Таблиця 2 - Фізико-технічні показники плит
|
Назва показника |
Норма для матів марки |
|||||||||
|
30 |
40 |
50 |
75 |
100 |
125 |
150 |
175 |
200 |
225 |
|
|
Густина, кг/м3, не більше |
30 |
40 |
50 |
75 |
100 |
125 |
150 |
175 |
200 |
225 |
|
Теплопровідність, Вт/(м·К), не більше, за температури: |
|
|||||||||
|
(25±5) °С |
0,040 |
0,040 |
0,039 |
0,039 |
0,040 |
0,040 |
0,040 |
0,040 |
0,041 |
0,041 |
|
(125±5) °С |
0,062 |
0,062 |
0,060 |
0,060 |
0,062 |
0,062 |
0,062 |
0,062 |
0,065 |
0,067 |
|
Міцність на стиск при 10% лінійній деформації, МПа, не менше |
- |
- |
- |
0,02 |
0,03 |
0,04 |
0,05 |
0,06 |
0,08 |
0,10 |
|
Стисливість під навантаженням 2000 Па, %, не більше |
15,0 |
10,0 |
8,0 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
|
Водопоглинання при частковому зануренні, % за масою, не більше |
- |
- |
- |
- |
30 |
30 |
30 |
30 |
30 |
30 |
|
Вміст органічних речовин, % за масою, не більше |
3,0 |
3,0 |
3,0 |
3,5 |
35 |
4,0 |
4,2 |
4,5 |
5,0 |
5,0 |
|
Вологість, % за масою, не більше |
1,0 |
1,0 |
1,0 |
1,0 |
0 |
1,0 |
1,0 |
1,0 |
1,0 |
1,0 |
|
Границя міцності при розтягуванні у напрямку, перпендикулярному до площини, МПа, не менше *) |
- |
- |
- |
- |
0,03 |
0,03 |
0,04 |
0,05 |
0,10 |
0,10 |
|
Границя міцності при зсуві, МПа, не менше*) |
- |
- |
- |
- |
0,050 |
0,075 |
0,080 |
0,090 |
0,100 |
0,100 |
|
Міцність на стиск під точковим навантаженням при деформації 5 мм, МПа, не менше*) |
- |
- |
- |
- |
- |
0,15 |
0,20 |
0,27 |
0,33 |
0,37 |
|
Нормальний коефіцієнт звукопоглинання за товщини шару 60 мм, за частоти звуку, Гц: *) |
|
|||||||||
|
125 |
0,10-0,05 |
|||||||||
|
250 |
0,20-0,15 |
|||||||||
|
500 |
0,55-0,40 |
|||||||||
|
1000 |
0,75-0,60 |
|||||||||
|
2000 |
0,85-0,70 |
|||||||||
|
Повітропроникність, кг/м2·год, не більше*) |
0,3 |
|||||||||
|
Паропроникність, м2/м·год·Па, не менше*) |
0,3 |
|||||||||
|
Стабільність розмірів за довжиною, шириною товщиною при випробуванні за температури (23±2) °С та відносної вологості (90±5) % протягом 48 год, %, не більше*) |
1,0 |
|||||||||
|
*) Параметр встановлюється для плит залежно від призначення та умов застосування в системах і утеплення. |
||||||||||
Таблиця 3 - Фізико-технічні показники фасонних виробів
|
Назва показника |
Норма для фасонних виробів марки |
||
|
100 |
150 |
200 |
|
|
Густина, кг/м3, не більше |
100 |
150 |
200 |
|
Теплопровідність, Вт/(м·К), не більше, за температури: |
|
|
|
|
(25±5) °С |
0,043 |
0,044 |
0,045 |
|
(125±5) °С |
0,058 |
0,065 |
0,067 |
|
Границя міцності при розтягуванні, МПа, не менше |
0,015 |
0,020 |
0,025 |
|
Вологість, % за масою, не більше |
1 |
||
|
Вміст органічних речовин, % за масою, не більше |
5 |
||
6.1 Вироби вибухобезпечні.
