---

Температура зразка до початку випробування має бути від 5 до 40°С і не повинна відрізнятися від температури навколишнього середовища більше ніж на ±5°С.

Середня температура в печі до початку випробування не повинна перевищувати 50°С.

8.3 Вимірювання та спостереження у процесі випробувань

8.3.1 Вимірювання температури

Вимірювання і реєстрування температури у печі та на необігрівальній поверхні зразка необхідно проводити з інтервалом не більше ніж 1 хв.

Вимірювання температури у печі слід проводити за ДСТУ Б В. 1.1-4.

Вимірювання температури на необігрівальній поверхні зразка слід виконувати згідно з додатком А.

Вимірювання температури навколишнього середовища слід проводити згідно з ДСТУ Б B.1.1-4.

8.3.2 Вимірювання надлишкового тиску в печі

Вимірювання, реєстрування та контролювання надлишкового тиску у печі слід проводити згідно з ДСТУ Б В. 1.1-4.

8.3.3 Спостереження за цілісністю зразка слід проводити згідно з ДСТУ Б В. 1.1-4. При цьому під час перевірки цілісності між дверним порогом і полотном не слід використовувати щуп номінальним діаметром 6 мм.

8.3.4 Спостереження за поведінкою зразка

Під час випробування слід спостерігати за зразком і складати хронологічний опис змін у зразку, тобто: поява та характер розвитку деформацій полотна та коробки дверей; руйнування петель, механізмів фіксації; поява тріщин, диму, гарячих газів; розм'якшення,

ДСТУ Б В.1.1-6-2001 с.6

розплавлення складових частин; обрушення полотна з коробки дверей або коробки з опорної конструкції.

Якщо це можливо, то під час випробування слід проводити фото- та відеозйомку.

8.4 Припинення випробувань

8.4.1 Випробування мають продовжуватися до настання одного з нормованих для даної конструкції дверей граничних станів з вогнестійкості.

8.4.2 Випробування припиняються достроково, якщо подальше їх продовження загро- жує безпеці персоналу лабораторії або призведе до пошкодження випробувальної печі.

8.4.3 3 метою отримання додаткової інформації випробування можуть продовжуватися після досягнення зразком граничного стану з вогнестійкості.

9 ГРАНИЧНІ СТАНИ ДВЕРЕЙ 3 ВОГНЕСТІЙКОСТІ

Розрізняють такі види граничних станів дверей з вогнестійкості:

- граничний стан за ознакою втрати цілісності;

- граничний стан за ознакою втрати теплоізолюючої спроможності.

9.1 Граничний стан за ознакою втрати цілісності

Граничний стан за ознакою втрати цілісності - згідно з ДСТУ Б В.1.1-4.

9.2 Граничний стан за ознакою втрати теплоізолюючої спроможності

Граничним станом за ознакою втрати теплоізолюючої спроможності є:

- перевищення середньої температури на необігрівальній поверхні полотна дверей над початковою середньою температурою цієї поверхні на 140°С або

- перевищення температури в довільній точці необігрівальної поверхні полотна дверей над початковою температурою в цій точці на 180^о С або

- перевищення температури в довільній точці необігрівальної поверхні коробки дверей над початковою температурою в цій точці на 360^о С - для дверей, у яких ширина будь-якої боковини або перекладини необігрівальної поверхні коробки не більше ніж 100 мм, та на 180^о С - для дверей, у яких ця ширина більше ніж 100 мм.

10 ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ВИПРОБУВАНЬ

10.1 За результат випробувань беруть межу вогнестійкості конструкції, що визначена за формулою:

(1)

де t_fr - межа вогнестійкості конструкції, хв;

t_mes - найменше значення часу від початку випробування до досягнення граничного

стану з вогнестійкості, що визначене за результатами випробувань однакових

зразків, хв;

t - похибка випробування, хв.

ДСТУ Б В.1.1-6-2001 с.7

Похибку випробувань визначають таким чином.

Для інтервалу часу від 0 до t_mes визначають інтегральне значення A_f середньої температури Т_f в печі під час випробування за такою формулою:

(2)

де T_fi - значення середньої температури в печі,що відповідає часу t_i ,^оС;

t_i - час і-го циклу вимірювання середньої температури, хв;

і - номер циклу вимірювання середньої температури (дорівнює часу t_i ,якщо

вимірювання проводять через 1 хв);

n - номер циклу вимірювання, для якого t_i= t_mes.

