Виробник протягом дії гарантійного строку експлуатації дверей приймає на себе зобов'язання безкоштовно усувати всі недоліки, які виникли з його вини.
12.3 Гарантійний строк зберігання складає не менше одного року з дати виготовлення дверних блоків.
(обов'язковий)
А.1 Клас повітропроникності визначають за показником Q (кг/м2-год). Базові точки побудови прямих відповідають значенням повітропроникності, які дорівнюють (1,5; 3,6; 10,8 і 32,5) кг/гּм2 при значенні тиску 100 Па. Для інших значень тиску повітропроникність розраховують згідно з формулою:
(А.1)
де Q - повітропроникність при тиску Р;
Q100 - повітропроникність при тиску 100 Па;
Р - поточне значення тиску.
За результатами випробувань, які проводять згідно з ДСТУ Б В.2.6-18, будують лінію фактичних вимірювань і за її розташуванням визначають клас повітропроникності. Приклад визначення класу повітропроникності наведено на рисунку А.1.
А.2 У випадках, коли лінія фактичних вимірювань, що розташована у полі якого-небудь класу (наприклад, класу Г), на локальній дільниці заходить у поле нижчого класу (наприклад, класу В) зразка, який випробовують, надають нижчий клас повітропроникності.
А.3 Дверні блоки класу Д повинні проходити випробування до тиску Р = 600 Па, класу Г = 600 Па, класу В = 300 Па, класу Б = 150 Па.
Рисунок А.1 - Приклад визначення класу повітропроникності
(обов'язковий)
Метод полягає у вимірюванні розмірів дверного полотна по висоті, ширині і відхилу від прямо-кутності.
Б.2 Зразки
Б.2.1 За зразок приймають полотно однополотного дверного блока або два полотна двополот-ного дверного блока.
Б.2.2 Кількість зразків для випробувань відбирають у залежності від об'єму партії, але не менше трьох.
Б.3 Випробувальне обладнання і засоби вимірювальної техніки
Б.3.1 Вимірювачі довжини з похибкою вимірювань ± 0,5 мм або граничні калібри (за необхідності).
Б.3.2 Рулетка вимірювальна металева згідно з ДСТУ 4179
Б.3.3 Лінійка вимірювальна металева згідно з ДСТУ ГОСТ 427.
Б.3.4 Щупи пласкі згідно з ДСТУ 8925.
Б.3.5 Штангенциркулі згідно з ДСТУ ГОСТ 166.
Б.3.6 Косинець перевірочний згідно з ГОСТ 3749 з висотою вимірювальної поверхні 500 мм.
Б.4 Проведення випробувань
Б.4.1 Висоту і ширину полотна вимірюють за допомогою металевої рулетки або граничних калібрів вздовж його чотирьох країв на відстані не більше 20 мм від них. Вимірювання проводять з похибкою ±0,5 мм.
Б.4.2 Товщину вимірюють штангенциркулем у шести точках, розташованих у середині ширини і на кожній одній третині висот на відстані не більше 20 мм від країв полотна, а для полотен з напла-вом до 25 мм.
Вимірювання товщини проводять із похибкою ±0,1 мм.
Б.4.3 Прямокутність вимірюють за допомогою косинця, який прикладають почергово до кожного кута дверного полотна та пласких щупів. Відхилом від прямокутності вважають виміряну величину зазору від кута полотна у відповідності з рисунком Б.1. При куті більше 90 град, вимірювання проводять у вершині кута. Вимірювання відхилів від прямокутності проводять із похибкою ±0,1 мм.
Б.5 Оцінювання результатів випробування
Б.5.1 За довжину і ширину полотна приймають середнє арифметичне значення з двох вимірювань. За товщину приймають середнє арифметичне значення з шести вимірювань.
Б.5.2 За величину відхилів від прямокутності сторін полотен приймають найбільший із чотирьох вимірів та приведений до довжини 1 м за формулою:
ΔПР = ΔВmax · 1,0/0,5, (Б.1)
де ΔВmax - найбільший виміряний відхил від прямокутності.
Дані, отримані при випробуваннях, оформлюють протоколом, який повинен містити:
найменування і марку зразка;
номер і найменування нормативної і технічної документації на зразок;
найменування організації, що проводила випробування;
найменування організації, що представила зразки;
- мету випробувань;
- дату проведення випробування;
кількість зразків;
коротку характеристику зразка;
результати обстеження зразка до випробування;
дані про умови проведення випробувань;
результати випробувань.
Рисунок Б.1 - Схеми прикладання перевірочного косинця
(обов'язковий)
Метод полягає у вимірюванні відхилів кута і країв дверного полотна від площинності.
В.2 Зразки
В.2.1 За зразок приймають полотно однополотного дверного блока або два полотна двополотного дверного блока.
В.2.2 Кількість зразків для випробувань відбирають у залежності від об'єму партії, але не менше трьох.
В.3 Випробувальне обладнання і засоби вимірювальної техніки
В.3.1 Штангенциркуль згідно з ДСТУ ГОСТ 166.
В.3.2 Набір щупів згідно з ДСТУ 8925.
В.3.3 Перевірочна лінійка згідно з ГОСТ 8026.
В.4 Проведення випробування
В.4.1 Дверне полотно установлюють і закріплюють у вертикальному положенні. Закріплення не повинно викликати його жолоблення.
В.4.2 Точки вимірювань відхилу кута дверного полотна від площинності повинні знаходитись на відстані d ≤ 20 мм від його країв. Точки Р1, Р2, Р3, Р4 повинні знаходитись у одній площині (рисунок В.1)
В.4.3 Відхил кута g полотна від площини вимірюють за допомогою штангенциркуля, плаского щупа як відстань між точками Р4 та Р4 (рисунок В.1).
В.4.4 Відхил f країв полотна від площинності вимірюють у місцях найбільшого його відхилу від прикладеної перевірочної лінійки по чотирьох краях (рисунок В.2).
|
Рисунок В.1 |
Рисунок В.2 |
В.4.5 Вимірювання відхилу кута полотна і його країв від площини проводять з похибкою ±0,1 мм.
В.5 Оцінювання результатів випробування
За відхил від площинності полотна приймають середнє арифметичне значення з двох вимірювань.
В.6 Оформлення результатів випробування
Згідно з Б.6.
(обов'язковий)
Метод полягає в перевірці можливості переміщення дверного полотна в напрямку відчинення і зачинення при прикладенні статичного або динамічного навантаження.
Г.1.1 Випробувальне обладнання і засоби вимірювальної техніки
Г.1.1.1 Випробувальний стенд - пристрій, який дозволяє закріпити зразок і прикласти до нього статичне навантаження у відповідності зі схемами, наведеними на рисунку Б.1. Стенд складається з рами для закріплення зразка та навантажувального пристрою, який складається з тросика, що приєднується до стулкового елемента, блока і платформи з комплектом вантажів масою 7,5 кг ±0,1 кгта 10 кг±0,1 кг, які прикріплюються до кінця тросика.
Г.1.1.2 Обмежувач відчинення поворотного стулкового елемента до 30 град., що має стопор. Г.1.1.3 Лінійка вимірювальна металева згідно з ДСТУ ГОСТ 427.
Г.2 Підготовка до випробування
Г.2.1 Зразок установлюють на стенді нерухомо, закріпивши коробку у відповідності зі схемою установки дверного блока у прорізі.
Г.2.2 Оглядають зразок, перевіряють стан засклення, притулів і ущільнювальних прокладок.
Г.2.3 Проводять п'ятиразове контрольне відчинення і зачинення дверного полотна з фіксацією запірним приладом.
Г.2.4 Контролюють роботу запірних приладів, для чого п'ятиразово виводять їх з робочого положення і повертають у нього без застосування допоміжних засобів.
Г.3.1 Дверне полотно зачиняють, запірні прилади установлюють у робоче положення.
Г.3.2 До ручки полотна приєднують тросик навантажувального пристрою (рисунок Г.1), до якого закріплено вантажну платформу. Маса вантажу т для випробування поворотних полотен - 7,5 кг, для випробування зсувних елементів - 10 кг.
При випробуванні вантаж встановлюють на платформу вільно. Г.3.3 Виводять з робочого положення запірні прилади.
Г.4 Проведення випробування на зачинення
Г.4.1 Поворотне (гойдальне) дверне полотно відчиняють на кут 30 град. і фіксують його в цьому положенні. Розсувне дверне полотно повністю відчиняють і фіксують.
Г.4.2 На дверному полотні тросик навантажувального пристрою прикріплюють до зовнішньої сторони у місці розташування ручки так, щоб було забезпечене зачинення дверного полотна.
Г.4.3 Звільняють дверне полотно від фіксації. Г.4.4 Почергово випробовують всі полотна.
Результати випробувань визнають задовільними, якщо при навантаженні відбулося плавне переміщення полотна з його повним відчиненням та зачиненням при нормальному функціонуванні запірних приладів
Г.6 Оформлення результатів випробування
Згідно з Б.6.
a - схема прикладення навантаження до поворотного (гойдального) полотна; б - схема прикладення навантаження до розсувного або складального полотна;
Рисунок Г.1 - Схеми прикладення навантажень при випробуванні на відчинення-зачинення полотен
(обов'язковий)
Д.1.1 Метод полягає у контролі або визначенні середнього наробітку на відмову дверних блоків при багатократному відчиненні і зачиненні у вертикальному положенні.
Д.1.2 Контроль безвідмовності полягає у випробуванні дверних блоків протягом контрольного наробітку Т циклів.
Д.1.3 Визначення показника безвідмовності полягає у випробуванні дверного блока до першої відмови і визначення наробітку Т1 циклів, що викликали відмову.
Д.2 Загальні положення
Д.2.1 Наробіток вимірюють у циклах. За цикл приймають одне відчинення і одне зачинення дверного полотна.
Д.2.2 Ознакою відмови вважають виникнення пошкоджень, що порушують працездатність дверного полотна (наприклад, відрив завіс від полотна чи коробки, зміщення або згин завіс, відрив облицювання, зміщення деталей полотна, недопустимі зміни форми полотна, руйнування скла тощо).
Д.3 Зразки
Д.3.1 За один зразок приймають дверний блок, виготовлений у відповідності з цим стандартом або технічними умовами на конкретний вид дверного блока.
Д.3.2 Кількість зразків для випробувань відбирають у залежності від об'єму партії, але не менше трьох.
Д.3.3 На кожному зразку вимірюють його габаритні розміри, величини зазорів по периметру між полотном та коробкою і величини відхилів від геометричної форми (різницю довжин діагоналей, не-площинність, відхил від прямокутності).
Д.4 Випробувальне обладнання
Д.4.1 Випробувальний стенд - пристрій, який дозволяє здійснити закріплення зразка в автоматичному режимі при забезпеченні відчинення полотна дверного блока до моменту дотику полотна до коробки.
Д.5 Проведення випробування
Д.5.1 Зразок встановлюють у випробувальний стенд. Коробку закріплюють нерухомо без викривлень її форми, щоб при відчиненні і зачиненні дверного блока крайки полотна не торкались поверхонь коробки.
Д.5.2 Випробування проводять при відчиненні поворотного полотна або полотна, що гойдається на кут 60 град., і зачиняють з частотою не більше 50 циклів за хвилину.
Д.5.3 Випробування для розсувного або складаного полотна проводять при відчиненні його на 90 % від повного відчинення.
Д.5.4 Випробування дверних блоків із метою контролю безвідмовності виконують протягом контрольного наробітку Т циклів згідно з таблицею 4 у залежності від виду дверного блока.
Д.5.5 Через кожних 1000 циклів і після закінчення випробувань оглядають зразок з метою виявлення пошкоджень. Перевіряють габаритні розміри зразка, величини зазорів і відхили від геометричної форми.
Д.5.6 У разі виникнення відмов до закінчення контрольного наробітку Т фіксують наробіток Т1 у тисячах циклів і пошкодження, які викликали відмову.
Д.5.7 Випробування з метою визначення безвідмовності дверних блоків проводять до першої відмови, оглядаючи зразок через кожних 1000 циклів. Фіксують наробіток Т1 у тисячах циклів і пошкодження, яке викликало відмову.
Д.6.1 Результат випробувань при контролі показника безвідмовності дверних блоків визнають задовільним, якщо всі зразки, що були піддані випробуванням, витримали без відмов контрольний наробіток Т циклів.
Д.6.2 Результат випробувань при визначенні показника безвідмовності дверних блоків визнають задовільним, якщо перша відмова кожного зразка, що підлягав випробуванням, настав при на-робітку Т1 ≥ ЗТ циклів.
Д.6.3 Величини відхилів від площинності і прямокутності полотен не повинні перевищувати вказаних у 5.2.3 та 5.2.11, а величини зазорів між полотнами і коробками повинні залишатися у межах, встановлених у конструкторській документації.
Д.7 Оформлення результатів випробування
Згідно з Б.6.
(обов'язковий)
Е.1.1 Метод полягає у навантаженні полотна дверного блока, відкритого на заданий кут, статичним зосередженим навантаженням, що діє на нього у напрямку сили тяжіння і зростає до контрольної Р або граничної Р1 величини.
Е.2 Зразки
Е.2.1 За зразки приймають комплектні вироби, виготовлені у відповідності з цим стандартом або технічними умовами на конкретний вид дверного блока.
Е.2.2 Кількість зразків для випробувань відбирають у залежності від об'єму партії, але не менше трьох.
