6.2 Підбір номінального складу виконують:
- для в'яжучого кожного виду і марки кожного підприємства-виробника;
- для крупного щільного заповнювача кожного кар'єру з однаковою максимальною крупністю;
- для крупного пористого заповнювача кожної марки за насипною густиною та міцності кожного підприємства-виробника;
для щільних пісків кожного кар'єру;
для пористих пісків кожної марки за насипною густиною кожного підприємства-виробника;
для добавок кожного виду кожного підприємства-виробника.
6.3 Вибір матеріалів, що використовуються для виготовлення бетону, слід проводити на основі
їх паспортних характеристик відповідно до вимог стандартів і технічних умов.
При виборі матеріалів слід враховувати, за умови забезпечення мінімальної собівартості бетону, необхідність якнайповнішого використання промислових відходів (шлаків чорної та кольорової металургії, шлаків і золошлакових сумішей теплоелектростанцій тощо).
6.4 Матеріали, що використовуються для підбору складу, повинні відповідати вимогам стан-
дартів або технічних умов на ці матеріали. До початку роботи щодо розрахунку складу бетону і при
готування пробних замісів слід провести випробування матеріалів за відповідними стандартами
для визначення показників їх якості, необхідних для проведення розрахунків.
Активність цементу (або характеристики міцності іншого в'яжучого, якщо їх неможливо визначити стандартними методами) для розрахунку початкового і додаткових складів слід приймати залежно від його фактичної міцності в бетоні постійного складу, який є найбільш масовим для підприємства-виробника бетонної суміші, або іншими експресними методами, перевіреними на практиці.
Показники фактичної міцності цементу, які застосовано при підборі номінального складу, використовують надалі для призначення робочих складів бетону.
Допускається активність цементу для розрахунку складу бетону приймати рівною його гарантованій марці. У цьому випадку при отриманні цементу нової партії, відповідно до фактичної активності, робочий склад бетону (у частині витрати цементу) підбирають аналогічно номінальному.
6.5 Проби матеріалів відбирають в об'ємі, необхідному для підбору складу бетону.
Відібрані проби заповнювачів слід висушити до постійної маси, просіяти, вилучити із дрібного заповнювача зерна більше 5 мм, а з крупного заповнювача -дрібніші 5 мм з розділенням крупних заповнювачів на окремі фракції.
4
ДСТУ Б В.2.7-215:2009
Підбір номінального складу бетону рекомендується провадити згідно з вказівками додат-
ка А. Допускається використовувати інші методи, які враховують специфіку окремих технологій та
умови їх застосування згідно з додатком Б.
Як змінювані параметри складу приймають параметри, які впливають на властивості бетон-
ної суміші і нормовані показники якості бетону залежно від виду бетону і прийнятої методики розра-
хунку. Наприклад, для важкого бетону в загальному випадку це цементно-водне відношення,
частка піску в суміші заповнювачів і витрата добавки. При цьому для кожного виду бетону встанов-
люють основний параметр, що більшою мірою впливає на його міцність (наприклад, для важкого
бетону - цементно-водне відношення).
Додаткові склади розраховують аналогічно початковому при значеннях змінюваних пара-
метрів складу, що відрізняються від прийнятих при розрахунку початкового складу в меншу і більшу
сторону від 15 % до 30 %. Кількість додаткових складів за кожним з цих параметрів має бути не мен-
ше двох.
Пробні заміси за початковими і додатковими складами слід готувати на заповнювачах і в'я-
жучому, характеристики яких були прийняті при розрахунку складів. Матеріали повинні мати темпе-
ратуру в межах (20±5) °С.
Об'єм кожного пробного замісу повинен не менше ніж на 10 % перевищувати сумарний об'єм зразків, що виготовляють із нього для контролю властивостей бетону, і проб, що використовують для контролю властивостей бетонної суміші.
6.10 Матеріали слід дозувати за масою з похибкою не більше 1,0 %. Дозування пористих запов-
нювачів допускається проводити за об'ємом з обов'язковим контролем насипної густини.
Воду, водні розчини добавок дозують за масою або об'ємом. Густина водного розчину робочого складу добавки має бути заздалегідь визначена.
Приготування пробних замісів проводять в лабораторії, використовуючи змішувачі ме-
ханічної дії.
Приготування пробних замісів починають з перемішування сухих матеріалів, а потім посту-
пово додають у заміс призначену за розрахунком кількість води або розчину добавки.
