3.6 Час попереднього витримування бетону контрольного та основного складів, що піддається у процесі тверднення тепловій обробці. не повинен відрізнятись більше ніж на 20 %.
3.7 Показник ефективності дії добавки за критерієм ефективності у відповідності з ДСТУ Б В.2.7-65 оцінюють за такими етапами:
- підбирають бетон контрольного складу
враховуючи вимоги 3.9;
Бетон основного состава - бетон контрольного состава с оптимальной дозировкой добавки.
Оптимальная дозировка добавки - минимальное количество добавки, при введении которой в состав бетона достигается максимальный эффект действия по критериям эффективности в соответствии с ГОСТ 24211.
3.3 Добавки следует вводить в бетоны с водой затворения. Непосредственно перед использованием жидкие добавки, эмульсии, суспензии должны быть перемешаны, сухие добавки растворены. Воду, входящую в состав добавок, учитывают при расчете состава бетона. В сухие бетонные смеси воду вводят в один прием.
Вода должна соответствовать требованиям ГОСТ 23732.
При определении эффективности пори-зующих добавок для легких бетонов воду в бетонную смесь вводят в несколько приемов.
3.4 В лабораторных условиях замесы следует проводить на сухих заполнителях.
Сыпучие материалы дозируют по массе. Воду и растворы (эмульсии, суспензии) добавок дозируют по массе или объему. Допускается дозирование пористых заполнителей по объему с обязательным контролем насыпной плотности.
Погрешность дозирования цемента, заполнителей воды и добавок не должна превышать 1 %.
3.5 Пробы бетонной смеси отбирают по ГОСТ 10181.0. Образцы бетона для различных видов испытаний изготавливают и хранят в соответствии с требованиями стандарта на конкретный вид испытания. Количество изготавливаемых образцов определяют по стандарту на конкретный метод испытания.
Образцы бетона контрольного и основного составов должны твердеть в идентичных условиях за исключением случаев, когда добавка используется с целью изменения режима твердения бетона.
3.6 Время предварительной выдержки бетона контрольного и основного составов, подвергаемого в процессе твердения тепловой обработке. не должно различаться более чем на 20 %.
3.7 Показатель эффективности действия добавки по критерию эффективности в соответствии с ГОСТ 24211 оценивают по следующим этапам:
подбирают бетон контрольного состава
учитывая требования 3.9;
ДСТУ Б В.2.7-69-98 (ГОСТ 30459-96) с.3
визначають оптимальне дозування добавки;
порівнюють показники бетонної суміші і бетону контрольного та основного складів.
3.8 Ефективність добавок, що надходять на підприємство, оцінюють у такій послідовності:
а) оцінка відповідності добавок критерію ефективності за ДСТУ Б В.2.7-65;
б) оцінка ефективності добавок стосовно до конкретних умов виробництва.
3.9 Ефективність добавок слід оцінювати з дотриманням таких умов:
- бетон контрольного складу повинен відповідати таким вимогам:
а) у важких бетонах витрата цементу повинна складати 350 кг/м3 при визначенні ефективності дії всіх добавок крім повітровтягувальних.
Для визначення ефективності повітровтя-гувальних добавок витрата цементу повинна складати 280 кг/м3. Слід використовувати дві фракції щебеню (5-10 та 10-20 мм); співвідношення фракцій повинно бути підібрано, виходячи з умов мінімальної пустотності. Частка дрібного заповнювача (r) у загальній масі заповнювачів повинна складати: при використанні повітровтягувальних добавок r = 0,35, при інших добавках – r = 0,4;
б) при випробуванні у легких бетонах повітровтягувальних добавок приймають такий склад бетону: цемент - 250 кг/м3, пористий заповнювач - 1100 л/м3 (30 % за об'ємом фракції 5-10 мм та 70 %- фракції 10-20 мм), пісок за ДСТУ Б В.2.7-32 - 250 кг/м3;
в) при випробуванні в легких бетонах піноутворюючих добавок приймають такий склад бетону: цемент - 300 кг/м3, пористий заповнювач - 1100 л/м3 (30 % за об'ємом фракції 5-10 мм та 70 % - фракції 10-20 мм);
г) при випробуванні в легких бетонах газоутворюючих добавок приймають такий склад бетону: цемент - 300 кг/м3, крупний пористий заповнювач - 800 л/м3 (30 % за об'ємом фракції 5-10 мм і 70 % - фракції 10-20 мм), пористий пісок групи 1 за ДСТУ Б В.2.7-17 - 300 л/м3;
д) оптимальне дозування добавки підбирають таким чином.
У бетонні суміші вводять добавки у кількості, що дорівнює граничним значенням, зазначеним у нормативній документації на добавку з 2 - 4 проміжними дозуваннями добавки, які відрізняються одне від одного на
определят оптимальную дозировку до-бавки;
сравнивают показатели бетонной смеси и бетона контрольного и основного составов.
