---

6.9 Вимоги до з'єднань, що виготовлені в заводських умовах

6.9.1 Виготовлені у заводських умовах зварні з'єднання деталей згідно з цим стандартом між собою та (або) з трубами згідно з ДСТУ Б В.2.7-73 повинні бути перевірені виробником з'єднань та відповідати вимогам рядків 2, 4 та 6 таблиці 5.

6.9.2 Виготовлені у заводських умовах механічні з'єднання деталей згідно з цим стандартом та чинною нормативною документацією, що затверджена у встановленому порядку, з трубами згідно з ДСТУ Б В.2.7-73 повинні бути перевірені виробником з'єднань та відповідати вимогам рядків 1, 2 та 4 таблиці 7.

6.10 Маркування

6.10.1 Загальні вимоги до маркування

6.10.1.1 Маркування повинне бути розбірливим і стійким протягом усього терміну експлуатації. Його варто наносити на поверхню з'єднувальної деталі нагрітим металевим інструментом або іншим способом, що не погіршує її якість.

6.10.1.2 Якщо для маркування використовується друк, то колір друкованої інформації повинен відрізнятися від основного кольору з'єднувальної деталі.

6.10.1.3 Маркування повинне включати товарний знак, зареєстрований у встановленому порядку, і (або) найменування підприємства-виготовлювача, умовну познаку з'єднувальної деталі без її виду й кольору, номер партії, рік і місяць виготовлення сполучної деталі, шифр стандарту згідно з яким виготовлена деталь.

У маркування з'єднувальних деталей допускається вводити додаткові дані: номер зміни, номер форми тощо.

6.10.1.4 Глибина маркування повинна бути не більше: 0,2 мм для з'єднувальних деталей з D₁ і (або) d₁ до 75 мм включно; 0,4 мм для з'єднувальних деталей з D₁ і (або) d₁ більше 75 мм.

6.10.1.5 Висота шрифту маркування для з'єднувальних деталей, у яких D₁ і (або) d₁ перебувають у межах:

- від 20 до 75 мм включно - повинна бути не менше 2,5 мм;

- більше 75 мм - не менше 3,5 мм.

6.10.1.6 Заборонено наносити маркування на торцеві поверхні деталей і на місця, що знаходяться на відстані менше 25 мм від торців з'єднувальних деталей.

6.10.1.7 Допускається на поверхню деталей, у яких D₁, а також d₁ і (або) d‘_n перебувають у межах від 20 до 75 мм включно, номер партії й позначення цього стандарту наносити за допомогою незмивної етикетки на полімерній основі, що не допускала б знищення інформації протягом тривалого часу (за умови, що у герметичному полімерному пакуванні та на самій деталі методом штампування зазначено назву підприємства-виробника або його логотип та дату виробництва деталі).

6.10.1.8 При виготовленні на експорт у маркуванні допускається заміна позначення: "ПЕ" на "РЕ"; "ГАЗ" -додатково на мову, зазначену в закордонному контракті.

6.10.1.9 Для забезпечення ідентифікації виробу в маркуванні необхідно вказувати наступні дані: період виготовлення, рік і місяць (цифрами або кодом); назву або код заводу-виготовлювача, у випадку якщо виготовлювач виготовляє продукцію в декількох місцях.

6.10.2 Транспортне маркування повинне наноситись на тару згідно з ГОСТ 14192.

Кожна тара повинна забезпечуватися ярликом із фанери або паперу, що містить наступні дані:

- найменування підприємства-виготовлювача й (або) його товарний знак;

- умовну позначку з'єднувальної деталі;

- номер партії;

- дату випуску (місяць, рік);

- гарантійний строк зберігання деталей: чорного кольору - два роки від дати виготовлення, жовтого - один рік від дати виготовлення;

- прізвище або номер пакувальника.

