а) слабких зерен; домішок металу; сторонніх засмічуючих домішок;

б) конгломератів та/ або зерен, що перевищують нормовані розміри.

Вміст домішок металу у піску сумішей з шлаків визначають за методикою для піщано-гравійної суміші, перевірку наявності часток металу розміром більше ніж 5 мм у щебені та піску сумішей визначають штангенциркулем згідно з ДСТУ Б В.2.7-149.

9.7 Зерновий склад сумішей визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-71 (ГОСТ 8269.0) та/або з ДСТУ Б В.2.7-264 з використанням сит з круглими отворами, додатково включаючи у набір сита дротяні з квадратними вічками N063; N016; та/або N005 згідно з ГОСТ 6613 (рамки сит круглі та/або квадратні діаметром/довжиною бокової сторони не менше ніж 100 мм) чи сита приладу лабораторного для механічного просіювання будь-якого типу, що забезпечує чітке розподілення фракцій та збереження маси проби під час просіювання.

Допускається до використання сито дротяне з квадратними вічками N014.

9.7.1 Зерновий склад дрібних заповнювачів встановлюють згідно з 9.7 та/або згідно з ДСТУ Б В.2.7-232.

9.8 Міцність дрібних заповнювачів визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-71 (ГОСТ 8269.0) одним із методів, а саме:

• відповідно до марок за міцністю (за дробильністю) щебеню розміром зерен від 5 мм до 10 мм включно (при однаковій за походженням сировині для складових сумішей);

• відповідно до границі міцності при стисканні зразків сировини.

Вміст пиловидних і глинистих частинок (у тому числі глини у грудках) у дрібних заповнювачах встановлюють методом відмучування або піпетковим методом, вміст глинистих частинок встановлюють методом набухання - згідно з ДСТУ Б В.2.7-232 та/або при визначенні зернового складу сумішей.

Морозостійкість дрібних заповнювачів визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-232 (як для піску) Перед визначенням морозостійкості дрібні заповнювачі просіюють на двох ситах: першому з отворами діаметром 5 мм і другому - з сіткою N063 (або N016) згідно з ГОСТ 6613.

9. Ступінь морозної здимальності визначають за результатами випробувань величини морозного здимання згідно з ДСТУ Б В.2.1-13 та/або призначають згідно з ДБН В.2.3-4, [10] на основі класифікації ДСТУ Б В.2.1-2 (ГОСТ 25100).

10. Коефіцієнт фільтрації дрібних заповнювачів у складі сумішей встановлюють експериментальним шляхом згідно з ДСТУ Б В.2.1-23 на приладах, що відповідають вимогам 9.1.

Коефіцієнт фільтрації сумішей визначають згідно з додатком В.

11. Насипну густину, середню чи дійсну густину щебеню або сумішей визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-71 (ГОСТ 8269.0) та/або ДСТУ Б В.2.7-264; дрібних заповнювачів у складі сумішей - згідно з ДСТУ Б В.2.7-232.

12. Радіаційно-гігієнічна оцінка матеріалів проводиться згідно з ДБН В.1.4-1.01 та ДБН В.1.4-2.01 спеціалізованою лабораторією з визначення ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів А_еф.

13. Контролювання додаткових показників, що підлягають виконанню згідно з 5.2.1.1, здійснюють відповідно до нормативних документів на методи контролювання кожного виду матеріалів.

14. Вимоги безпеки (розділ 6) та охорони довкілля (розділ 7) необхідно контролювати в процесі підготовки та організації виробництва, при виготовленні та використанні матеріалів.

10 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

10.1 Вхідний контроль сировини та/або матеріалів

10.1.1 Сировину, а також матеріали чи складові для виготовлення сумішей перевіряють відповідно до нормативних документів за переліком показників, які визначають при вхідному контролі згідно з ГОСТ 24297 за переліком продукції, що підлягає вхідному контролю, затвердженому в установленому порядку.

Сировина може бути прийнята за даними геологічної розвідки.