Таким же чином для інтервалу часу від 0 до t_mes визначають інтегральне значення А_s; стандартної температури Т_s, за формулою:

, (3)

де T_si - значення стандартної температури, що відповідає часу t_i,°С.

Формулу для розрахунку значень температури Т_s залежно від часу наведено в ДСТУ Б В.1.1-4.

Якщо A_f А_s, то беруть t = 0.

Якщо A_f< А_s, то похибку t визначають за формулою:

_t= (0,015 t_mes+ 3) (A_s– A_f)/(A_s– A_min), (4)

де А_min - інтегральне значення мінімально допустимої температури Т_min для інтервалу

часу від 0 до t_mes,°С  хв.

Значення А_min визначають за формулою, аналогічною формулам (2) і (3):

, (5)

де T_mini - значення мінімально допустимої температури T_min, що відповідає часу t_i,°С.

Температуру Т_min визначають за формулою:

T_min =T_s (1 -|0,01d|) , (6)

де d - допустиме відхилення середньої температури в печі від температури Т_s, %.

Залежності для визначення відхилення d наведені в ДСТУ Б В.1.1-4.

10.2 Час настання граничного стану за ознакою втрати теплоізолюючої спроможності визначається за показаннями термопар, які розташовані на необігрівальній поверхні зразка згідно з А.2 - А.4.

Визначення середнього перевищення температури необігрівальної поверхні полотна дверей над початковою середньою температурою цієї поверхні слід проводити за показаннями термопар, які розташовані згідно з А.2.

ДСТУ Б В.1.1-6-2001 с.8

Визначення максимального перевищення температури в довільній точці нео-бігрівальної поверхні полотна дверей над початковою температурою в цій точці слід проводити за показаннями термопар, які розташовані згідно з А.2 та А.3.

Визначення максимального перевищення температури на коробці дверей слід проводити за показаннями термопар, які розташовані згідно з А.4.

10.3 Результати випробувань, які надаються у протоколі (звіті) випробувань, є дійсними для дверей даного конструктивного вирішення з відхиленнями їх габаритних розмірів за висотою та шириною в бік збільшення до 10 %, в бік зменшення - до 30 %. При цьому не допускається змінення форми, товщини і збільшення площі поверхні засклених елементів дверей.

10.4 Результати випробувань зразків дверей зменшених розмірів є дійсними для дверей реальних розмірів, якщо виконується вимога 7.1.2.

10.5 Результати випробувань не можуть переноситися на двері, в яких як заміна були використані інші матеріали (клеї, ущільнювальні та облицювальні матеріали тощо), а також на двері, в які було внесено конструктивні зміни або була змінена технологія їх виготовлення.

11 ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИПРОБУВАНЬ

Результати випробувань оформлюються протоколом або звітом.

Протокол випробувань (звіт про випробування) має містити відомості про зразки, що були випробувані, умови та результати випробувань, а саме:

- назву та адресу лабораторії, що проводила випробування;

- дату випробувань;

- найменування дверей, торговельну марку або тип дверей, зразки яких були випробувані;

- назву та адресу замовника, а також назву виготовлювача зразків;

- перелік матеріалів та виробів, що були використані для виготовлення зразків, з назвами їх виготовлювачів; якщо виготовлювач матеріалу або виробу невідомий, то це слід вказати;

- ескізи, фотографії та опис зразків;

- площу та товщину заскління або фрагмента з іншого матеріалу, ніж матеріал полотна дверей, якщо це передбачено конструкцією дверей;

- якщо випробування були проведені тільки на одному зразку з одного боку, необхідно навести відповідне обгрунтування;

- позначення стандарту, за яким проводилися випробування на вогнестійкість;

- опис розташування термопар на необігрівальній поверхні зразка;

- результати вимірювань температури у приміщенні, де знаходиться піч;

- результати вимірювань температури у печі;

- результати вимірювання надлишкового тиску в печі;

- результати вимірювання температури на необігрівальній поверхні зразків;

ДСТУ Б В.1.1-6-2001 с.9

- опис процесу визначення цілісності зразків з фіксацією у часі результатів визначення цілісності;

- опис поведінки зразків у процесі випробувань;

- час початку та закінчення випробувань і причину припинення випробувань;

- оцінку результатів випробувань;

- зазначення виду граничного стану з вогнестійкості та межі вогнестійкості конструкції;

- фотографії зразків після випробувань.

12 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ВИПРОБУВАНЬ

При проведенні випробувань необхідно забезпечувати вимоги безпеки згідно з ДСТУ Б В.1.1-4.

