---

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Б удівельні матеріали

БЕТОНИ

ВИЗНАЧЕННЯ МІЦНОСТІ МЕХАНІЧНИМИ МЕТОДАМИ НЕРУЙНІВНОГО КОНТРОЛЮ

ДСТУ Б В.2.7-220:2009

Введено: «ИМЦ» (г. Киев, просп. Краснозвездный, 51; т/ф. 391-42-10)

Київ

Мінрегіонбуд України 2010

ДСТУ Б В.2.7-220:2009

ПЕРЕДМОВА

1 РОЗРОБЛЕНО:

Державне підприємство "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій"

(ДП НДІБК) Мінрегіонбуду України; ВАТ Проектно-технологічний інститут "Київоргбуд" РОЗРОБНИКИ: А. Бамбура, д-р техн. наук; В. Глуховський (науковий керівник), канд. техн.

наук; П. Кривошеєв, канд. техн. наук; Ю. Кураш, канд. техн. наук; Т. Мірошник; Ю. Мороз;

Ю. Немчинов, д-р техн. наук; Ю. Слюсаренко, канд. техн. наук; В. Тарасюк, канд. техн. наук;

О. Хавкін, канд. техн. наук; Г. Целиковський

2 ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ:

наказ Мінрегіонбуду України від 22.12.2009 p. № 640

3 ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ (зі скасуванням в Україні ГОСТ 22690-88)

Право власності на цей документ належить державі.

Цей документ не може бути повністю чи частково відтворений,

тиражований і розповсюджений як офіційне видання без дозволу

Міністерства регіонального розвитку та будівництва України

© Мінрегіонбуд України, 2010

Офіційний видавець нормативних документів у галузі будівництва і промисловості будівельних матеріалів

Мінрегіонбуду України

Державне підприємство "Укрархбудінформ"

II

ДСТУ Б В.2.7-220:2009 ЗМІСТ

с

Вступ IV

1. Сфера застосування 1

2. Нормативні посилання 1

3. Суть методів 2

4. Загальні положення 2

5. Прилади та інструменти 2

6. Підготовка до випробувань 4

7. Проведення випробувань 6

8. Оформлення результатів 9

9. Вимоги безпеки 9

Додаток А

Типи рекомендованих приладів 10

Додаток Б

Типи анкерних пристроїв 11

Додаток В

Прилад для випробування методом сколювання ребра 12

Додаток Г

Клей для приклеювання дисків 13

Додаток Д

Градуювальна залежність для методу відриву зі сколюванням 14

Додаток Е

Градуювальна залежність для методу сколювання ребра 15

Додаток Ж

Методика встановлення градуювальних залежностей та оцінка їх похибки 16

Додаток И

Дані, що наводяться в журналі оформлення градуювальної залежності 18

Додаток К

Методика уточнення градуювальної залежності 19

III

ДСТУ Б В.2.7-220:2009

ВСТУП

У стандарті використані основні положення ГОСТ 22690-88, який був розроблений Науково-дослідним інститутом бетону та залізобетону (НИИЖБ).

IV

ДСТУ Б В.2.7-220:2009

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Б удівельні матеріали

БЕТОНИ

ВИЗНАЧЕННЯ МІЦНОСТІ МЕХАНІЧНИМИ МЕТОДАМИ НЕРУЙНІВНОГО КОНТРОЛЮ

Строительные материалы

БЕТОНЫ

ОПРЕДЕЛЕНИЕ ПРОЧНОСТИ МЕХАНИЧЕСКИМИ МЕТОДАМИ НЕРАЗРУШАЮЩЕГО КОНТРОЛЯ

Building materials CONCRETES

DETERMINATION OF STRENGTH BY MECHANICAL METHODS OF NONDESTRUCTIVE TESTING

Ч инний від 2010-09-01

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт поширюється на конструктивний важкий та легкий, а також дрібнозернистий бетони і встановлює вимоги до визначення міцності на стиск безпосередньо в конструкціях методами: пружного відскоку, ударного імпульсу, пластичної деформації, відриву, сколювання ребра та відриву зі сколюванням.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи:

ДСТУ 3215-95 Метрологія. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення

ДСТУ Б В.2.6-4-95 (ГОСТ 22904-93) Конструкції будинків і споруд. Конструкції залізобетонні. Магнітний метод визначення товщини захисного шару бетону і розташування арматури

ДСТУ Б В.2.7-46-96 Будівельні матеріали. Цементи загальнобудівельного призначення. Технічні умови

ДСТУ Б В.2.7-214:2009 Будівельні матеріали. Бетони. Методи визначення міцності за контрольними зразками

ДСТУ Б В.2.7-224:2009 Будівельні матеріали. Бетони. Правила контролю міцності

ДСТУ 2093-92 (ГОСТ 10587-93) Смоли епоксидно-діанові неотверджені. Технічні умови

