---

Температура нагрівання напруженої арматури при електротермічному способі натягування не повинна перевищувати величин, визначених нормативними документами з технології виготовлення попередньо напружених конструкцій.

4.2.4 Гранична величина попереднього напруження арматури σ₀ прийнята:

а) при механічному способі натягування σ₀= 0,95R_all кгс/см²;

б) при електротермічному способі натягування σ₀=(R_all–300–3000/l) кгс/см²,

де R_all – розрахунковий опір арматури розтягуванню для граничних станів другої групи, кгс/см2;

l – довжина стрижня, що натягується, м.

4.2.5 Розташування арматури (поздовжньої і поперечної, сіток голови паль, каркасів вістря, петель і штирів) у палях повинне відповідати зображеному на рисунку 4.

4.2.6 Умови розрахунку і застосування паль типу ПН наведені у додатку В.

4.2.7 Палі завдовжки до 12 м включно допускається виготовляти з технологічним уклоном двох протилежних сторін перерізу, який не перевищує 1:15, без зміни площі перерізу. При цьому захисний шар бетону не повинен бути меншим 30 мм. Розташування арматури у перерізі палі повинне відповідати наведеному на рисунку 5.

a – зона розташування поздовжньої арматури при восьми і більше дротах (канатах)

Рисунок 4 – Розташування арматурних виробів у палях типу ПН

Рисунок 5 – Переріз паль типу ПН з технологічним збоченням бічних граней

4.3 Додаткові вимоги до паль типу ПП та ППН

4.3.1 Палі типу ПП та ППН завдовжки до 5 м включно допускається виготовляти без підіймальних петель і підіймати їх за торці за допомогою спеціальних захватів.

4.3.2 Палі типу ПП та ППН завдовжки до 7 м включно допускається виготовляти без штирів, що фіксують місце стропування при підйомі на копер. У цих випадках стропи при підйомі палі на копер повинні розташовуватись біля підіймальної петлі.

4.3.3 Палі з ненапруженою арматурою армуються просторовими каркасами. Розташування арматури у палях повинне відповідати зображеному на рисунку 6. Загальний вид арматурного каркаса наведений на рисунку 7.

Рисунок 6 – Армування паль типу ПП з ненапруженою арматурою

1 – поздовжня арматура; 2 – поперечна арматура

Рисунок 7 – Арматурний каркас для армування паль типу ПП з ненапруженою арматурою

4.3.4 Натягування арматури класу Вр-ІІ слід здійснювати механічним способом. Допускається використовувати електротермічний спосіб. При натягуванні електротермічним способом високоміцного дроту додатково повинні виконуватись контрольні випробування арматури на розтяг після електронагрівання.

Температура нагрівання напруженої арматури при електротермічному способі натягування не повинна перевищувати величин, визначених проектною і технологічною документацією з виготовлення попередньо напружених конструкцій.

4.3.5 Гранична величина попереднього натягу арматури прийнята σ₀=0,60R_all кгс/см².

4.3.6 Розташування арматури у палях з напруженою арматурою повинне відповідати показаному на рисунку 8. Спіраль показана на рисунку 9.

4.3.7 Розташування петель та штирів у палях з напруженою і ненапруженою арматурою повинне відповідати зображеному на рисунку 2.

Петлі мають бути прив'язані до поздовжньої арматури в'язальним дротом. Штир установлюється після формування бетону.

1 – поздовжня арматура; 2 – поперечна арматура (спіраль); 3 – окремі стрижні Рисунок 8 – Армування паль типу ППН з напруженою арматурою

Рисунок 9 – Спіраль для армування паль типу ПП та ППН

4.4 Додаткові вимоги до паль типу ПЦ

4.4.1 Схема армування паль типу ПЦ показана на рисунку 10.

Рисунок 10 – Армування паль типу ПЦ

4.4.2 Натягування арматури класів Вр-ІІ і К-7 слід здійснювати механічним способом, а арматури класів А600, А800, Ат600 та Ат800 – електротермічним або механічним способами.

4.4.3 Гранична величина попереднього напруження арматури σ₀прийнята:

- для стрижньової арматури при механічному способі натягування σ₀=0,95R_all кгс/см²;

- для арматури з дроту і канатів при механічному способі натягування σ₀= 0,76R_all кгс/см²;

- для стрижньової арматури при електротермічному способі натягування σ₀=(R_all – 300 – 3000/l) кгс/см².

