---

ДСТУ Б В. 2.7-80-98 с.6

4.2.10 Товщина зовнішніх стінок порожнистих виробів повинна бути не менше 10 мм.

4.2.11 Відхилення від показників зовнішнього виду не повинні пере­вищувати на одному рядовому виробі та на нелицьових поверхнях одного лицьового виробу значень, що вказані в таблиці 2.

Таблиця 2

4.2.12 Відбитості і притупленості кутів і ребер, шорсткості або зрив грані, тріщини та інші пошкодження на лицьових поверхнях лицьових виробів не допускаються.

4.2.13 Кількість виробів із зазначеними в таблиці 2 відхиленнями від показників зовнішнього виду у партії рядових виробів не повинна пере­вищувати 10%, лицьових виробів - 5%.

4.2.14 Дефекти виробів від силікатної суміші, що не погасилася, не допускаються.

4.2.15 Розмір проколів постелі порожнистих виробів не повинен пере­вищувати 10мм.

4.2.16 Кількість включень зерен, що містяться у щільному природному піску, грудок глини, вапна, сторонніх домішок розміром більше 5 мм у зломі або на поверхні рядових виробів не повинна перевищувати 3 шт, у зломі або на нелицьових поверхнях лицьових виробів - 2 шт, а на їх лицьовій поверхні -не допускається.

4.2.17 У партії кількість половняку не повинна бути більше 3% для рядо­вих виробів і 2% - для лицьових виробів.

Половняком вважають вироби, що складаються з парних половинок або які мають тріщину на всю товщину виробу довжиною по постелі більше ніж 40мм.

4.2.18 Границя міцності каменів на стиск, а цегли на стиск і згин (без вирахування площі порожнин) для відповідної марки за міцністю повинна бути не менше значень, що наведені у таблиці 3.

ДСТУ Б В.2.7-80-98 с.7

Таблиця З У мегапаскалях (кгс/см ²)

4.2.19 Вироби повинні бути морозостійкими і в насиченому водою стані витримувати без ознак видимих пошкоджень (злущування, розшарування, викришення, відшарування декоративного покриття) не менше 15, 25, 35, 50 циклів для рядових виробів та 25, 35, 50 циклів для лицьових виробів попере­мінного заморожування і відтавання для марок за морозостійкістю відповідно F15, F25, F35, F50.

Втрата міцності на стиск виробів після випробування їх на морозо­стійкість не повинна бути більше 20%.

4.2.20 Водопоглинання виробів повинне бути більше 6%.

4.3 Вимоги до сировини і матеріалів

4.3.1 Для виготовлення виробів застосовують:

- вапно за ГОСТ 9179;

- пісок для виробництва силікатних цегли і каменів за ДСТУ Б В.2.7-32;

- пористі піски за ДСТУ Б В.2.7-17, ДСТУ Б В.2.7-27, ГОСТ 10832. ГОСТ 22263;

- окис хрому за ГОСТ 2912;

- залізний сурик за ГОСТ 8135.

Допускається застосування інших матеріалів, які відповідають вимогам чинної нормативної документації на ці матеріали та забезпечують отримання виробів із заданими технічними характеристиками.

4.4 Маркування

4.4.1 Маркуванню підлягає один виріб зовнішнього ряду кожного шта­беля (пакету).

4.4.2 На виріб наносять марку за міцністю та позначення виготовлювача.

4.4.3 При поставці вироби укладають у пакети. При укладанні лицьових виробів з декоративним покриттям між лицьо­вими поверхнями прокладають цупкий папір за ГОСТ 2228 або ГОСТ 8273.

ДСТУ Б В. 2.7-80-98 с.8

4.4.4 Як засоби пакетування слід використовувати піддони зі стяжками або обв'язкою, скріплюючі пристрої - за діючою нормативною документа­цією.

4.4.5 Транспортне маркування повинне відповідати вимогам ГОСТ 14192 та виконуватись українською мовою.

При поставці продукції за межі України маркування виконується україн­ською мовою та мовою, що зумовлена контрактом.

5 Вимоги безпеки та охорони навколишнього середовища

5.1 Силікатні вироби нетоксичні, негорючі, вибухобезпечні.

5.2 В залежності від ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів (класу застосування) вироби застосовуються у відповідності з ДБН В.1.4-1.01.

5.3 Повітря робочої зони повинне відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005.

5.4 Санітарно-гігієнічні умови праці повинні відповідати ГОСТ 12.1.007, СНіП 2.04-05, СНіП 11-12.

5.5 Виробничі приміщення повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією за ГОСТ 12.4.021.

5.6 Технологічне обладнання повинне відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003.

