Деформаційну стійкість φ у відсотках визначають за формулою:
φ
∆h
h1
= 100, (1)де ∆h - величина переміщення пуансона (різниця між товщиною зразка при розтягненні
і стисканні, мм;
h1 - розрахункова товщина зразка, мм.
Стійкість до дії експлуатаційних температур (5.3.3) перевіряють відносно температури
крихкості згідно з ГОСТ 7912 та теплостійкості згідно з ДСТУ Б В.2.7-83 та іншими чинними
нормативними документами.
Заповнення з'єднувального шва теплоізоляційними матеріалами і встановлення паро-
ізоляційної стрічки (5.3.6, 5.3.8, 5.3.13) перевіряють візуально при поопераційному контролі.
Розміри швів, конструктивне рішення перерізу вузла примикання, матеріали, діапазон
робочих температур і умови зберігання (5.2.1, 5.2.2, 5.4.2, 5.4.3, 5.4.4, 9.3) перевіряють візуально за
супровідною документацією.
Довговічність, стійкість до УФ випромінювання та сумісність ізоляційних стрічок або інших
матеріалів (5.3.4, 5.4.4) перевіряються відповідно до режиму II згідно з методом, викладеним у
додатку Б ДСТУ Б В.2.7-130. Випробування проводять на трьох зразках завдовжки не менше
200 мм. Результати випробувань визнають задовільними, якщо на поверхні матеріалу ізоляційної
ділянки кожного зразка відсутні розриви, тріщини, раковини, зміни структури, відшарування і
підтікання.
15
ДСТУ Б В.2.6-79:2009
9 РЕКОМЕНДАЦІЇ З ВИКОНАННЯ РОБІТ
Роботи з виконання з'єднувальних швів проводять згідно з ДСТУ-Н Б В.2.6-ХХ та за цим
стандартом.
Монтаж блоків і виконання з'єднувальних швів повинно здійснюватися спеціалізованими
будівельними організаціями. Монтажні роботи починають після здачі будинку або його частини під
монтаж блоків відповідно до акта здавання-приймання.
За діапазоном робочих температур, за яких дозволяється виконувати монтажні роботи,
матеріали підрозділяються на літнього виконання (від 30 °С до 0 °С) і зимового виконання (нижче
0°С).
Улаштування укосів повинно забезпечувати значення температур на їх внутрішніх поверх-
нях такими, що встановлені у будівельних нормах і правилах. Якщо проектом (договором) перед
бачено внутрішнє утеплення укосів прорізів (рисунок 5), то перед встановленням блоків поверхні
прорізів (за винятком поверхонь чверті під коробкою) необхідно штукатурити цементно-піщаним
розчином завтовшки від 3 мм до 5 мм.
Рисунок 5 - Схема конструкції вузла примикання блока до стінового прорізу з утепленням внутрішніх укосів
9.5 Виконують з'єднувальний шов відповідно до вимог проекту на будівництво, з урахуванням
температурних та вологісних умов застосування, вказаних у технічній документації.
Перед укладанням матеріалів слід звертати увагу на стан поверхонь, що ущільнюють. За необхідності їх очищають, знежирюють, обробляють ґрунтовкою.
Із зовнішнього боку з'єднувальні шви ущільнюють полімерними герметиками або ущіль-
нювальними стрічками. Дозволяється при погодженні з замовником використовувати цементно-
перлітовий розчин. Забороняється зовнішню поверхню монтажної ізоляційної стрічки або іншого
матеріалу зовнішньої ділянки з'єднувального шва вкривати олійною фарбою або іншими хімічними
сполуками, що знижують паропроникність. Для надання архітектурної виразності зовнішній зазор
може бути закритий лиштвою.
Зазори (шви) між блоком і стіною заповнюють монтажною піною, попередньо видаливши
розпірні колодки (клини). Монтажна піна повинна бути витримана до повного отвердіння впро-
довж часу, зазначеного в нормативному документі на конкретний вид матеріалу. Кількість піни
розраховують так, щоб монтажний зазор було заповнено повністю, але без виходу за його межі.
16
ДСТУ Б В.2.6-79:2009
Обрізання зайвої піни не рекомендується. При значній глибині і ширині монтажних зазорів теплоізоляційні матеріали треба наносити пошарово, забезпечуючи повне заповнення простору, що ущільнюється.
Якщо проектом (договором) передбачено зовнішнє утеплення укосів прорізів (рисунок 6), то перед встановленням блоків (за винятком поверхонь чверті під коробкою) необхідно штукатурити частину поверхні укосу, що призначена під утеплення
Рисунок 6 - Схема конструкції вузла примикання блока до стінового прорізу з утепленням зовнішніх і внутрішніх укосів
9.8 Зазори з боку приміщення ущільнюють пароізоляційними стрічками (прокладками). Паро-
ізоляційна стрічка повинна бути надійно приклеєна до поверхонь коробки блока і прорізу по всьому
периметру прилягання.
В якості внутрішнього пароізоляційного шару допускається використовувати силіконові та інші герметики, що є сумісними з матеріалами з'єднувального шва і блоків.
