---

Токсикологічні характеристики шкідливих речовин необхідно наводити в стандартах або технічних умовах на сировину, матеріали і вироби.

Таблиця 2

6.1.2 Вимоги щодо вмісту шкідливих речовин у повітрі

Вміст шкідливих речовин у повітрі промислових і цивільних приміщень не повинен згідно з СН 4617 перебільшувати гранично допустимих концентрацій (ГДК п.рз) - максимально разових робочої зони (ГДК мр.рз) і середньозмінних робочої зони (ГДК сз.рз).

При одночасному вмісті у повітрі робочої зони декількох шкідливих речовин різнонаправленої дії ГДК залишаються такими ж, як і при ізольованій дії.

П

ри одночасному вмісті у повітрі робочої зони декількох шкідливих речовин однонаправленої дії (згідно з висновком державного санітарного контролю) сума відношень фактичних концентрацій кожного з них (к₁, к₂, ... к_п) у повітрі до їх ГДК (ГДК₁, ГДК

₂, ... ГДК_П) не повинна перебільшувати одиниці:

Величини (показники) ГДК мр.рз і ГДК сз.рз наведені в ГОСТ 12.1.005 та СН 4617. ГДК для деяких поширених у будівництві речовин наведено у додатку А. Для точної ідентифікації найменування хімічних речовин вони повинні мати реєстраційний номер CAS (Chemical Abstracts Service) згідно з "Правилами міжнародної спілки теоретичної і прикладної хімії (ІЮПАК)".

Умовні позначення шкідливих речовин за їх станом і специфічністю дії:

п - пара або газ;

а - аерозоль;

а + п - суміш пари та аерозолю;

+ - необхідний спеціальний захист шкіри і очей;

О - речовини з гостро направленим механізмом дії, що потребують автоматичного
контролю за їх вмістом у повітрі;

А - речовини, що здатні заподіяти алергічні захворювання у виробничих умовах;

К - канцерогени;

Ф - аерозолі переважно фіброгенної дії.

6.1.3 Контроль наявності шкідливих речовин у повітрі слід виконувати на місцях постійного і тимчасового перебування працюючих при характерних виробничих умовах з урахуванням особливостей технологічного процесу (періодичний, безперервний), температурного режиму, кількості хімічних речовин та їх агрегатного стану у повітрі, летючості, тиску пари, можливості їх перетворення (окислення, гідроліз, деструкція), класу небезпечності і біологічної дії хімічного з'єднання.

11

ДСТУ-Н Б А.3.2.1:2007

Вибір місця контролю та його періодичність встановлюють залежно від характеру технологічного процесу і його шкідливості.

Контроль наявності і вмісту шкідливих речовин у повітрі виконують згідно з ГОСТ 8.010, ГОСТ 12.1.016, а також [10]:

пил - MB 4436;

насичені вуглеводні та їх ізомери - MB 3128;

ненасичені вуглеводні - MB 1319;

ароматичні вуглеводні - MB 4168;

формальдегід - MB 1986;

ацетальдегід - MB 2563;

метакриловий ангідрит - MB 4601;

циклогексан - MB 4599;

марганцю оксид - MB 3132 тощо.

Гранично допустимі концентрації деяких шкідливих речовин наведено у таблиці 3.

Таблиця 3 Гранично допустимі концентрації деяких шкідливих речовин у повітрі робочої зони

12

ДСТУ-Н Б А.3.2.1:2007

1. .4 Оцінка забруднення повітря у приміщенні і за його межами здійснюється на базі положень
   ДСП 201.

2. Характеристики мікроклімату приміщень

6.2.1. Оптимальні і допустимі показники температури приміщень і робочих зон визначають
згідно з ДСН 3.3.6.042.

2. Температура внутрішніх поверхонь конструкцій, що огороджують робочу зону (стіни, стелі,
   підлога тощо) або обладнання (екрани тощо), не повинна перебільшувати допустимих показників
   температури повітря для умов виконання конкретних видів робіт. Перепад температури повітря по
   висоті робочої зони для усіх категорій робіт допускається до 3 °С.

3. Інтенсивність теплового опромінювання працюючих від нагрітих поверхонь технологічного
   устаткування, освітлювальних приладів, інсоляції на робочих місцях не повинна перебільшувати
   35 Вт/м² при опромінюванні 50 % поверхні тіла і більше, 70 Вт/м² - при опромінюванні 25-50 %
   поверхні тіла.

6.2.4. Інтенсивність теплового опромінювання працюючих від відкритих джерел (відкрите по-
лум'я, нагрітий метал, шлак, скло тощо) не повинна перебільшувати 140 Вт/м² при опромінюванні
не більше 25 % поверхні тіла.

6.3 Вологість

Вологість може негативно впливати на здоров'я людей внаслідок:

• безпосереднього впливу занадто низької або високої вологості у повітрі;

• опосередкованого впливу вологості, яка сприяє появі плісняви на поверхнях приміщень, на
  виробах, а також появі мікроорганізмів.

