---

9 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

9.1 Контроль якості панелей

9.1.1 Відповідність вимогам, що пред'являються до параметрів панелей, що характеризують їх опір статичним силовим впливам (навантаження на верхню грань панелі), а також вітровим навантаженням і сейсмічним впливам, визначають за наслідками випробувань у відповідності до ДСТУ Б В.2.6-7 (ГОСТ 8829) за схемами, наведеними в робочій документації на ці панелі.

Випробування повинні виконуватись на позацентровий стиск внутрішнього шару і на взаємний зсув зовнішнього і внутрішнього шарів. За результатами випробувань визначають:

- несучу здатність простінків панелей при позацентровому стиску, яка характеризується величиною руйнівного статичного навантаження на верхню грань панелі;

- максимальне зміщення зовнішнього залізобетонного шару відносно внутрішнього залізобетонного шару при навантаженні, що відповідає розрахунковому значенню;

- навантаження на зовнішній шар панелі від розміщеної вище панелі при експлуатації будівлі.

9.1.2 Випробування з метою визначення опору панелі навісним і ударним навантаженням проводять за методиками, узгодженими між підприємством-виробником і замовником.

9.1.3 Точність розмірів і форми панелей, а також розмірів, що характеризують якість поверхонь панелей, визначають згідно з ГОСТ 26433.1.

9.1.4 Відповідність вимогам до зовнішнього вигляду панелей (відсутність жирових і іржавих плям, напливів бетону на закладних деталях і монтажних петлях, оголень арматури, наявність і правильність нанесення маркувальних написів і знаків, наявність гідроізоляційних і антикорозійних покриттів, наявність, комплектність і якість обробки заповнення отворів, відповідність обробки зовнішніх поверхонь затвердженому еталону) перевіряють візуально.

9.2 Контроль межі вогнестійкості та межі поширення вогню

9.2.1 Значення межі вогнестійкості панелей визначається шляхом випробувань згідно з ДСТУ Б В.1.1-4, за стандартами на методи випробувань на вогнестійкість будівельних конструкцій конкретних видів або за розрахунковими методами відповідно до стандартів або методик, узгоджених із центральним органом виконавчої влади з питань регіонального розвитку та будівництва і державного пожежного нагляду.

9.2.2.Значення межі поширення вогню визначають шляхом випробувань за методом, наведеним у додатку Г ДБН В.1.1-7.

9.3 Контроль середньої густини бетону

Середню густину бетону визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-170.

Середню густину бетону допускається визначати радіоізотопним методом згідно з ГОСТ 17623. При цьому проводять випробування не менше однієї панелі за зміну.

9.4 Контроль міцності бетону і розчину

9.4.1 Міцність бетону на стиск визначають згідно з ГОСТ 10180. Оцінка результатів випробувань – згідно з ГОСТ 18105.

9.4.2 Міцність розчину контролюють згідно з ГОСТ 5802.

9.4.3 Фактичну відпускну міцність важкого бетону при випробуваннях панелей визначають ультразвуковим методом згідно з ГОСТ 17624. Фактичну відпускну міцність важкого бетону допускається визначати також приладами механічної дії згідно з ГОСТ 22690.

Не допускається визначати міцність бетону ультразвуковим методом на ділянках панелей, де є тріщини.

9.5 Контроль морозостійкості і водонепроникності бетону

9.5.1 Морозостійкість важкого бетону визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-51 (ГОСТ 10060.4), а розчину – згідно з ГОСТ 5802.

9.5.2 Водонепроникність бетону визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-170.

9.6 Контроль зварних арматурних і закладних виробів

Контроль і випробування зварних арматурних і закладних виробів проводять згідно з ГОСТ 10922 і ГОСТ 23858.

9.7 Контроль вологості матеріалу теплоізоляційного шару

9.7.1 Контроль вологості матеріалу теплоізоляційного шару слід проводити випробуванням зразків, відібраних із готових панелей, методами, встановленими в стандарті на цей матеріал. Від кожної панелі, що входить у вибірку, відбирають не менше двох зразків теплоізоляційного матеріалу.

9.7.2 Допускається не контролювати відпускну вологість теплоізоляційного шару плит із пінопласту згідно з ДСТУ Б В.2.7-8, а також з інших невологоємких і вологостійких матеріалів і виробів у випадках, вказаних у робочій документації.

9.8 Контроль стискання і початкової вологості теплоізоляційних матеріалів і виробів

9.8.1 Стискання і початкову вологість теплоізоляційних виробів і матеріалів контролюють у тих випадках, коли в процесі їх зберігання або транспортування ці параметри можуть змінитися, а також перед початком виготовлення кожної партії панелей.

