---

Рисунок Н.1 – Типове зростання температури системи у випадку несправності

Якщо система теплопостачання представляє собою теплообмінник і температура в первинному контурі може призвести до пароутворення у вторинному контурі теплообмінника, то реле температури повинне зупинити подачу енергії до другого контуру теплообмінника за допомогою блокуючого клапана, підключеного до первинного контуру теплообмінника.

Для недопущення підняття температури вище 105 °С у первинному контурі теплообмінника, необхідно встановити контролер робочої температури на вторинному контурі.

Якщо система теплопостачання працює не в автоматично режимі, то повинні бути встановлені спеціальні реле для аварійного охолодження.

Якщо система теплопостачання обладнана теплообмінником для аварійного охолодження, то реле температури повинне виконувати функцію захисного приладу у випадках перевищення граничного значення робочої температури більше ніж на 10 °С.

Реле температури повинне відповідати вимогам стандарту EN 60730-2-9.

Будь-яка система, нагріта теплообмінником, повинна бути обладнана запобіжним термодатчиком, який припиняє подачу теплової енергії, коли робоча температура в системі перевищила максимальне значення. Для твердопаливних установок (пристроїв), необхідно передбачити функціонування контуру розподілення теплової енергії в умовах перегріву.

Н.2.2 Захист від перевищення максимально допустимого тиску

Н.2.2.1 Запобіжні клапани, їх характеристики та вимоги до установки

Кожен теплогенератор системи опалення повинен бути укомплектований хоча б одним запобіжним клапаном для захисту системи від перевищення максимального робочого тиску. Якщо теплогенератор не обладнаний запобіжним клапаном, то відповідний прилад повинен бути встановлений в системі якомога ближче до нього.

При використанні більше ніж одного запобіжного клапана, клапан розрахований на менший тиск, повинен мати пропускну здатність, не менше 40 % від загального потоку.

Запобіжний клапан (чи клапани) повинні витримувати загальний тиск у системі чи її частинах.

Запобіжний клапан повинен:

• відповідати вимогам EN ISO 4126-1 і мати діаметр не менше DN 15;

• відкриватися при значенні тиску, який не перевищує максимального розрахункового тиску в системі та запобігти збільшенню максимального робочого тиску більше ніж на 10 %;

• бути встановленим так, щоб перепад тиску у вхідному трубопроводі не перевищував 3 %, а перепад тиску в спускному трубопроводі не перевищував 10 % від тиску, на який відрегульований запобіжний клапан.

Запобіжні клапани повинні бути встановлені в доступних місцях, якомога ближче до напірного трубопроводу теплогенератора. Між генератором теплової енергії та запобіжним клапаном не можна під'єднувати запірну арматуру.

Необхідно передбачити безпечний випуск теплоносія з системи. Це досягається за допомогою використання випускного трубопроводу запобіжного клапана, який відводить надлишок теплоносія в каналізацію.

Для теплогенераторів з номінальною потужністю більше 300 кВт необхідно застосовувати спеціальні заходи безпеки. Для цього використовують охолоджувачі теплоносія, під'єднані в безпосередній близькості від запобіжних клапанів, та випускний трубопровід для відводу пари в атмосферу.

Випускний трубопровід не потрібен, коли генератор теплової енергії обладнаний додатковими реле температури та тиску.

Н.2.2.2 Реле тиску

Кожен теплогенератор тепловою потужністю більше 300 кВт повинен бути обладнаний реле тиску. Якщо виробником не передбачене таке обладнання, то відповідний прилад повинен бути встановлений в системі якомога ближче до теплового генератора.

При встановленні інших допоміжних систем теплопостачання, наприклад, геліосистем, передбачається встановлення відповідних приладів безпеки.

Якщо робочий тиск у системі опалення перевищив задану межу, чи у випадку перерви подачі живлення, реле тиску повинне перекривати подачу теплової енергії чи палива, та знов відкритися при поновленні нормальної роботи системи.

Реле тиску повинне бути відрегульоване таким чином, щоб воно спрацьовувало раніше запобіжного клапана. У системах з теплообмінниками реле тиску можуть не встановлюватися.

Н.2.3 Захист системи при недостатній кількості води

Герметичні системи опалення, окрім електродних теплогенераторів та систем опалення, у вторинному контурі теплообмінників повинні бути обладнані обмежувачами рівня води чи подібними приладами, наприклад, реле мінімального тиску чи регулятором витрати, які забезпечать захист від надмірного підвищення температури на поверхні нагріву генератора теплової енергії.

