---

5.1.3 На стадії експлуатаційного контролю покриттів візуально виділяють ділянки, що відрізняються за зовнішнім виглядом, матеріалом чи способом влаш­тування, як у поздовж-ньому напрямку, так і в поперечному профілі. На кожній з таких ділянок вибирають не менше трьох місць вимірювань, які повинні бути рівномірно розподілені в межах вказаних ділянок.

В першу чергу експлуатаційний контроль параметрів шорсткості поверхні дорожніх покриттів слід виконувати в таких місцях:

- на горизонтальних кривих малого радіуса і на підходах до них;

- в межах перехрещень і примикань доріг в одному рівні та на підходах до них;

- на перехідно-швидкісних смугах;

- на ділянках із обмеженою видимістю;

- в місцях контрольно-диспетчерських і контрольно-пропускних пунктів;

- в місцях, де можливе винесення бруду на покриття;

- в місцях частого утворення ожеледиці та виникнення туману.

Черговість виконання експлуатаційного контролю в інших випадках визначається розміщенням ділянок концентрації ДТП, де коефіцієнт відносної аварійності більше 0,725 ^ДТП/млн. авт  км .

5.2 Обсяг вимірювань

На кожному місці вимірювання визначення параметрів шорсткості і слід виконувати у трьох точках, розміщених на відстані не менше 1 м одна від одної. За наявності на

місці вимірювання виражених смуг наката коліс транспортних засо­бів дві з трьох точок вимірювання вибирають на цих смугах, одну - між смугами накату. На кожній ділянці, вибраній згідно з 5.1, загальний обсяг вимірювань повинен бути не менше 9.

5.3 Підготовка до вимірювань

Поверхня покриття очищається від пилу, бруду та піску з допомогою щітки.

Порядок підготовки засобів, з допомогою яких будуть проводитись вимірю­вання, визначається конструкцією і прикладеною експлуатаційною документацією.

5.4 Оформлення результатів вимірювань

Результати вимірювання для кожної ділянки оформляються у вигляді про­токолу, в якому вказують такі дані:

- назву і код дороги;

- характеристику ділянки вимірювань (пікетажне положення, тип покриття);

- значення параметра шорсткості (одного або декількох) для кожної точки вимірювань;

- середнє значення параметра шорсткості (одною або декількох) на ділянці вимірювань;

- дані про використані засоби вимірювань;

- дату проведення вимірювань;

- посилання на цей стандарт.

6 ВИЗНАЧЕННЯ ПАРАМЕТРІВ ШОРСТКОСТІ ПРОФІЛЬНИМ

МЕТОДОМ

6.1 Суть профільного методу

Суть профільного методу полягає у визначенні параметрів шорсткості шля­хом обробки профілограм - графічних зображень профілю поверхні покриття (3.4) у збільшеному вигляді.

6.2 Засоби вимірювання і допоміжні пристрої

Засобами вимірювань при використанні профільного методу є дорожні пор­тативні профілографи типу ДПП, які як засоби вимірювальної техніки відносяться до вимірювальних перетворювачів і реєструвальних пристроїв. Дорожні профіло­графи записують профіль поверхні покриття на папір у вигляді профілограми.

При обробці профілограм як допоміжними пристроями користуються лі­нійками вимірювальними, що відповідають вимогам ГОСТ 427, або лінійками креслярськими, то відповідають вимогам ГОСТ 17435.

6.3 Порядок проведення вимірювань

Порядок проведення вимірювань шорсткості визначається конструкцією про­філографа та супровідною експлуатаційною документацією.

6.4 Порядок оброблення профілограм

6.4.1 Через вершини двох найвищих виступів профілю на профілограмі про­водять лінію виступів (3.9). У випадку, коли один з виступів має значну висоту в

порівнянні з іншими виступами профілю і лінія виступів не рівновіддалена від поверхні, ним можна знехтувати, а лінію проводити через інші виступи профілю.

6.4.2 Паралельно лінії виступів через найнижчу точку профілю на профілограмі проводять лінію заглиблень (3.10).

6.4.3 Вимірювальною лінійкою з похибкою ±5 мм на профілограмі вимірюють відстань між лініями виступів та заглиблень, яку позначають як найбільшу висоту нерівностей профілю [h_max] (3.11).

Дійсне значення h_max визначають за формулою

, (7)

де - збільшення дорожнього профілографа.

6.4.4 Вимірювальною лінійкою з похибкою ±5 мм на профілограмі вимірюють базову довжину, яку позначають, як [l_b].

Дійсне значення l_b, визначають за формулою

. (8)

6.4.5 Підрахунком визначають кількість п виступів шорсткості в межах базо­вої довжини. За формулою (2) визначають середню щільність виступів шорст­кості i_n (3.14).

