Вироби повинні поставлятися комплектно.
У склад комплекту умивальників (напівкруглих, овальних, прямокутних та трапецієподібних) входять: умивальник, сифон з випуском згідно з ДСТУ Б В.2.5-9, змішувач або кран згідно з ДСТУ Б В.2.5-10 або чинною нормативною документацією, два кронштейни згідно з ГОСТ 1153 або при установці умивальника на п'єдестал два болти згідно з ДСТУ ГОСТ 7798.
У склад комплекту унітазів входять:унітаз, бачок з арматурою згідно з ДСТУ Б В.2.7-55, арматура кріплення бачка, сидіння згідно з чинною нормативною документацією, болти - згідно з ГОСТ 7798, шурупи -ДСТУ ГОСТ 1144. Для унітазів без суцільновідлитої полички додатково додається приставна поличка (змонтована з бачком або без монтажу, вкладена у бачок), гумова муфта за технічною документацією.
У склад комплекту біде за погодженням зі споживачем може входити: змішувач згідно з ДСТУ Б В.2.5-10, сифон з випуском згідно з ДСТУ Б В.2.5-9, два шурупи згідно з ДСТУ ГОСТ 1144.
У склад комплекту низькорозташованих змивних бачків входять: змивний бачок, арматура наповнювальна та спускна згідно з ДСТУ Б В.2.7-55 або з чинною нормативно-технічною документацією, арматура кріплення.
У склад комплекту пісуарів входять: пісуар, кран для пісуарів згідно з чинною нормативно-технічною документацією, чотири шурупи з напівкруглою нікельованою головкою згідно з ДСТУ ГОСТ 1144.
У склад комплекту пісуарів з суцільновідлитим сифоном додатково за погодженням зі споживачем може входити латунний або пластмасовий чіп, який повинен бути вкручений в отвір сифону, а до комплекту пісуарів без суцільновідлитого сифону - чавунний сифон-ревізія або пластмасовий сифон згідно з чинною нормативно-технічною документацією.
За погодженням зі споживачем вироби допускаються поставляти частково або повністю без комплектуючих виробів.
Транспортування та зберігання виробів необхідно здійснювати згідно з ДБН Г.1-4 з дотримання вимог цього стандарту.
Вироби транспортують у критих транспортних засобах будь-якого виду згідно з правилами перевезення вантажів, які діють на відповідному виді транспорту.
Транспортування виробів у запакованому стані сформованими транспортними пакетами допускається у відкритих транспортних засобах.
При транспортуванні, навантаженні і розвантаженні виробів необхідно вживати заходів, що забезпечують захист виробів від пошкоджень, зволоження і забруднення.
Вироби необхідно зберігати в критих складських приміщеннях окремо за видами, типами, марками та розмірами.
Допускається зберігання виробів у запакованому стані під навісами, що захищають вироби від дії атмосферних опадів. При зберіганні під навісами вироби повинні бути складені на рівній основі на підкладки або піддони.
Висота штабелів при зберіганні виробів не повинна перевищувати 1,5 м.
10.1 Контроль зовнішнього вигляду та розмірів
10.1.1 Апаратура та матеріали:
штангенциркуль згідно з ДСТУ ГОСТ 166;
кутник згідно з ГОСТ 3749;
щуп згідно з ДСТУ ГОСТ 8925;
рівнемір згідно з ДСТУ Б В.2.8-19;
лінійка згідно з ДСТУ 427;
- з похибкою вимірювання: лінійних розмірів - до 1 мм; кутових - до 1°.
10.1.2 Проведення випробування
Монтажну поверхню умивальника на наявність деформації перевіряють відповідно до рис. 1. Умивальник 1 встановлюють на горизонтально розташовану раму 2, яка вкрита гумою, і присувають до дерев'яної плити 3, яка розташована перпендикулярно до горизонтальної рами. Зазор між вертикальною плитою і верхнім краєм умивальника вимірюють штангенциркулем або щупом.
За результат вимірювання приймають значення максимального зазору.
10.1.3 Горизонтальність поверхні верхньої частини виробів перевіряють відповідно до рис. 2. Унітаз (біде, чашу унітаза) 1 встановлюють на горизонтальну поверхню 2 і зверху на нього прикладають дерев'яну плиту 3, яка повинна повністю закривати всю поверхню виробу. На плиту встановлюють рівнемір 4 і щупом вимірюють зазор між верхньою поверхнею плити і нижньою поверхнею горизонтально встановленого на ній рівнеміра.
За результат вимірювання приймають значення максимального зазору. Поверхня вважається не горизонтальною, якщо зазор між верхньою поверхнею плити і нижньою поверхнею горизонтально встановленого на ній рівнеміра має максимальне значення.
Наявність і значення жолоблення прямолінійних передніх та бічних поверхонь визначають шляхом вимірювання щупом максимального зазору між поверхнею виробу, що перевіряється, і прикладеною до неї металевою лінійкою.