Обмежувачі рівня води (чи аналогічні прилади) не застосовуються в теплогенераторах номінальною потужністю до 300 кВт, якщо при недостатній кількості води температура не підвищується до небезпечного рівня.

При розміщенні генератора теплової енергії вище більшості нагрівальних пристроїв, обмежувач рівня води (чи подібний прилад) встановлюється для всіх типів теплових генераторів.

Н.2.4 Розширювальні баки

Розширювальні баки призначені для компенсації зростаючого об'єму води за рахунок її нагріву, включаючи мінімальний резервний об'єм води. Розширювальний бак повинен відповідати вимогам EN 13831.

Розширювальний бак та з'єднувальний трубопровод повинні:

• розраховані так, щоб при зростанні температури до її максимального значення, тиск у системі не перевищував значень, при яких реле тиску та запобіжні клапани спрацьовують;

• встановлені в захищених від замерзання приміщеннях чи захищені від замерзання.

Мембранні розширювальні баки підбираються за максимально допустимою робочою температурою, яка не може перевищувати значення, встановленого підприємством-виробником.

Встановлювати їх краще на зворотньому трубопроводі чи в точці системи з найнижчою температурою. Необхідно точно дотримуватися інструкцій виробника з монтажу даного обладнання. Вказівки з підбору місця їх встановлення наведені в додатку D, EN 12828.

Не допускається розміщувати запірну арматуру між розширювальним баком та генератором теплової енергії.

Слід забезпечити розкриття теплової ізоляції на місці розташування запобіжних приладів для їх технічного обслуговування.

Н.3 Необхідне обладнання для відкритих систем

Н.3.1 Розширювальні баки

Теплогенератори у відкритих системах повинні приєднуватися до розширювальних баків, які встановлюються в найвищій точці системи опалення.

Розширювальні баки підбирають, виходячи з розрахунку температурних змін об'єму води в системі.

Розширювальні баки у відкритих системах повинні бути обладнані переливним трубопроводом та відкритим трубопроводом для видалення повітря. Переливний трубопровід підбирають такого діаметра, щоб забезпечити злив максимального об'єму води, який подається в систему, тобто трубопровід повинен мати діаметр на один типорозмір більше, ніж трубопровід для заповнення системи.

Розширювальні баки відкритого типу, запобіжні трубопроводи, трубопроводи для видалення повітря та переливні трубопроводи повинні бути захищені від замерзання.

Схеми систем з розширювальними баками наведені на рисунку Н.2.

1 – теплогенератор; 2 – розширювальний бак; 3 – запобіжний трубопровід; 4 – компенсаційний трубопровід; 5 – переливний трубопровід; 6 - трубопровід для заповнення системи; 7 – обмежувач рівня води; 8 – зворотний трубопровід

Рисунок Н.2 – Приклади встановлення розширювальних баків відкритого типу

Н.3.2 Запобіжний, підвідний та компенсаційний трубопроводи

Теплогенератори повинні підключатися до розширювального бака та мати трубопровід для видалення повітря. Розширювальний бак повинен розміщуватися у вентильованому приміщенні. Підвідний та компенсаційний трубопроводи приєднують до нижньої частини розширювального бака.

Мінімальний внутрішній діаметр запобіжного та компенсаційного трубопроводу повинен бути:

Перекриття запобіжного чи компенсаційного трубопроводів заборонено. Н.4 Експлуатаційні вимоги Н.4.1 Загальні вимоги

Для забезпечення безпечної та ефективної роботи система опалення повинна бути обладнана:

• приладами для здійснення моніторингу робочих умов, наприклад, температури, тиску в замкнутих системах та рівня води у відкритих системах;

• приладами контролю робочої температури та/чи подачі теплової енергії при ввімкненні/вимкненні, ступінчастому чи плавному регулюванні;

• приладами, призначеними для регулювання робочого тиску в системі теплопостачання.

ДОДАТОК G

(обов'язковий)

НАСТАНОВА З ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАНЬ ТРУБОПРОВОДІВ ТЕПЛОНАСОСНИХ СИСТЕМ ПІД ТИСКОМ

(Guide to good practice for pressure testing. EN 14336:2004)

При проведенні випробувань трубопроводів теплонасосних систем під тиском необхідно виконувати також вимоги із безпеки праці, пожежної безпеки та охорони довкілля згідно з НПАОП 0.00-1.11 та інших чинних нормативно-правових актів України.

