.4 Маркування повинне бути чітким і розбірливим та не повинно стиратися механічним способом.
Прокладки пакують намотуванням у бухти, котушки, мотки на пластмасові втулки, картонно-паперові або металеві шпулі згідно з чинними нормативними документами, або укладанням у відрізках у декілька рядів із використанням допоміжних загортальних, захисних та перев'язувальних матеріалів (папір, плівка, стрічки тощо) згідно з ГОСТ 8273, ГОСТ 10354.
Запаковані прокладки вкладають у транспортну тару (мішки, картонні коробки, ящики, контейнери тощо) згідно з ГОСТ 17811, ГОСТ 2226, ГОСТ 12301, ГОСТ 9142.
Способи пакування та його види мають бути вказані в технічній документації підприємства-виробника прокладок.
Скріплення та формування вантажних одиниць повинно відповідати ГОСТ 21650.
Пакування повинно забезпечувати запобігання від забруднень, деформацій та механічних пошкоджень прокладок під час транспортування та зберігання.
Вимоги до пакування при постачанні на експорт відповідно до договору (контракту).
10.1 Прокладки приймають службою технічного контролю підприємства-виробника або підприємства-постачальника відповідно до вимог, установлених цим стандартом.
10.2 Прокладки приймають партіями.
За партію вважають кількість прокладок за масою або дожиною одного типу та виду, яка виготовлена за однією рецептурою, за одним і тим же технологічним режимом упродовж виробничого безперервного терміну часу, має однакове споживче пакування і супроводжується одним документом про якість, який засвідчує відповідність продукції вимогам цього стандарту.
Обсяг партії повинен бути не більше добового об'єму виготовлення прокладок або відвантаження споживачу за масою, встановленою підприємством-виробником.
10.3 У документі про якість прокладок повинно бути зазначено:
назва підприємства-виробника прокладок, його адреса і товарний знак;
назва підприємства-постачальника прокладок, його адреса і товарний знак;
умовне позначення прокладок;
дата виготовлення прокладок (день, місяць, рік);
номер партії;
кількість прокладок у партії (маса нетто, кг або метрів);
вид пакування та кількість одиниць пакування в партії;
результати виконаних випробувань прокладок;
гарантійний термін зберігання прокладок;
штамп відділу технічного контролю або служби, яка виконала приймання прокладок.
Якість прокладок перевіряють за всіма показниками, які зазначені в розділах 4 та 5 цього стандарту шляхом проведення приймально-здавальних, періодичних, типових, контрольних та сертифікаційних (згідно з ДСТУ 3021) випробувань.
Для перевірки відповідності прокладок вимогам цього стандарту від кожної партії вибірково відбирають пакувальні одиниці не менше 5 %, з яких вирізають зразки прокладок для їх випробування.
Сировинні матеріали, які використовують під час виробництва прокладок, відповідно до 5.5 цього стандарту, повинні проходити вхідний контроль згідно з ГОСТ 24297.
10.7 Приймально-здавальні випробування прокладок проводять для кожної партії за нижченаведеними показниками:
-зовнішній вигляд та якість поверхні (згідно з 5.2);
геометричні розміри (згідно з 5.3);
еластичність за розтягу під час розриву (згідно з таблицею 2);
відносна залишкова деформація після дії статичного стиснення (згідно з таблицею 2);
маса 1 пог. м довжини прокладки (згідно з 5.4.6);
маркування (згідно з розділом 8);
пакування (згідно з розділом 9).
10.8 Для решти показників проводять періодичні випробування прокладок, які пройшли приймально-здавальні випробування, з періодичністю перевірки, встановленої нижче:
- теплостійкість ( згідно з 5.4.1) - один раз на місяць;
водопоглинання (згідно з 5.4.2) - один раз на місяць;
міцність зв'язку між шарами прокладки (згідно з таблицею 2) - один раз на місяць;
опір до відшарування клейового шару (згідно з таблицею 2) - один раз на місяць;
умовна міцність за розтягнення (згідно з таблицею 2) - один раз на місяць;
відносне подовження за розриву під час розтягнення (згідно з таблицею 2) - один раз на місяць;
відносна залишкова деформація за розтягу після розриву (згідно з таблицею 2) - один раз на місяць;
морозостійкість (згідно з таблицею 2) - один раз на рік;
стійкість до старіння під дією статичної та циклічної деформації стиснення (згідно з таблицею 2) - один раз при постановці на виробництво;
кольоровий відбиток (згідно з таблицею 2) - один раз при постановці на виробництво;
світлостійкість (згідно з таблицею 2) - один раз при постановці і на виробництво;
об'ємна повітропроникність за перепаду тиску 100 Па (згідно з 5.4.4) - один раз при постановці на виробництво;
зниження повітряного шуму потоку міського транспорту (згідно з 5.4.4) - один раз при постановці на виробництво;
- опір паропроникності (згідно з 5.4.5) - один раз при постановці на виробництво;
- довговічність (згідно з 5.4.7) - один раз при постановці продукції на виробництво.
