(5- 10) мм - (15-25) %,
(0 – 5) мм - (5 – 20) %,
(0 – 0,071) мм - (10 – 20) %,
бітум або бітум, модифікований полімерами та (чи)
з поверхнево-активними речовинами - (6,0... 7,0) %,
стабілізуючі дрібноволокнисті добавки - (0,2... 0,5) %;
для шарів товщиною від 50 мм до 60 мм з відповідною витратою ЩМАС з максимальною крупністю 20 мм – (100-150) кг/м2 :
(15 – 20) мм - (30 – 50) %,
(10 – 15) мм - (20 – 30) %,
(5 – 10) мм - (0 – 15) %,
(0 – 5) мм - (51 – 15) %,
(0 – 0,071) мм - (10 – 15) %,
бітум або бітум, модифікований полімерами та (чи)
з поверхнево-активними речовинами - (5,5... 6,5) %,
стабілізуючі дрібноволокнисті добавки - (0,2... 0,5) %;
Примітка. Вміст бітуму і стабілізуючої дрібноволокнистої добавки наведено у відсотках за масою понад 100 % мінеральної частини.
Суть методу полягає в оцінці здатності ЩМАС утримувати бітумне в'яжуче і не допускати витікання при її зберіганні в накопичувальних бункерах та при транспортуванні.
В.1 Прилади контролю та допоміжне обладнання:
ваги лабораторні 4 класу за ГОСТ 24104;
стакани хімічні термостійкі за ГОСТ 23932 місткістю 1000 см3,
діаметром 10 см;
скло накривне до стакану,
термометр хімічний ртутний скляний за ГОСТ 400 з градуюванням від 100 °С до 200 °С та похибкою не більш 1 °С;
шафа сушильна, що підтримує температуру з абсолютною похибкою плюс, мінус 3 °С.
В.2 Підготовка до випробувань
Приготовлену пробу ЩМАС розігрівають до максимальної температури у відповідності з таблицею 3 та ретельно перемішують.
Сушильну шафу також розігрівають до вказаної температури, яку підтримують в період випробування з допустимою абсолютною похибкою плюс, мінус 2 °С.
В.3 Порядок проведення випробування
Зважують порожній стакан та ставлять його в сушильну шафу для нагрівання на 10 хвилин (не менше). Потім стакан встановлюють на ваги, швидко насипають
(1000 ± 100) г ЩМАС, накривають чашкою або накривним склом і розміщують на
(60 ± 1) хв в сушильну шафу. Потім стакан виймають із шафи, знімають накривне скло та видаляють ЩМАС з стакану, перевертаючи його, не струшуючи, догори дном на (10 ± 1) с. Після цього стакан охолоджують протягом не менше 10 хвилин, а потім зважують (разом з залишками в'яжучого і ЩМАС на його внутрішній поверхні).
В.4 Обробка результатів випробування
Стікання в'яжучого, % за масою, визначають за формулою:
(1)
де g1, g2, g3 – стакану відповідно порожнього, з ЩМАС та після її видалення, г.
За результат приймають, з точністю до другого десяткового знаку, середнє арифметичне значення двох паралельних визначень. Розбіжність між результатами не повинна перевищувати плюс, мінус 0,02 %. У випадку, якщо розбіжність перевищує 0,02 %, знову повторюють визначення стікання в'яжучого із ЩМАС і для розрахунку середнього арифметичного беруть дані з чотирьох випробувань.
ЩМАС вважають такою, що витримала випробування, якщо показник стікання в'яжучого не перевищує 0,2 %.
Суть методу полягає у визначенні втрати маси волокна при заданих температурі і часі випробування.
Г.1 Засоби контролю і допоміжне устаткування Листи металеві прямокутні розміром 20 см х 10 см х 2 см. Шафа сушильна з терморегулятором, що підтримує температуру з абсолютною похибкою плюс, мінус 3 °С.
Термометр ртутний скляний з ціною поділки шкали 1°С. Ексикатор за
ГОСТ 23932 з безводним хлористим кальцієм. Ваги лабораторні за ГОСТ 24104 4 класу точності.
Г.2 Підготовка до випробування
Перед випробуванням пробу волокна кладуть на лист паперу і розпушують ручним способом, усуваючи грудочки, якщо вони є в пробі.
Ретельно вимиті металеві листи ставлять не менше, ніж на 30 хв у сушильну шафу за температури (105±3) °С, потім охолоджують в ексикаторі до кімнатної температури.
Г.3 Проведення випробування
При випробуванні волокон зважування проводять з відносною похибкою плюс, мінус 0,1 %. Масу визначають у грамах з точністю до другого десяткового знака.
Випробування проводять на двох листах. Кожний лист, підготовлений згідно з пунктом Г.2, зважують. З проби волокна, підготовленої згідно з пунктом Г.2, беруть дві наважки по (5±1) г і висипають їх на листи, розподіляючи їх рівномірно без ущільнення. Листи з волокном зважують і поміщають у сушильну шафу, яка має температуру (105±3) °С, для сушіння волокон.
Через 30 хв листи з волокнами виймають із сушильної шафи, встановлюють в ексикатор, охолоджують до температури приміщення, зважують і знову розміщують в ексикатор.
Листи з волокнами, висушеними в сушильній шафі за температури (105±3) °С і охолоджені в ексикаторі до температури приміщення, ставлять у сушильну шафу, попередньо нагрітій до (220±3) °С.
Температуру контролюють термометром, ртутний резервуар якого знаходиться на висоті листів.
Так як при встановленні холодних листів температура сушильної шафи знижується, то й час перебування листів з волокнами в сушильній шафі відраховують від моменту досягнення заданої температури.
Листи з волокнами витримують у сушильній шафі за температури (220±3) °С протягом 5 хв.
По досягненню цього часу витримування листи з волокнами виймають із сушильної шафи, встановлюють в ексикатор, охолоджують до кімнатної температури і зважують.
Г.4 Обробка результатів
Вологість волокон W , % за масою, визначають за формулою:
(2)
де g1 – маса листа, г;
g2 – маса листа з волокнами, г;
g3 – маса листа з волокнами після сушіння в сушильній шафі, г. Термостійкість волокон ТВ, % за масою, визначають за формулою:
(3)
де g4 – маса листа з волокнами після витримування в сушильній шафі за температури (220 ± 3) °С, г.
Розбіжність між результатами двох паралельних визначень не повинна бути більше 0,5 % (за абсолютною величиною). За результат приймають округлене до першого десяткового знака середньоарифметичне значення результатів двох паралельних визначень.
ТУ У В.2.7-24.1-03450778-198-2002 Бітуми, модифіковані полімерами
ВБН В.2.7-218-176-2003 Будівельні матеріали. Застосування поверхнево-активних речовин в дорожніх технологіях з використанням бітумів
3 ВБН Г.1-218-050-2001 Організаційно-методичні, економічні і технічні нормативи. Міжремонтні строки експлуатації дорожніх одягів та покриттів на автомобільних дорогах загального користування
Код УКНД 93.080.20
Ключові слова: властивості щебенево-мастикового асфальтобетону, вологість і термостійкість волокон, мінеральний порошок, нафтові бітуми, пісок, стабілізуюча добавка, ступінь стікання в'яжучого, щебенево-мастикові асфальтобетонні суміші, щебенево-мастиковий асфальтобетон, щебінь
21