9.9 Вимоги до кріпильних елементів і до монтажу блоків наведені у додатку Б.
10 ГАРАНТІЙНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ВИКОНАВЦЯ РОБІТ
Виконавець робіт гарантує відповідність з'єднувальних швів вимогам цього стандарту за
умови, що навантаження на віконний блок при експлуатації не перевищує розрахункового.
Гарантійний термін на з'єднувальний шов встановлюють у договорі між виконавцем робіт
та замовником, але не менше трьох років із дати підписання акта здавання-приймання.
Гарантійний термін експлуатації з'єднувального шва повинен бути не менше 20 років.
17
ДСТУ Б В.2.6-79:2009
ДОДАТОК А (довідковий)
ПРИКЛАДИ КОНСТРУКТИВНИХ РІШЕНЬ З'ЄДНУВАЛЬНИХ ШВІВ
І, II, III - ділянки з'єднувального шва; 1 - паронепроникна стрічка; 2 - пінополіуретан; 3 - водонепроникна паропроникна прокладка
Рисунок А.1 - Вузол бічного примикання блока з ПВХ профілів до стінового прорізу без чверті
18
ДСТУ Б В.2.6-79:2009
I, II, III - ділянки з'єднувального шва; 1 - паронепроникна стрічка; 2 - пінополіуретан; 3 - водонепроникна паропроникна прокладка
Рисунок А.2 - Вузол бічного примикання блока з ПВХ профілів до стінового прорізу з чвертю
І, II, III -ділянки з'єднувального шва; 1 - паронепроникна прокладка; 2 - внутрішній декоративний нащільник; 3 - пінополіуретан; 4 - водонепроникна паропроникна прокладка; 5 - зовнішній нащільник
Рисунок А.З - Вузол бічного примикання блока з ПВХ профілів до стінового прорізу без чверті (передбачено встановлення зовнішнього нащільника)
19
ДСТУ Б В.2.6-79:2009
>■.'//.>///,
Рисунок А.4 - Вузол бічного примикання дерев'яного блока до стінового прорізу з чвертю
І, II, III-ділянки з'єднувального шва; 1 -паронепроникна стрічка; 2-внутрішній нащільник; 3-пінополіуретан; 4 - водонепроникна паропроникна прокладка
Рисунок А.5 - Вузол бічного примикання дерев'яного блока до стінового прорізу з чвертю (передбачено встановлення внутрішнього декоративного нащільника)
20
ДСТУ Б В.2.6-79:2009
І, II, III-ділянки з'єднувального шва; 1 -силіконовий герметик; 2-проміжний ущільнювач; 3-пінополіуретан; 4 - водонепроникна паропроникна прокладка
Рисунок А.6 - Вузол бічного примикання блока з алюмінієвих профілів до стінового прорізу
з чвертю
І, II, III - ділянки з'єднувального шва; 1 - паронепроникна стрічка; 2 - підвіконня; 3 - пінополіуретан; 4 - водонепроникна паропроникна прокладка; 5 - проміжна звукоізоляційна прокладка; 6 - злив
Рисунок А.7 - Вузол нижнього примикання блока з алюмінієвих профілів до стінового прорізу
21
ДСТУ Б В.2.6-79:2009
1 - коробка віконного блока; 2 - паронепроникна стрічка; 3 - пінополіуретан; 4, 6 - водонепроникні паро-проникні прокладки; 5 - злив; 7 -дюбель; 8 - підвіконня; 9 - розчин
Рисунок А.8 - Приклади верхнього і нижнього примикання блока із ПВХ профілів з широкою коробкою до стінового прорізу з чвертю
22
ДСТУ Б В.2.6-79:2009
1 - коробка віконного блока; 2 - пінополіуретан; 3 - паронепроникна стрічка; 4, 5 - водонепроникні паро-проникні прокладки; 6 -дюбель; 7 - злив; 8 - підвіконня; 9 - цементно-піщаний розчин
Рисунок А.9 - Приклади верхнього і нижнього примикання дерев'яного блока з алюмінієвим
облицювайням до стінового прорізу з чвертю
23
ДСТУ Б В.2.6-79:2009
ДОДАТОК Б (обов'язковий)
ВИМОГИ ДО КРІПИЛЬНИХ ЕЛЕМЕНТІВ І ДО МОНТАЖУ БЛОКІВ
Б.1 Вимоги до кріпильних елементів та їх використання при монтажі блоків визначають згідно з ДСТУ-Н Б В.2.6-ХХ та цим стандартом.
Б.2 Кріпильні елементи призначені для жорсткої фіксації блоків у стінових прорізах і передачі вітрових навантажень на стінові конструкції. Кріпильні елементи повинні компенсувати навантаження, що виникають у площині блоків (температурні та усадкові).
Б.3 Вид, кількість, розміри, матеріал і розташування кріпильних елементів по периметру і глибині стінового прорізу встановлюють у робочій документації при проектуванні вузла примикання з урахуванням рекомендацій виробника.
