Страница 3: ДСТУ. Будівельні матеріали. Труби поліетиленові для подачі горючих газів. Технічні умови (59943)

Для труб з d_n від 16 до 32 мм включно висота шрифту маркування повинна бути не менше 2 мм, а для труб з d_n більше 32 мм - не менше 4 мм.

5.4.2 До бухт, котушок, пакетів чи блок-пакетів прилаштовують ярлики з нанесенням транспортного маркування за ГОСТ 14192.

При транспортуванні труб у відкритих транспортних засобах, змішаним залізнично-водним сполученням або водним транспортом, ярлики з картону не допускаються.

При транспортуванні труб змішаним залізнично-водним транспортом закріплюються. два ярлики до двох крайніх ув'язок.

Підприємство-виготовлювач повинно закріпити ярлик способом, що виключає його втрату або пошкодження при транспортуванні та зберіганні.

5.5 Пакування

5.5.1 Труби випускають у прямих відрізках, бухтах та па котушках відповідно таблиці 3.

Довжина труб у бухтах та на котушках повинна мати граничне відхилення ±3 % для труб завдовжки менше 500 м та ±1,5 % для труб завдовжки 500 м і більше.

При пакуванні труб використовують засоби за ГОСТ 21650.

Розміри бухт та котушок наведені в додатку Ж. Допускається застосування котушок інших розмірів, що забезпечують збереження фізико-механічних та експлуатаційних характеристик труб при транспортуванні та зберіганні.

Таблиця 3

Примітка І. Вид упаковки з позначенням (І) застосовують для труб більшої довжини, ніж передбачено для упаковки в бухти.

Примітка 2. Вид упаковки з позначенням (2) застосовують дня труб із SДR 11.

5.5.2 Труби, що випускаються у відрізках, зв'язують у пакети масою до 3т.

За узгодженням зі споживачем з пакетів допускається формувати блок-пакети масою до 5 т.

5.5.3 Пакети труб скріплюють не менше ніж у двох місцях на відстані 2-2,5 м. Бухти скріплюють не менше ніж у шести місцях.

5.5.4 При пакуванні труб у бухти та на котушки кінці труб повинні бути жорстко закріплені.

6 Вимоги безпеки та охорони навколишнього середовища

6. 1 Труби підносяться до 4-го класу небезпеки за ГОСТ 12.1.007. Труби не виділяють в навколишнє середовище токсичних речовин та не чинять при безпосередньому контакті шкідливого впливу па організм людини. Вони не токсичні, вибухобезпечні.

6.2 Труби підносяться до групи "горючі" за ГОСТ 12.1.044, температура їх займання не менше Зб5°С.

6.3 Безпека технологічного процесу виробництва труб повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.3.030.

6.4 Приміщення для виготовлення труб повинні бути забезпечені загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією за ГОСТ 12.4.021 та СНиП 2.04.05, водопровід та каналізація повніші відповідати вимогам СНиП 2.04.01, освітлення за СНиП 11-4.

6.5 Виробничі процеси повинні виконуватися з дотриманням санітарно-гігієнічних вимог ГОСТ 12.1.003; ГОСТ 12.1.005; СП 3223; СП 4088 та інших норм та правил, які визначають параметри виробничого середовища.

6.6 Переміщення, транспортування, навантаження готової продукції проводять згідно з вимогами ГОСТ 12.3.002 та ГОСТ 12.3.009.

6.7 Рівень шуму на робочих місцях повинен відповідати вимогам ГОСТ 12 1.003 та СП 3223.

6.8 Рівні вібрації новітні відповідати ГОСТ 12.1.012...

6.9 Інструктаж з охорони праці працюючих проводять згідно з ГОСТ 12.0.004 та типовими галузевими матеріалами з охорони праці і техніки безпеки. які затверджені в установленому порядку.

6.10 Для охорони навколишнього середовища під забруднень повинен бути організований контроль за дотриманням гранично допустимих викидів шкідливих речовин у повітря згідно з ГОСТ 17.2.3.02 та СанПиН № 4946.

6.11 Стічні води новітні відповідати вимогам СНиП 2.04.01.

6 12 Технічна експлуатація електроустановок повинна здійснюватися згідно до ГОСТ 12.1.018; ГОСТ 12.1.019; "Правил устройства электроустановок"; "Правил технической эксплуатации электроустановок потребителей" и "Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів".

6.13 При виготовленні труб у повітря робочої-зони можуть надходити такі хімічні речовини: формальдегід, ацетальдегід, окис вуглецю, пил, аерозоль поліетилену.

6.14 Формальдегід - речовина високонебсзпечна, 2-й клас небезпеки за ГОСТ 12.1.005. Має загальнотоксичний вплив, здатний викликати гострі ти хронічні отруєння, алерген, чинить подразнюючу дію на слизисті оболонки очей та верхніх дихальних шляхів, на шкіру.

6.15 Вміст формальдегіду в повітрі робочої зони не повинен перевищувати ГДК 0,5 мг/м³.

6.16 Контроль повітря робочої зони на вміст формальдегіду проводять фотоколориметричним методом з хромотроповою кислотою або газорідинною хроматографією (Методические указания по определению вредных веществ в воздухе № 1986-79).

6.17 Ацетальдегід - небезпечна речовина, відноситься до 3-го класу небезпеки за ГОСТ 12.1.005. Має загальнотоксичний вплив, здатний викли­кати гострі та хронічні отруєння, чинить подразнюючу дію на слизисті оболонки очей та верхніх дихальних шляхів.