4.4.4 Відстань між осями дротів повинна бути не менше 15 мм. Максимальна відстань від центра тяжіння поперечного перерізу палі до осі найбільш віддаленого дроту не повинна перевищувати 25 мм.

Відстань між осями канатів повинна бути не менша діаметра канату, але не більша 50 мм.

4.4.5 Оголовок палі типу ПЦ повинен бути підсилений сітками з дроту класу В-1 або Вр-1 згідно з ГОСТ 6727.

4.4.6 Вістря палі типу ПЦ має бути підсилене спіраллю з дроту класу В-1 згідно з ГОСТ 6727.

4.4.7 Дані щодо арматурних виробів на палю типу ПЦ наведені у таблиці 6.

5 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

5.1 Приймання паль – згідно з ДСТУ Б В.2.6-2 та цим стандартом.

При цьому палі приймають:

- за результатами періодичних випробувань – за показниками тріщиностійкості паль, морозостійкості і водонепроникності бетону;

- за результатами приймально-здавальних випробувань – за показниками міцності бетону (класу бетону за міцністю на стиск, передавальною і відпускною міцністю), відповідності арматурних і закладних виробів робочим кресленням, міцності зварних з'єднань, точності геометричних
параметрів, товщини захисного шару бетону до арматури, ширини розкриття технологічних тріщин, категорії бетонної поверхні.

5.2 Періодичні випробування паль для контролю їх тріщиностійкості проводять перед початком масового виготовлення паль, при внесенні в них конструктивних змін та зміні технології виготовлення у відповідності з вимогами ДСТУ Б В.2.6-2.

При серійному виготовленні паль випробування на тріщиностійкість проводять не рідше одного разу на рік.

Таблиця 6 – Відомість стрижнів на елемент арматурного виробу для паль типу ПЦ

5.3 За показниками точності геометричних параметрів, товщини захисного шару бетону до арматури, категорії бетонної поверхні і ширини розкриття технологічних тріщин палі слід приймати за результатами вибіркового контролю.

5.4 У документі про якість паль згідно з ДСТУ Б В.2.6-2 додатково повинні наводитись дані щодо морозостійкості та водонепроникності бетону (якщо ці показники обумовлені у замовленні на виготовлення паль).

6 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ ТА ВИПРОБУВАНЬ

6.1 Випробування паль на тріщиностійкість слід проводити навантаженням згідно з ДСТУ Б В.2.6-7 (ГОСТ 8829) або без навантаження (за наявності тільки власної маси палі) за схемами на рисунку 11 цього стандарту або робочими кресленнями на папі конкретних типів. Кількість паль одного типу, що відбираються для випробувань на тріщиностійкість, повинна бути не менше двох.

0,36L – розмір для паль з ненапруженою арматурою;

0,33L – розмір для паль з напруженою арматурою

Рисунок 11 – Схема випробування паль на тріщиностійкість

6.2 Міцність бетону паль визначають згідно з ГОСТ 10180 на серії зразків, що виготовлені з бетонної суміші робочого складу і зберігались в умовах, запроваджених ГОСТ 18105.

Під час випробувань паль методами неруйнівного контролю фактичну, передавальну і відпускну міцність бетону слід визначати ультразвуковим методом згідно з ГОСТ 17624 або приладами механічної дії згідно з ГОСТ 22690, а також іншими методами, передбаченими нормативними документами на випробування бетону.

6.3 Морозостійкість бетону слід контролювати згідно з ДСТУ Б В.2.7-47 (ГОСТ 10060.0), ДСТУ Б В.2.7-48 (ГОСТ 10060.1) або ДСТУ Б В.2.7-49 (ГОСТ 10060.2) на серії зразків, виготовлених із бетонної суміші робочого складу.

6.4 Водонепроникність бетону паль визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-170.

6.5 Контроль зварних арматурних і закладних виробів – згідно з ГОСТ 10922 або ГОСТ 23858.

6.6 Силу натягу арматури, що контролюється після завершення натягування, вимірюють згідно з ГОСТ 22362.

6.7 Розміри, відхили від прямолінійності бічних граней та від перпендикулярності торцевих граней паль, ширину розкриття поверхневих технологічних тріщин, розміри раковин, напливів і сколень бетону паль слід перевіряти методами, запровадженими ГОСТ 26433.0 та ГОСТ 26433.1.

6.8 Положення вістря палі відносно центра її перерізу перевіряють вимірюванням відстані між віссю вістря і двома сталевими пластинами або косинцями, закріпленими струбцинами у нижній прямокутній частині палі, або за допомогою спеціального кондуктора.

6.9 Розміри і положення арматурних і закладних виробів, а також товщину захисного шару бетону слід визначати згідно з ДСТУ Б В.2.6-4 (ГОСТ 22904) та ГОСТ 17625.

Товщину захисного шару бетону слід перевіряти по верхній і бічних гранях палі на двох ділянках, розташованих між підіймальними петлями на відстані не менше 100 мм від петлі вздовж осі палі, а для палі з ненапруженою арматурою і в торці палі – у місцях розташування поздовжніх стрижнів.

7 МАРКУВАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ І ТРАНСПОРТУВАННЯ

7.1 Маркування паль – згідно з ДСТУ Б В.2.6-2. Маркувальні написи і знаки слід наносити на бокові поверхні паль на відстані 500 мм від торця або на торці паль.

7.2 Транспортування і зберігання паль – згідно з вимогами ДСТУ Б В.2.6-2 і цього стандарту.

7.3 Палі слід зберігати у штабелях горизонтальними рядами з однаковою орієнтацією торців паль.

7.4 Між горизонтальними рядами паль (при зберіганні і транспортуванні) повинні бути укладені прокладки з розташуванням біля підіймальних петель або, у разі відсутності петель, у місцях, що передбачені для захоплення паль при їх транспортуванні.

7.5 Висота штабеля паль не повинна перевищувати ширини штабеля більше ніж у два рази і не повинна бути більше 2,5 м для паль квадратного перерізу та паль з уклоном бокових граней.

7.6 Навантаження і розвантаження паль слід виконувати за підіймальні петлі.

7.7 Підйом паль на копер повинен виконуватись стропом, закріпленим на палю біля фіксуючого штиря або, якщо це допускається вимогами робочих креслень на палі конкретного типу, біля підіймальної петлі, що розташована ближче до оголовка палі. При цьому стропування безпосередньо за підіймальну петлю або штир забороняється.

7.8 При спланованій поверхні будівельного майданчика допускається переміщення паль до копра на відстань не більше 6 м.

8 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

8.1 Загальні вимоги безпеки при виготовленні паль повинні відповідати ДБН А.3.2-2.

8.2 Рівень шуму у робочій зоні не повинен перевищувати значень, які наведені у ГОСТ 12.1.003.

8.3 Санітарно-гігієнічні показники повітря робочої зони нормуються згідно з ГОСТ 12.1.005.

8.4 Виробничі приміщення та параметри виробничого середовища повинні відповідати вимогам державних санітарних норм і норм пожежної безпеки ДСН 3.3.6.037, ДСН 3.3.6.039, ДСН 3.3.6.042, ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.4.021, ДБН В.1.1-7, НАПБ А.01.001.

8.5 Персонал, що працює на виробництві колон, має бути забезпечений засобами індивідуального захисту згідно з ГОСТ 12.4.011.

8.6 Визначення концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони і контроль за їх вмістом повинні здійснюватись згідно із ГОСТ 12.1.005.

8.7 Бетон, з якого виготовляються палі, є негорючим, вибухобезпечним матеріалом, який не виділяє токсичних речовин під час виготовлення і використання. У повітряному середовищі, у стічних водах та у контакті з іншими матеріалами і речовинами токсичних сполук і твердих відходів не утворюється.

8.8 Вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватись згідно з ГОСТ 12.3.002, ГОСТ 12.3.009.

9 ОЦІНЮВАННЯ ВІДПОВІДНОСТІ

9.1 Оцінювання відповідності паль залізобетонних вимогам Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд (далі -Технічний регламент) здійснюється сертифікацією призначеним в установленому порядку органом з оцінки відповідності (далі – орган оцінки) за показниками їх механічного опору та стійкості, пожежної безпеки та безпеки експлуатації, запровадженим розділом 4 цього стандарту.

9.2 Оцінювання відповідності паль залізобетонних здійснюється згідно з положеннями, запровадженими Технічним регламентом, ДСТУ Б А.1.2-1, ДСТУ-Н Б А.1.1-83 та цим стандартом.

9.3 Сертифікація паль залізобетонних здійснюється згідно з наступними процедурами, запровадженими Технічним регламентом:

1) випробування виробником виробу певного типу;

2) здійснення виробником контролю за виробництвом на підприємстві;

3) випробування виробником зразків виробу, відібраних на підприємстві відповідно до програми випробувань;