Клас 5 відповідає найлегшому ступеню очищення плями; клас 1 означає, що пляма не піддається очищенню жодним із зазначених способів і/або свідчить про наявність незворотного пошкодження лицьової поверхні.
17.9 Протокол випробувань
Протокол випробувань повинен містити наступні дані:
посилання на цей стандарт;
опис керамічних плиток, включаючи засоби для підготовки зразків;
- застосовані плямоутворювачі та чистильні засоби;
- класифікацію по кожному випробувальному розчину і по кожному плямоутворювачу (з випробуванням неглазурованих керамічних плиток на зносостійкість або без даного випробування) згідно з рисунком 17.1.
18.1 Суть методу
Метод встановлює визначення наявності свинцю та кадмію, що виділяються з поверхні глазурованих плиток.
Глазуровану поверхню керамічної плитки піддають дії розчину оцтової кислоти і відповідним методом визначають кількість свинцю і кадмію, що переходить у розчин.
18.2 Реактиви
18.2.1 Випробувальний розчин: 4 % (за об'ємом) розчин оцтової кислоти. 40 мл оцтової кислоти додають до 960 мл дистильованої води.
18.3 Прилади та допоміжні засоби
Спектрометр поглинання атомів або інший прилад, придатний для аналізу виділення з розчину свинцю та кадмію.
Силіконова ущільнювальна маса в тюбику, з якого можна видавити смужку силікону (нейтрально тверднучого) діаметром близько 6 мм.
Герметична кришка зі скла або пластмаси.
Чистильний засіб.
Біла бавовняна або льняна серветка.
Мірний циліндр.
18.4 Підготовка та проведення випробування
Випробовують не менше трьох цілих керамічних плиток.
Поверхня керамічної плитки повинна бути чистою, без наявності жиру або інших речовин, які могли б вплинути на результати випробувань. Для очищення керамічних плиток їх ретельно промивають водопровідною водою з невеликою кількістю чистильного засобу, обполіскують водою і потім висушують, даючи воді стекти, або використовують для цього м'яку чисту серветку. Після очищення до глазурованої поверхні не можна доторкатися. На глазуровану поверхню керамічної плитки по всьому периметру наносять смужку силікону завширшки 6 мм, яка повинна бути суцільною і повністю прилягати до глазурованої поверхні плитки. Край силікону повинен бути такої висоти, щоб можна було помістити достатню кількість випробувального розчину (18.2.1). Висота над глазурованою поверхнею повинна становити не менше 4 мм. Маса укладеного силікону повинна сохнути протягом ночі не менше 12 год. Випробовувану поверхню вимірюють, розраховують площу і вказують у квадратних дециметрах.
18.5 Порядок проведення випробування
18.5.1 Екстрагування оцтовою кислотою
У приміщенні з температурою (20±2) °С керамічну плитку розташовують на рівній горизонтальній поверхні. Утворений смужкою силікону простір заповнюють випробувальним розчином (18.2.1) в об'ємі V, виміряному за допомогою мірного циліндра за такої самої температури. З метою зведення до мінімуму забруднення і випаровування над керамічною плиткою встановлюють кришку зі скла або пластмаси. Типове компонування приладів представлене на рисунку 18.1. Під час випробувань температура повинна складати (20±2) °С і вся випробувальна конструкція повинна бути захищена від сонячного світла та інших джерел тепла. Через 24 год кришку знімають, і для забезпечення однорідності кислоти її ретельно перемішують. Для аналізу відбирають необхідну кількість розчину.
18.6 Визначення свинцю та кадмію
Кількість свинцю та кадмію, що виділяються, визначають відповідним методом, наприклад, методом атомно-абсорбційної спектрометрії. При цьому необхідно враховувати вміст малих часток свинцю і кадмію в застосовуваному випробувальному розчині та воді, наприклад, за допомогою контрольної проби.
18.7 Обробка результатів
Питому масу свинцю (Рb) і кадмію (Cd), що виділився з випробовуваної поверхні, ρA (М), мг/дм2, обчислюють за формулою:
18.8 Протокол випробувань
Протокол випробувань повинен містити наступні дані:
посилання на цей стандарт;
опис керамічних плиток, включаючи підготовку зразків;
масову концентрацію свинцю в екстрагованому розчині ρ(Рb), мг/л, і масу виділеного свинцю на одиницю площі ρA(Рb), мг/дм2;
масову концентрацію кадмію в екстрагованому розчині ρ(Cd), мг/л, і масу виділеного кадмію на одиницю площі ρA(Cd), мг/дм2.
19.1 Суть методу
Цей метод застосовується для кількісного визначення за допомогою колориметрів незначних відхилів від кольору одноколірних глазурованих керамічних плиток, які за способом їх виготовлення мають однакове забарвлення. Метод дозволяє встановити прийнятне максимальне значення, яке залежить тільки від збіжності результату, але не залежить від самого кольору або ступеня відхилів від кольору.
Цей метод не поширюється для визначення відтінків кольорів, які створюють для художнього оформлення.
Примітка. Даний метод випробування застосовується у випадках, коли незначні відхили від кольору між керамічними плитками з одноколірною глазур'ю є важливою технічною вимогою.
Колір визначають способом порівняння кольору керамічної плитки, яка прийнята як еталон, із зразками керамічних плиток такого ж кольору з подальшим розрахунком відхилів від нього. Розрахований відхил від кольору зразка, що випробовується, ΔЕсmс порівнюють з нормованим значенням, застосовуючи попередньо узгоджений договірний фактор cf або фактор cf, який звичайно застосовується в промисловості з виробництва керамічних плиток для визначення прийнятності дотримання відхилів від кольору.
Примітка 1. Результатом колориметрії є показник відхилу від кольору, а не малюнка в цілому. Результати дійсні, якщо зразок-еталон і зразок, що випробовується, мають однаковий глянець (блиск) і однакову структуру поверхні.
Примітка 2. Відхил від кольору ΔЕсmс - це система рівнянь з значеннями CIELAB (ΔL*, ΔC*ab, ΔН*аb), одержана при порівнянні зразка, що випробовується, зі зразком-еталоном для визначення довжини півосі еліпсоїда, яка містить всі візуально сприймаючі кольори при порівнянні зі зразком-еталоном.
Примітка 3. Договірний фактор cf - допуск, узгоджений між всіма сторонами, або застосований у промисловості з виробництва керамічних плиток для визначення прийнятності колірних відхилів ΔЕсmс. Договірний фактор 0,75 - для глазурованих плиток, для неглазурованих - 1,1.
19.2 Засоби вимірювання
Для колориметрії застосовують відбивний спектрофотометр або трьохдіапазонний колориметр із трьома джерелами світла. Геометрія приладу повинна відповідати одній з чотирьох умов освітлення і розгляду. Геометрію приладів ідентифікують за умови: геометрія освітлення / геометрія розглядання.
Чотири затверджені геометрії приладів з їх скороченнями є: 45/нормальна (45/0), нормальна/45 (0/45), дифузна/нормальна (d/0) і нормальна/дифузна (0/d).
У випадку застосування приладу з дифузною геометрією (d/0) або (0/d) у вимірювання необхідно включати відображену частку коефіцієнта відображення. Кут між нормаллю зразка і променем освітлення при геометрії 0/d і кут між нормаллю зразка і напрямом розгляду в геометрії d/0 не повинен перевищувати 10°.
19.3 Підготовка та проведення випробування
19.3.1 Зразок-еталон
Для достовірності результатів випробування застосовують декілька керамічних плиток із такими ж колірними пігментами або з їх поєднаннями, як і в зразках, що випробовуються. Застосовують не менше п'яти характерних керамічних плиток. Допускається застосування меншого числа характерних плиток, але вони повинні представляти однорідну вибірку.
19.3.2 Для визначення кількості випадково відібраних керамічних плиток з числа характерних застосовують статистичні методи. У всіх випадках їх кількість повинна бути не менше п'яти.
Поверхню, призначену для вимірювання, очищають серветкою, змоченою в хімічно чистому ізопропіловому спирті, і протирають серветкою без ворсу або віскозною, в якій не допускається вміст флуоресцентних або відбілюючих агентів.
19.3.3 Роботу з приладом починають згідно з паспортом підприємства-виробника приладу після закінчення встановленого часу його нагрівання. Згідно з 19.3.2 проводять підготовку зразків для випробування і зразків-еталонів. Поперемінно знімають показання вимірювань зразків-еталонів і зразків, що випробовуються, до отримання по кожній керамічній плитці в цілому по три показання. Показання записують, і середнє значення трьох вимірювань по кожній плитці використовують як значення, що застосовують для розрахунку відмінності від кольору.
19.4 Розрахунок та обробка результатів
19.4.1 Характеристики кольору в системі CIELAB
Координати кольору в системі CIELAB - це значення, розраховані на підставі спектральної кривої коефіцієнтів відбиття.
19.4.2 Розрахунок характеристик кольору в системі CIELAB
Характеристики кольору в системі CIELAB L *, а *, b *, С * ab і Н * ab розраховують, використовуючи значення X, Y, Z по кожному зразку з застосуванням рівнянь у відповідності з ДСТУ ГОСТ ИСО 105-J03. Приймають денне світло/наглядова комбінація D65/10°.
19.4.3 Розрахунок відхилів від кольору CIELAB
Відхили від кольору CIELAB ΔL *, Δа*, Δb*, ΔС* ab і ΔН* ab розраховують за рівняннями відповідно до ДСТУ ГОСТ ИСО 105-J03.
19.4.4 Розрахунок відмінності від кольору стс
Відмінності від кольору ΔLcmc, ΔCcmc і ΔНстс зразка-еталона і зразка, що випробовується, розраховують відповідно до ДСТУ ГОСТ ИСО 105-J03.
19.4.5 Розрахунок відмінності від кольору ΔЕстc
Відмінності від кольору розраховують в одиницях (l:с) за рівняннями відповідно до 3.3 ДСТУ ГОСТ ИСО 105-J03. При застосуванні різного відтінку стс необхідно встановити допустиме співвідношення яскравість/кольоровість [стс (l:с)]. За допомогою стс користувач може змінити співвідношення яскравості/кольору (l:с). Як правило, для глазурованих керамічних плиток з рівною поверхнею застосовують співвідношення l:с, яке дорівнює 1,5:1.
Примітка 1. Яскравість - параметр, який представляє взаємозв'язок між кольором і сірою шкалою, від білого до чорного кольору.
Примітка 2. Кольоровість - параметр, який визначається як відхил від сірого кольору при однаковій яскравості. Кольоровість зростає зі збільшенням відхилу від сірого кольору.
19.5 Обробка результатів
Для встановлення прийнятності необхідно встановити допуск cf, прийнятний для всіх зацікавлених сторін. Значення ΔЕсmс, розраховане між зразком, що випробовується, і зразком-еталоном, разом з вище узгодженим допуском придатне для встановлення прийнятності відхилу кольору зразка в порівнянні з еталоном. Зразки для випробування, які порівнюють зі зразком-еталоном, поділяються на дві категорії: прийнятні, коли значення ΔЕстс менше або дорівнює встановленому допуску, і неприйнятні, коли значення ΔЕстс більше встановленого допуску.
19.6 Протокол випробувань
Протокол випробувань повинен містити наступні дані:
показники на цей стандарт;
опис керамічних плиток;
- детальну інформацію про прилад і особливі умови вимірювань;
показники ΔL*, ΔC*ab i ΔH*ab;
встановлений допуск (cf);
середній розрахований показник різного відтінку стс між зразком, що випробовується, і зразком-еталоном керамічної плитки;
співвідношення яскравість/кольоровість.
20.1 Суть методу
Цей метод застосовується для визначення коефіцієнта тертя ковзання.
Ковзкість - властивість поверхні покриття підлоги з застосуванням керамічної плитки, яка характеризує міру небезпеки пересування по ній людей.
Показник ковзкості - статичний і динамічний коефіцієнти тертя або кут ковзання.
Коефіцієнт тертя ковзання - константа пропорції, що виражає відношення сили тертя до притискної сили пари поверхонь, що труться.
Статичний коефіцієнт тертя ковзання - коефіцієнт тертя ковзання у момент переходу пари поверхонь, що труться, від стану спокою до ковзання.
Динамічний коефіцієнт тертя ковзання - коефіцієнт тертя ковзання при постійній швидкості ковзання пари поверхонь, що труться.
Кут ковзання - величина кута нахилу в градусах поверхні зразка покриття підлоги з застосуванням керамічної плитки на початку ковзання по ній робочого еталона підошви взуття. Допустимий коефіцієнт тертя - значення статичного коефіцієнта тертя ковзання і динамічного коефіцієнта тертя ковзання , за яких забезпечується безпека пересування людей по покриттю підлоги з застосуванням керамічної плитки.
20.2 Засоби контролю
Робочий еталон підошви взуття - зразок, що моделює підошву взуття, з пористої гуми марки Б згідно з ГОСТ 12632.
Еталонний зразок покриття підлоги - скло вітринне поліроване згідно з ДСТУ Б В.2.7-122, призначене для перевірки роботи пристрою і визначення поправочного коефіцієнта до результатів, які отримано під час випробування зразків.
Для визначення протиковзких властивостей поверхні зразків використовується пристрій (рисунок 20.1), що дозволяє робити оцінку безпеки пересування по підлозі людей за значеннями коефіцієнтів тертя ковзання.