6.18 Вміст ацетальдегіду в повітрі робочої зони не повинен переви­щувати ГДК 5,0 мг/м³

6.19 Контроль повітря робочої зони па вміст ацетальдегіду проводять згідно з "Методическими указаниями по измерению концентрации вредных веществ в воздухе рабочей зоны" № 2563-82.

6.20 Окис вуглецю - небезпечна речовина, відноситься до 4-го класу небезпеки за ГОСТ 12.1.005. Має загальнотоксичний вплив, здатний викликати гострі та хронічні отруєння, викликає ядуху, ураження центральної нервової системи.

6.21 Вміст окису вуглецю в повітрі робочої зони не повинен перевищувати ГДК 20,0 мг/м³.

6.22 Контроль повітря робочої зони на вміст окису вуглецю проводять згідно з "Методическими указаниями по хроматографическому определению водорода, метана, окиси углерода, этана, двуокиси углерода, этилена, ацетилена, пропилена, изопентана, бензола, толуола, стирола, этилбензола в воздухе рабочей зоны" № 1993-79 та ГОСТ 12.1.014.

6.23 Контроль повітря робочої зони на вміст пилу проводять не менше одного разу на квартал відповідно до ГОСТ 12.1.005. Вміст пилу в повітрі визначається ваговим (гравіметричним) методом згідно з методичними вказівками "Измерение концентрации аэрозолей преимущественно фиброзного действия", затвердженими заступником головного Державного сані­тарної о лікаря СРСР 18.11.87 р., № 4436-87.

6.24 Вміст пилу в повітрі робочої зони не повинен перевищувати ГДК 2 мг/м , а аерозолю поліетилену - 10 мг/м . Пил та аерозоль поліетилену викликає подразнення верхніх дихальних шляхів та підноситься до 4-го класу небезпеки за ГОСТ 12.1.005.

6.25 У відповідності з правилами захисту від статичної електрики обладнання повинно бути заземлено, відносна вологість у робочих приміщеннях повинна відповідати ГОСТ 12.1.005. Робочі місця повинні бути забезпечені гумовими килимками.

6.26 Працюючі па виготовленні поліетиленових труб повинні бути забезпечені спецодягом, респіраторами, захисними окулярами згідно з вимогами ГОСТ 12.4.011; ГОСТ 12.4.028; ГОСТ 12.4.029; ГОСТ 12.4.072; ГОСТ 20010; ГОСТ 27574 та ГОСТ 27575.

6.27 Гасіння труб, що горять, проводять вогнегасними сполуками (засобами), двооксидом вуглецю, піною, вогнегасними порошками, розпиленою водою зі змочувачами. Гасити пожежу необхідно в протигазах марки В або кисене-ізолюючих протигазах за ГОСТ 12.4.121 та захисних костюмах за нормативною документацією, затвердженою в установленому порядку.

6.28 Труби стійкі до деструкції в атмосферних умовах. Тверді відходи труб повертають на переробку у вироби, що допускають використання вторинної сировини, або знешкоджують відповідно до затверджених в установленому порядку санітарних правил, які передбачають порядок нагромаджування, транспортування, знешкодження та захоронення промислових відходів.

7 Правила приймання

7.1 Труби приймають партіями в установленому на підприємстві-виготовлювачі порядку. Партією вважають кількість труб одного номіналь­ного зовнішнього діаметра і з однією номінальною товщиною стінки, що виготовлені з однієї марки і партії матеріалу (сировини) па одній техноло­гічній лінії і супроводжуються одним документом про якість.

Документ про якість повинен містити в собі:

- найменування і (або) товарний знак підприємства-виготовлювача;

- номер партії і дату виготовлення;

- умовне позначення труби;

- розмір партії в метрах;

- марку сировини;

- результати випробувань і підтвердження про відповідність якості вимогам даного стандарту.

Розмір партії повинен бути не більше:

- 60000 м - для труб діаметром 16; 20; 25; 32 мм;

- 20000 м - для труб діаметром 40; 50 мм;

- 10000 м - для труб діаметром 63; 75 мм;

- 5000м-для труб діаметром 90; 110; 125; 140; 160мм;

- 2000 м - для труб діаметром 180; 200; 225; 250 мм;

- 1000 м - для труб діаметром 315; 355; 400 мм.

7.2 Для контролю якості труб за показниками зовнішнього виду поверхні, розмірів, границі текучості при розтягуванні, відносного подовження при розриві відбирають не менше п'яти проб у виді відрізків труб, а для контролю стійкості при постійному внутрішньому тиску при нормальній та підвищеній температурах (у т.ч. після проведення пережимання), змінення довжини труб після прогріву, стійкості до газових складових, термостабільності труб, стійкості до швидкого поширення тріщин (для труб d_n ≥ 250 мм; для розподільних систем з МОР ≥ 0,3 МПа при d_n ≥ 90 мм), стійкості до повільного розповсюдження тріщин та атмосферостійкості відбирають не менше трьох проб. Відбір проб проводять рівномірно протягом виробництва методом випадкової вибірки. Довжина однієї проби для труб d_n ≤ 75 мм повинна бути не менше 0,6 м, а для труб d_n > 75 мм - не менше 1 м.

7.3 Частота контролю показників та відповідні номери пунктів даного стандарту, що регламентують значення цих показників, вказані п таблиці 4.

В залежності під призначення випробування труб поділяються на приймально-здавальні, періодичні, кваліфікаційні, типові та сертифікаційні (визначення за ДСТУ 3021).

Таблиця 4