Страница 5: ДСТУ Б В.2.7-126:2011. Будівельні матеріали. Суміші будівельні сухі модифіковані. Загальні технічні умови (60417)

8. Зовнішній вигляд суміші визначають візуально. Наважку сухої суміші масою 10 г розміщують на скляну пластинку і розрівнюють шпателем шаром до найбільшої крупності частинок, але не менше 1 мм. Суміш повинна бути однорідною за кольором і не містити сторонніх включень, які видно неозброєним оком.

9. Границю міцності на розтяг при вигині та границю міцності на стиск розчину на повітряних в'яжучих (гіпсові та гіпсовміщуючі) визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-82 і цим стандартом при використанні зразків (40x40x160) мм. Для гіпсових сумішей - після витримування 7 діб в повітряно-сухих умовах, а потім - висушування до постійної маси за температури (50±5)°С. Границю міцності розчину на гідравлічних в'яжучих визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-239 у віці трьох діб та 28 діб. Для розчинів на основі цементних сумішей для анкерування - через 6 год після кінця тужавлення, у віці однієї доби та 28 діб.

Приготування розчинових сумішей із сухих будівельних сумішей здійснюють за методикою, наведеною в 11.2.11.2.

11.2.11.1 Засоби випробування та допоміжні пристрої:

- змішувач із насадкою з швидкістю валу (400-600) обертів за хвилину (рисунок 1);

• секундомір;

• ємність пластикова або металева діаметром d1; співвідношення діаметрів ємності (d₁) та насадки (d₂) d₂:d₁ повинно бути не менше 1:3 і не більше 1:2; ємність та насадка повинні бути підібрані так, щоб забезпечувати повне занурення верхніх лопатей насадки в розчинову суміш, але не більше ніж на 1,5h, де h - відстань між верхніми та нижніми лопатями насадки, допускається використання ємностей з заокругленим дном;

• діаметр лопатей насадки d₂ повинен бути не більше 150 мм; співвідношення діаметрів стрижня і лопатей насадки d₃:d₂ повинно бути не більше 1:5; співвідношення відстані між верхніми та нижніми лопатями і діаметра лопатей насадки h:d₂ повинно бути не менше 3:5 та не більше 4:5;

1 - стрижень діаметром d₃; 2 - лопаті діаметром d₂, товщиною від 1,0 мм до 2,0 мм, загнуті під кутом (45±5)°; h - відстань між верхніми та нижніми лопатями.

Рисунок 1 - Загальний вигляд насадки для змішувача

11.2.11.2 Порядок приготування розчинової суміші:

• воду в кількості, яка визначена "Інструкцією щодо використання" даної суміші, виливають в ємність;

• пробу суміші масою, достатньою для проведення всіх запланованих випробувань, засипають в ємність з водою;

• вмикають секундомір та перемішують за допомогою змішувача суміш з водою протягом (60±5) с;

• витримують розчинову суміш без перемішування (180±10) с та знову перемішують її протягом (45 ±5) с.

При цьому якщо "Інструкція щодо використання" даної сухої суміші містить спеціальні вказівки стосовно часових або інших параметрів приготування розчинової суміші, слід враховувати ці вказівки при приготуванні розчинових сумішей для лабораторних випробувань.

11.2.12 Водонепроникність розчинів на основі гідроізоляційних сумішей визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-170 і цим стандартом. Для випробовування виготовляють бетонні зразки діаметром (150±5) мм, висотою не більше 60 мм та наскрізним прямокутним прорізом по центру довжиною (100±2) мм і шириною (1,0-1,5) мм. На зразок наносять розчинову суміш, що випробовують. Спосіб нанесення та товщина шару суміші повинні відповідати "Інструкції щодо використання" виробника. Зразки слід витримувати в повітряно-сухих умовах протягом мінімального терміну, що вказаний в "Інструкції щодо використання" цієї суміші. Для випробувань зразки встановлюють у гнізда на металевій площадці випробувальної установки з підведенням води і притискають за допомогою притискних кріплень так, щоб проріз у бетонному зразку по всій своїй довжині був під тиском води. Якщо згідно з "Інструкцією щодо використання" гідроізоляційна суміш призначена для нанесення на бетонний зразок з боку дії води (позитивний тиск), то зразок встановлюють основою вниз; якщо суміш призначена для гідроізоляції з боку основи (негативний тиск), то зразок встановлюють основою догори.

1 - бетонний зразок; 2 - покриття з суміші, що випробовується; 3 - проріз

Рисунок 2 - Загальний вигляд зразка для випробувань на водонепроникність

1 - бетонний зразок; 2 - покриття з суміші, що випробовується; 3 - проріз; 4 - поверхня зразка, що випробовується; 5 - випробувальна камера стенду;

6 - ущільнювач

Рисунок 3 - Схема розташування зразка для випробування на водонепроникність при позитивному тиску

11.2.13 Колір декоративних розчинів визначають із використанням відповідного зразка за "Каталогом зразків кольору" підприємства-виробника.

Відповідність кольору розчину зразку віднесення визначають візуально в умовах природного денного освітлення відповідно до ГОСТ 29319 на зразках площею не менше 10 см² з відстані від 50 см до 100 см.

11.2.14 Визначення розтічності розчинових сумішей

1. Розтічність розчинових сумішей визначають за діаметром розпливу суміші з кільця приладу Віка (далі - кільце), що визначають за наступною методикою.

2. Засоби випробування та допоміжні пристрої:

• ваги з похибкою зважування ±1 г згідно з ГОСТ 29329 або ГОСТ 24104;

• ємність згідно з 11.2.11.1;

• шпатель пластинчастий згідно з ДСТУ Б В.2.8-22;

• металева або пластикова пластинка шириною (15-20) мм;

• термометр згідно з ГОСТ 13646;

• скло розміром 500 мм х 500 мм х 4 мм;

• кільце приладу Віка згідно з ДСТУ Б В.2.7-185;

• лінійка завдовжки не менше 300 мм згідно з ДСТУ ГОСТ 427;

• секундомір;

• змішувач згідно з 11.2.11.1.

11.2.14.3 Порядок підготування до проведення випробувань:

• воду в кількості, яка визначена "Інструкцією щодо використання" або зазначена на пакованні даної суміші, виливають в ємність;

• пробу суміші необхідної кількості висипають в ємність із водою;

• включають секундомір та перемішують змішувачем суміш із водою протягом (60±5) с;

• залишають розчинову суміш без перемішування та знову перемішують її у відповідності з інструкцією на приготування продукту.

Для ручного приготування розчинової суміші використовують пластикову або гумову ємність із закругленим дном об'ємом не менше 400 см³. Суміш перемішують жорсткою металевою або пластиковою пластинкою з закругленим кінцем до отримання однорідної маси.

11.2.14.4 Порядок проведення випробування:

• скло протерти вогкою ганчіркою і поставити на нього кільце, в яке вилити отриману розчинову суміш так, щоб воно було повністю заповнене;

• швидким рухом підняти кільце (одночасно включити секундомір) догори так, щоб розчинова суміш вільно розтікалася;

• ретельно обчистити кільце від залишків розчинової суміші та помістити ці залишки в середину маси;

• через 120 с з моменту підняття кільця заміряти лінійкою діаметр розпливу маси з точністю до 0,5 см у двох взаємно перпендикулярних напрямках.

11.2.14.5 Оброблення результатів випробування згідно з 11.1.5.

15. Термін придатності визначають часом втрати рухомості або розтічності, термінами тужавлення або часом зміни інших показників розчинових сумішей до ступеня, за якого стає неможливим їх подальше застосування згідно з "Інструкцією щодо використання". Перевірку термінів придатності здійснюють згідно з методиками, що розроблені підприємством-виробником для кожної групи матеріалів.

16. Визначення відкритого часу

1. Відкритий час, як допустимий час витримування розчинової суміші для закріплення матеріалів, визначають від початку її нанесення на основу до моменту утворення кірки на поверхні розчинової суміші, яка запобігає закріпленню матеріалу.

2. Приготування зразків та виконання випробувань проводять згідно з 11.2.19. При цьому макет після надання гребінчастої фактури розчиновій суміші до приклеювання зразків кожної серії (не менше 5) розміром (50 х 50) мм ±1 мм витримують в залежності від значення показника, вказаного в таблиці 5. Макет з наклеєними зразками зберігають 28 днів в повітряно-сухих умовах.

3. Оброблення результатів випробування:

- показник міцності зчеплення з основою визначають згідно з 11.2.19.5;

- відкритим часом у хвилинах вважають максимальний інтервал часу, за який випробовуваний розчин відповідає міцності зчеплення з основою не менше 0,5 МПа.

11.2.17 Визначення часу коригування

1. Час коригування положення матеріалу, що закріплюється, оцінюють як час від початку приклеювання першої плитки до моменту випробування останньої плитки, коли ще не відбулося її відривання після коригування положення.

2. Засоби випробування та допоміжні пристрої:

• ваги з похибкою зважування ±1 г згідно з ГОСТ 29329 або ГОСT 24104;

• ємність згідно з 11.2.11.1;

• шпатель пластинчастий згідно з ДСТУ Б В.2.8-22;

• термометр згідно з ГОСТ 13646;

• секундомір;

• плита бетонна товщиною не менш 40 мм;

• керамічна плитка 50 мм х 50 мм згідно з ДСТУ Б В.2.7-67;

• гиря масою 500 г згідно з ДСТУ О1 ML R 111-1;

• шпатель з квадратними зубцями 6 мм х 6 мм;

• змішувач з насадкою згідно з 11.2.11.1.

3. Порядок підготування до проведення випробувань згідно з 1.2.14.3.

4. Порядок проведення випробування:

• розчинову суміш за допомогою шпателя з квадратними зубцями, який необхідно тримати під кутом близько 60 ° до поверхні, нанести на горизонтальну бетонну плиту;

• на отриманий шар розчинової суміші одночасно покласти три керамічні плитки на відстані 50 мм одна від одної та одночасно навантажити їх гирями масою по 500 г на (30±2) с;

• через термін, наведений в таблиці 5, повернути кожну укладену плитку на 180° (без зусилля та відривання).

11.2.17.5 Оброблення результатів випробування:

- результат є позитивним, якщо не менше двох плиток не відірвалося.

11.2.18 Визначення зміщення матеріалу, що закріплюється (схильність до сповзання)

1. Схильність до сповзання керамічної плитки визначають як її переміщення у вертикальній площині по розчиновій суміші завтовшки (3+0,5) мм, нанесеній на текстолітову плиту.

1. Засоби випробування та допоміжні пристрої:

• ваги з похибкою зважування ±1 г згідно з ГОСТ 29329 або ГОСТ 24104;

• ємність згідно з 11.2.11.1;

• шпатель пластинчастий згідно з ДСТУ Б В.2.8-22;

• термометр згідно з ГОСТ 13646;

• секундомір;

• жорстка текстолітова плита з розмірами не менше 200 мм х 200 мм;

• плитка розміром 100 мм х 100 мм і масою не менше (200±10) г з водопоглинанням не більше 0,2 % -для випробувань сумішей ЗК2, ЗК3 та ЗК4; плитка розміром 150 мм х 150 мм масою (190±10) г з водопоглинанням (15±3) % - для випробувань сумішей ЗК1; плитка розміром 100 мм х 100 мм і масою не менше (400±10) г - для випробувань сумішей групи ЗК7;

• гиря масою 5 кг згідно з ДСТУ ГОСТ 7328;

• вантаж масою (300±1) г;

• шпатель з квадратними зубцями 6 мм х 6 мм;

• індикатор годинникового типу з ціною поділки 0,01 мм;

• змішувач з насадкою згідно з 11.2.11.1.

3. Порядок підготування до проведення випробувань згідно з 11.2.11.2.

4. Порядок проведення випробування:

• розчинову суміш за допомогою шпателя з квадратними зубцями, який необхідно тримати під кутом близько 60° до поверхні, нанести на текстолітову плиту, що знаходиться в горизонтальному положенні;

• на шар розчинової суміші покласти керамічну плитку та навантажити її по центру гирею 5 кг на (30±2) с. Закріпити індикатор біля одного з ребер плитки;

• перевести в вертикальне положення текстолітову плиту з нанесеним шаром розчинової суміші та розміщеною на ній плиткою так, щоб індикатор був під плиткою;

• через 10 хв зафіксувати показання індикатора. Для сумішей ЗК1 навісити на плитку вантаж масою (300±1) г на (60±2) с і знову зафіксувати показання індикатора.

11.2.18.5 Оброблення результатів випробування:

- результатом випробування є замір сповзання плитки, мм, за його наявності.

11.2.19 Визначення міцності зчеплення з основою

11.2.19.1 Міцність зчеплення розчину з основою визначають на макетах, які тверднуть за певних умов. Після тверднення визначають міцність зчеплення розчину з основою макету.

Макети слід витримувати після виготовлення до моменту випробування в таких умовах:

1) макет витримують 28 діб в повітряно-сухих умовах. Після цього до плиток приклеюють металеві відривачі;

2) температурний вплив: макет витримують протягом 14 діб в повітряно-сухих умовах, а наступні 14 діб - в сушильній шафі з температурою 70 °С. Після цього виймають із шафи і витримують не менше 24 год в повітряно-сухих умовах. Потім до плиток приклеюють металеві відривачі;

3) замочування у воді: макет витримують 7 діб в повітряно-сухих умовах, а наступні 20 діб - у водяній ванні за температури води (20±2) °С. Після цього макет виймають, висушують, приклеюють металеві відривачі, через 7 год після приклеювання занурюють макет у воду на 24 год;

4) навперемінне заморожування-відтавання: макет витримують 7 діб в повітряно-сухих умовах і 21 добу - у водяній ванні за температури води (20±2)°С.

Потім макет піддається циклам заморожування-відтавання: 2 год за температури мінус (15±3) °С; 2 год у водяній ванні за температури води від 12 °С до 20 °С.

Після проходження контрольної кількості циклів макет залишають в повітряно-сухих умовах для висихання протягом 24 год, потім його оглядають для оцінки помітних змін у порівнянні зі зразком віднесення: втрата кольору, вищерблювання, лущення, утворення тріщин. Після цього приклеюють металеві відривачі.

11.2.19.2 Засоби випробування та допоміжні пристрої:

• трубка Карстена (рисунок 4) - скляний мірний циліндр з ціною поділки 0,1 мл з площею нижнього отвору не менше 4 см² та висотою не більше 200 мм;

• ємність згідно з 11.2.11.1;

• плита бетонна товщиною не менше 40 мм;

• керамічна плитка згідно з ДСТУ Б В.2.7-67;

• епоксидний клей;

• скляна плитка згідно з ГОСТ 17057;

• гиря масою (2±0,005) кг;

• металевий відривач з розмірами (50±1) мм х (50±1) мм і товщиною не менше 10 мм;

• шпатель пластинчастий згідно ДСТУ Б В.2.8-22;

• шпатель з квадратними зубцями 6 мм х 6 мм;

• змішувач з насадкою згідно з 11.2.11.1;