---

|---------------------------------------------------------------------|

|До 10,0 включ. | 450 (45) | 150(15) | - | - |

|---------------------------------------------------------------------|

|Понад | | | | |

| 10,0 до 18,0 | 600 (60) | 180(18) |0,8(1,0)* |1,0(1,2)* |

| включ. | | | | |

|Св. | | | | |

|---------------------------------------------------------------------|

|Понад | | | | |

| 18,0 | 500 (50) | - | - | - |

|Св. | | | | |

|---------------------------------------------------------------------|

|* У дужках зазначено максимальне значення прогину для окремого зразка|

|* В скобках указано максимальное значение прогиба для отдельного |

| образца |

-----------------------------------------------------------------------

5.2.5 Водопоглинання листів ГКЛВ та ГКЛВП не повинно бути

більшим за 10%.

5.2.6 Опірність листів ГКЛП та ГКЛВП впливу відкритого полум'я

повинна бути не менше 20 хв.

5.2.7 Питома ефективна активність природних радіонуклідів у

гіпсокартонних листах не повинна перевищувати 370 Бк/кг.

5.3 Маркування

5.3.1 Маркування листів здійснюють на тильному боці кожного ви-

робу незмивною фарбою з допомогою трафаретів, штампів або іншим спо-

собом, що забезпечує необхідну якість маркування.

Маркування повинно бути виразним і містити:

- товарний знак або (та) найменування виготовлювача;

- умовне позначення листів, крім позначення групи листів за 4.2.

Написи повинні виконуватись на листах:

- ГКЛ та ГКЛВ - синім кольором;

- ГКЛП та ГКЛВП - червоним кольором.

5.3.2 Маркування транспортних пакетів листів здійснюють з допо-

могою ярликів, що прикріплюються до пакету будь-яким способом, який

забезпечує його збереженість при транспортуванні.

На ярлику повинно бути зазначено:

- найменування виготовлювача та (або) його товарний знак;

- умовне позначення листів;

- номер партії та дата виготовлення;

- кількість листів у квадратних метрах та (або)у штуках;

- штамп служби технічного контролю.

5.3.3 Кожне вантажне місце повинно мати транспортне маркування

за ГОСТ 14192, на нього мають бути нанесені маніпуляційні знаки:

"Крихке. Обережно" та "Берегти від вологи".

ДСТУ Б В.2.7-95-2000 (ГОСТ 6266-97) С.7

6 ПОЖЕЖНО-ТЕХНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Гіпсокартонний лист ГКЛ, ГКЛВ, ГКЛП та ГКЛВП відносять до групи

горючості Г1 за ДСТУ Б В.2.7-19 (ГОСТ 30244-94), до групи

займистості ВЗ за ДСТУ Б В. 1.1-2 (ГОСТ 30402-97), до групи

димоутворюючої здатності Д1 за ГОСТ 12.1.044, до групи токсичності

Ті за ГОСТ 12.1.044.

Віднесення гіпсокартонних листів до більш високої (менш

пожежонебезпечної) групи займистості може бути здійснено на підставі

результатів випробувань продукції конкретного виготовлювача.

7 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

7.1 Кожна партія листів повинна бути прийнята службою

технічного контролю виготовлювача у відповідності з вимогами цього

стандарту.

7.2 Приймання листів здійснюють партіями. Партія має складатися

з листів одного виду, групи, типу поздовжніх крайок та розмірів, ви-

готовлених за однією технологією та з одних і тих самих матеріалів.

Об'єм партії листів встановлюють у кількості не більше змінного

виробітку технологічної лінії.

7.3 Приймальний контроль здійснють проведенням приймально-зда-

вальних випробувань за такими показниками:

- зовнішній вид;

- форма і розміри;

- маса 1 м2;

- руйнівне навантаження при випробуванні листів на міцність

при згині;

- зчеплення гіпсового сердечника з картоном;

- водопоглинання (для листів ГКЛВ та ГКЛВП).

7.4 Виготовлювач повинен проводити періодичні випробування

листів ГКЛП та ГКЛВП на опірність впливу відкритого полум'я не рідше

одного разу на квартал та кожного разу при зміненні технологічних

параметрів виробництва та сировинних матеріалів. Для проведення вип-

робувань від партії відбирають три листи.

У випадку отримання незадовільних результатів випробувань слід

перейти на контроль опірності впливу відкритого полум'я кожної

партії виробів.

При отриманні позитивних результатів випробувань п'яти наступ-

них одна за одною партій" переходять знову до періодичних випробу-

вань.

Результати випробувань поширються на всі партії, що поставляю-

ться, до проведення наступних періодичних випробувань.

7.5 Пожежно-технічні характеристики визначають при постановці

продукції на виробництво, а також при зміненнях у складі продукції,

які можуть привести до зміни пожежно-технічних характеристик.

7.6 За величину питомої ефективної активності природних

радіонуклідів Аеф в гіпсо-картонних листах приймають значення Аеф у

гіпсовому в'яжучому, яке застосовується для виготовлення листів

(гіпсовому камені).

