Таблиця 15 - Показники властивостей подрібнених пісків

5.4.4 У складі сумішей для щільних асфальтобетонів II марки, призначених для влаштування верхніх шарів покриттів доріг III та IV категорій, допускається використання як мінерального порошку дрібнодисперсної складової (<0,071 мм) відсівів подрібнення карбонатних гірських порід, якщо домішка в них глини та марка вихідної гірської породи знаходяться в межах вимог таблиці 15, а грануло­метричний склад сумішей відповідає вимогам цього стандарту.

Таблиця 16 - Вимоги до матеріалів, які використовуються як мінеральний порошок

5.4.5 У складі сумішей для щільних асфальтобетонів II марки та пористих і високопористих асфальтобетонів І та II марки, що використовуються для доріг III та IV категорій, допускається використання як мінерального порошку відсівів подрібнення гірських порід з пилуватими включеннями. При цьому грануло­метричний склад мінеральної суміші, якість її складових та показники фізико-механічних властивостей асфальтобетону повинні відповідати вимогам цього стандарту.

6 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ І ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

6.1 Техніка безпеки на підприємствах, які виготовляють, і в організаціях, які укладають асфальтобетонні суміші, повинна відповідати вимогам ДНАОП 5.1.14.1.01.

6.2 Концентрація шкідливих речовин виробничого середовища при приготу­ванні та укладанні асфальтобетонних сумішей не повинна перевищувати граничне допустимі концентрації (ГДК) згідно з ГОСТ 12.1.005 (наведені у таблиці 17).

Таблиця 17 - Граничне допустимі концентрації шкідливих речовин

6.3 Контроль за станом повітря робочої зони при приготуванні, транспорту­ванні та укладанні асфальтобетонних сумішей слід здійснювати за ГОСТ 12.1.005; ГОСТ 12.1.014; ГОСТ 12.1.016. Концентрація пилу у повітрі визначається згідно з МУ № 4436.

6.4 Матеріали для приготування асфальтобетонних сумішей - щебінь, пісок, мінеральний порошок і бітум - за характером шкідливості і ступенем впливу на організм людини відносяться до малонебезпечних речовин (IV клас небезпеки за ГОСТ 12.1.007).

6.5 Контроль показників мікроклімату (температура, відносна вологість, швидкість руху повітря, інтенсивність теплового випромінювання) при приго­туванні органічних в'яжучих і асфальтобетонних сумішей повинен виконуватися згідно з санітарними нормами ДСН 3.3.6.042.

6.6 Вихідні матеріали для асфальтобетонних сумішей за результатами радіа­ційно-гігієнічної оцінки сумарної питомої активності природних радіонуклідів за ДБН В. 1.4-2.01 повинні відповідати І-ІІ класу відповідно до ДБН В. 1.4-1.01.

6.6.1 Сумарна питома активність природних радіонуклідів у будівельних матеріалах, які використовуються для всіх видів будівництва без обмежень (І клас), не повинна перевищувати 370 Бк кг ^–1.

6.6.2 Будівельні матеріали, у яких сумарна питома активність природних радіонуклідів знаходиться у межах 370-740 Бк кг ^-1 (II клас), можна викорис­товувати для дорожнього і промислового будівництва у межах території населених пунктів і зон перспективної забудови.

6.7 Робітники, які працюють із асфальтобетонними сумішами, повинні бути забезпечені спецодягом і суконними рукавицями. Руки, забруднені сумішшю, слід протерти технічною ватою, змоченою у солярове мастило, а потім вимити теплою водою з милом.

6.8 Персонал, який зайнятий на виробництві і укладанні сумішей, повинен проходити попередні і періодичні медичні огляди згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 № 45.

6.9 Рівень шумового навантаження на працюючих при приготуванні і використанні матеріалів для асфальтобетонів повинен відповідати вимогам ДСН 3.3.6.037. Контроль еквівалентних рівнів шуму на робочих місцях здій­снюється згідно з ГОСТ 12.1.050.

6.10 Еквівалентні рівні загальної вібрації на робочих місцях повинні від­повідати вимогам ДСН 3.3.6.039.

6.11 Викиди в атмосферу шкідливих речовин не повинні перевищувати ГДВ, встановлених вимогами ГОСТ 17.23.02 та СП № 4946. Контроль за вмістом летких речовин, що мігрують в атмосферне повітря у процесі використання сумішей, повинен здійснюватись згідно з вимогами СП № 4946 та РД 52.04.186.

6.12 Порядок накопичення, транспортування, знешкодження та захоронення некондиції та інших відходів, що утворюються у процесі використання сумішей, повинен відповідати вимогам ДСанПіН 2.2.7.029.

7 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

7.1Приймання суміші проводять партіями.

7.2 При прийманні і відвантаженні гарячих сумішей партією вважається кількість суміші одного складу, що випускається на одному змішувачі протягом зміни. Якщо протягом зміни проводилося переналагодження обладнання з метою ремонту чи випуску суміші іншого складу, то за партію вважається об'єм суміші, що випускається після кожного переналагодження.

7.3 При прийманні холодних сумішей партією вважається кількість суміші одного складу, що випускається заводом протягом однієї зміни, але не більше 200 т. Після приймання суміш розміщують на складі, де допускається перемішу­вання її з іншою холодною сумішшю того ж складу.

7.4 При відвантаженні холодної суміші зі складу автомобілями партією вва­жається кількість суміші одного складу, що відвантажена одному споживачу протягом доби. При відвантаженні холодної суміші зі складу у залізничні або водні транспортні засоби партією вважається кількість суміші одного складу, що від­вантажується в один залізничний состав або в одну баржу.

7.5 Кількість суміші, що поставляється, визначають за масою. Суміш, що відвантажена у вагони або автомобілі, зважують на залізничних або автомобільних вагах.

7.6 Для контролю якості суміші на підприємствах-виготовлювачах відби­рають і випробовують по одній пробі від кожної партії. Відбір проб проводять за ДСТУ Б В.2.7-89 (ГОСТ 12801). У процесі виготовлення сумішей виконують два види контролю якості: приймально-здавальний та періодичний.

При приймально-здавальних випробуваннях сумішей від кожної партії щозміни відбирають за ДСТУ Б В.2.7-89 (ГОСТ 12801) одну об'єднану пробу та визначають: температуру суміші на виході зі змішувача чи накопичувального бункера; вміст зерен більших за 5 мм та більших максимальної нормованої крупності для даної суміші; границю міцності при стиску при 20°С та 50°С; водо-насичення та коефіцієнт водостійкості - для гарячих сумішей; температуру суміші, що відвантажується; вміст зерен більших за 5 мм та більших максимальної нор­мованої крупності для даної суміші; границю міцності при стиску при 20°С; водонасичення; коефіцієнт водостійкості до прогрівання; злежуваність (2 рази за зміну) - для холодних сумішей.

При періодичному контролі якості суміші, який виконують один раз на місяць та для кожного нового складу сумішей (зміна матеріалів), визначають: залишкову пористість; зерновий склад і вміст бітуму; водонасичення та набрякання до прог­ріву; границю міцності при стиску при температурі 0°С, 20°С та 50°С; коефіцієнти короткострокової та довготривалої водостійкості - для гарячих сумішей; залиш­кову пористість; зерновий склад та вміст бітуму; водонасичення та набрякання до прогрівання; границю міцності при стиску при 20°С та коефіцієнт водостікості після нагрівання; злежуваність - для холодних сумішей.

Виготовлення зразків для перевірки здійснюють згідно з вимогами цього стандарту та ДСТУ Б В.2.7-89 (ГОСТ 12801).

7.7 Споживач має право проводити контрольну перевірку відповідності асфальтобетонних сумішей вимогам цього стандарту. Якщо метою перевірки є рекламація, то відбір проб повинен бути проведений у присутності виготовлювача і представника випробувальної лабораторії, атестованої у системі УКРСЕПРО.

7.8 Для контрольних випробувань асфальтобетонних сумішей, що відван­тажуються в автомобілі, відбирають дев'ять проб з кожної партії, безпосередньо із кузовів автомобілів. Для контрольних випробувань холодних асфальтобетонних сумішей, відвантажених у залізничні або водні транспортні засоби, відбирають дев'ять проб із кожного вагона або баржі. Кожну пробу відбирають із різних місць у вагоні або баржі. Відібрані проби не змішують і випробовують спочатку три проби. Якщо результати випробувань перших трьох проб задовільні, то інші проби не випробовують. При отриманні незадовільних результатів (невідповідність ви­могам цього стандарту) хоча б по одній із трьох проб, проводять випробування інших шести проб. При отриманні незадовільних результатів (невідповідність вимогам цього стандарту) хоча б по одній із шести проб партію бракують.

7.9 При неоднорідності суміші, яку оцінюють візуально (за наявності: не покритих бітумом зерен; зерен, що перевищують нормовані для даної суміші розміри мінерального матеріалу; об'ємних згустків бітуму; агломератів із зерен мінерального порошку), а також невідповідності температури суміші вимогам таблиці 13 та паспортним даним, суміш повертається виробнику.

7.10 Контроль якості укладання та ущільнення асфальтобетонних сумішей і якості асфальтобетону у покритті здійснюється шляхом відбору кернів або ви­рубок у порядку, що передбачений ДБН В.2.3-4-2000, та їх випробовування.

У процесі випробування визначають: середню густоту та водонасичення зразків-кернів або зразків, відокремлених від вирубки; середню густоту, водо­насичення, границю міцності при стиску при 20°С та 50°С; коефіцієнти корот­кочасної та довготривалої водостійкості зразків, що виготовлені переформуванням сумішей у лабораторії згідно з ДСТУ Б В.2.7-89 (ГОСТ 12801) та рекомендацій цього стандарту.

Якість ущільнення асфальтобетонної суміші оцінюють: за коефіцієнтом ущільнення (відношення середньої густоти зразків, що відібрані з покриття, до середньої густоти зразків, виготовлених із кернів та вирубок у лабораторії) і/або за різницею водонасичення між показниками водонасичення вирубок або кернів та зразків, що виготовлені з них у лабораторії. При цьому значення коефіцієнтів ущільнення нормуються ДБН В.2.3-4-2000. Перевищення значень водонасичення переформованих у лабораторії зразків по відношенню до значень водонасичення кернів або вирубок не повинне бути більшим для асфальтобетонів з грануло­метрією типу А і Б - 1,5 %. типу В, Г і Д - 1 %, для асфальтобетонів нижніх шарів покриттів - 2 %.

8 МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ

8.1 Асфальтобетонні суміші і асфальтобетон випробовують за ДСТУ Б В.2.7-89 (ГОСТ 12801) з доповненнями цього стандарту.

8.2 Мінеральні матеріали, що входять до складу сумішей, випробовують згідно з ДСТУ Б В.2.7-71 (ГОСТ 8269.0), ГОСТ 8735, ГОСТ 12784, ГОСТ 25592, ГОСТ 25818.