6.4.6 Вимірювальною лінійкою з похибкою 5 мм на профілограмі в межах базової довжини визначають величину і-х виступів [h_pi] і j-х заглиблень профілю [ h_vj] (рис.11).

Дійсне значення середньої величини заглиблень шорсткості h_cер визначають за формулою

, (9)

де п - кількість виступів шорсткості;

m - кількість заглиблень шорсткості;

- збільшення дорожнього профілографа.

6.4.7 З допомогою прозорого шаблона (додаток А), на якому нанесено кола різного радіуса, з похибкою ±1 мм на профілограмі в межах базової довжини шляхом підбору визначають радіуси і-х кіл [R_i], які вписані у вершини виступів нерівностей профілю (3.15).

Дійсне значення середнього радіуса виступів шорсткості R_сер (3.16) визначають. за формулою

(10)

6.4.8 На рівні р перетину профілю, значення якого в частках від [h_max] виби­рають з ряду, наведеного в 4.2, проводять січну пряму (3.17). З допомогою вимі­рювальної лінійки з похибкою ±0,5 мм на профілограмі визначають [b_i].

Дійсне значення опорної довжини профілю _p (3.19) визначають за формулою

, (11)

6.4.9 Відносну опорну довжину профілю t_p (3.19) для даного р визначають за формулою (5).

6.4.10 Згідно з 6.4.8 і 6.4.9 значення t_p, визначають так само й для інших значень р з ряду, наведеного в 4.2. За отриманими даними будують відносну опорну криву профілю шорсткості (3.21).

6.4.11 Операції 6.4.1-6.4.10 (одна або декілька) можуть бути виконані з до­помогою спеціальних програм, розроблених для ПЕОМ.

6.5 Вимоги до точності методу

Результат вимірювання h_max наводять в міліметрах з точністю 0,5 мм (один знак після коми).

Результати обчислень h_сер, R_сер наводять в міліметрах з точністю 0,01 мм (два знаки після коми).

Результат обчислення i_n наводять в 1/м з точністю 0,1.

Результат обчислення t_p наводять з точністю 0,01 або 1 %.

7 ВИЗНАЧЕННЯ СЕРЕДНЬОЇ ВЕЛИЧИНИ ЗАГЛИБЛЕНЬ ШОРСТКОСТІ

МЕТОДОМ ПІЩАНОЇ ПЛЯМИ

7.1 Суть методу піщаної плями

Суть методу піщаної плями полягає у визначенні середньої глибини заг­либлень шорсткості за розмірами піщаної плями, яка утворюється на поверхні покриття після розрівнювання на ній певного об'єму піску.

7.2 Галузі, використання

Метод піщаної плями може використовуватись для визначення тільки пара­метра h_сер крупношорстких та середньошорстких поверхонь у випадках немож­ливості застосування профільного методу. При цьому поверхня покриття повинна бути сухою.

7.3 Засоби вимірювання і допоміжні пристрої

При використанні методу піщаної плями застосовують:

- мірний циліндр або спеціально виготовлені мірні ємності, які відповідають вимогам ГОСТ 1770, об'ємом не менше 100 см³ і ціною поділки шкали вимі­рювання об'єму не більше 1см³;

- пісок фракції 0,14-0,071 мм;

- лінійки вимірювальні, що відповідають вимогам ГОСТ 427, або лінійки креслярські, що відповідають вимогам ГОСТ 17435.

Як допоміжній пристрій для розрівнювання піску може використовуватись плоский диск діаметром 15±1 см з рукояткою, нижня поверхня якого покрита гумою.

7.4 Порядок проведення вимірювань

7.4.1 У мірний циліндр набирають пісок, об'єм якого при вимірюваннях на крупношорстких поверхнях повинен бути не менше 90 см³, на середньошорстких поверхнях - 50 см³. Об'єм піску V визначають за шкалою вимірювання об'єму з точністю 1 см³ і записують.

7.4.2 Пісок висипають на поверхню і розподіляють лінійкою чи диском в рівень з вершинами виступів таким чином, щоб утворилася пляма за формою, близькою до круга. Якщо діаметр круга виявляється більшим 30 см, об'єм піску за 7.4.1 дозволяється зменшити.

7.4.3 Вимірювальною чи креслярською лінійкою (7.3) вимірюють не менше як чотири значення діаметра плями з похибкою ±5 мм, кожне з яких записують. Обчислюють середнє арифметичне значення діаметра D і визначають площу піщаної плями за формулою

, (12)

7.4.4 Значення параметра h_сер визначають за формулою

(13)

7.5 Вимоги до точності методу

Похибка визначення об'єму піску не повинна перевищувати ±1 см³.

Похибка вимірювання діаметра плями не повинна перевищувати ±0,5 см.

Результат обчислення h_cер наводять в міліметрах з точністю 0,1 мм.