Допускається на основі візуального контролю легкоукладальності і структури бетонної суміші вносити зміни в кількість віддозованої води, а для конструкційно-теплоізоляційних легких бетонів -у кількість повітрявтягувальної добавки або піни.
6.13 Після закінчення перемішування відбирають проби відповідно до ДСТУ Б В.2.7-114
(ГОСТ 10181) для перевірки легкоукладальності і інших властивостей бетонної суміші, передбаче-
них у технічному завданні на підбір складу бетону. При цьому визначення легкоукладальності почи-
нають не раніше 15 хв після початку перемішування суміші із водою.
Якщо властивості бетонної суміші не відповідають будь-яким вимогам завдання на підбір складу бетону, слід провести коригування складів до отримання в замісі кожного складу суміші із заданими властивостями.
Бетонну суміш, яка не відповідає вимогам завдання за легкоукладальністю, допускається коригувати під час вторинного перемішування із додаванням води, цементу, заповнювачів і добавок у необхідних кількостях. При підборі складу жорстких сумішей і сумішей із структуротворними добавками, а також бетонних сумішей, властивості яких нормуються не тільки безпосередньо після приготування, але і через певний час після їх перемішування, вторинне перемішування досліджуваних проб бетонних сумішей не допускається і заміс повторюють із зміненими витратами матеріалів.
6.14 Після отримання бетонної суміші із заданими властивостями визначають її густину за
ДСТУ Б В.2.7-114 (ГОСТ 10181) за винятком ніздрюватого бетону і для кожного складу розрахову-
ють фактичну витрату матеріалів на 1 м3 бетону за формулами:
5
ДСТУ Б В.2.7-215:2009
6.15 Із загального числа складів бетону, розрахованих за 6.14 для кожного із отриманих з розра
хунку значень основного параметру, вибирають склади з мінімальним В/Ц або витратою в'яжучого,
виготовляють контрольні зразки бетону цих складів і визначають міцність бетону відповідно ДСТУ Б
В.2.7-214.
Режим тверднення зразків повинен відповідати:
при монолітному бетонуванні - нормальним умовам та умовам експлуатації конструкції;
при виробництві збірного залізобетону - нормальним умовам та умовам теплової обробки
конструкцій.
6.16 За результатами випробувань бетонної суміші і бетону розрахованих складів установлю-
ють необхідні залежності властивостей бетонної суміші від параметрів складу або (і) витрати ма-
теріалів, а також будують графік залежності міцності бетону від основного параметра.
Вказані залежності і графік використовують надалі для призначення і коригування робочих складів.
6.17 За графіком залежності міцності бетону від основного параметра визначають значення
цього параметра, що відповідає міцності бетону, вказаній в завданні на підбір його складу, перера-
ховують склад бетону, виходячи із знайденого значення основного параметра і перевіряють його
відповідність усім іншим нормованим показникам якості (наприклад, густини, водонепроникності,
морозостійкості тощо).
Перевірку відповідності основного параметра всім іншим нормованим показникам якості здійснюють шляхом випробування зразків бетону складу з оптимальним основним параметром.
При позитивних результатах випробувань підібраний склад бетону приймають за номінальний.
У випадках, коли підібраний склад бетону відповідає вимогам за міцністю і не відповідає будь-яким іншим вимогам завдання на підбір складу, слід провести новий підбір складу із застосуванням технологічних прийомів, що забезпечують отримання всіх необхідних показників якості бетону, як правило, без збільшення витрати цементу.
Підбір складу бетону з метою обґрунтування виробничих норм витрати матеріалів прово-
дять для умов виробництва і на матеріалах, показники якості яких відповідають середнім значен-
ням вживаних матеріалів і умов виробництва за період не менше ніж 6 міс, що передують часу
підбору складу.
Суміші бетонні повинні відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.7-96 (ГОСТ 7473), а отримані на їх
основі бетони - ДСТУ Б В.2.7-43 (важкий бетон) та ДСТУ Б В.2.7-18 (легкий бетон).
6
ДСТУ Б В.2.7-215:2009
7 ПРИЗНАЧЕННЯ І КОРИГУВАННЯ РОБОЧИХ СКЛАДІВ БЕТОННИХ СУМІШЕЙ
7.1 Призначення нового робочого складу бетонної суміші проводять, якщо за показниками
вхідного контролю встановлена зміна якості матеріалів, що поступили, в порівнянні з використани-
ми раніше більш ніж на:
2,5 МПа - фактичної міцності цементу, що характеризується у відповідності до 6.4;
1,5 абс. % - нормальної густоти цементного тіста;
1,5 абс. % - вмісту мулистих, глинистих і пилоподібних частинок;
50 кг/м3 - насипної густини пористого заповнювача;
2 абс. % - вмісту піску в щебені або щебеня в піску;
0,5 абс. % - вологості заповнювачів.