При впакуванні в одну тару двох або декількох партій деталей, ярлик повинен містити відомості про всі впаковані партії. У цьому випадку допускається постачати тару ярликами, оформленими на кожну партію окремо.

6.10.3 Кожна деталь для терморезисторного зварювання повинна забезпечуватися етикеткою, на якій відповідно до встановленого порядку в штриховому коді повинні бути зазначені параметри зварювання. Друк штрихового коду повинен витримувати строк зберігання не менше чотирьох років і не менше десяти проходів пристрою, що зчитує, по штриховому коду.

Додатково до штрихового коду допускається на етикетку також наносити ручні режими зварювання. На цій же етикетці повинне бути зазначене стандартне розмірне відношення та MRS труб, які можна зварювати за допомогою даної з'єднувальної деталі. Наприклад, шляхом розміщення написів: "Тільки для труб SDR 17,6 MRS 8" або "Для труб SDR 17,6 MRS 10; SDR 11 MRS 8" згідно з додатком А.

Етикетка зі штриховим кодом і зазначеними написами повинна бути міцно прикріплена до корпусу деталі й мати полімерне покриття.

6.11 Пакування

6.11.1 Деталі пакують поштучно або по декілька в поліетиленову плівку згідно з ГОСТ 10354 завтовшки не менше 0,1 мм. Упаковка повинна містити інформацію про назву виробника, тип та розміри деталі, кількість одиниць в упакуванні та особливі умови зберігання (за наявності).

6.11.2 З'єднувальні деталі в індивідуальній упаковці за 6.11.1 необхідно укладати в наступні види тари:

- контейнери м'які спеціалізовані (поліетиленові, поліпропіленові) для сипких продуктів згідно нормативною документацією, затвердженою у встановленому порядку;

- ящики згідно з ГОСТ 9396 (фанерні або дощані багатооборотні);

- ящики дерев'яні згідно з ГОСТ 2991 типів IV, VI-2, VI-6, VII з розмірами згідно з ГОСТ 21140, виходячи з габаритів і маси вантажів;

- ящики дерев'яні згідно з ГОСТ 18573.

Допускається упакування деталей у тару, яка була в користуванні, за умови, що вона відповідає вище вказаним вимогам.

6.11.3 При транспортуванні в критих вагонах повагонними відправленнями в пакетованому вигляді, транспортуванні в контейнерах згідно з ГОСТ 19667 або критим автомобільним транспортом допускається пакування в ящики з гофрованого картону згідно з ГОСТ 9142. При транспортуванні в контейнерах допускається також пакування в коробки згідно з ГОСТ 12301.

6.11.4 При самовивозі деталей (на автотранспорті замовника) допускається за узгодженням із замовником інший вид упакування, що забезпечує цілісність деталей.

6.11.5 В одну тару впаковують деталі однієї партії. Допускається, з метою заповнення пакувальної одиниці, пакування в одну тару деталей двох або декількох партій. Максимальна маса тари зі з'єднувальними деталями повинна бути не більше 50 кг.

6.11.6 При транспортуванні всіма видами транспорту виконуються заходи щодо виключення пересування деталей в упаковці й тарі та їх можливого механічного ушкодження, а укрупнення вантажних місць виконується в пакети згідно з ГОСТ 24597 засобами скріплення згідно з ГОСТ 21650.

6.12 Комплектність

6.12.1 Деталі для терморезисторного зварювання виду "сідельце" повинні комплектуватися поліетиленовою накладкою, матеріал і розміри якої повинні бути наведені у відповідних робочих кресленнях ливарних форм, а також комплектом монтажних кріпильних деталей (чотирма гвинтами, чотирма гайками й вісьмома шайбами).

6.12.2 Деталі для терморезисторного зварювання виду "сідельце для врізання під тиском" повинні комплектуватися поліетиленовою накладкою, монтажними кріпильними деталями (чотирма гвинтами, чотирма гайками й вісьмома шайбами), металевою фрезою (корпус і ніж), гумовим ущільнювальним кільцем, поліетиленовою кришкою й монтажним ключем. Матеріал і розміри зазначених деталей повинні бути наведені у відповідних робочих кресленнях ливарних форм на вироби.

7 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ Й ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

7.1 Деталі відносяться до 4-го класу небезпеки згідно з ГОСТ 12.1.007. При атмосферних умовах деталі не виділяють у навколишнє середовище токсичних речовин і не мають при безпосередньому контакті шкідливого впливу на організм людини. Вони нетоксичні, вибухобезпечні. Робота з деталями не вимагає прийняття додаткових запобіжних заходів. Деталі для терморезисторного зварювання повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21.

7.2 Деталі відносяться до групи "горючі" згідно з ГОСТ 12.1.044, температура займання аерозолів поліетилену - не менше 365 °С, самозаймання - не менше 415 °С.

7.3 Безпека технологічного процесу виробництва деталей повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.3.030.

7.4 Приміщення для виготовлення деталей повинні бути забезпечені загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією згідно з ГОСТ 12.4.021 та СНиП 2.04.05, освітленням згідно з СНиП ІІ-4, водопровід і каналізація повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.01. Приміщення, у яких виконують роботи з виготовлення деталей, мають відповідати вимогам пожежної безпеки відповідно до ГОСТ 12.1.004, ДБН В.1.1-7, НАПБ А.01.001.

7.5 Розміщення та обслуговування пожежної техніки на підприємствах повинні відповідати ГОСТ 12.4.009.

Визначати категорії приміщень виробничих, складських будинків (споруд) та зовнішніх установок за пожежною та вибухопожежною небезпекою слід згідно з НАПБ Б.03.002, клас зон - 2 згідно З НПАОП 40.1-1.32.

При виконанні цих робіт необхідно дотримуватись вимог СП 1042.

Гасіння деталей, що горять, виконують двоокисом вуглецю, повітряно-механічною піною, розпиленою водою зі змочувачами.

7.6 Виробничі процеси необхідно виконувати з дотриманням санітарно-гігіенічних вимог ГОСТ 12.1.003; ГОСТ 12.1.005; ДСН 3.3.6.037; ДСН 3.3.6.042; СП 1042 та інших норм і правил, які визначають параметри виробничого середовища.

7.6 Переміщення, транспортування, навантаження готової продукції проводять відповідно до вимог ГОСТ 12.3.002 та ГОСТ 12.3.009.

7.8 Рівень шуму на робочих місцях повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003 та ДСН 3.3.6.037. Рівні вібрації повинні відповідати ГОСТ 12.1.012 та ДСН 3.3.6.039.

7.9 Інструктаж з охорони праці працюючих проводять відповідно до типових галузевих матеріалів з охорони праці й техніки безпеки, затверджених у встановленому порядку.

7.10 Для охорони навколишнього середовища від забруднень повинен бути організований контроль за дотриманням гранично-допустимих викидів шкідливих речовин в атмосферу відповідно до ГОСТ 17.2.3.02 та ДСП 201.

7.11 Стічні води повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.01.

7.12 Технічна експлуатація електроустановок повинна здійснюватися відповідно до ГОСТ 12.1.018, ГОСТ 12.1.019, НПАОП 40.1.32, НПАОП 40.1-1.21.

7.13 При виготовленні деталей у повітря робочої зони можуть надходити наступні хімічні речовини: формальдегід, ацетальдегід, оксид вуглецю, пил, аерозоль поліетилену.

7.14 Формальдегід - речовина високонебезпечна, відноситься до 2-го класу небезпеки згідно з ГОСТ 12.1.007. Має загальнотоксичну дію, здатний викликати гострі й хронічні отруєння, алерген, чинить подразливу дію на слизові оболонки очей і верхніх дихальних шляхів, на шкіру.