Цю величину встановлюють на підставі документа постачальника

про якість гіпсового в'яжучого (гіпсового каменю). У випадку

відсутності даних про величину Аеф у гіпсовому в'яжучому (гіпсовому

камені), що застосовується, випробування листів за цим показником

слід проводити не рідше одного разу на рік в акредитованих випробу-

вальних лабораторіях та кожного разу при зміні постачальника в'яжу-

чого (гіпсового каменю).

7.7 Для проведення контролю листи відбирають методом випадково-

го вибору з різних місць партії.

ДСТУ Б В.2.7-95-2000 (ГОСТ 6266-97) С.9

7.8 Для проведення виготовлювачем приймально-здавальних випро-

бувань від партії відбирають п'ять листів. Відібрані листи

перевіряють на відповідність вимогам стандарту за показниками

зовнішнього виду, форми та розмірів.

У випадку позитивних результатів контролю три листи з

перевірених п'яти використовують для контролю за рештою показників.

Партію приймають, якщо всі листи, що відібрані для контролю,

відповідають вимогам цього стандарту за показниками, які зазначені у

7.3.

При отриманні незадовільних результатів контролю хоча б за од-

ним з показників, зазначених у 7.3, проводять повторні випробування

за цим показником, для чого відбирають подвійну кількість листів від

тієї самої партії.

Якщо результати повторних випробувань будуть задовольняти вимо-

ги цього стандарту, то партію приймають, а якщо не будуть задоволь-

няти, то партія прийманню не підлягає.

7.9 У випадку невідповідності партіїлистів вимогам цього стан-

дарту за зовнішнім видом, формою та розмірами допускається її повто-

рне пред'явлення для контролю після розбракування.

7.10 Партія листів ГКЛП (ГКЛВП), яка не відповідає вимогам цьо-

го стандарту за опірністю щодо впливу відкритого полум'я, може бути

прийнята як партія листів ГКЛ (ГКЛП), якщо за всіма іншими показни-

ками вона відповідає вимогам цього стандарту до зазначених листів.

7.11 Партія листів ГКЛП (ГКЛВП), яка не відповідає вимогам цьо-

го стандарту за водо-поглинанням, може бути прийнята як партія

листів ГКЛ (ГКЛП), якщо за всіма іншими показниками вона відповідає

вимогам цього стандарту до зазначених листів.

7.12 У випадках, що передбачені у 7.10 та 7.11, повинно бути

здійснено перемаркування продукції на відповідність її вимогам

5.3.1, про що має бути зазначено у супровідному документі.

7.13 При проведенні випробувань листів споживачем, при

інспекційному контролі та сертифікаційних випробуваннях обсяг

вибірки та оцінювання результатів контролю здійснюють відповідно до

вимог розділу 7.

7.14 Виготовлювач повинен супроводжувати кожну партію (частину

партії) листів документом про якість, в якому зазначають:

- найменування виготовлювача та його адресу;

- найменування та умовне позначення листів;

- номер партії, дату виготовлення;

- кількість листів у штуках та (або) квадратних метрах;

- штамп та підпис керівника служби технічного контролю.

8 МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

8.1 Контроль зовнішнього виду

8.1.1 Наявність (відсутність) малозначних дефектів перевіряють

візуально.

Виміри малозначних дефектів здійснюють лінійкою за ГОСТ 427,

штангенциркулем з глибиноміром за ГОСТ 166 з використанням косинця

за ГОСТ 3749.

Пошкодження кутів листа вимірюють за довжиною найбільшого кате-

та лінійкою з використанням косинця. Косинець прикладають до кожного

пошкодженого кута виробу, відновлюючи його форму та виміряючи

відстань від внутрішньої вершини косинця до межі пошкодження

відповідного боку листа.

Довжину пошкодження поздовжніх крайок листа вимірюють лінійкою

або штангенциркулем.

Глибину пошкодження поздовжніх крайок листа вимірюють штанген-

циркулем з глибиноміром з використанням лінійки у місці найбільшого

пошкодження.

ДСТУ Б В.2.7-95-2000 (ГОСТ 6266-97) С.10

8.1.2 Відповідність маркування вимогам стандарту перевіряють

візуально.

Маркування вважають таким, що задовольняє вимоги цього стандар-

ту, якщо воно включає усю передбачену стандартом інформацію та при

цьому виключена можливість оскаржити її зміст.

8.2 Контроль розмірів та форми

8.2.1 Засоби контролю

Рулетка металева з ціною поділки не більше 1 мм за ГОСТ 7502.

Лінійка металева за ГОСТ 427.

Товщиномір за ГОСТ 11358 або штангенциркуль за ГОСТ 166.

Допускається застосовувати інші засоби вимірювань, похибка яких

не нижча за вимоги цього стандарту.

Похибка засобів вимірювань не повинна бути більшою: +0,1 мм -

при вимірюванні товщини, +1,0 мм - при вимірюванні інших розмірів

листа.

8.2.2 Проведення вимірювань

8.2.2.1 Довжину та ширину листа вимірюють рулеткою на відстані

(65+5) мм від відповідних крайок та посередині листа; місце виміру

може бути змішено від середини відповідного боку листа не більше ніж

на ЗО мм.

8.2.2.2 Товщину листа вимірюють товщиноміром (штангенциркулем)

по кожній торцевій крайці у трьох місцях: на відстані (65+5) мм від

поздовжніх крайок та посередині торцевої крайки; місце виміру може

бути зміщено від середини торцевої крайки не більше ніж на ЗО мм.

8.2.2.3 Відхилення від прямокутності визначають за різницею до-

вжини діагоналей. Довжину кожної діагоналі вимірюють рулеткою один

раз.

8.2.3 Обробка результатів

8.2.3.1 При вимірюванні довжини, ширини та діагоналей листа по-

казання засобу вимірювання округлюють до 1 мм.

При вимірюванні товщини листа показання засобу вимірювання ок-

руглюють до 0,1 мм.

8.2.3.2 При вимірюванні довжини, ширини та товщини листа резу-

льтат кожного виміру повинен відповідати вимогам розділу 4.

8.2.3.3 Відхилення від прямокутності обчислюють за різницею

довжин виміряних діагоналей. Отриманий результат повинен

відповідати вимогам 4.5.

8.3. Визначення маси 1 м2 листа (поверхневої щільності)

8.3.1 Засоби контролю

Шафа сушильна лабораторна з перфорованими полицями, яка

дозволяє автоматично підтримувати температуру у межах (40-45) оС.

Ваги лабораторні технічні за ГОСТ 24104, клас точності середній.

Лінійка за ГОСТ 427.

Рулетка за ГОСТ 7502.

8.3.2 Зразки

Випробування проводять на зразках, підготовлених за 8.4.1.3 або

8.4.2.3 та призначених для визначення руйнівного навантаження після

проведення випробувань за 8.3.3.

8.3.3 Проведення випробувань

Зразки висушують при температурі (41+1)оС 24 години та зважу-

ють. Потім зразки продовжують сушити до постійної маси. Маса

вважається постійною, якщо розходження між результатами двох

послідовних зважувань не будуть перевищувати 0,1 %. Час сушіння між

двома послідовними зважуваннями повинен бути не менше 2 годин.

При проведенні випробувань виготовлювачем допускається скороти-

ти час первісного сушіння до 2 годин, якщо дотримується умова

постійності маси зразків. Далі зразки охолоджують в умовах, що вик-

лючають вплив на них вологи, та зважують, результат округлюють до

ДСТУ Б В.2.7-95-2000 (ГОСТ 6266-97) С.11

0,01 кг. Після зважування вимірюють довжину та ширину зразка, резу-

льтат округлюють до 1 мм.

8.3.4 Обробка результатів.

Масу 1 м2 листа m, кг/м2, обчислюють за формулою

m1

m = --------- , ( 1 )

l x b

де m1 - маса зразка, який висушений до постійної маси, кг;

l - довжина зразка, м;

b - ширина зразка, м.

Результат обчислення округлюють до 0,1 кг/м2.

За масу 1 м2 партії листів приймають середньоарифметичне значе-

ння результатів випробувань всіх зразків.

8.4 Визначення руйнівного навантаження та прогину листів

8.4.1 Визначення руйнівного навантаження при випробуванні

зразків при постійному прольоті.

8.4.1.1 Сутність методу полягає у зруйнуванні зразка зосередже-

ним навантаженням, що прикладається до середини прольоту за однопро-

льотною схемою.

8.4.1.2 Засоби контролю

Пристрій будь-якої конструкції, що забезпечує можливість прик-

ладання навантаження за схемою, яка наведена на рисунку 6, зі

швидкістю нарощування навантаження 15-20 Н/с (1,5-2,0 кгс/с), та має

прилад для вимірювання руйнівного навантаження з похибкою не більше

2 %.

Опори та деталь, що передає навантаження, в місці зіткнення із

зразком повинні мати циліндричну форму радіусом від 5 до 10 мм; дов-

жина опори та деталі повинна бути не менше за ширину зразка.

Схема випробування зразків на

міцність при згині при постійному

прольоті

8.4.1.3 Підготовка зразків

З кожного листа, відібраного для контролю, вирізають по одному

поздовжньому та одному поперечному зразку завдовжки (450+5) мм та

завширшки (150+5) мм. Зразки вирізають на відстані не менше 100 мм

від крайок листа біля протилежних кінців будь-якої з його

діагоналей. Зразки маркують (поздовжній або поперечний) та висушують

за 8.3.3.

Зразки випробовують у відповідності з 8.3.3, а потім їх викори-

стовують для випробувань за 8.4.1.4 Проведення випробувань.

Поздовжні зразки поміщають на опори лицьовою стороною униз, а

поперечні - тильною.

Навантаження підвищують зі швидкістю 15-20 Н/с (1,5-2,0 кгс/с)

до зруйнування зразка.