9.8.2 Стискання теплоізоляційних виробів слід перевіряти при тиску, вказаному в 7.6.1, за допомогою випробувального устаткування і за методиками, вказаними в стандартах на ці вироби.

9.8.3 Початкову вологість теплоізоляційних матеріалів і виробів визначають випробуваннями відібраних від них зразків методами, вказаними в стандартах на ці матеріали і вироби.

9.9 Контроль наявності і міцності зчеплення опоряджувальних і облицювальних шарів із бетоном і розчином

9.9.1 Наявність зчеплення захисно-декоративного і опоряджувального шарів із бетоном пане лей перевіряють простукуванням.

9.9.2 Міцність зчеплення облицювальних плиток із розчином або бетоном визначають згідно з ГОСТ 28089.

9.10 Контроль теплоізоляційних показників

9.10.1 Приведений опір теплопередачі панелей визначають згідно з ГОСТ 26254.

9.10.2 Теплопровідність матеріалів панелей визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-105.

9.11 Контроль звукоізоляційних показників

Звукоізоляцію панелей визначають у лабораторних або в натурних умовах згідно з вимогами ГОСТ 27296.

10 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

10.1 Загальні вимоги безпеки при виробництві повинні відповідати ДБН А.3.2-2.

10.2 Рівень шуму у робочій зоні не повинен перевищувати значень, які наведені у ГОСТ 12.1.003.

10.3 Санітарно-гігієнічні показники повітря робочої зони нормуються згідно з ГОСТ 12.1.005.

10.4 Виробничі приміщення та параметри виробничого середовища мають відповідати вимогам державних санітарних і пожежних норм ДСН 3.3.6.037, ДСН 3.3.6.039, ДСН 3.3.6.042, ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.4.021, ДБН В.1.1.-7.

10.5 Працюючі повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту згідно з ГОСТ 12.4.011.

10.6 Визначення концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони і контроль за їх вмістом повинні здійснюватись згідно з ГОСТ 12.1.005.

10.7 Бетон, з якого виготовляються панелі, є негорючий, вибухобезпечний матеріал, який не виділяє токсичних речовин у процесі виготовлення і використання. У повітряному середовищі, у стічних водах і у присутності інших матеріалів і речовин токсичних сполучень і твердих відходів не утворюється.

10.8 Вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватися згідно з ГОСТ 12.1.019, ГОСТ 12.3.002, ГОСТ 12.3.009.

11 МАРКУВАННЯ, ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

11.1 Транспортування і зберігання панелей – відповідно до робочої документації на ці панелі конкретних типів, що розробляється з дотриманням вимог ДСТУ Б В.2.6-2 і цього стандарту.

11.2 Панелі слід зберігати в касетах у вертикальному положенні або з нахилом.

Спиратися панелі при складуванні і транспортуванні повинні тільки внутрішнім залізобетонним шаром на спеціальні прокладки (дерев'яні, гумові тощо) так, щоб зовнішній і теплоізоляційний шари панелі знизу мали повітряний зазор не менше 20 мм. Передача будь-яких зусиль на ці шари не допускається.

За наявності в панелях виступних вниз частин і деталей висота опор повинна перевищувати їх висоту не менше ніж на 20 мм.

11.3 При зберіганні панелей на відкритому майданчику і при транспортуванні горизонтальні і вертикальні торці панелей по всій довжині, а також по периметру отворів у місцях виходу утеплювача назовні повинні бути обклеєні водонепроникним матеріалом.

11.4 Панелі перевозять у вертикальному положенні або з нахилом на панелевозах, залізничних платформах і інших транспортних засобах, обладнаних спеціальними кріпильними і опорними пристроями, що забезпечують нерухомість панелей і їх збереження, включаючи збереження заповнення отворів і деталей, що виступають із площини панелей.

Вікна і двері, встановлені в панелях, при зберіганні і транспортуванні повинні бути закриті і закріплені.

11.5 Підйом, завантаження і розвантаження панелей слід виконувати за монтажні петлі або із застосуванням спеціальних захватних пристроїв, передбачених робочою документацією на ці панелі.

11.6 При зберіганні, транспортуванні і монтажі панелей слід передбачати заходи протипожежної безпеки, що виключають можливість займання теплоізоляційного шару.

11.7 Маркування панелей – згідно з ДСТУ Б В.2.6-2.

Маркувальні написи і знаки слід наносити на бічні грані панелей.

У маркуванні панелей показники межі вогнестійкості та межі поширення вогню є обов'язковими та наносяться на бічні грані панелей.