а - дюбель-втулка; б - шуруп монтажний; в - гнучкий анкер Рисунок Б.1 - Приклади конструкції кріпильних елементів
Б.4 У якості кріпильних елементів рекомендується використовувати дюбелі-втулки згідно з ГОСТ 28456, монтажні шурупи згідно з ГОСТ 1147 і гнучкі металеві анкери, конструкції яких наведено на рисунку Б.1.
24
ДСТУ Б В.2.6-79:2009
Б.5 Дюбелі-втулки використовують у тих випадках, коли стіни виконані з цегли, ніздрюватого бетону та інших подібних матеріалів. Довжину дюбеля обирають залежно від конструкції блока і величини зазору між блоком і стіною. Глибина закладання у стіну повинна бути не менше 40 мм для цегляних стін і 50 мм для стін з ніздрюватих бетонів. Діаметр втулки дюбеля розраховують на дію від вітрового навантаження, а в загальному випадку рекомендується використовувати дюбелі діаметром не менше 10 мм. Діаметр отвору під дюбель повинен бути на 0,5 мм більше ніж діаметр втулки.
Б.6 Монтажні шурупи використовують у тих випадках, колі у стіні є дерев'яні елементи кріплення (чопи). Діаметр шурупів повинен бути не менше 8 мм. Глибина закладання шурупів у дерев'яні елементи кріплення не менше 40 мм. Отвори у коробці блока свердлять діаметром, що дорівнює діаметру шурупа, а у дерев'яних чопах - на 3 мм менше діаметра шурупа.
Б.7 Гнучкі анкери використовують у випадках, коли стіни виконані з керамзитобетону, цегли або коли стіни багатошарові з ефективним утеплювачем.
Гнучкі анкери виробляють з оцинкованого сталевого листа згідно з ГОСТ 14918 завтовшки не менше 1,5 мм. Кут згину анкера залежить від величини зазору між блоком і стіною. Анкери кріплять до блоків перед їх встановленням у проріз стіни за допомогою шурупів діаметром не менше 5 мм і завдовжки не менше 40 мм. До стіни гнучкі анкери кріплять шурупами (не менше двох шурупів на кожен анкер) діаметром не менше 5 мм і завдовжки не менше 50 мм або дюбелями згідно з ГОСТ 26998. У багатошарових стінах гнучкі анкери повинні кріпитися до внутрішнього несучого шару.
Б.8 Дозволяється використання інших кріпильних елементів, конструкція і умови використання яких встановлюються у проектній документації на будинок.
Б.9 Кріпильні елементи виготовляють, як правило, із сталі з антикорозійним покриттям або з кольорових сталей згідно з НД, що мають необхідні міцнісні характеристики і стійкі до впливу кислих, лужних і сольових середовищ середньої агресивності.
Б.10 Розташування і конфігурація кріпильних елементів не повинна призводити до утворення "містків холоду", що мають вплив на теплотехнічні параметри з'єднувального шва.
Б.11 Приклади схем кріплення блоків до стін і розташування кріпильних елементів при монтажі наведено на рисунку Б.2.
а - за допомогою дюбелів; б - за допомогою монтажних шурупів; в - за допомогою гнучких сталевих анкерів Рисунок Б.2 - Приклади схем кріплення блоків до стіни
Б.12 Перед установленням віконного блока у проріз визначають базові лінії, відносно яких будуть розташовуватись блоки.
Як правило, у горизонтальній площині базову лінію визначають як відстань між нижньою площиною перекриття або нижньою частиною перемички віконного прорізу плюс заданий зазор.
25
ДСТУ Б В.2.6-79:2009
У вертикальній площині розташування віконного блока визначають симетрично до середини прорізу ±5,0 мм.
Розташування блока по глибині прорізу встановлюють теплотехнічним розрахунком у проекті на будівництво.
Б.13 Для передачі навантаження від ваги блока на будівельну конструкцію встановлюють несучі колодки з полімерних матеріалів із твердістю не менше 80 одиниць за Шором А згідно з ГОСТ 263 або із деревини твердих порід (дуб, ясен, модрина). Висоту несучих колодок приймають, виходячи з проектного розташування блока по висоті прорізу. Для фіксації розташування блока у прорізі стіни застосовують розпірні клини. Розташування несучих колодок і розпірних клинів наведено на рисунку Б.З.
1 - несучі колодки; 2 - розпірні клини, що фіксують положення блоків
Рисунок Б.З - Приклад розташування несучих колодок і розпірних клинів при монтажі блоків
Б.14 При багатошарових конструкціях стін, коли блок повинен бути встановлений у зону утеплювача, всі навантаження, у тому числі від ваги блока, повинні передаватися на несучий внутрішній шар стіни.
Б. 15 Блоки встановлюють за допомогою ватерпаса і виска.
Після встановлення і тимчасової фіксації у необхідне положення блок кріплять до стіни прорізу за допомогою кріпильних елементів.
Відстань між кріпильними елементами встановлюють у проектній документації. При монтажі віконних блоків, виконаних згідно з ДСТУ Б В.2.6-23, відстань між кріпильними елементами не повинна перевищувати, мм:
