ДСТУ Б В.2.1-16:2009 сторінка 3 з 5
У порцеляновий тигель ємністю 50 мл беруть способом квадратів середню пробу ґрунту вагою З г, наливають 3 мл або 4 мл дистильованої води, перемішують ґрунт скляною паличкою. Потім у ти-. гель із бюретки або ділильної лійки наливають 5 % розчин сірчаної кислоти. Щоб уникнути бурхливого скипання й розбризкування суспензії, кислоту слід наливати невеликими порціями, увесь час перемішуючи ґрунт. Із припиненням виділення бульбашок газу, які утворюються при реакції, перевіряють рН суспензії за допомогою індикаторного універсального паперу (рН від 1 до 10). Доводячи реакцію суспензії до кислої (рН від 5,5 до 5,0), додають ще 0,5 мл 5 % розчину сірчаної кислоти. Після ретельного перемішування виймають скляну паличку з тигля й обережно промивають її дистильованою водою із промивалки. Переносять тигель на плитку із закритою спіраллю, кип'ятять суспензію протягом 5 хв при слабкому нагріванні й перевіряють реакцію рідини за допомогою індикаторного паперу.
Якщо рН суспензії зберігається кислим, то руйнування карбонатів закінчено.
За наявності лужної реакції (рН > 7) додають ще небагато сірчаної кислоти й знову кип'ятять суспензію 5 хв.
Після закінчення руйнування карбонатів тигель знімають із плитки. Нейтралізують суспензію й визначають реакцію за допомогою індикаторного паперу, додаючи по краплях 2 % розчин натру їдкого до рН 6,5.
Тигель переносять на піщану баню, випарюють суміш, а потім висушують у сушильній шафі протягом 5 год.
Після охолодження в ексикаторі тиглі з осадом зважують.
6.3.1.4 Для розрахунку вуглецю встановлюють співвідношення К2 між первісною вагою взятого ґрунту та його вагою після руйнування карбонатів за формулою:
Примітка 1. У процесі кислотної обробки відбувається руйнування карбонатних мінералів і утворення сірчанокислих солей. При цьому вага проби ґрунту, як правило, збільшується;
Примітка 2. До визначення вуглецю висушену пробу слід зберігати в ексикаторі.
6.3.1.5 3 безкарбонатного розтертого ґрунту беруть наважку з похибкою ±0,0002 г для визначення вуглецю органічних сполук.
Величина наважки визначається передбачуваним вмістом гумусу:
-
для пісків - 1 г,
-
- для глин - 0,5 г,
-
для ґрунтів із вмістом гумусу більше ніж 10 % - від 0,01 г до 0,03 г.
6.3.2 Проведення випробування
-
Визначення вуглецю органічних сполук проводять за допомогою установки, схема та порядок підготовки якої наведена у додатку Г.
-
Газовимірювальну бюретку 14 (додаток Г) заповнюють доверху підфарбованою рідиною із зрівняльної склянки 16, для чого відкривають кран 12 і піднімають зрівняльну склянку у верхнє положення, потім закривають кран.
-
Наважку ґрунту розміщають у попередньо прожарений човник, присипають зверху кварцовою пудрою для запобігання спалаху й за допомогою гачка вводять човник у центральну частину порцелянової трубки 6, попередньо нагрітої до температури від 950 °С до 1000 °С, потім швидко закривають трубку 6 пробкою, через отвір якої подається кисень для спалювання, для цього відкривають кран газометра 1 і пускають кисень із швидкістю 3 або 4 бульбашки за секунду. Рахунок бульбашок ведеться в каліапараті 2.
-
Кран 11, що з'єднує порцелянову трубку б з вимірювальною бюреткою 14, якийсь час (приблизно ЗО с) треба тримати закритим, щоб спалювання на початку проходило під тиском. Потім кран 11 відкривають, з'єднуючи порцелянову трубку 6 з вимірювальною бюреткою. Газова суміш (кисень та вуглекислий газ) з порцелянової трубки, пройшовши посудини 8, 9 та холодильник 10, надходить у вимірювальну бюретку, витискаючи підфарбовану рідину. Заповнення бюретки газом продовжується приблизно 3 хв. Потім припиняють подачу кисню, закривають кран газометра і для герметизації вимірювальної бюретки закривають кран 11.
-
Переміщаючи зрівняльну склянку 16, встановлюють поверхню рідини в ній на одному рівні з рідиною в бюретці 14 та з цими рівнями суміщають нульову позначку рухливої шкали 15 бюретки 14.