Вологість у приміщеннях може збільшуватись:

• внаслідок просочування через будівельні матеріали і вироби під впливом зовнішньої вологи
  (опади, ґрунтова волога та інші зовнішні джерела вологи);

• внаслідок конденсації вологи на внутрішніх поверхнях за рахунок того, що відносна вологість
  повітря поблизу поверхні є нижчою за допустимий рівень (точка роси).

Будівельні матеріали і вироби, які за своїми експлуатаційними характеристиками можуть впливати на рівень вологості у приміщенні:

• матеріали цокольних і підвальних поверхів;

• стінові матеріали наступних поверхів;

• покрівельні матеріали;

• тепло- та гідроізоляційні матеріали;

• паронепроникні мембрани.

Показники будівельних матеріалів і виробів, які підлягають контролю:

• вологостійкість;

• водонепроникність;

• паронепроникність;

• стійкість швів до проникнення вологи;

• теплові характеристики.

6.4 Освітлення

Освітлення будівельних об'єктів і приміщень згідно з ДБН В.2.5-28 повинно забезпечити необхідні умови для перебування і праці людей.

Рівні освітленості залежать від виду освітлення: робочого, аварійного, евакуаційного або охоронного за ДБН В.2.5-28.

Контроль рівня освітлення виконують згідно з ДЬН В.2.5-28.

Освітлення повинно бути влаштовано так, щоб спосіб освітлення і обладнання для освітлення не могли стати шкідливими для здоров'я або причиною нещасного випадку.

Будівлі, приміщення, де перебувають люди, повинні мати природне освітлення; дозволяється наявність технологічних зон, дільниць без природного освітлення або з недостатнім за біологічною дією природним освітленням (коефіцієнт природної освітленості менше 0,1 %) за умови перебування людей в цих зонах не більше 50 % часу протягом робочого дня.

У таких випадках необхідно забезпечити:

- підвищені норми штучного освітлення згідно з ДБН В.2.5-28;

13

ДСТУ-Н Б А.3.2.1:2007

- наявність у системах штучного освітлення установок ультрафіолетового опромінювання (з ери-
темними лампами) згідно з СН 4557.

6.5 Експлуатаційна безпека

Основна вимога Тлумачного документа "Експлуатаційна безпека" [2.4] визначається як запобігання можливій загрозі здоров'ю людей протягом усього терміну експлуатації будівельного об'єкта внаслідок наступних ризиків:

• падіння (після ковзання, після спотикання чи зачеплення, після зміни у рівні);

• прямих впливів (контакт з гострими і ріжучими крайками, провалювання через слабкий еле-
  мент, падіння складових частин будівельного об'єкта);

• опіків (контакт з гарячими частинами будівельного об'єкта чи обладнання, контакт з гарячими
  рідинами, термічний вплив випромінюючих джерел);

• розривів і вибухів (устаткування підтиском пари, газу, стисненого повітря, теплогенераторів і
  обігрівачів - бойлерів, котлів, радіаторів, газових колонок; розміщення чи обробка матеріалів вибу-
  хового характеру).

Відповідність основній вимозі забезпечується характеристиками і експлуатаційними якостями будівельних виробів, а також належним використанням виробів.

6.6 Шум

Основна вимога Тлумачного документа "Захист від шуму" [2.5] стосується усіх будівельних об'єктів, в яких або поблизу яких перебувають люди. Необхідно забезпечити захист людей від наступних джерел шумів:

• від шуму, спричиненого працюючим устаткуванням;

• від ударного шуму;

• від шуму, спричиненого реверберацією звуку в приміщенні;

• від повітряного шуму, який надходить із суміжного приміщення;

• від повітряного шуму, який надходить ззовні будівельного об'єкта.

Контроль вимірювання рівня вібрації на робочих місцях здійснюють згідно з ГОСТ 12.4.012, ГОСТ 12.4.024, ДСН 3.3.6.039

Контроль рівня шуму виконують згідно з ДСН 3.3.6.037.

До технічних умов на будівельні матеріали і вироби, які можуть бути застосовані для захисту від шуму будівельних об'єктів і зовнішнього середовища, мають бути внесені акустичні характеристики щодо:

• зниження повітряного шуму, що передається прямим шляхом;

• зниження повітряного шуму, що передається обхідними шляхами;

• зниження передавання ударного шуму;

• звукопоглинальних властивостей виробів.

6.7 Статична електрика. Блискавка

1. Згідно з ГОСТ 12.1.018 електростатична іскробезпека як елемент пожежовибухобезпеки
   виробничих процесів, людей, виробничого устаткування, речовин і матеріалів, а також навколиш-
   нього середовища (об'єкти захисту) повинна забезпечуватись за рахунок створення умов, що попе-
   реджують виникнення розрядів статичної електрики як причини початку пожежі або вибуху.

2. Електростатичну іскробезпеку об'єктів слід забезпечувати зниженням електростатичної
   небезпеки і їх чутливості до запалювальної дії розрядів статичної електрики. Захист об'єктів слід
   виконувати згідно з ГОСТ 12.4.124 та НПАОП 0.00-1.29.

3. Захист об'єктів від блискавки слід виконувати відповідно до вимог РД 34.21.122.