ДСТУ Б В.1.1-6-2001 с.10

ДОДАТОК А

(обов'язковий)

Вимоги щодо розташування термопар на зразку

А.1 Вимоги до термопар і способів їх кріплення на зразку

Для вимірювання температури на необігрівальній поверхні зразка необхідно використовувати термопари з дроту діаметром від 0,5 до 0,75 мм типу ТХК або термопари інших типів за ДСТУ 2837 (ГОСТ 3044), що придатні для вимірювання температури в діапазоні від 0 до 500°С.

Вимірювальний спай термопари має бути припаяний у центрі зовнішньої поверхні мідного диску діаметром 12 мм, завтовшки 0,2 мм, що прикріплюється до необігрівальної поверхні зразка в необхідному місці з допомогою шпильок, болтів та інших пристроїв і матеріалів, що забезпечують надійне кріплення диску. Мідний диск накривається зверху квадратною накладкою розміром 30 мм  30 мм з базальтового картону завтовшки 2 мм, що притискається до необігрівальної поверхні зразка металевою скобою або іншими можливими способами.

Допускається вимірювати температуру на необігрівальній поверхні зразка термопарами, що встановлюються на поверхні зразка іншими способами, які засновані на принципі забезпечення щільного притиснення вимірювального спаю і дротів термопари до поверхневого шару матеріалу дверей та їх теплоізоляції накладкою розміром 30 мм  30 мм.

Для вимірювання максимальної температури полотна дверей та температури коробки дверей допускається використовувати переносну термопару згідно з ДСТУ Б В.1.1-4.

А.2 Розташування термопар для вимірювання середньої температури на необігрівальній поверхні полотна дверей

Для вимірювання середньої температури на необігрівальній поверхні полотна одностулкових дверей необхідно використовувати не менше ніж п'ять термопар, одну з яких слід прикріпити в геометричному центрі необігрівальної поверхні полотна, а інші - в геометричних центрах окремих її чвертей так, як це наведено на рисунку А.1 (термопари Т1 - Т5). На зразках двостулкових дверей термопари для визначення середньої температури слід встановлювати на обох полотнах так, як це вказано на рисунку А.2 (термопари Т1 – Т10). Якщо місце розташування цих термопар потрапляє на поверхню ділянок зі склінням або інших ділянок з різним (відносно полотна дверей) тепловим опором з площею менше ніж 0,1 м², або на теплові містки, що утворюються ребрами жорсткості, арматурою тощо, на місця з наскрізними деталями (замками, оглядовими пристроями тощо), де можна припускати витікання газів з печі, то термопари у такі місця не встановлюють. У такому разі вимірювальні спаї термопар, що призначені для визначення середньої температури, слід закріплювати на відстані більше ніж 50 мм від теплових містків, місць з наскрізними деталями, ділянок зі склінням або інших ділянок з різним тепловим опором, але не ближче ніж 100 мм від краю полотна дверей.

ДСТУ Б В.1.1-6-2001 с.11

 - термопари для вимірювань середньої температури полотна дверей (Т1 -Т5);

 - додаткові термопари для вимірювань максимальної температури полотна

дверей (Т6-Т10);

 - термопари для вимірювань максимальної температури коробки дверей

(Т11 -Т15)

1 - коробка дверей; 2 - полотно дверей

Рисунок А.1 - Схема розташування термопар на необігрівальній поверхні одностулкових

дверей.

ДСТУ Б В.1.1-6-2001 с.12

 - термопари для вимірювань середньої температури полотна дверей (Т1 -Т10);

 - додаткові термопари для вимірювань максимальної температури полотна

дверей (Т11 - Т18);

 - термопари для вимірювань максимальної температури коробки дверей

(Т19-Т23)

1 - коробка дверей; 2 - полотно дверей

Рисунок А.2 - Схема розташування термопар на необігрівальній поверхні двостулкових

дверей.

ДСТУ Б В.1.1-6-2001 с.13

Якщо у зразку можна виділити ділянки з різним тепловим опором (у тому числі ділянки зі склінням), які мають площу поверхні більше або рівну 0,1 м², то необхідно визначати середню температуру поверхні для кожної з цих ділянок. Для цього в кожній з цих ділянок необхідно встановити термопари з розрахунку 1 термопара на 0,1 м² поверхні, але не менше ніж три термопари. Середня температура на необігрівальній поверхні полотна дверей в цьому випадку визначається як середнє арифметичне значень середніх температур окремих ділянок.