8 ВИМІРЮВАННЯ КОЕФІЦІЄНТА ЗЧЕПЛЕННЯ

8.1 Засоби вимірювання і допоміжні пристрої

8.1.1 Для вимірювання коефіцієнта зчеплення слід використовувати авто­мобільну установку типу ПКРС-2 за ДСТУ Б.В.2.3-2 (ГОСТ 30413) та "Універ­сальне дорожнє вимірювальне обладнання" (УДВО) за цим ДСТУ.

8.1.2 УДВО є двоколісним причепом зі встановленим на ньому вузлом ви­мірювання поздовжньої реакції покриття. Одне колесо причепа, праве по ходу - вимірювальне, друге, ліве по ходу - опорне. Автомобіль-тягач має бути облад­наний системою подачі води для зволоження покриття.

8.1.3 Основні параметри обладнання:

- розміри шини -15.00-10; 6.00-13, 6.15-13; 6.40-13; 6.45-13 дюймів;

- глибина канавок протектора шини колеса - не менше 1,0 мм;

- тиск повітря в шині - 170±2 кПа;

- навантаження на вимірювальне колесо - не менше 2400 Н;

- максимальне радіальне биття обода і шини колеса - 2,0±0,2 мм;

- максимальний статичний дисбаланс колеса - 50±5 г/см;

- норма зволоження покриття - 1±0,2 л/м²;

- загальна похибка вимірювань - ±4 %;

- діапазон вимірювання коефіцієнта зчеплення - 0,1-1,0;

- ширина смуги зволоження повинна бути не менше ширини профілю ви­мірювального колеса.

8.2 Підготовка до вимірювань

8.2.1 Вузол вимірювання коефіцієнта зчеплення повинен пройти метроло­гічну атестацію згідно з ДСТУ 3215 і щорічну повірку (калібрування) згідно з ДСТУ 2708.

8.2.2 Нова шина вимірювального колеса повинна пройти обкатку не менше 300 км при швидкості 60 км/год, після чого колесо шини має бути збалансованим. Підготовлене колесо не повинне використовуватись під час переїздів автомо­більної установки на далекі відстані (більше 50 км). При спрацюванні протектора до глибини рисунка менше 1,0 мм подальше використання шини для вимірювання повинне бути припинене.

8.2.3 Перед початком вимірювань причіп повинен проїхати не менше 5 км із швидкістю 60 км/год.

8.2.4 Під час проведення випробувань слід вимірювати температуру повітря.

8.3 Проведения вимірювань

8.3.1 На дорогах і вулицях, що знаходяться в експлуатації, вимірювання слід проводити під час руху вимірювального колеса по траєкторії, яка знаходиться посередині смуги кочення правих коліс транспортних засобів кожної смуги руху проїзної частини. На дорогах і вулицях із новим покриттям вимірювання слід проводити під час руху вимірювального колеса по траєкторії, яка знаходиться посередині смуги руху.

8.3.2 Вимірювання слід проводити при температурі повітря не нижче 0^оС.

8.3.3 Кількість вимірювань на ділянці, яка контролюється, повинна визна­чатися за умови: чотири вимірювання на 1 км.

8.3.4 Тривалість кожного випробування повинна складати 3-4 с.

8.3.5 Під час проведения вимірювань зволоження поверхні дороги слід почи­нати не пізніше ніж за 0,5 с до початку гальмування колеса і закінчувати одночасно із закінченням гальмування.

8.3.6 Швидкість руху автомобіля-тягача під час вимірювання коефіцієнта зчеплення - 60 км/год.

8.3.7 У першу чергу експлуатаційний контроль параметрів зчіпних якостей поверхні дорожніх покриттів слід виконувати в місцях, вказаних у 5.1.3.

8.3.8 При експертизі ДТП, пов'язаних із гальмуванням чи заносом транс­портних засобів, з метою отримання даних для розрахунків початкової швидкості транспортних засобів вимірювання потрібно проводити при послідовних проїздах ділянки скоєння ДТП зі швидкістю 80 км/год, 50 км/год, 20 км/год.

Траєкторію руху колеса суміщають із слідами гальмування чи заносу транс­портних засобів, які були учасниками ДТП. За відсутності слідів гальмування чи заносу місця вимірювання вибирають в межах вірогідної траєкторії руху вказаних транспортних засобів.

8.3.9 Під час проведення вимірювань швидкість поступального руху автомобіля-тягача не повинна відхилятися від заданої величини більше ніж на плюс-мінус 5 км/год.

8.4 Обробка даних вимірювань

8.4.1 Величину коефіцієнта зчеплення покриттів слід визначати відповідно до експлуатаційної документації УДВО.

8.4.2 Одержані величини коефіцієнта зчеплення слід відкоригувати з ура­хуванням температурної поправки згідно з даними таблиці 1.

Таблиця 1 - Температурна поправка