7.2 Коригування робочого складу проводять, якщо за показниками операційного контролю ви-
робництва встановлено зміну якості бетонної суміші більш ніж на:
2 см або 5 с - осідання конуса або жорсткості бетонної суміші;
фактична середня густина легкого і ніздрюватого бетонів вище потрібної за ГОСТ 27005.
Коригування проводять також, якщо фактична міцність бетону нижче необхідної або вище верхньої попереджувальної межі згідно з ДСТУ Б В.2.7-224.
7.3 Призначення і коригування робочих складів проводять з урахуванням залежностей між па-
раметрами складу бетону і властивостями бетону і бетонної суміші, встановленими при підборі
номінального складу.
При цьому витрати заповнювачів і води в робочому складі з урахуванням фактичної вологості заповнювачів і вмісту крупного заповнювача в дрібному і дрібного заповнювача у крупному визначають за формулами:
ДСТУ Б В.2.7-215:2009
Робочі дозування заносять у журнал підбору складів.
8.2 Лабораторія підприємства-виробника бетонної суміші передає на виробництво дублікат дозування із журналу підбору складу для кожного робочого складу бетону. Кожен дублікат дозування має підписати начальник або інша відповідальна особа лабораторії.
9 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ ТА ОХОРОНА ДОВКІЛЛЯ
Матеріали для бетону безпечні для здоров'я людей під час виробництва, транспортування,
зберігання, застосування і під час експлуатації за умови виконання вимог даного стандарту до без-
пеки виробництва та охорони праці.
Відповідно до ГОСТ 12.1.044 матеріали для бетону і бетонних сумішей відносяться до вибу-
хо- і пожежобезпечних негорючих речовин. Виробничі приміщення, у яких виготовляються бетонні
суміші, бетонні та залізобетонні вироби, повинні бути забезпечені засобами пожежогасіння відпо-
відно до НАПБ А.01.001.
Клас небезпеки сировинних матеріалів для бетонів і бетонних сумішей встановлюється
згідно з ГОСТ 12.1.007.
Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів у вихідних матеріалах для
виготовлення бетонних сумішей повинна відповідати вимогам ДБН В 1.4.-1.01
Вміст шкідливих речовин і пилу у повітрі робочої зони не повинен перевищувати встановле-
них граничнодопустимих концентрацій, зазначених у ГОСТ 12.1.005.
9.6 Експлуатація електроприладів і електроустановок повинна відповідати вимогам
ГОСТ 12.1.019 і ДНАОП 0.00-1.21.
9.7 Устаткування, комунікації і місткості повинні бути заземлені від статичної електрики
відповідно до вимог ГОСТ 12.1.018.
Рівень вібрації на робочих місцях не повинен перевищувати допустимих значень, що вста-
новлені ДСН 3.3.6-039.
Особам, які працюють з матеріалами, бетонними сумішами і бетонами, слід використовува-
ти засоби індивідуального захисту:
- спецодяг - згідно з ГОСТ 12.4.029;
окуляри захисні - згідно з ГОСТ 12.4.013;
рукавиці - згідно з ГОСТ 12.4.010;
респіратори - відповідно до ДСТУ ГОСТ 12.4.041;
взуття - відповідно до ДСТУ 3962.
9.10 До робіт з матеріалами, бетонними сумішами та бетоном допускаються особи не молодші
18 років, що пройшли:
попередній медогляд;
професійну підготовку;
вступний інструктаж з безпеки праці, виробничої санітарії, пожежної та електробезпеки.
8
ДСТУ Б В.2.7-215:2009
ДОДАТОК А (довідковий)
РОЗРАХУНКОВО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ СКЛАДУ ВАЖКОГО БЕТОНУ
Перед тим, як розраховувати склад бетону, необхідно зробити аналіз матеріалів і визначити наступні характеристики:
для цементу - активність, істинну густину, середню густину, нормальну густоту цементного
тіста (НГ);
для піску - істинну густину, середню густину, гранулометричний склад, модуль крупності та
вологість;
для щебеню - істинну густину зерен щебеня, середню густину щебеня, міжзернову пус-
тотність, зерновий склад, найбільшу крупність зерен, вологість та показники міцності.
Розрахунок витрати матеріалів здійснюється на 1 м3 бетонної суміші.