12 ОЦІНЮВАННЯ ВІДПОВІДНОСТІ

12.1 Оцінювання відповідності панелей для будівель і споруд вимогам Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд (далі – Технічний регламент) здійснюється шляхом сертифікації призначеним у встановленому порядку органом з оцінки відповідності (далі – орган з оцінки) за показниками їх механічного опору та стійкості, пожежної безпеки та безпеки експлуатації, запровадженими у 5.4; 7.1 ... 7.10.

Сертифікація панелей згідно з цим стандартом здійснюється органом оцінки відповідності з використанням модуля В (перевірка панелей) в комбінації з модулем Р (перевірка продукції) згідно з "Технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд" з використанням таких процедур.

12.2 Оцінювання відповідності панелей для будівель і споруд здійснюється відповідно до запроваджених Технічним регламентом положень.

12.3 Сертифікація панелей здійснюється із застосуванням наступних процедур оцінки відповідності та з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Технічного регламенту модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком
відповідності, які застосовуються в технічних регламентах з підтвердження відповідності":

1) випробування виробником виробу певного типу;

2) здійснення контролю за виробництвом на підприємстві;

3) випробування виробником зразків виробу, відібраних на підприємстві відповідно до програми випробувань;

4) подальше випробування виробником зразків виробу, відібраних на підприємстві відповідно до програми випробувань;

5) випробування органом оцінки виробу певного типу,

6) випробування органом оцінки зразків виробу, відібраних на підприємстві відповідно до програми випробувань;

7) проведення органом оцінки перевірки та оцінки системи контролю за виробництвом;

8) перевірка органом оцінки системи якості виробництва;

9) проведення органом оцінки постійного нагляду, аналізу та оцінки системи контролю за виробництвом;

10) проведення органом оцінки постійного нагляду, аналізу та оцінки системи якості виробництва;

11) випробування органом оцінки зразків виробу, відібраних на підприємстві, ринку або будівельному майданчику відповідно до програми аудиту.

Процедури оцінки відповідності 1-4 реалізуються виробником, а 5-11 – органом оцінки.

Сертифікація продукції може здійснюватись також із використанням модуля В (перевірка виробу певного типу) в комбінації з модулем D (забезпечення належної якості виробництва) або модулем F (перевірка продукції).

12.4 Для кожного окремого виробництва панелей орган оцінки на підставі аналізу факторів, наведених у пункті 20 Технічного регламенту, конкретизує перелік процедур оцінки відповідності, зазначених у 12.3. Усі застосовані при сертифікації продукції процедури оцінки відповідності
документуються виробником.

12.5 Відсутність на підприємстві, що виготовляє панелі, контролю за виробництвом згідно з ДСТУ-Н Б А.1.1-83 унеможливлює отримання позитивного висновку щодо видачі сертифіката відповідності.

12.6 Наявність системи якості виробництва панелей не є обов'язковою вимогою при сертифікації продукції. Відповідність системи контролю за виробництвом вимогам ДСТУ ISO 9001є достатньою для позитивної оцінки цієї системи.

12.7 Для випробувань панелей, матеріалів та комплектуючих до них, які виготовляються за однією документацією в однакових технологічних умовах (далі згідно з ДСТУ Б А.3.1-6 – однорідна продукція), при достатньому обґрунтуванні можливий відбір зразків – марок-представників. Такий підхід можливий у випадку, якщо марка-представник/марки-представники може охоплювати кілька модифікацій продукції за умови, що різниця між модифікаціями не впливає на рівень безпеки та інші вимоги щодо використання продукції. Роботи з визначення зразків-представників здійснюються органом оцінки. Матеріали з обґрунтування використання марок-представників зберігаються органом оцінки протягом 10 років після закінчення робіт із сертифікації продукції.

12.8 Вибір марок-представників однорідної продукції залежить від конструктивних рішень і полягає у визначенні такого параметра/параметрів, який є найбільш чутливим до найменших коливань у технології виготовлення продукції.

13 ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА

13.1 Виробник гарантує відповідність панелей вимогам даного стандарту при дотриманні вимог пакування, транспортування, зберігання, експлуатації і монтажу, встановлених даним стандартом, а також галузі їх застосування відповідно до чинних будівельних норм.

13.2 Гарантійний термін зберігання – не більше одного року із дня відвантаження виробів виробником.

13.3 Гарантійний термін служби (експлуатації) панелей встановлюють у технічній документації, але не менше п'яти років із дня відвантаження.

13.4 Середній строк експлуатації – 50 років із дня введення конструкцій в експлуатацію.