10.9 У разі отримання незадовільних результатів приймально-здавальних випробувань хоча б за одним із показників виконують повторні випробування на подвоєній кількості вибірки від тієї самої партії за цим показником.
Якщо під час проведення повторних приймально-здавальних випробувань знову отримані незадовільні результати, то всю партію прокладок бракують.
У разі отримання незадовільних результатів періодичних випробувань виробництво призупиняють, проводять аналіз та усувають причини невідповідності.
Виробництво відновлюють після отримання позитивних результатів випробувань прокладок.
Випробування за показником, що не відповідав вимогам цього стандарту переводять до приймально-здавальних до отримання позитивних результатів не менше, ніж трьох поспіль виготовлених партій прокладок. Після цього цей вид випробувань знову переводять до періодичних відповідно до встановленого порядку.
Контроль показників безпеки розділу 6 цього стандарту проводять під час освоєння та постановці прокладок на виробництво органами Держнагляду за затвердженими методиками та у подальшому порядку з періодичністю, які регламентовані цими органами.
Типові випробування проводять за умов зміни сировини, технологічного режиму, оснастки, обладнання, умов зберігання та транспортування за фізико-технічними показниками, встановленим у таблиці 2 цього стандарту.
11.1 Загальні положення
Контролювання та випробування прокладок проводять у приміщеннях за температури повітря (23±2)° С, не раніше ніж після 24 год витримки пакувальних одиниць при цій температурі.
Результати випробувань повинні бути оформлені протоколом випробувань, в якому зазначають такі дані:
найменування продукції, яку випробовують;
дата виготовлення прокладки (день, місяць, рік);
назва і адреса підприємства-виробника продукції;
номер партії;
акт відбору зразків, підписаний в установленому порядку;
умови проведення випробування;
назва випробувального обладнання та засобів вимірювальної техніки;
вид випробування і дата його проведення (день, місяць, рік);
кількість зразків, відібраних для випробування;
значення кожного паралельного визначення;
середнє арифметичне значення кожного показника;
особливість поведінки зразків під час випробування;
назва і адреса організації, яка проводила випробування;
посади і прізвища осіб, які проводили випробування.
11.1.3 За величину показника якості прокладки, який має числове значення, приймають середнє арифметичне значення результатів випробувань усіх зразків, що випробувалися.
Середнє квадратичне відхилення кожного результату випробування не повинен перевищувати 10 % від середнього значення.
11.2 Визначення зовнішнього вигляду та якості поверхні
Зовнішній вигляд поверхні прокладок, їх колір, якість поверхонь і поперечних перерізів, визначають візуально без застосування збільшувальних приладів шляхом порівняння зразків прокладок зі зразками-етапонами за умови рівномірного освітлення на відстані не більше 0,5 м.
Зовнішній вигляд прокладок визначають на трьох пакувальних одиницях (у бухтах, котушках, мотках тощо).
11.3 Визначення геометричних розмірів
11.3.1 Засоби контролю:
- рулетка згідно з ДСТУ 4179;
- лінійка металева згідно з ДСТУ ГОСТ 427;
- штангенциркуль згідно з ДСТУ ГОСТ 166 (ИСО 3599) з похибкою вимірювання ±0,1 мм.
11.3.2 Підготовка до випробування
Визначення довжини прокладок проводять на готовій продукції (бухтах, котушках, мотках тощо).
Визначення ширини, товщини та інших розмірів поперечного перерізу прокладок проводять на зразках завдовжки не менше 300 мм.
11.3.3 Проведення контролювання
Ширину і товщину прокладок вимірюють у трьох точках на довжині зразка 250 мм, відступивши по 25 мм від кожного краю зразка прокладки.
Визначення геометричних розмірів поперечного перерізу та їх відхилень проводять із використанням штангенциркуля.
При цьому перевіряють поперечний переріз на трьох зразках, відібраних від трьох пакувальних одиниць прокладок завдовжки не менше 300 мм.
11.4 Визначення теплостійкості
Суть методу - визначення стійкості зразка прокладки під час його нагрівання за заданої температури впродовж установленого проміжку часу.
11.4.1 Засоби контролю та матеріали:
шафа сушильна електрична, яка забезпечує нагрівання зразків прокладок до температури випробування, витримування та випробування за цієї температури;
пластини із цегли згідно з ДСТУ Б В.2.7-61 розмірів: за довжиною (80±2) мм, за товщиною (50±2) мм, за висотою (30±2) мм;
пінцет для огляду зразків прокладок.