Якість поверхні виробів перевіряють візуально без застосування збільшувальних приладів з відстані 1 м при природному або штучному освітленні. Освітленість повинна бути не менше 300 лк.
Наявність невидимих тріщин визначають легким постукуванням виробів, що знаходяться на дерев'яній підставці, дерев'яним молотком масою 0,25 кг. Виріб, що має тріщини, при постукуванні видає характерний звук.
Наявність посічок визначають візуально під час протирання поверхні виробів тканиною, змоченою в 0,1 % розчині метиленового синього.
За наявності посічок вони заповнюються розчином метиленового синього і виявляються візуально без застосування збільшувальних приладів.
10.1.8 Перевірку кольору (відтінку) виробів проводять при денному освітленні з освітленістю не менше 300 лк. На виріб, який очищений від забруднень м'якою тканиною, в різних місцях прикладають зразок-еталон, затверджений у встановленому порядку, і з відстані 1,5 м порівнюють колір (відтінок) виробу, який перевіряють з кольором (відтінком) зразка-еталона. Виріб вважають відповідним зразку-еталону, якщо за кольором (відтінком) він не відрізняються один від одного.
10.2 Визначення водопоглинання
Водопоглинання визначають на зразках, які випилюються або відколюються з різних місць виробу. Площа кожного зразка повинна бути не менше 25 см2, число зразків - не менше трьох. Водопоглинання визначають методом кип'ятіння або методом вакуумування
10.2.1 Визначення водопоглинання методом кип'ятіння
10.2.1.1 Апаратура та матеріали:
сушильна шафа;
ваги з точністю зважування до 0, 01 г,
ємкість для води;
електроплитка;
ексикатор;
м'яка тканина або фільтрувальний папір.
10.2.1.2 Проведення випробування
Зразки очищають від пилу і дрібних уламків, висушують у сушильній шафі за температури (110±5) °С до постійної маси і розміщують в ексикаторі.
Після охолодження зразки зважують з допустимою похибкою до 0,01 г і поміщають в ємкість з водою на ґратчасту підставку так, щоб вони не стикалися один з одним, і кип'ятять впродовж 3 год, після чого їх залишають у воді ще на 24 год. Потім зразки виймають, витирають м'якою вологою тканиною або фільтрувальним папером і знову зважують.
10.2.1.3 Обробка результатів
Водопоглинання W у відсотках розраховують за формулою :
За результат водопоглинання виробів приймають середньоарифметичне значення результатів випробування.
10.2.2 Визначення водопоглинання методом вакуумування (рекомендується для визначення водопоглинання фарфоровими і напівфарфоровими виробами)
10.2.2.1 Апаратура та матеріали:
сушильна шафа;
ваги з точністю зважування до 0, 01 г,
вакуумний ексикатор;
ексикатор;
вакуумний насос;
м'яка тканина або фільтрувальний папір.
10.2.2.2 Проведення випробування
Випробування проводять за допомогою установки, зображеної на рис. 3. Зразки 1, очищені, висушені, охолоджені і зважені в порядку, зазначеному в 10.2.1.2 цього стандарту, поміщають в вакуумний ексикатор 2, який з'єднаний за допомогою гумових шлангів і кранів з вакуумметром 3 і вакуумним насосом 4. Потім включають вакуумний насос і відкачують повітря з вакуумного ексикатора, поки залишковий тиск в ньому не буде досягати (2700±10) Па (~ 20 мм.рт.ст.). Після цього в вакуумний ексикатор поступово подають воду, поки вона не вкриє всю поверхню зразків.
Залишковий тиск 2700 Па (~20 мм.рт.ст.) підтримують в вакуумному ексикаторі протягом (30±1) хв, потім вакуумний ексикатор відключають від вакуумного насоса, відкривають кришку і залишають його у такому положенні не менше ніж 1 год. Після цього зразки виймають, витирають м'якою зволоженою тканиною або фільтрувальним папером і зважують.
Обробка результатів за 10.2.1.3 цього стандарту.
10.3 Визначення механічної міцності
10.3.1 Механічну міцність перевіряють на цілому виробі, який не має тріщин, посічокта інших пошкоджень. Перед випробуванням виріб очищають м'якою тканиною.
10.3.1.1 Апаратура та матеріали:
гумові листи завтовшки 2 мм - 4 мм;
дерев'яні щити завтовшки 15 мм - 30 мм;
дерев'яна балка;
дерев'яна підставка;
- гідравлічний або механічний прес чи інше обладнання, що дозволяє отримувати навантаження до (2,00±0,01) кН [(200±10) кгс].
10.3.2 Випробування унітаза на механічну міцність
На дерев'яний щит накладають гумовий лист і на нього встановлюють унітаз (для унітазів з прямим випуском дерев'яний щит і гумовий лист повинні мати отвори для випуску).
Зверху на унітаз накладають другий гумовий лист, а на нього дерев'яний щит, через який за допомогою гідравлічного або механічного преса чи іншого обладнання передають навантаження на унітаз і поступово доводять його до (2,00+0,01) кН [(~200±10) кгс].
Якщо при вказаному навантаженні унітаз не отримав пошкоджень, то його міцність вважають задовільною.
Так само визначають механічну міцність біде і чаші унітаза.
10.3.3 Випробування умивальника на механічну міцність
10.3.3.1 Міцність умивальників, що вмонтовуються на консолях (кронштейнах), перевіряють наступним чином.
Умивальник встановлюють на дерев'яну раму з накладеною на неї гумою так, щоб він опирався на гуму всією нижньою поверхнею борта.
На верхні борти (краї) умивальника кладуть гумову прокладку, на якій розташовують дерев'яну балку паралельно підставці, в середину умивальника або в чашу умивальника до рівня його бортів насипають сухий пісок і на його вирівняну поверхню укладають гумовий лист, а зверху дерев'яний щит і за допомогою механічного або гідравлічного преса або іншого обладнання через балку (щит) передають навантаження на умивальник і поступово доводять його до (1,50+0,05) кН [(150±5) кгс].
10.3.3.2 Міцність умивальників, що вмонтовуються безпосередньо на стіні, перевіряють таким чином.
Умивальник закріплюють на рівну стінку болтами відповідного розміру або іншими пристосуваннями і посередині його, паралельно стіні розташовують дерев'яну балку, до середини якої прикладають навантаження так само, як зазначено у 10.3.3.1.
10.3.3.3 Якщо при навантаженні, зазначеному в 10.3.3.1 цього стандарту, умивальник не отримав пошкоджень, то його міцність вважають задовільною
10.4 Визначення хімічної стійкості глазурі
Хімічну стійкість глазурі визначають одним із методів, наведених нижче.
10.4.1 Перший метод
10.4.1.1 Від виробу, що випробовується, відпилюють або відколюють менше дев'яти зразків з глазурованою поверхнею не менше 25 см2 кожний.
На зразках не повинно бути волосяних тріщин та інших пошкоджень.
10.4.1.2 Апаратура, матеріали і реактиви:
ексикатор;
лабораторні скляні ємкості (3 шт.);
мило;
дистильована вода;
соляна кислота 10 % розчин згідно з ГОСТ 3118 ;
гідрооксид натрію 10 % розчин згідно з ГОСТ 4328;
пірофосфат натрію 1 % розчин згідно з ГОСТ 342;
м'яка тканина.
10.4.1.3 Проведення випробування
Зразки миють з милом, обполіскують дистильованою водою і розташовують у сушильній шафі, і за температури (110±5) °С висушують до постійної маси, після чого поміщають їх в ексикатор для охолодження.
В скляні ємкості наливають по одному із зазначених у 10.4.1.2 розчинів з таким розрахунком, щоб зразки могли бути занурені в них лише наполовину. В кожну скляну ємкість поміщають по три зразки так, щоб вони не стикалися один з одним.
В розчині соляної кислоти і гідроксиду натрію зразки витримують впродовж 24 год за кімнатної температури, а в розчині пірофосфату натрію - впродовж 30 хв за температури (60±5) °С. Після цього їх виймають із розчинів, промивають водою, витирають м'якою тканиною і на поверхню, що піддалася впливу реактивів, наносять олівцем лінію завширшки приблизно 3 мм і потім витирають її вологою м'якою тканиною.
10.4.1.4 Глазур вважають хімічно стійкою, якщо на її поверхні не залишиться слідів від олівця і глазуровані поверхні зразків, які зазнали впливу хімічних реактивів, при візуальному огляді не будуть відрізнятися від глазурованих поверхонь зразків, що не зазнали такого впливу.
10.4.2 Другий метод
10.4.2.1 Від виробу, що випробовується, випилюють або відколюють зразки площею 50 см2кожен. На зразках не повинно бути посічок, волосяних тріщин та інших пошкоджень.
Примітка. Для виготовлення зразків допускається використовувати вироби, які були забраковані за показниками зовнішнього вигляду або механічним пошкодженням.
10.4.2.2 Апаратура й реактиви:
лабораторні склянки ємкістю 600 см3 кожна (3 шт.);
сірчана кислота 20 % розчин згідно з ГОСТ 4204;
соляна кислота 20 % розчин згідно з ГОСТ 3118;
гідрооксид калію 5 % розчин згідно з ГОСТ 9285.
10.4.2.3 Проведення випробування.
У три склянки наливають по одному із зазначених у 10.4.2.2 розчинів, у кожен з них занурюють до половини по одному зразку, що випробовується, і витримують їх впродовж 1 год. Потім зразки виймають з розчинів, промивають водопровідною водою і оглядають без застосування збільшувальних приладів.