10.1.2 Радіаційно-гігієнічну оцінку сировини, матеріалів, складових сумішей виробник здійснює випробуванням у спеціалізованій лабораторії згідно з ДБН В.1.4-1.01 не менше ніж один раз на рік.

10.2 Приймання та поставка матеріалів

Приймання та поставку матеріалів проводять партіями.

Партією вважають таку кількість щебеню (однієї фракції чи суміші фракцій) та/або суміші, встановлену у договорі на поставку, що відвантажена одному споживачу:

• в автомобілі протягом однієї доби;

• одночасно - у залізничні вагони або водні транспортні засоби.

Визначення кількості матеріалів, що приймають чи поставляють, здійснюють за об'ємом або за масою. При визначенні кількості щебеню чи суміші, дрібних заповнювачів на місці доставки (поставки) потрібно враховувати вологість (та/або природну вологість тощо) та/або коефіцієнт ущільнення при транспортуванні не більше ніж 1,10, що установлюють за погодженням сторін (виробник і споживач).

10.2.1 Приймально-здавальні та періодичні випробування матеріалів виробником

1. Після виготовлення щебеню, сумішей (та/або щебеню, дрібних заповнювачів у складі сумішей) властивості цих матеріалів повинні підлягати контролюванню, що здійснює служба технічного контролю виробника або спеціалізована лабораторія, акредитована на проведення випробувань згідно з вимогами цього стандарту.

2. Для перевірки відповідності основних показників якості матеріалів вимогам цього стандарту виробник здійснює приймально-здавальні випробування кожної доби (та/або для кожної партії) і періодичні випробування, застосовуючи методи контролювання розділу 9. При виконанні цих випробувань встановлюють обов'язковий перелік показників, які підлягають контролюванню згідно з розділом 5, що наведені у таблиці 10.

Таблиця 10

Періодичні випробування проводять обов'язково при зміні технології виготовлення матеріалів та/або при зміні властивостей сировини. Вологість (та/або природну вологість), насипну (середню) густину матеріалів, а також дрібних заповнювачів у складі сумішей (коефіцієнт фільтрації, ступінь морозної здимальності тощо) виробник визначає за узгодженням із споживачем відповідно до періодичності, установленій у договорі на поставку продукції.

3. За узгодженням між виробником і споживачем, відповідно до договору на поставку, встановлюють додаткові до 10.2.1.2 вимоги, які підлягають контролюванню, чи обмежений перелік обов'язкових вимог, що контролюють при приймально-здавальних, періодичних випробуваннях, встановлюючи їх за даними геологічної розвідки та/або на підставі оброблення статистичних даних випробувань.

4. Для контролювання якості продукції проводять відбір і підготовку проб щебеню, сумішей (та/або складових сумішей), а також визначають порядок їх відбору, кількість та масу - залежно від походження та конкретного виду матеріалів згідно з ДСТУ Б В.2.7-32; ДСТУ Б В.2.7-71 (ГОСТ 8269.0); ДСТУ Б В.2.7-75; ДСТУ Б В.2.7-149; ДСТУ Б В.2.7-210; ДСТУ Б В.2.7-232; [1], [2]; додатками А; Б; В цього стандарту.

Масу аналітичної проби при контролюванні наявності домішок металу, сторонніх засмічуючих домішок та конгломератів визначають згідно з 4.4.2 ДСТУ Б В.2.7-71 (ГОСТ 8269.0).

10.2.1.5 При невідповідності властивостей сировини, щебеню, сумішей (та/або складових сумішей) вимогам цього стандарту необхідно провести повторні контрольні випробування згідно з нормативними документами, вказаними у розділі 9, а також у 10.1.1, 10.2.1.4.

У випадку позитивного результату повторних випробувань матеріали випробовують утрете. За результатами цього випробування остаточно оцінюють відповідність матеріалів цьому стандарту. При цьому маса лабораторної проби повинна бути не менше ніж удвічі більшою сумарної маси, необхідної для проведення випробувань.