ДСТУ ГОСТ 166:2009 (ИСО 3599-76) Штангенциркули. Технические условия (ГОСТ 166-89 (ИСО 3599-76), IDT) (Штангенциркулі. Технічні умови)

ДСТУ ГОСТ 577:2009 Индикаторы часового типа с ценой деления 0,01 мм. Технические условия (Індикатори годинникового типу з ціною поділки 0,01 мм. Технічні умови)

ГОСТ 2789-73 Шероховатость поверхности. Параметры и характеристики (Шорсткість поверхні. Параметри та характеристики)

ГОСТ 8728-88 Пластификаторы. Технические условия (Пластифікатори. Технічні умови)

1

ДСТУ Б В.2.7-220:2009

3 СУТЬ МЕТОДІВ

1. Міцність бетону визначають за попередньо встановленими градуювальними залежностями
   між міцністю бетонних зразків на стиск згідно з ДСТУ Б В.2.7-214 та непрямими характеристиками
   міцності.

2. У залежності від застосовуваного методу непрямими характеристиками міцності є:

• значення відскоку бойка від поверхні бетону (або притиснутого до неї ударника);

• параметр ударного імпульсу (енергія удару);

• розміри відбитка на бетоні (діаметр, глибина тощо) або співвідношення діаметрів відбитків на
  бетоні і стандартному зразку при ударі чи вдавлюванні індентора в поверхню бетону;

- значення напруження, необхідного для місцевого руйнування бетону при відриві приклеєного до нього металевого диска, рівного зусиллю відриву, поділеному на площу проекції поверхні відриву бетону на площину диска;

• значення зусилля, необхідного для сколювання ділянки бетону на ребрі конструкції;

• значення зусилля місцевого руйнування бетону при відриві з нього анкерного пристрою.

4 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

4.1 Механічні методи неруйнівного контролю застосовують для визначення міцності бетону всіх видів нормованої міцності, що контролюються згідно з ДСТУ Б В.2.7-224, а також для визначення міцності бетону при прийманні конструкцій та обстеженні.

Метод випробування міцності слід вибирати за таблицею 1. Таблиця 1

2. Випробування проводять при додатній температурі бетону. Допускається при обстеженні
   конструкцій визначати міцність при від'ємній температурі, але не нижче ніж мінус 10 °С за умови, що
   до моменту заморожування конструкція знаходилась не менше одного тижня при позитивній темпе
   ратурі та відносній вологості повітря не більше ніж 75 %.

3. Оцінку відповідності значень фактичної міцності бетону, отриманих із застосуванням наве-
   дених у даному стандарті методів, встановленим вимогам виконують згідно з ДСТУ Б В.2.7-224.

5 ПРИЛАДИ ТА ІНСТРУМЕНТИ

5.1 Міцність бетону визначають за допомогою приладів, призначених для визначення непрямих характеристик, що пройшли державну метрологічну атестацію згідно з ДСТУ 3215 і відповідають вимогам, наведеним у таблиці 2.

Типи рекомендованих приладів і їх технічні характеристики наведені в додатку А. 2

2

ДСТУ Б В.2.7-220:2009

2. Інструмент для вимірювання розміру відбитка на бетоні, що використовується для методу
   пластичних деформацій, повинен забезпечувати вимірювання діаметра (штангенциркуль згідно з
   ДСТУ ГОСТ 166 (ИСО 3593)) -з похибкою не більше ніж±0,1 мм, а вимірювання глибини (індикатор
   годинникового типу згідно з ДСТУ ГОСТ 577 тощо) - з похибкою не більше ніж ±0,01 мм.

3. Для методу відриву зі сколюванням слід застосувати анкерні пристрої згідно з додатком Б.

Допускається застосовувати також інші анкерні пристрої, глибина закладення яких повинна бути не менша ніж максимальний розмір крупного заповнювача бетону конструкції, що випробовується.

4. Для методу сколювання ребра слід використовувати прилади згідно з додатком В.

5. Для методу відриву слід використовувати сталеві диски діаметром не менше ніж 40 мм, зав-
   товшки не менше ніж 6 мм і не менше ніж 0,1 діаметра, з параметром шорсткості поверхні, що при-
   клеюється, не менше ніж R_a 20 мкм відповідно до ГОСТ 2789. Клей для приклеювання диска
   повинен забезпечувати міцність, за якою руйнування відбувається по бетону. Приклади рекомендо-
   ваних клеїв наведені в додатку Г.

6 ПІДГОТОВКА ДО ВИПРОБУВАНЬ

6.1 Для визначення міцності бетону в конструкціях попередньо встановлюють градуювальну
залежність між міцністю бетону і непрямою характеристикою міцності (у вигляді графіка, таблиці
або формули).

Для методу відриву зі сколюванням, у випадку застосування анкерних пристроїв згідно з додатком Б, і для методу сколювання ребра, у випадку застосування приладу, згідно з додатком В, допускається використовувати градуювальні залежності, наведені в додатках Д і Е.