-
Поставивши кран 11 у положення, що з'єднує вимірювальну бюретку 14 з посудиною 17, і піднімаючи зрівняльну склянку у верхнє положення, переводять газову суміш із бюретки у посудину 17; потім, опускаючи зрівняльну склянку , переводять газ із посудини 17 назад до бюретки. Цю операцію повторюють два рази для кращого поглинання вуглекислого газу.
-
Потім закривають кран 11, що з'єднує бюретку з посудиною 17, і встановлюють поверхню рідини в зрівняльній склянці на одному рівні з рідиною в бюретці. Відлік положення цього рівня за шкалою 15 бюретки дає кількість вуглекислого газу, що поглинута в посудині 17, тобто вміст вуглецю в наважці, яку досліджують.
-
Після переведення газу із посудини 17 до бюретки 14 перед відліком рівня рідини необхідно встановити повне стікання крапель рідини зі стінок бюретки (зазвичай близько 1 хв).
-
Операцію зі спалювання наважки ґрунту в потоці кисню повторюють 4 або 6 разів до припинення виділення вуглекислого газу. Для розрахунку вмісту вуглецю в наважці ґрунту підсумовують кількість вуглекислого газу, що виділився при спалюванні наважки. Після випробування вимірюють температуру газу в бюретці за термометром 13 і атмосферний тиск за барометром.
6.3.3 Обробка результатів випробування
Для перерахування повітряно-сухої наважки на суху треба застосовувати коефіцієнт К (згідно з 6.2.3). Обчислена величина СОГ для карбонатного ґрунту визначає вміст органічного вуглецю у ґрунті, з якого вилучені карбонати (нерозчинний залишок).
(
7 ОЦІНЮВАННЯ ПОХИБКИ ВИМІРЮВАНЬ
-
Похибка зважування проб повинна бути не більше ніж 0,01 г при визначенні кількості рослинних залишків і не більше ніж ±0,0002 г при визначенні органічного вуглецю.
-
Похибка результатів паралельних визначень органічних речовин не повинна перевищувати 2,5 % від середньої величини, що визначається. Якщо розбіжність між результатами двох паралельних визначень перевищує 2,5 %, кількість визначень слід збільшити до трьох і більше.
8 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ
-
До самостійної роботи з лабораторного визначення вмісту органічних речовин допускаються особи не молодше 18 років, що пройшли медичну комісію", навчання та атестовані за правилами технічної безпеки, пожежної безпеки, електробезпеки та охорони праці.
-
Лабораторну роботу дозволяється виконувати за наявності засобів індивідуального захисту (бавовняний халат, гумові рукавички, захисні окуляри) та витяжної вентиляції.
-
На всіх ділянках лабораторії повинні бути попереджувальні написи та інструкції з експлуатації приладів.
-
При роботі зі ртутними термометрами необхідно додержуватись вимог СанПиН 4607.
-
При роботі з хімічними реактивами треба додержуватись вимог техніки безпеки, що наведені у відповідних технічних умовах згідно з ГОСТ комплексу "Реактиви" (розділ 2) та згідно з НАОП 1.310-1.06.