G.1 Загальні положення

Випробування під тиском здійснюється, як правило, гідравлічним методом. При пневматичному випробовуванні використовується інертний газ чи повітря, але лише у суворо регламентованих умовах.

Небезпека проведення випробовування з використанням стиснутих газів, таких як азот чи повітря, не завжди враховується. У робочих діапазонах тиску кількість енергії в стиснутому повітрі чи азоті в 200 разів більша ніж у такому ж об'ємі води при такому ж тиску. Ця енергія може вивільнятися з вибуховою силою у випадку, якщо з'єднання, секція трубопроводу чи інший компонент системи не витримають випробувального тиску.

Саме завдяки цій обставині гідравлічні випробовування на герметичність є більш безпечним методом випробування і тому використовується найчастіше.

В умовах, коли пневматичні випробовування є неминучими, наприклад, якщо трубопровід не можна заповнювати водою, то повинні бути дотримані необхідні заходи безпеки.

Необхідно дотримуватися наступних процедур та заходів безпеки при проведенні пневматичних та гідравлічних випробувань.

Процедури випробування поділяються на наступні:

• гідравлічний метод випробування на герметичність, це метод, якому надається перевага,
  оскільки він є більш безпечним та може використовуватися у переважній більшості випадків;

• пневматичне випробування на герметичність, при гідравлічному випробуванні тиском, використовується лише у тих випадках, якщо не можна використовувати воду (іншу рідину) для перевірки герметичності.

Якщо використовується пневматичне випробування на герметичність за допомогою повітря, азоту чи дослідного газу, то воно повинне проводитися перед гідравлічним випробуванням.

G.2 Процедури

G.2.1 Аналіз системи перед випробовуванням

Перед проведенням випробовування необхідно одержати відповіді на наступні запитання:

а) чи була система промита (очищена);

б) чи відповідає вибраний метод проведення випробування будівельним умовам та умовам експлуатації об'єкта;

в) чи доцільно проводити пневматичні випробування, для виявлення основних дефектів, перед проведенням гідравлічних випробувань;

г) чи можуть залишитися у трубопроводі не висушені зони (кармани), які можуть призвести у подальшому до пошкодження системи від морозу;

д) яким методом доцільно проводити випробування в окремих випадках, наприклад, у висотних будівлях, де при гідравлічних випробуваннях, висота вертикальних секцій трубопроводів обмежується умовами допустимого тиску в них. Разом з тим у кожній точці трубопроводів повинен бути прикладений випробувальний тиск , що перевищує робочий тиск у 1,3 раза;

е) чи загерметизовані потенційно небезпечні місця системи;

ж) чи розраховане джерело і необхідне обладнання, наприклад, водопровідна мережа, водяний насос, запобіжник компресора тощо, на більший тиск, ніж тиск у трубопроводі, що випробовується;

з) які пошкодження можуть виникнути у випадку виявлення протікань;

и) чи є кваліфікований персонал для проведення якісної перевірки системи під час її заповнення;

к) чи доступні! для спостереження всі частини системи, в якій відбувається випробовування;

л) чи можна залишити систему заповненою частково, якщо ні, то необхідно передбачити достатньо часу для її заповнення, випробовування та її опорожнення;

м) чи доцільно з'єднувати частини різних систем для проведення одночасного випробовування;

н) як швидко можно заповнити систему із звичайного водопроводу, враховуючи висоту будівлі. У разі, коли необхідний об'єм подачі із звичайного водопроводу недостатній, то додатково необхідно передбачити ручне чи механічне нагнітання.

G.2.2 Гідравлічне випробування тиском

G.2.2.1 Підготовка

Необхідно виконати наступні дії перед проведенням гідравлічного випробування:

а) перекрити, чи загерметизувати всі відкриті кінці трубопроводу;

б) видалити та/чи загерметизувати потенційно небезпечні частини трубопроводу, зокрема, фітинги, реле тиску, компенсатори тощо;

в) закрити всі клапани на кінцях секції трубопроводу, що випробовується; закріпити клапани, якщо вони не закріплені і можуть стати причиною вібрацій;

г) відкрити всі клапани в межах секції, що випробовується;

д) переконатись, що всі найвищі точки системи обладнані повітряними клапанами, та що вони закриті;

е) переконайтесь, що випробувальний манометр справний, розрахований на необхідний тиск та строк його повірки не минув;

ж) переконайтеся у наявності необхідних зливних кранів та шлангів для відведення рідини у каналізацію;