- геометричні розміри форм.

5.4 Приймання стояків за міцністю, жорсткістю і тріщиностійкістю, за показниками морозостійкості і водонепроникності бетону, а також за відхиленням від прямолінійності профілю поверхні стояків проводять за результатами періодичних випробувань і вимірювань.

5.4.1 Випробування стояків за міцністю, жорсткістю і тріщиностійкістю проводять навантаженням при постановці на виробництво, при внесенні в них конструктивних змін і при зміні технології виготовлення або якості вихідних матеріалів, але не рідше одного разу на місяць.

5.4.2 Випробування морозостійкості і водонепроникності бетону, а також вимірювання відхилень від прямолінійності профілю поверхні стояків проводять при постановці стояків на виробництво, при зміні технології виготовлення або якості вихідних матеріалів, але не рідше одного разу на 6 місяців.

5.5 Для оцінки жорсткості і тріщиностійкості випробувань навантаженням згідно з ДСТУ Б В.2.6-7 піддають два стояки з однієї партії; для оцінки міцності – один стояк, який відібраний для випробування на жорсткість і тріщиностійкість.

Стояки визнають такими, що витримали випробування, якщо результати випробувань задовольняють наступні вимоги:

- руйнування стояка сталося при навантаженні, яке дорівнює або більше контрольного навантаження за перевіркою міцності;

- прогин стояків на рівні контактного проводу (7,3 м від рівня уступу фундаменту) при контрольному навантаженні за перевіркою жорсткості не перевищує контрольного прогину більше ніж на 10 %;

- навантаження, при якому з'явились перші поперечні тріщини, виявлені за допомогою лупи з чотирьохкратним збільшенням, більше або дорівнює контрольному навантаженню на утворення тріщин.

Значення контрольних навантажень наведені у 6.1.3.

5.5.1 При випробуванні на жорсткість стояки визнають такими, що не задовольняють вимоги за жорсткістю, якщо прогин при контрольному навантаженні хоча б одного стояка перевищує контрольний прогин більше ніж на 15 %.

Якщо прогин при контрольному навантаженні хоча б одного із стояків перевищує контрольний більше ніж на 10 %, але менше ніж на 15 %, то проводять додаткове випробування ще двох стояків із цієї партії. Стояки визнають такими, що задовольняють вимоги за жорсткістю, якщо величина виміряного прогину цих двох стояків не перевищує величини контрольного прогину більше ніж на 15 %.

5.5.2 При випробуваннях на тріщиностійкість у разі появи хоча б в одному стояку, який випробовується, тріщин при навантаженні менше контрольного проводять випробування ще двох стояків з цієї партії. Якщо в жодному з них не з'являться тріщини при навантаженні менше контрольного, стояки визнають такими, що задовольняють вимоги за тріщиностійкістю.

5.5.3 Можливість використання стояків, які не задовольняють вимоги цього стандарту за міцністю, жорсткістю і тріщиностійкістю, визначається за узгодженням між виготовлювачем, замовником і проектною організацією.

5.6 Приймання стояків за показниками міцності бетону, точністю геометричних параметрів (крім відхилень від прямолінійності), товщиною захисного шару бетону, якістю зовнішньої і внутрішньої поверхонь, значенням електричного опору проводять за результатами приймально-здавального контролю і випробувань.

5.7 Приймальний контроль за показниками міцності бетону проводять за результатами випробувань зразків бетону або неруйнівними методами відповідно до ГОСТ 18105.

Перевірку відпускної міцності бетону неруйнівними методами проводять вибірковим контролем не менше 10 % стояків від загальної їх кількості у партії, але не менше трьох стояків.

Кількість ділянок, які контролюються, повинна бути не менше 30 у партії і не менше трьох на кожному стояку, що контролюється. Розташування ділянок має бути визначене в робочих кресленнях стояків.

5.8 Приймання стояків за показниками точності геометричних параметрів, за кількістю, шириною розкриття і довжиною усадних тріщин, товщиною захисного шару бетону, якістю поверхонь, товщиною остаточного шару шламу, відсутністю обвалів бетону виконують за результатами вибіркового одноступінчастого контролю стояків у партії. Обсяг вибірок і оцінка результатів контролю – згідно з ДСТУ Б В.2.6-2.

5.8.1 Контроль товщини зовнішнього шару бетону неруйнівними методами виконується на контрольованих ділянках, число яких повинно бути не менше 9 на кожному стояку у вибірці. Розташування контрольованих ділянок має бути визначене в робочих кресленнях стояків.

5.8.2 Контроль товщини внутрішнього захисного шару бетону виконується лінійними вимірюваннями на кожному торці стояків у вибірці. Вимірювання здійснюються у чотирьох точках по кінцях взаємно перпендикулярних діаметрів.

5.9 Приймання стояків за значенням електричного опору між арматурою і закладними деталями, наявністю передбачених проектом закладних деталей, гідроізоляційних і антикорозійних покриттів, відсутністю жирових та іржавих плям на зовнішній поверхні, наявністю маркувальних написів і рисок, які показують положення центра маси стояка, проводять суцільним контролем стояків у партії.

5.10 При контролі замовником якості поставлених стояків повинні виконуватися правила приймання, які встановлені цим стандартом.

На вимогу замовника підприємство-виробник забов'язане повідомити результати лабораторних випробувань.

5.11 На партію стояків, що поставляється, складають паспорт відповідно до ДСТУ Б В.2.6-2. Додатково у паспорті зазначають марки бетону за морозостійкістю та водонепроникністю, клас і діаметр дротяної або стрижневої арматури, види матеріалів для антикорозійних покриттів, а також обмеження в галузі застосування стояків.

6 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ ТА ВИПРОБУВАНЬ

6.1 Випробування стояків навантаженням для визначення їх міцності, жорсткості і тріщино-стійкості повинні проводитись згідно з ДСТУ Б В.2.6-7 з урахуванням вимог цього стандарту.

6.1.1 Випробування стояків на міцність, жорсткість і тріщиностійкість проводять при плюсовій температурі повітря і стояка, який випробовують.

Стояки, які зберігались при мінусовій температурі, витримують у теплому приміщенні до набуття ними плюсової температури. При перенесенні стояків зі складу у приміщення різниця між температурою бетону стояків і температурою повітря всередині приміщення не повинна перевищувати 35 °С. При цьому у приміщенні повинна бути температура не нижче плюс 15 °С. Температуру стояка вимірюють термометром, який поміщають у внутрішню порожнину стояка.

Допускається випробовувати стояки в зимову пору на відкритому повітрі за температури до мінус 10 °С; при цьому стояки повинні бути витримані в теплому приміщенні, прогріті і на початку випробування мати температуру не менше плюс 5 °С.

6.1.2 Схему випробування і навантаження стояків слід приймати за рисунком 2 і таблицею 5.

За узгодженням виробника із замовником і проектною організацією допускається випробування стояків за іншими схемами, які забезпечують виконання вимог цього стандарту.

Таблиця 5 – Геометричні параметри схеми випробування стояків

6.1.3 Величини контрольних навантажень (зусиль натягування троса при випробуванні стояків) Р_к, визначених з урахуванням коефіцієнтів безпеки С відповідно до ДСТУ Б В.2.6-7, наведені в таблиці 6.

6.1.4 Навантаження до стояка, який випробовують, прикладають ступенями згідно з додатком Б. До початку випробувань слід провести обтиснення випробувальної системи навантаженням, що відповідає не більше 0,1М^н (нормативного згинального моменту).

Після прикладання контрольного навантаження з перевірки жорсткості і тріщиностійкості, що відповідає 1,0М^н, стояк витримують під цим навантаженням протягом 30 хв. При навантаженні, що відповідає 1,1М^н і більше, стояк витримують по 5 хв після прикладання кожного ступеня навантаження до повного зруйнування стояка.

Величина зусилля натягування троса при випробуваннях має визначатись за динамометром, який відповідає вимогам ГОСТ 13837/

Таблиця 6 – Контрольні навантаження для випробування стояків

6.1.5 Вимірювання величини прогину стояка у площині прикладання навантаження виконують з точністю до 1 мм для кожного ступеня навантаження в точці А (рисунок 2) з урахуванням переміщень у точках Б і В.

6.1.6 При випробуваннях на жорсткість контрольний прогин стояків під дією контрольного навантаження з перевірки жорсткості приймають таким, що дорівнює:

100 мм – для стояків з нормативним згинальним моментом до 88 кН·м (9 тс·м);

125 мм – для стояків з нормативним згинальним моментом понад 88 кН·м (9 тс·м).

а) – розташування опор по довжині стояка (вид збоку); б) – схема прикладання навантаження (вид зверху).

1 – шарнірно-ковзна опора; 2 – шарнірно-нерухомі упори; 3 – упор у торці; 4 – вимірювальна рейка; 5 – нерухомий репер; 6 – сталеві хомути; 7 – пряма консоль; 8 – тяга; 9 – трос; 10 – рівень контактного проводу; 11 – рівень умовного уступу фундаменту;

Р – зусилля натягування при випробуванні; А, Б і В- місця замірювання переміщень; С – відстань між осями хомутів п'яти і тяги консолі; L – загальна довжина стояка; l₁ – відстань між центрами опор; l₂ – відстань між центрами упорів фундаментної частини; l₃ – відстань від верхнього торця стояка до рівня контактного проводу; l₄ – відстань від рівня умовного уступу фундаменту до нижнього торця стояка.

При випробуванні стояків ССА упори 2 приймаються, стояки закріплюються анкерними болтами у місцях розташування упору 3. Розмір у дужках відповідає стоякам завдовжки 15600 мм.

Рисунок 2 – Схема випробування стояка

6.2 Міцність бетону стояків на стиск визначається згідно з ГОСТ 10180 на серії зразків, виготовлених із бетонної суміші робочого складу, за правилами, регламентованими ГОСТ 18105.

Допускається контроль міцності центрифугованого бетону здійснювати за результатами випробувань віброваних еталонних зразків-кубів після їх термовологісної обробки парою. Результати випробувань враховуються з підвищувальним коефіцієнтом переходу, який дорівнює 1,25.

При перевірці міцності бетону методами неруйнівного контролю фактичну відпускну міцність бетону на стиск визначають ультразвуковим методом згідно з ГОСТ 17624 або приладами механічної дії згідно з ГОСТ 22690.

Допускається застосування інших стандартизованих методів неруйнівного контролю.

На кожній ділянці проводять не менше однієї групи вимірювань.

При застосуванні ультразвукового методу повинне здійснюватися поверхневе прозвучування стояків по лінії, яка перпендикулярна до лінії робочої арматури.

6.3 Морозостійкість бетону стояків визначається згідно з ДСТУ Б В.2.7-47 ÷ ДСТУ Б В.2.7-49на серії зразків, які виготовлені з бетонної суміші робочого складу.

6.4 Водонепроникність бетону стояків визначається згідно з ДСТУ Б В.2.7-170.

6.5 Силу натягу арматури, яка контролюється після закінчення натягування, вимірюють згідно з ГОСТ 22362.

Контроль зварних арматурних з'єднань – згідно з ГОСТ 23858.

6.6 Розміри стояків, відхилення від прямолінійності їх поверхні, положення і діаметри отворів, ширину розкриття поверхневих технологічних тріщин, розміри раковин, напливів і відколків бетону стояків належить перевіряти методами, що установлені ГОСТ 26433.1.

6.7 Товщину захисного шару бетону до арматури належить визначати згідно з ГОСТ 17625 або ДСТУ Б В.2.6-4, внутрішнього захисного шару бетону – лінійними вимірюваннями згідно з ГОСТ 26433.1.

6.8 Величини електричного опору стояків при сухій поверхні бетону, ізолюючих елементів деталей кріплення консолей і кронштейнів визначають за схемою, що наведена на рисунку З, мегаомметром, який задовольняє вимоги ГОСТ 23706 і розрахований на використання вимірю вальної напруги мережі до 500 В.

За необхідності вимірювань електричного опору стояків у вологому стані їх проводять за схемою, що наведена на рисунку 4, додатково укладаючи на ізолюючу прокладку екран з мідного дроту і з'єднуючи його з клемою "Екран" мегаомметра.

6.9 Контроль наявності передбачених проектом закладних деталей, гідроізоляційних і антико розійних покриттів, відсутності жирових і іржавих плям на зовнішній поверхні, наявності марку вальних написів і рисок, які показують положення центра маси стояків, виконується візуально.