10.2.1.6 Виробник зобов'язаний супроводжувати кожну партію щебеню (або її частину), що постачається споживачу, документом про якість (паспортом) на відповідність вимогам цього стандарту. У документі про якість (паспорті) зазначають:

• назву та адресу підприємства-виробника;

• умовну познаку щебеню;

-• номер партії та масу/об'єм щебеню;

• номер і дату видачі документа;

• назву та адресу споживача; номери транспортних засобів або найменування транспортного судна;

• розмір фракції (суміші фракцій);

• зерновий склад; насипну густину; вміст пиловидних та глинистих частинок і глини у грудках; ефективну сумарну питому активність природних радіонуклідів, марку за міцністю, за стираністю, за морозостійкістю;

• наявність сторонніх засмічуючих домішок, конгломератів;

• прізвище робітника, підпис якого засвідчує документ про якість (паспорт).

Залежно від походження, виду, а також призначення щебеню (суміші фракцій щебеню) додатково вказують:

• форму (та/або вміст) зерен пластинчастої (лещадної) та голчастої форми;

• пластичність, водостійкість, вміст зерен слабких порід та/або вміст слабких зерен у щебені з шлаків; вміст домішок металу, вологість (природну вологість) тощо.

10.2.1.7 Виробник зобов'язаний супроводжувати кожну партію суміші (або її частину), що постачається споживачу, документом про якість (паспортом) на відповідність вимогам цього стандарту. У документі про якість (паспорті) зазначають:

• назву та адресу підприємства-виробника;

• умовну познаку продукції;

• номер партії та масу/об'єм суміші;

• номер і дату видачі документа;

• назву та адресу споживача; номери транспортних засобів або найменування судна;

• зерновий склад; насипну густину; вміст пиловидних та глинистих частинок, глини у грудках; ефективну сумарну питому активність природних радіонуклідів;

• наявність сторонніх засмічуючих домішок, конгломератів;

• прізвище робітника, підпис якого засвідчує документ про якість (паспорт).

Залежно від походження, виду та призначення суміші (та/або матеріалів у складі суміші) додатково вказують:

• величину коефіцієнта фільтрації, пластичність, водостійкість суміші та/або матеріалів у складі суміші;

• вологість (природну вологість) суміші та/або матеріалів у складі суміші;

• показники якості щебеню у складі суміші;

• показники якості дрібних заповнювачів у складі суміші (ступінь морозної здимальності; вміст пилоподібних і глинистих частинок, у тому числі глини у грудках, глинистих частинок, що визначають методом набухання тощо).

10.2.1.8 За погодженням між виробником і споживачем у документі про якість (паспорті) можуть бути вказані результати контролювання:

• всіх показників щодо властивостей матеріалів та/або сировини чи дані, що визначені при геологічній розвідці (результати петрографічного аналізу природного каменю тощо): вид шлаку за активністю;

• обмежений перелік показників згідно з 10.2.1.3.

10.2.1.9 За узгодженням між виробником і споживачем у документі про якість (паспорті) щебеню чи сумішей згідно з переліком 10.2.1.6, 10.2.1.7, 10.2.1.8 можуть надаватись показники, які встановлені за середніми даними:

• при випробуванні об'єднаних проб, якщо матеріали відвантажують зі складу;

• при випробуванні змінних об'єднаних проб, що відібрані з кожної технологічної лінії за останні дві доби, якщо матеріали відвантажують без складування.

Об'єднані проби матеріалів одержують з точкових проб, що відбирають згідно з 10.2.1.4.

10.2.2 Приймання матеріалів (чи сировини) споживачем

1. Для перевірки відповідності матеріалів чи сировини вимогам цього стандарту споживач має право здійснювати контрольну перевірку їх якості, застосовуючи вимоги цього стандарту.

2. Приймання матеріалів під час відвантаження/розвантаження, якщо продукцію перевозять автомобілями, у залізничних вагонах або у суднах, здійснюють відповідно до правил приймання згідно з нормативними документами на кожний вид матеріалів з урахуванням вимог до приймання згідно з ДСТУ Б В.2.7-75.

3. Споживач спільно із виробником визначають порядок відбору і підготовку проб, їх кількість та масу при контрольній перевірці відповідності властивостей сировини та/або матеріалів вимогам цього стандарту, а саме: