Страница 3: ДСТУ Б В.2.7-236:2010. Будівельні матеріали. Мастики на основі бітуму покрівельні та ізоляційні гарячі. Технічні умови (59802)

5.6 Мастики за пожежно-технічною класифікацією згідно з ДБН В. 1.1 -7 належать до горючих ма-
теріалів. Показники пожежної небезпеки мастик згідно з ДБН В. 1.1-7 та ДСТУ Б В.2.7-108 такі:

• група горючості - Г 4;

• група займистості - В 3;

• група за поширенням полум'я - РП 4 для мастик типів П, К, У.

Належність мастик до менш пожежонебезпечних груп порівняно з тими, що наведені вище, визначають лише за результатами випробувань згідно з ДБН В.1.1-7.

5.7 Сировинні матеріали

5.7.1 Для виготовлення мастик використовують:

• бітуми нафтові покрівельні згідно з ДСТУ 4818;

• бітуми нафтові дорожні в'язкі згідно з ДСТУ 4044;

• масло кам'яновугільне згідно з ГОСТ 2770;

• масло сланцеве згідно з ГОСТ 10835;

• волокна азбесту хризотилової групи згідно з ГОСТ 12871;

• тальк і талькомагнезит мелені згідно з ГОСТ 21235;

• симазин згідно з ГОСТ 15123;

9

ДСТУ Б В.2.7-236:2010

• гуму технічну згідно з відповідними чинними нормативними документами;

• гуму вторинну згідно з ГОСТ 8407;

• поверхнево-активні речовини катіонні та аніонні на основі синтетичних жирних кислот згідно з
  чинними нормативними документами;

• пиловидний наповнювач - сланцеві породи, вапняк, доломіт та крейду згідно з чинними нор-
  мативними документами;

• пігменти кольорові згідно з ДСТУ 1438;

• латекс синтетичний згідно з ГОСТ 10564, ГОСТ 11604, ГОСТ 11808, ГОСТ 13522, ГОСТ 14053,
  ГОСТ 15080;

- каучуки синтетичні згідно з ГОСТ 11138, ГОСТ 13835, ГОСТ 14924, ГОСТ 14925, ГОСТ 15627, ГОСТ 15628;

- поліетилен згідно з ГОСТ 16337, ГОСТ 16338.

2. Допускається використання інших подібних сировинних матеріалів, що відповідають ви-
   могам чинних в Україні нормативних документів і не погіршують якості мастик.

3. Сировинні матеріали повинні супроводжуватись документами про якість та повинні бути
   дозволені до використання за призначенням центральним органом виконавчої влади України у
   сфері охорони здоров'я.

6 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ, УТИЛІЗУВАННЯ

1. Мастики можуть бути дозволені до застосування в будівництві тільки за результатами їх
   гігієнічної оцінки і за наявності висновку санітарно-епідеміологічної експертизи.

2. Показники пожежної небезпеки мастик в умовах виробництва, переробки, транспортування
   та зберігання визначають згідно з ГОСТ 12.1.044.

3. Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів у сировинних матеріалах
   згідно з ДБН В. 1.4-1.01 не повинна перевищувати 370 Бк/кг (І клас використання).

Радіологічний контроль сировинних матеріалів природного походження постачальники повинні засвідчувати відповідним документом згідно з ДБН В. 1.4-2.01.

4. Сировинні матеріали необхідно зберігати у спеціально відведених для цього приміщеннях із
   дотриманням вимог безпеки, зазначених у супровідних документах на відповідні матеріали.

5. При виробництві та зберіганні мастик не повинні виділятись у повітря робочої зони шкідливі
   речовини в кількостях, що перевищують гранично допустимі концентрації.

Контроль концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони повинні здійснювати відповідні уповноважені служби центрального органу виконавчої влади України у сфері охорони здоров'я відповідно до ГОСТ 12.1.005 і згідно з чинними на момент контролю методичними документами.

6. Контроль вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони необхідно здійснювати відповідно
   до вимог МУ 1994, МУ 2568, МУ 3119, МУ 4436.

7. Виробничі приміщення повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.02 і СНиП 2.09.04 та повинні
   бути обладнані системами припливно-витяжної і місцевої вентиляції та опаленням згідно з
   ДСТУ Б А.3.2-12 та СНиП 2.04.05.

8. Мікроклімат виробничих приміщень повинен відповідати санітарним нормам згідно з
   ДСН 3.3.6.042.

9. Виробничі приміщення повинні бути обладнані водопровідною системою і каналізацією
   згідно зі СНиП 2.04.01, питною водою згідно з ГОСТ 2874.

10. Освітленість робочих місць повинна відповідати вимогам згідно з ДБН В.2.5-28. Визначен-
    ня освітленості згідно з ДСТУ Б В.2.2-6.

11. Технологічне обладнання повинне відповідати вимогам безпеки згідно з ГОСТ 12.2.003,
    СП 1042, ДСН 3.3.6.039.

10

ДСТУ Б В.2.7-236:2010

12. Все технологічне обладнання та комунікації повинні бути надійно заземлені згідно з вимо-
    гами ГОСТ 12.1.018, ГОСТ 12.1.030.

13. При вантажно-розвантажувальних роботах працюючі повинні дотримуватися вимог безпе-
    ки згідно з ГОСТ 12.3.009.

6.14 За пожежною безпекою виробничі приміщення повинні відповідати вимогам згідно з
ГОСТ 12.1.004 та НАПБ А.01.001.

Категорія виробничих приміщень за вибухопожежною і пожежною небезпекою визначається згідно з НАПБ Б.03.002, зона класу- П-lla згідно з НПАОП 40.1-1.32.

15. У разі загоряння сировинних матеріалів або мастик необхідно застосовувати такі первинні
    засоби пожежогасіння: порошкові, водопійні або вуглекислотні вогнегасники, кошму, азбестове по-
    лотно чи пісок.

16. Рівень шуму на робочих місцях не повинен перевищувати норм, встановлених відповідно
    до ГОСТ 12.1.003 та ДСН 3.3.6.037.

Рівень шуму на виробництві контролюють згідно з ДСТУ 2867.

6.17 Особи, зайняті на виробництві мастик, повинні проходити медичний огляд та навчання і
спеціальний інструктаж із пожежної безпеки згідно з НАПБ Б.02.005.

Порядок організації навчання визначається згідно з НАПБ Б.06.001.

6.18 Працюючі повинні бути забезпечені спецодягом і засобами індивідуального захисту:

• спецодягом згідно з ГОСТ 12.4.111, ГОСТ 12.4.112;

• спецвзуттям згідно з ДСТУ 3962, ГОСТ 12265;

• засобами індивідуального захисту очей згідно з ГОСТ 12.4.013;

• засобами індивідуального захисту рук згідно з ГОСТ 12.4.010;

• засобами захисту органів дихання згідно з ДСТУ ГОСТ 12.4.041.

19. Охорону ґрунтів від забруднення побутовими та промисловими відходами необхідно за-
    безпечувати згідно з СанПиН 42-128-4690 та СанПиН 4630.

20. Стічні води необхідно скидати в каналізаційну систему із дотриманням вимог СанПиН 4630.

21. Контроль за вмістом викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря виробник повинен
    здійснювати відповідно до ГОСТ 17.2.3.01, ГОСТ 17.2.3.02.

Викиди шкідливих речовин в атмосферу не повинні перевищувати гранично допустимих викидів, встановлених ДСП 201.

22. Відходи, які утворюються при виготовленні мастик та придатні для повторного використан-
    ня, повертають на переробку в технологічному циклі.

23. Відходи, непридатні для повторної переробки, збирають у спеціальні ємкості і утилізують
    згідно з вимогами ДСанПІН 2.2.7.029.

24. Місце розливу мастик у приміщенні протирають ганчіркою, а на відкритому майданчику за-
    сипають піском, які після прибирання разом із непридатними для використання відходами утилізу-
    ють згідно з вимогами ДСанПІН 2.2.7.029.

7 МАРКУВАННЯ

7.1 На кожне тарне місце повинна бути наклеєна або прикріплена іншим способом етикетка.
Маркування також може проводитись штампом незмивною водостійкою фарбою безпосе-
редньо на пакувальний папір. Відбиток штампа повинен бути чітким, розбірливим.

7.2 На етикетці або штампі повинно бути вказано:

• назву, знак для товарів та послуг і адресу підприємства-виробника;

• умовну познаку мастики;

• номер партії і дату виготовлення (число, місяць, рік);

11

ДСТУ Б В.2.7-236:2010

• групу горючості відповідно до класифікації;

• групу займистості відповідно до класифікації;

• групу за поширенням полум'я відповідно до класифікації для мастик типів П, К, У;

• масу нетто тарного місця;

• для сертифікованої мастики - знак відповідності згідно з ДСТУ 2296.

Допускається в маркуванні додатково наводити іншу довідкову інформацію для споживачів.

7.3 Транспортне маркування наносять на кожну транспортну упаковку. Транспортне маркуван-
ня повинно відповідати ГОСТ 14192 та містити такі дані:

• назву, знак для товарів та послуг і адресу підприємства-виробника;

• умовну познаку мастики;

• номер партії і дату виготовлення (число, місяць, рік);

• масу нетто тарного місця;

• кількість тарних місць у транспортній упаковці (шт.);

• гарантійний термін зберігання;

• для сертифікованої мастики - знак відповідності згідно з ДСТУ 2296.

Допускається в транспортному маркуванні додатково наводити іншу довідкову інформацію для споживачів.

7.4 Маркування повинно бути виконане українською мовою. При відвантаженні мастик за межі
України маркування додатково виконують мовою, визначеною договором на постачання.

8 ПАКУВАННЯ

1. Мастики в гарячому стані за температури (120-130) °С розфасовують у паперові мішки з
   антиадгезійним покриттям всередині згідно з ГОСТ 2226, в сталеві бочки згідно з ГОСТ 6247,
   ГОСТ 13950, ГОСТ 17366, дерев'яні бочки згідно з ГОСТ 8777 та фанерні барабани згідно з
   ГОСТ 9338.

2. Транспортне пакування здійснюють, встановлюючи упаковки (мішки, сталеві чи дерев'яні
   бочки, фанерні барабани) з мастиками на дерев'яні піддони відповідно до ГОСТ 9078.

3. Мастики можуть відвантажуватися без пакування згідно з 9.13 ДБН Г. 1-4, тобто доставля-
   тись на будівельні об'єкти в спеціальних автомашинах, що обладнанні змішувачами.

4. Допускається використовувати інші засоби пакування, що відповідають вимогам чинних
   нормативних документів і забезпечують збереження якості мастик під час транспортування та
   зберігання і захист навколишнього середовища від забруднення.

9 ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

1. Мастики транспортують усіма видами транспорту в критих транспортних засобах згідно з
   правилами перевезення вантажів, чинними для відповідного виду транспорту.

2. Транспортування, складування та зберігання мастику запакованому стані здійснюють від-
   повідно до правил перевезення, складування та зберігання мастик відповідно до ДБН Г.1-4.

3. При транспортуванні, навантаженні і розвантаженні мастик необхідно вживати заходи, що
   забезпечують захист пакувальних засобів від пошкоджень і забруднення.

4. На будівельні майданчики, які знаходяться на відстані не більше 3 годин їзди від місця ви-
   робництва, мастики можуть перевозитись у розігрітому до температури (160 -180) °С стані в спе-
   ціально обладнаних автомашинах із мішалками.

5. Умови транспортування та зберігання мастик - 5 ОЖ4 згідно з ГОСТ 15150.

6. Мастики в запакованому стані необхідно зберігати окремо за типами і марками в закритому
   спеціально відведеному приміщенні на відстані не менше 1 м від обігрівальних приладів.

7. Категорія з вибухопожежноїта пожежної небезпеки приміщень для зберігання мастик визна-
   чається згідно з НАПБ Б.03.002.

12

ДСТУ Б В.2.7-236:2010

10 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

1. Підготовку мастик і зразків до випробувань проводять за температури (20 ±5) °С.

1. Для виготовлення зразків плівки мастику трьома порціями по (185 ±1) г наливають на скля-
   ну пластину розміром (250x250) мм ±10 мм із бортиками заввишки (5-7) мм, попередньо вкриту
   мильною емульсією (20 % розчин поліізобутилену в бензині). Після наливання першого і другого
   шарів мастику витримують за температури (20 ±5) °С протягом не менше 4 год, після наливання
   третього шару - за тієї самої температури витримують не менше 48 год.

Потім скляну пластину з мастикою поміщають у сушильну шафу, попередньо нагріту до температури (65 ± 5) °С, і витримують не менше 2 год, після чого охолоджують до температури (20 ± 5) °С і відокремлюють одержану плівку від скляної пластини.

Зразок-плівка після виготовлення повинна бути витримана не менше 12 год за температури (20 ±2) °С.

Товщина зразка-плівки мастики типів П, Г, Пі, У повинна бути (1,5 ± 0,2) мм. Товщина зразка-плівки мастики типу К повинна бути (1,0 ± 0,2) мм.

10.3 Контроль якості мастик за показниками: зовнішній вигляд, міцність зчеплення з основою,
міцність на зсув клейового з'єднання, умовна міцність при розриві, відносне подовження при роз-
риві, гнучкість, температура розм'якшення, теплостійкість, водопоглинання, водонепроникність, па-
ропроникність здійснюють згідно з ДСТУ Б В.2.7-84 із доповненнями:

- умовну міцність при розриві і відносне подовження при розриві визначають на зразках-лопат-ках типу 1 - рисунок 1 ДСТУ Б В.2.7-84;

- міцність зчеплення з основою визначають згідно з 3.4 за методом Б ДСТУ Б В.2.7-84.

10.4 Колір мастик перевіряють візуально порівнянням затверділих зразків мастики із зраз-
ком-еталоном при освітленості не менше ніж 300 лк із відстані 0,5 м.

Вважається, що мастика витримала випробування, якщо при огляді око не сприймає різницю кольору зразка, що контролюється, та зразка-еталона.

5. Температуру крихкості за Фраасом визначають згідно з ГОСТ 11507.

5. Кольоростійкість кольорових мастик визначають на трьох зразках розміром (50 ±1) мм х (100 ± 1) мм,
   виготовлених згідно з 10.2.

Зразки розміщують під ртутно-кварцевою лампою ПРК-2 по колу так, щоб відстань від центра поверхні зразка до центра кола становила (300 ± 10) мм. Висота розташування лампи над поверхнею зразка від 350 мм до 370 мм.

Половину кожного зразка закривають трьома або чотирма шарами світлонепроникного паперу.

Зразки витримують під увімкненою лампою протягом 2 год, після чого оглядають.

Вважають, що зразки витримали випробування, якщо при огляді неозброєним оком з відстані 0,5 м, при освітленості не менше ніж 300 лк на ділянках, що піддавались опроміненню, в порівнянні із закритою від опромінення ділянкою, не буде встановлено зміни кольору.