7.15 Вміст формальдегіду в повітрі робочої зони не повинен перевищувати гранично-допустиму концентрацію (ГПК) 0,5 мг/м³. Контролювання повітря робочої зони на вміст формальдегіду проводять фотоколориметричним методом із хромотроповою кислотою або газорідинною хроматографією згідно з МУ 1986.

7.16 Ацетальдегід - небезпечна речовина, відноситься до 3-го класу небезпеки згідно з ГОСТ 12.1.007. Має загальнотоксичну дію, здатний викликати гострі й хронічні отруєння, чинить подразливу дію на слизові оболонки очей і верхніх дихальних шляхів.

7.17 Вміст ацетальдегіду в повітрі робочої зони не повинен перевищувати ГПК 5,0 мг/м³. Контролювання повітря робочої зони на вміст ацетальдегіду проводять згідно з МУ 2563.

7.18 Оксид вуглецю - небезпечна речовина, відноситься до 4-го класу небезпеки згідно з ГОСТ 12.1.007. Має загальнотоксичну дію, здатний викликати гострі й хронічні отруєння, викликає ядуху, ураження центральної нервової системи.

7.19 Вміст оксиду вуглецю в повітрі робочої зони не повинен перевищувати ГПК 20,0 мг/м³. Контролювання повітря робочої зони на вміст оксиду вуглецю проводять згідно з МУ 1993 та ГОСТ 12.1.014.

7.20 Контролювання повітря робочої зони на вміст пилу проводять не менше одного разу на квартал відповідно до ГОСТ 12.1.005. Вміст пилу в повітрі визначається ваговим (гравіметричним) методом згідно з МУ 4436.

7.21 Вміст пилу в повітрі робочої зони не повинен перевищувати ГПК 2 мг/м³, а аерозолю поліетилену- 10 мг/м³. Пил і аерозоль поліетилену викликають подразнення верхніх дихальних шляхів і відносяться до 4-го класу небезпеки згідно з ГОСТ 12.1.007.

7.22 Відповідно до правил захисту від статичної електрики устаткування повинне бути заземлене, відносна вологість у робочих приміщеннях повинна відповідати ГОСТ 12.1.005. Робочі місця повинні бути оснащені гумовими килимками.

7.23 Працівники повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту відповідно до НПАОП 0.00-4.26.

7.24 Гасіння з'єднувальних деталей, що горять, виконують вогнегасними засобами, двоокисом вуглецю, піною, вогнегасними порошками, розпиленою водою зі змочувачами. Гасити пожежу необхідно в протигазах марки В або киснево-ізолюючих протигазах згідно з ГОСТ 12.4.121 і захисних костюмах згідно з діючою нормативною документацією, затвердженою у встановленому порядку.

7.25 З'єднувальні деталі стійкі до деструкції в атмосферних умовах. Тверді відходи з'єднувальних деталей повертають на переробку у вироби, що допускають використання вторинної сировини, або знешкоджують відповідно до ДСанПіН 2.2.7.029.

8 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

8.1 Деталі приймає відділ технічного контролю (ВТК) партіями у встановленому на підприємстві-виготовлювачі порядку. Партією вважають кількість деталей одного виду й розміру, виготовлених з однієї марки й партії матеріалу (сировини) при сталому технологічному режимі на одній ливарній формі або технологічному оснащенні, що представлені одночасно до здавання, й супроводжуваних одним документом про якість. Розмір партії повинен бути не більше 1000 штук.

Партія деталей повинна супроводжуватися документом, що засвідчує їхню якість і містить:

- найменування підприємства-виготовлювача або його товарний знак;

- умовну познаку з'єднувальних деталей;

- дату видачі документа про якість;

- номер партії;

- кількість штук виробів;

- дату виготовлення (місяць, дві останні цифри року);

- результати випробувань і (або) документальне підтвердження відповідності (для деталей газопостачання допустима декларація про відповідність виробника) партії деталей вимогам цього стандарту;