ДОДАТОК А
(довідковий)
ЖУРНАЛИ ВИЗНАЧЕННЯ ОРГАНІЧНИХ РЕЧОВИН У ҐРУНТАХ
А.1 Журнал визначення кількості рослинних залишків у ґрунті
|
Дата |
Лабораторний номер |
Найменування ґрунту |
Номер чашки |
Вага, г |
Гігроскопічна вологість, % |
Вага сухого ґрунту, г |
Номер чашки |
Вага, г |
Кількість рослинних залишків, % |
Метод виділення рослинних залишків |
|||||
|
повітряно-сухого ґрунту та чашки |
чашки |
повітряно-сухого ґрунту |
повітряно-сухих рослинних залишків і чашки |
сухих рослинних залиш-ків і чашки |
чашки |
сухих рослинних залишків |
|||||||||
Виконавець
посада, підпис, прізвище, ініціали
Перевірив
посада, підпис, прізвище, ініціали
А.2 Журнал визначення оксидометричним методом кількості органічного вуглецю в ґрунті
|
Дата |
Лабораторний номер |
Найменування ґрунту |
Номер колби |
Вага, г |
Гігроскопічна вологість, % |
Вага сухого ґрунту, г |
Хромова суміш, мл |
Сіль М |
ора |
Кількість, СОС. % |
Гумус, % |
||
|
повітряно-сухого ґрунту та кальки |
кальки |
повітряно-сухого ґрунту |
нормальність, моль/дм3 |
витрачено, мл |
|||||||||
Виконавець ______________________________________
посада, підпис, прізвище, ініціали
Перевірив________________________________________
посада, підпис, прізвище, ініціали
А.3 Журнал визначення методом сухого спалювання кількості органічного вуглецю в ґрунті
|
Дата |
Лабораторний номер |
Найменування ґрунту |
Вага, г |
Показник шкали |
Коефіцієнт поправки на температуру й тиск, k |
Кількість, СОС, % |
Гумус, % |
||||||
|
човника із ґрунтом |
човника |
ґрунту |
1 |
2 |
3 |
сума |
у безкарбонатному ґрунті |
у карбонатному ґрунті |
|||||
Виконавець ________________________________
посада, підпис, прізвище, ініціали
Перевірив __________________________________
посада, підпис, прізвище, ініціали
ДОДАТОК Б
(довідковий)
ПЕРЕВІРКА ЧИСТОТИ ВИДІЛЕННЯ РОСЛИННИХ ЗАЛИШКІВ ІЗ ҐРУНТУ
Для перевірки чистоти виділення рослинних залишків із ґрунту рекомендується глинистий осад, що залишився в порцеляновій чашці (6.1.1.4), перенести методом декантації через сито із сіткою № 0,25 у циліндр (рисунок Б.1) і долити його водою до мітки. Потім вимірюють температуру води, збовтують перенесений у циліндр ґрунт мішалкою протягом 1 хв і зливають через верхній штуцер у зважену порцелянову чашку 100 міліметровий шар суспензії через інтервал часу, що визначається в залежності від температури за таблицею Б.1.
Рисунок Б.1 - Циліндр для перевірки повноти виділення рослинних залишків
Таблиця Б.1
|
Щільність часток, г/см3 |
Температура, °С |
||||||||
|
10 |
12,5 |
15 |
17,5 |
20 |
22,5 |
25 |
27,5 |
30 |
|
|
Час падіння часток 0,005 мм на глибину більше ніж 10 см |
|||||||||
|
2,45 |
1 год 49′ 33′′ |
1 год 42′ 22′′ |
1 год 36′ |
1 год 30′ 5′′ |
1 год 24′ 52′′ |
1 год 19′ 54′′ |
1 год 15′ 31′′ |
1 год 11′ 15′′ |
1 год 7′ 28′′ |
Через нижній штуцер зливають нижній шар суспензії в іншу чашку. Якщо на стінках циліндра залишилися рослинні залишки, збирають їх пальцем і додають до рослинних залишків, що лишилися на ситі. Зібрані в чашках суспензії випарюють на бані й кожну фракцію перевіряють на чистоту виділення рослинних залишків. Рослинні залишки, що залишилися на стінках чашок в процесі випарювання, збирають за допомогою пластинки з органічного скла й додають до виділених раніше рослинних залишків.
ДОДАТОК В
(довідковий)
ГОТУВАННЯ РОЗЧИНІВ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ ОРГАНІЧНИХ РЕЧОВИН У ҐРУНТІ ОКИСЛЮВАННЯМ ДВОХРОМОВОКИСЛИМ КАЛІЄМ
В.1 Готування хромової суміші (0,4 моль/дм3 розчину двохромовокислого калію в розведеній 1:1 сірчаній кислоті)
Розчиняють 40 г подрібненого в порцеляновій ступці кристалічного двохромовокислого калію в 500 мл або 600 мл дистильованої води й фільтрують через паперовий фільтр у мірну колбу ємністю 1000 мл.
Розчин доливають до мітки дистильованою водою й переливають у колбу з термостійкого скла ємністю від 2,5 л або 5 л.
До розчину доливають (під тягою) 1 л сірчаної кислоти (щільністю 1,84 г/см3) невеликими порціями (по 100 мл) при обережному й багаторазовому помішуванні. Розчин закривають лійкою, залишають стояти до повного охолодження до наступного дня, потім ще раз перемішують і переливають до колби із притертою пробкою. Зберігають розчин у темному місці.
Побачили розбіжність з офіційним текстом?
Дивіться також
Сборник ГОСТ ЕСКД
Збірник із 154 стандартів