5.7 Виробничі процеси повинні відповідати вимогам безпеки за ГОСТ 12.3.002.

5.8 Вантажно-розвантажувальні роботи повинні здійснюватися відпо­відно до вимог ГОСТ 12.3.009.

5.9 Нанесення на виробниче обладнання розпізнавального забарвлення, знаків безпеки слід виконувати за ГОСТ 12.4.026.

5.10 Загальні вимоги захисту працюючих - за ГОСТ 12.4.011.

5.11 Працюючі повинні бути забезпечені індивідуальними засобами захисту за ГОСТ 12.4.028.

5.12 Вміст шкідливих речовин у викидах вентиляційних установок в атмосферне повітря не повинен перевищувати норм ГДК, що встановлені для підприємств відповідно до вимог ГОСТ 17.2.1.01, ГОСТ 17.2.3,02, СанПіН 4946.

5.13 Експлуатація електрообладнання повинна здійснюватись згідно з вимогами ГОСТ 12.1.019, а також у відповідності з ПУЕ та "Правилами эксплуатации электроустановок потребителя".

5.14 Організація навчання працюючих безпеці праці повинна прово­дитись за ГОСТ 12.0.004.

5.15 Цехи повинні бути забезпечені засобами пожежогасіння згідно з правилами пожежної безпеки на промисловому підприємстві.

5.16 Стічні води виробництва повинні відповідати СанПіН 4630.

5.17 Тверді відходи виробництва повинні тимчасово зберігатись і вида­лятись у відповідності з вимогами СанПіН 3183.

ДСТУ Б В.2.7-80-98 с.9

6 Правила приймання

6.1 Вироби повинні бути прийнятими технічним контролем підприємства-виготовлювача. Приймання виробів проводять партіями. Розмір партії встановлюють у кількості, яка вивантажена з одного автоклаву. Партія по­винна складатися з цегли або каменів одного виду і призначення, однієї марки за міцністю та морозостійкістю, які виготовлені з матеріалів одного виду та якості.

6.2 Для перевірки відповідності виробів вимогам цього стандарту проводиться контроль їх якості, який включає приймально-здавальні та пе­ріодичні випробування.

6.3 Приймально-здавальні випробування проводять за такими показ­никами:

- зовнішній вид;

- наявність дефектів від силікатної суміші, що не погасилася;

- розміри і правильність форми виробів, розміри проколів постелі;

- наявність включень у зломі та на поверхні виробів;

- колір (відтінок кольору) лицьових виробів;

- границя міцності на стиск;

- границя міцності на згин (для цегли);

- середня густина.

6.4 Періодичні випробування проводять не рідше одного разу:

на місяць - для визначення міцності зчеплення декоративного покриття з поверхнею лицьових виробів;

на квартал - для визначення водопоглинання, морозостійкості виробів;

на рік - для визначення ефективної сумарної питомої активності при­родних радіонуклідів у тому випадку, якщо відсутні дані постачальника про значення ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів у матеріалах, що поставляються.

6.5 Періодичні випробування за показниками міцності зчеплення деко­ративного покриття з поверхнею лицьових виробів, водопоглинання, моро­зостійкості виробів проводять також кожного разу при зміні сировини або технології.

Періодичні випробування щодо визначення ефективної сумарної пи­томої активності природних радіонуклідів проводять також кожного разу при зміні сировинних матеріалів.

6.6 Для проведення приймально-здавальних і періодичних випробувань вироби відбирають від партії в кількості 100 шт.

Вироби відбирають випадковим способом без огляду із зовнішніх і внутрішніх рядів штабелів (пакетів) і перевіряють на відповідність вимогам цього стандарту за зовнішнім видом.

6.7 3 числа виробів, що задовольняють цим вимогам, відбирають вироби для проведення приймально-здавальних випробувань за іншими показниками і періодичних випробувань у кількості, яка вказана у таблиці 4.

ДСТУ Б В.2.7-80-98 с.10

Таблиця 4

6.8 При одержанні стабільних результатів визначення показників зов­нішнього виду у відповідності з 4.2.11 - 4.2.14, 4.2.17 не менше ніж у п'яти послідовних партіях дозволяється у подальшому відбирати для проведення приймально-здавальних випробувань від кожної партії вироби в кількості 20шт.

6.9 При одержанні незадовільних результатів контролю за 6.8 приймання партії у подальшому проводять за 6.6.

6.10 При незадовільних результатах контролю виробів хоч за одним показником проводять повторні випробування за цим показником подвоєної кількості зразків, що відібрані з тієї самої партії.

Партію виробів приймають, якщо результати повторних випробувань задовольняють вимогам цього стандарту.

При незадовільних результатах повторної перевірки партія бракується.