3.8 Эффективность добавок поступивших на предприятие, оценивают в следующей последовательности:
а) оценка соответствия добавок критерию эффективности по ГОСТ 24211:
б) оценка эффективности добавок применительно к конкретным условиям производства.
3.9 Эффективность добавок следует оценивать при соблюдении следующих условий:
- бетон контрольного состава должен соответствовать следующим требованиям:
а) в тяжелых бетонах расход цемента должен составлять 350 кг/м3 при определении эффективности действия всех добавок кроме воздухововлекающих.
Для определения эффективности воздухововлекающих добавок расход цемента должен составлять 280 кг/м3. Следует использовать две фракции щебня (5-10 и 10-20 мм): соотношение фракций должно быть подобрано исходя из условий минимальной пустотности. Доля мелкого заполнителя (r) в общей массе заполнителей должна составлять: при использовании воздухововлекающих добавок r = 0,35. при других добавках – r = 0,4;
б) при испытании в легких бетонах воздухововлекающих добавок принимают следующий состав бетона: цемент - 250 кг/м3, пористый заполнитель - 1100 л/м3 (30 % по объему фракции 5-10 мм и 70 % - фракции
10-20 мм), песок по ГОСТ 8736 - 250 кг/м3;
в) при испытании в легких бетонах пено-образующих добавок принимают следующий состав бетона: цемент - 300 кг/м3, пористый заполнитель - 1100 л/м3 (30 % по объему фракции 5-10 мм и 70 % - фракции 10-20 мм):
г) при испытании в легких бетонах газообразующих добавок принимают следующий состав бетона: цемент - 300 кг/м3, крупный пористый заполнитель - 800 л/м3 (30 % по объему фракции 5-10 мм и 70 % - фракции 10-20 мм), пористый песок группы 1 по ГОСТ 9757 - 300 л/м3;
д) оптимальную дозировку добавки подбирают следующим образом.
В бетонные смеси вводят добавки в количестве, равном граничным значениям, указанным в нормативной документации на добавку с 2 - 4 промежуточными дозировками добавки, отличающимися друг от друга на 20 – 30 %.
с.4 ДСТУ Б В.2.7-69-98 (ГОСТ 30459-96)
20-30 %. Будують графічну залежність, що зв'язує показники якості бетонних сумішей та/або бетонів, які є критерієм ефективності за ДСТУ Б В.2.7-65, з дозуванням добавки.
Роботу проводять, як правило, при температурі навколишнього повітря та матеріалів (20±5)°С за винятком роботи з протимороз-ними добавками.
Теплову обробку бетонів проводять у пропарювальній камері за режимом 3+3+6+2 год при температурі ізотермічного прогріву 80°С для портландцементу та 90°С для шлакопортландцементу.
3.10 Ефективність добавок за 3.8б) оцінюють у лабораторії підприємства та на виробництві за дотриманням таких умов:
а) виготовляють бетон контрольного та основного складів, що застосовуються на виробництві;
б) в лабораторних та виробничих умовах уточнюють обране за 3.9д) оптимальне дозування добавки з урахуванням мети його застосування;
в) роботу проводять при температурі навколишнього повітря та матеріалів, що відповідають умовам виробництва;
г) теплову обробку бетонів проводять за режимами, що прийняті на виробництві:
у лабораторних умовах - в лабораторній пропарювальній камері,
у виробничих умовах - разом з відповідними виробами та конструкціями.
3.11 Кількість випробувань за визначенням ефективності дії добавок повинна складати не менше трьох для кожного параметра якості бетонних сумішей та/або бетонів. Цифрові значення показників якості бетонних сумішей та бетонів розраховують за стандартами на конкретні методи випробувань.
3.12 Ефективність добавок, що розробляються заново, оцінюють за додатком Б. Ефективність повинна відповідати критерію ефективності за ДСТУ Б В.2.7-65.
3.13 Добавки повинні мати документ про якість.
3.14 Засоби вимірювання, випробувальне обладнання та пристосування повинні бути атестованими та перевірені у встановленому порядку.
Строят графическую зависимость, связывающую показатели качества бетонных смесей и/или бетонов, являющиеся критерием эффективности по ГОСТ 24211 с дозировкой добавки.
Работу проводят, как правило, при температуре окружающего воздуха и материалов (20±5)°С за исключением работы с противо-морозными добавками.
Тепловую обработку бетонов проводят в пропарочной камере по режиму 3+3+6+2 ч при температуре изотермического прогрева 80°С для портландцемента и 90°С для шлако-портландцемента.
3.10 Эффективность добавок по 3.86) оценивают в лаборатории предприятия и на производстве при соблюдении следующих условий:
а) изготавливают бетон контрольного и основного составов, применяемых на производстве;
6) в лабораторных и производственных условиях уточняют выбранную по 3.9д) оптимальную дозировку добавки с учетом цели ее применения;
в) работу проводят при температуре окружающего воздуха и материалов, соответствующих условиям производства;
г) тепловую обработку бетонов проводят по режимам, принятым на производстве:
в лабораторных условиях - в лабораторной пропарочной камере,
в производственных условиях - вместе с соответствующими изделиями и конструкциями.
3.11 Количество испытаний по определению эффективности действия добавок должно составлять не менее трех для каждого параметра качества бетонных смесей и/или бетонов. Цифровые значения показателей качества бетонных смесей и бетонов рассчитывают по стандартам на конкретные методы испытаний.
3.12 Эффективность вновь разрабатываемых добавок оценивают по приложению Б. Эффективность должна соответствовать критерию эффективности по ГОСТ 24211.
3.13 Добавки должны иметь документ о качестве.
3.14 Средства измерения, испытательное оборудование и приспособления должны быть аттестованы и проверены в установленном порядке.
ДСТУ Б В.2.7-69-98 (ГОСТ 30459-96) с.5
4 ВІДБІР ПРОБ ДОБАВОК
4.1 Для відбору проб хімічних добавок застосовують посудини, пристосування та пробовідбірники за ГОСТ 6732.2. що виготовлені з матеріалів, стійких до дії добавок (скло, пластмаси, нержавіюча сталь, латунь та ін. матеріали).
4.2 Відібрані у вибірці пакувальні одиниці (мішки, бочки, цистерни тощо) попередньо повинні бути очищені від забруднень.
4.3 Проби слід відбирати в умовах, шо не впливають на властивості продукту та виключають можливість змінений складу проби з урахуванням вимог стандартів на дану продукцію.
4.4 Проби відбирають за такою схемою:
від пакувальних одиниць, вибраних для контролю, відбирають точечні проби;
з точечних проб складають об'єднану пробу;
від об'єднаної проби відбирають середню пробу.
4.5 Точечні проби сипких добавок (порошкоподібних, гранульованих тощо) відбирають з будь-яких точок маси продукту по всій товщині шару за допомогою металевого шула, трубок, ковшів та механічних пробовідбірників.
Проби злежалих при зберіганні або транспортуванні добавок здрібнюють.
4.6 Точечні проби пастоподібних добавок відбирають з будь-яких точок маси продукту по всій товщині шару за допомогою металевого щупа або трубок.
4.7 Точечні проби рідких добавок (рідини, розчини, суспензії) відбирають після ретельного перемішування за допомогою скляних трубок з відтягнутими кінцями, скляних або металевих піпеток, кухлів або банок, які занурюють, та спеціальних банок з кришками або ковпачками для взяття проб з будь-яких шарів продукту.
Кухлі та банки, які занурюють, повинні мати ручки достатньої довжини для опускання на дно будь-якої ємкості.
Проби рідких добавок з цистерн відбирають з верхнього, середнього та нижнього шарів по одній пробі у співвідношенні за об'ємом 2:3:2. Допускаються інші співвідношення у відповідності з нормативною документацією.
4.8 Всі відібрані точечні проби з'єднують разом, ретельно перемішують і отримують об'єднану пробу.
4 ОТБОР ПРОБ ДОБАВОК
4.1 Для отбора проб химических добавок применяют сосуды, приспособления и пробоотборники по ГОСТ 6732.2. изготовленные из материалов, устойчивых к действию добавок (стекло, пластмассы, нержавеющая сталь, латунь и др. материалы).
4.2 Отобранные в выборку упаковочные единицы (мешки, бочки, цистерны и т.п.) предварительно должны быть очищены от загрязнений.
4.3 Пробы следует отбирать в условиях, не влияющих на свойства продукта и исключающих возможность изменения состава пробы с учетом требований стандартов на данную продукцию.
4.4 Пробы отбирают по следующей схеме:
от упаковочных единиц, выбранных для контроля, отбирают точечные пробы;
из точечных проб составляют объединенную пробу;
от объединенной пробы отбирают среднюю пробу.
4.5 Точечные пробы сыпучих добавок (порошкообразных, гранулированных и т.п.) отбирают из любых точек массы продукта по всей толщине слоя при помощи металлического щупа, трубок, ковшей и механических пробоотборников.
Пробы слежавшихся при хранении или транспортировании добавок измельчают.
4.6 Точечные пробы пастообразных добавок отбирают из любых точек массы продукта по всей толщине слоя при помощи металлического щупа или трубок.
4.7 Точечные пробы жидких добавок (жидкости, растворы, суспензии) отбирают после тщательного перемешивания при помощи стеклянных трубок с оттянутыми концами. стеклянных или металлических пипеток, пог-ружных кружек или банок и специальных банок с крышками или колпачками для взятия проб из любых слоев продукта.