Залежно від сировинного складу за параметрами горючості вироби виготовляють негорючими або горючими відповідно до класифікації, наведеної в нормативному документі на конкретний вид продукції, згідно з ДСТУ Б В.2.7-19.
6.2 Сировинні матеріали при постачанні повинні супроводжуватись паспортами безпеки і бути дозволені до використання центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я України.
6.3 Сировинні матеріали необхідно зберігати в призначених для цього приміщеннях із дотриманням вимог безпеки, передбачених супровідними документами на ці матеріали та використовувати за дотримання вимог супровідних документів.
6.4 Виготовляти вироби необхідно відповідно до ДСТУ 3273 за дотримання загальних вимог до повітря робочої зони згідно з ГОСТ 12.1.005.
6.5 Вироби і сировинні матеріали для їх виготовлення не повинні виділяти в повітря робочої зони шкідливих речовин у кількостях, що перевищують гранично-допустимі концентрації (ГДК). ГДК шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень, клас небезпеки та особливості дії необхідно визначати відповідно до ГОСТ 12.1.005 і ГОСТ 12.1.007.
6.6 Контроль концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони, а також у приміщеннях при експлуатації виробів здійснюють відповідні уповноважені служби центрального органу виконавчої влади України в системі охорони здоров'я відповідно до чинних методичних документів.
6.7 При виконанні виробничих операцій, які супроводжуються виділенням у повітряне середовище шкідливих речовин, необхідно застосовувати засоби індивідуального захисту:
- рукавиці - згідно з ГОСТ 12.4.010;
- респіратори - згідно з ДСТУ ГОСТ 12.4.041;
- захисні окуляри - згідно з ГОСТ 12.4.013;
- взуття - згідно з ГОСТ 12.4.162;
- спецодяг - згідно з ГОСТ 27574 та ГОСТ 27575.
6.8 Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів у сировинних матеріалах природного походження не повинна перевищувати норм, встановлених ДБН В.1.4-1.01. Клас сировинних матеріалів природного походження за радіологічним станом повинен бути встановлений у нормативних документах на конкретні вироби відповідно до призначення та умов застосування.
Радіологічний контроль сировинних матеріалів природного походження виробники повинні здійснювати відповідно до ДБН В.1.4-2.01. Результати контролю повинні бути засвідчені у супровідних документах до відповідних сировинних матеріалів.
6.9 Загальні вимоги безпеки при виготовленні виробів повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002, виробниче обладнання - ГОСТ 12.2.003.
6.10 За пожежною безпекою виробничі приміщення повинні відповідати ГОСТ 12.1.004, ДБН В.1.1-7, НАПБ А.01.001.
6.11 Виробничі приміщення повинні бути обладнані системами припливно-витяжної вентиляції, аспірації та опалення відповідно до СНиП 2.04.05 і ГОСТ 12.4.021, водопровідною системою та каналізацією - СНиП 2.04.01.
6.12 Рівень шуму у виробничих приміщеннях не повинен перевищувати допустимих норм відповідно до ГОСТ 12.1.003 та ДСН 3.3.6.037.
6.13 При виготовленні виробів необхідно дотримуватись вимог СП 1042 та правил переміщення вантажів згідно з ГОСТ 12.3.009, ГОСТ 12.3.020.
6.14 Мікроклімат виробничих приміщень повинен відповідати санітарним нормам ДСН 3.3.6.042.
6.15 Стічні води необхідно скидати в каналізаційну систему із дотриманням вимог СанПиН 4630.
6.16 Вироби повинні відповідати вимогам СанПиН № 6027 А.
Вироби, призначені для використання в житловому і громадському будівництві, не повинні виділяти в навколишнє середовище шкідливих речовин у концентраціях, вищих за середньодобові гранично-допустимі викиди, регламентовані ДСП 201.
6.17 Контроль за вмістом викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря виробник повинен здійснювати відповідно до ГОСТ 17.2.3.02. Викиди шкідливих речовин в атмосферу не повинні перевищувати гранично-допустимих викидів, встановлених ДСП 201.
6.18 При виготовленні виробів відходи сировинних матеріалів, придатні для використання, повертають до технологічного циклу для повторної переробки.
6.19 Відходи виробництва, що не підлягають повторній переробці, та відходи засобів пакування складають у спеціально відведених для цього місцях і утилізують відповідно до ДСанПіН 2.2.7.029.
7.1 Маркування виробів повинно відповідати вимогам цього стандарту і нормативного документа на відповідний вид виробів.
7.2 На кожен технологічний пакет із виробами повинно бути нанесене маркування, в якому вказують:
- назву підприємства-виробника, його товарний знак та адресу;
- умовну познаку виробів;
- номер партії і дату виготовлення;
- кількість виробів у паковальній одиниці (м3, шт.);
- призначення і рекомендовані температурні режими застосування виробів;
- маніпуляційний знак або напис "Оберігати від вологи" згідно з ГОСТ 14192;
- гарантійний термін зберігання.
7.3 У разі наявності в одному рулоні двох матів у маркуванні технологічного пакета на видному місці повинен бути напис "РУЛОН СКЛАДЕНИЙ".
7.4 Транспортне маркування повинно бути нанесене на кожне транспортне паковання, відповідати вимогам цього стандарту, ГОСТ 14192 і нормативного документа на відповідний вид виробів.
7.5 Маркування повинно бути нанесене способом згідно з технологічним регламентом виробника і зберігатись протягом усього терміну транспортування та зберігання виробів.
7.6 На технологічні пакети з виробами, що відвантажуються без транспортної тари, транспортне маркування наносять безпосередньо на упаковку технологічного пакета або на ярлик, який прикріпляють до пакета.
7.7 Транспортне маркування повинно містити:
- назву підприємства-виробника, його товарний знак та адресу;
- назву та умовну познаку виробів;
- призначення і рекомендовані температурні режими застосування виробів;
- номер партії і дату виготовлення;
- кількість продукції в транспортному пакованні (м3, шт.);
- гарантійний термін зберігання;
- маніпуляційний знак або напис "Оберігати від вологи" згідно з ГОСТ 14192.
7.8 Маркування повинно бути виконане українською мовою.
7.9 При відвантаженні виробів за межі України маркування додатково виконують мовою, визначеною договором на постачання.
7.10 Маркування повинно бути чітко нанесене і зберігатись протягом усього терміну транспортування та зберігання виробів.
7.11 Виробник може доповнювати маркування додатковою інформацією, що характеризує конкретний вид виробів.
8.1 Пакування виробів повинно відповідати вимогам цього стандарту, нормативного документа на конкретний вид виробів і повинне здійснюватись відповідно до вимог і норм технологічного регламенту підприємства-виробника.
8.2 Кожен мат при пакуванні згортають у рулон. Допускається в один рулон згортати не більше ніж два мати, менший з яких повинен бути завдовжки не менше 2 м.
8.3 Плити і фасонні вироби по одному або по декілька штук загортають в обгортковий матеріал, утворюючи технологічні пакети. Як обгортковий матеріал для технологічних пакетів використовують поліетиленову плівку згідно з ГОСТ 10354, ГОСТ 25951, папір згідно з ГОСТ 2228, ГОСТ 8828 або інший матеріал, що забезпечує зберігання виробів під час транспортування та зберігання.
8.4 Кількість виробів у технологічному пакеті, вид обгорткового матеріалу, спосіб загортання і скріплення технологічних пакетів, а також види допоміжних пакувальних засобів повинні бути наведені в нормативному документі на конкретний вид виробів і в технологічному регламенті їх виробництва.
8.5 Кожен технологічний пакет повинен містити вироби одного виду, однієї марки і одних розмірів, виготовлені із однакових сировинних матеріалів за однією технологією.
8.6 При пакуванні в технологічні пакети вироби повинні бути загорнуті з усіх боків так, щоб при транспортуванні та зберіганні не відбувалось самочинного розкриття пакетів.
8.7 За погодженням виробника зі споживачем допускається торці пакетів залишати відкритими.
8.8 Маса одного технологічного пакета не повинна перевищувати 20 кг при ручному навантаженні та розвантаженні і 50 кг - при механізованому.