2. Для методів пружного відскоку, ударного імпульсу, пластичної деформації і відриву градую-
   вальні залежності встановлюють безпосередньо для кожного виду бетону та його міцності із зазна-
   чених в 4.1; для методів сколу ребра та відриву зі сколюванням допускається встановлювати єдину
   градуювальну залежність.

3. Градуювальну залежність встановлюють заново при зміні виду та розміру фракції крупного
   заповнювача, технології ущільнення, умов тверднення бетону, при введенні добавок, а для методів
   відскоку, ударного імпульсу і пластичної деформації - також при зміні виду цементу, внесенні
   кількісних змін у номінальний склад бетону, що перевищують за витратами цементу ±20 %, крупно-
   го заповнювача ±10 %.

4. Для встановлення градуювальних залежностей використовують не менше 15 серій зраз-
   ків-кубів згідно з ДСТУ Б В.2.7-214 або не менше 30 окремих зразків-кубів. При встановленні граду-
   ювальної залежності для методу відриву зі сколюванням у кожну серію додатково включають не
   менше трьох зразків-кубів.

Зразки виготовляють згідно з ДСТУ Б В.2.7-214 у різні зміни протягом не менше п'яти діб з бетону одного складу, однієї і тієї ж технології і при тому ж режимі тепловологісної обробки або тих же умовах тверднення, що і конструкції, що підлягають контролю. П'ять серій зразків рекомендується виготовляти із бетонної суміші, що відрізняється за складом від проектного за цементно-водним співвідношенням у межах плюс 0,4 і п'ять серій зразків -у межах мінус 0,4.

6.5 Розміри зразків для встановлення градуювальної залежності слід вибирати у відповідності з
найбільшою крупністю заповнювача в бетонній суміші згідно з ДСТУ Б В.2.7-214, але не менше ніж:

• 100 мм х 100 мм х 100 мм -для методів відскоку, ударного імпульсу, пластичної деформації
  для випробування неруйнівними методами та згідно з ДСТУ Б В.2.7-214 і відриву зі сколюванням
  для випробування згідно з ДСТУ Б В.2.7-214;

• 200 мм х 200 мм х 200 мм - для методів відриву і сколювання ребра конструкції.

Розміри ребра додаткових зразків-кубів, що випробовуються методом відриву зі сколюванням, повинні бути не менше шести глибин установки анкерного пристрою.

4

ДСТУ Б В.2.7-220:2009

6.6 Вік зразків, що використовується при встановленні градуювальної залежності, для методів
відскоку, ударного імпульсу та пластичної деформації не повинен відрізнятися від встановленого
строку випробувань конструкцій більш ніж:

• на 40 % - при контролі міцності бетону природного тверднення;

• в два рази - при контролі міцності бетону після теплової обробки.

Температура бетону окремих зразків при визначенні непрямої характеристики не повинна відрізнятися від середньої температури зразків більше ніж на ±10 °С, а від температури конструкцій - більше ніж на 10 °С.

При побудові градуювальних залежностей, призначених для контролю відпускної, передатної і розпалубної міцності бетону, допускається встановлювати градуювальну залежність за даними не-руйнівних випробувань гарячих зразків і випробувань тих же зразків на стиск згідно з ДСТУ Б В.2.7-214 при нормальній температурі.

Відносна вологість зразків, що використовуються при встановленні градуювальної залежності, не повинна відрізнятись від вологості випробовуваної конструкції більше ніж на ±2 %.

6.7 Градуювальну залежність для методів пружного відскоку, ударного імпульсу, пластичної де-
формації, відриву і сколювання ребра встановлюють за результатами випробувань зразків-кубів
спочатку неруйнівним методом, а потім згідно з ДСТУ Б В.2.7-214.

При встановленні градуювальної залежності для методу відриву зі сколюванням непряму характеристику визначають на додатково виготовлених зразках-кубах, а згідно з ДСТУ Б В.2.7-214 випробовують зразки основних серій.

6.8 Для визначення непрямих характеристик випробування проводять на бокових поверхнях
зразків (за напрямком бетонування).

Число вимірювань на кожному зразку для методів відскоку і пластичної деформацій при ударі повинно бути не менше п'яти, а відстань між місцями ударів не менше 30 мм. Для методу ударного імпульсу - не менше десяти, а відстань між місцями ударів - не менше 15 мм. Для методу пластичної деформації при вдавлюванні кількість випробувань на одній грані - не менше двох, а відстань між місцями випробувань - не менше двох діаметрів відбитків.

При встановленні градуювальної залежності методом сколювання ребра проводять по одному випробуванню на кожному боковому ребрі.

При встановленні градуювальної залежності для методу відриву зі сколюванням проводять по одному випробуванню на кожній боковій грані.