3.2.16 Газ, що просочується з чавунної льотки, повинен бути підпалений смолоскипом. Горіння газу, що виділяється з льотки, повинно постійно підтримуватися.
3.2.17 Під час виготовлення футляра необхідно зашпаровувати вогнетривкою масою відкриті ділянки рами чавунної льотки.
3.2.18 Набитий і вирізаний футляр необхідно просушити, щоб до випуску чавуну і шлаку він був сухим.
3.2.19 В разі викиду сирого футляра з чавунної льотки робити випуск чавуну слід на тихому ходу (1 атм. і нижче), після чого набити новий футляр.
3.2.20 Старший горновий зобов'язаний перевіряти нагрівання броні в зоні чавунної льотки, перепади температур води горнових холодильників на випуску і після випуску чавуну.
3.2.21 Всі роботи, що проводяться по догляду за чавунною льоткою, набиванням і ремонтом футляра, виконуються тільки в установленому спецодязі і захисному щитку.
3.3 Під час виконання робіт щодо оброблення чавунної льотки, її закриття і випуску чавуну
3.3.1 Підготовка чавунної льотки до випуску повинна проводитися відповідно до цехової інструкції.
3.3.2 Випускається чавун за графіком. Порушення графіків випуску чавуну і шлаку не допускається.
3.3.3 Випускати чавун можна тільки після перевірки наявності достатньої кількості добре просушених чавуно- і шлаковозних ковшів, установлених під носками (у разі одноноскового розливання ковші повинні бути відчеплені), а також готовності горнових канав, жолобів, носків і т.ін.
3.3.4 Перед випуском чавуну необхідно випробовувати пристосування і механізми (бурмашину, механізми пересування жолобів, штовхач, електрогармати), що відносяться і до випуску, і переконатися в їхній справності. В разі виявлення несправностей варто доповісти про це майстрові печі і вжити заходів щодо їхнього усунення.
3.3.5 Перед розкриттям чавунної льотки старший горновий зобов'язаний перевірити правильність установки ковшів під носками, стан футляра чавунної льотки і підскімерного отвору, рівень перевалів, відсутність людей проти чавунної льотки, а також перевірити, щоб усі горнові були в спецодязі, установленому нормами. Куртка повинна бути застібнута на всі ґудзики, штани повинні бути одягнені навипуск. Спецвзуття повинне бути одягнене із сукняними носками або онучами, легко зніматися з ніг.
3.3.6 Випуск чавуну повинен проводитися тільки за розпорядженням і під безпосереднім керівництвом майстра печі або старшого горнового.
3.3.7 Під час випуску чавуну знаходитися людям, а також виконувати ремонтні й інші роботи в зоні постановних колій, хитних жолобів, шахти печі, на ливарному дворі не дозволяється. Мостовий кран ливарного двору повинен бути виведений у безпечне місце.
3.3.8 Під час оброблення чавунної льотки для випуску чавуну знаходитися людям проти неї не дозволяється.
3.3.9 Оброблення чавунної льотки виконується за допомогою бурмашини. Свердлити потрібно до появи чавуну. Зігнутим буром свердлити не дозволяється.
3.3.10 Присутність біля бурмашини осіб, не зв'язаних з обробленням чавунної льотки не дозволяється.
3.3.11 Після розкриття льотки бурмашина повинна бути відведена в крайнє положення і знеструмлена.
3.3.12 Випуск чавуну при сирій льотці не дозволяється. За наявності вологи в льотці оброблення її повинне бути припинене, а льотка просушена.
3.3.13 В разі короткої і слабкої льотки, несправного футляра випуск чавуну повинен проводитися на зниженому тиску печі. При цьому необхідно вжити заходів для попередження можливого виходу чавуну і шлаку через борти жолобів і канав (опустити головний чавунний перевал, розширити сифонний отвір, підняти перевал на шлакову сторону, підняти перевал біля стоякових лопат, відсипати з піску брівки уздовж жолобів).
3.3.14 Під час випуску чавуну перехід через канави і жолоби дозволяється тільки по перехідних містках, огороджених поручнями.
3.3.15 Ставати спиною до чавунної льотки, канав, по яких йде рідкий чавун і шлак не дозволяється.
3.3.16 Весь ручний інструмент (бури, піки, лопати, запірки , ломики, ложки для відбору проб чавуну і шлаку та інше), що стикаються з рідкими продуктами плавки, повинні бути сухими, а в зимовий час прогрітими.Чавун, що залишився в ложці після відбору проби, зливати на сиру площадку не дозволяється.
3.3.17 Постановні залізничні колії біля чувунно- і шлаковозних ковшів повинні бути сухими.
3.3.18 При направленні чавуну і шлаку в ковш відсічні лопати необхідно піднімати обережно, без ривків, закріплювати фіксатором.
3.3.19 Ковші для чавуну і шлаку повинні бути сухими й очищеними від сміття і охолодей. Ковші для шлаку, крім цього, повинні бути покриті вапняним розчином і підсипані сухим сміттям. Експлуатація чугуновозних ковшів із зарослою горловиною, що має тріщини в кожусі, у цапфах, а також з ушкодженою футеровкою не дозволяється.
3.3.20 Необхідно постійно стежити за рівнем наповнення чавуно-шлаковозних ковшів. Перелив ковшів не допускається.
Рівень наповнення ковшів повинен бути на 250 мм нижче верха ковша. В разі порушення вогнетривкої кладки і горловини чавуновізного ковша або тріщини шлакового ковша, наповнення його допускається на 100-150 мм нижче рівня руйнування кладки або тріщини.
Ковші, що вийшли з-під холодного ремонту, повинні наповнюватися в два прийома, не більше 2/3 по висоті.
3.3.21 Аварійно переповнений чавуновізний ківш повинен супроводжуватися до місця зливу горновим, котрий зобов'язаний знаходитися від ковша на відстані не менш як 15-20 м і попереджати про небезпеку інших осіб.
3.3.22 Перша від локомотива шлакова чаша при відсутності прикриття повинна наповнятися шлаком на половину об'єму.
3.3.23 Осаджати пінистий шлак слід сухим матеріалом: битою цеглою, скрапом, сухою жолобною або льоточною масою. Кидати сиру глину в шлаковозні ковші не дозволяється. Повторне наливання шлаку в ківш із кіркою, що утворилася, а також насипання на дно ковша сирого сміття не дозволяється.
3.3.24 Якщо в районі чавунної льотки вийшов з ладу будь-який охолоджувальний прилад і вода пішла через льотку, необхідно перейти на іншу льотку, провести випуск, після цього зупинити доменну піч для заміни охолоджувального приладу. Після задування печі необхідно просушити льотку і відкрити на ній випуск.
3.3.25 Шурування чавунної або шлакової льотки повинні виконуватися пікою довжиною не менш як 7 м, яка не має гострих кінців.
3.3.26 Перед забиванням чавунної льотки піч повинна бути продута. Сильне продування чавунної льотки (далі сифонної плити) не дозволяється.
3.3.27 Забивання чавунної льотки при нормальних умовах необхідно виконувати за допомогою електрогармати. Носок гармати повинен бути сухим.
3.3.28 Під час роботи на безводній масі електрогармату, після припинення випуску, знімати можна не раніше як через ЗО хвилин, при цьому перебування людей у зоні чавунної льотки і проти неї не дозволяється.
3.3.29 В разі не продування печі необхідно витримати електрогармату на футлярі не менш як 50 хвилин. Продути піч слід при наступному випуску. При повторній непродувці печі необхідно знизити кількість дуття, аж до переведення печі на «тихий» хід.
3.3.30 При закритті чавунної льотки електрогарматою знаходитися людям на робочій площадці та поблизу бурмашини, електрогармати не дозволяється. Також не дозволяється знаходитися в жолобі на іншій чавунній льотці при відведенні електрогармати у вихідне положення.
3.3.31 В разі неповної видачі продуктів плавки, а також недостатньої подачі глини через несправність футляра, електрогармата може бути відведена від футляра тільки після установки порожніх ковшів під передчасний випуск.
3.3.32 Керувати бурмашиною і електрогарматою дозволяється тільки старшому горновому за наявності в нього ключа-бирки.
3.3.34 Бур необхідно направляти в отвір чавунної льотки спеціальним пристосуванням. Направляти бур руками не дозволяється.
3.3.35 Направляє бур в чавунну льотку другий горновий один або вдвох із третім горновим, і тільки переконавшися, що бур спрямований правильно, другий горновий дає команду старшому горновому на включення бурмашини, попередньо відійшовши в безпечне місце.
3.3.36 Якщо при розкритті чавунної льотки бурмашиною її з будь-яких причин не можна відвести від льотки, то необхідно зачалити її спеціальною чалкою за лафет і за допомогою крана ливарного двору повернути у вихідне положення. Під час виконання цієї операції людей з зони дії крана необхідно вивести. Керує цією операцією горновий під наглядом майстра печі. Бурмашина при цьому повинна бути знеструмлена.
3.3.37 Під час роботи на безводній масі, перед зняттям електрогармати з льотки, необхідно вивести людей із її зони, щоб виключити можливість опіку людей розпеченою масою, яку можуть викинути пари смоли з носка електрогармати.
3.3.38 Порядок відведення електрогармати наступний: поступово відвести поршень циліндра гармати назад на 150-200 мм, при
цьому вести спостереження за виділенням пари через люк циліндра: через 2-3 хвилини носок електрогармати відвести від футляра; поставити гармату у вихідне положення.
3.3.39 Перед розчищенням носка електрогармати стисненим повітрям необхідно поршень циліндра відвести за завантажувальний люк, носок нахилити. Розчищення носка виконувати в установленому за нормами спецодязі і захисному щитку. Під час розчищення не дозволяється стояти проти носка самому і не можна допускати перебування людей у цій зоні, щоб виключити можливість одержання каліцтва розпеченою безводною масою.
3.3.40 Для аварійного закриття чавунної льотки (вручну) необхідно видати продукти плавки (піч продути) «насухо» на тихому ходу. Для цього зупинити піч; опустити перевал, закрити головний жолоб листами, які засипати піском.
Потім заздалегідь підготовленими ручними запірками і глиною, у вигляді конусів різного діаметра, закрити льотку.
3.3.41 При прогарі чавуновоза під піччю його негайно слід забрати з-під печі. Прибрати ківш необхідно за командою майстра або старшого горнового.
3.3.42 Супровідник (майстер, старший горновий) при забиранні ковша з-під печі повинен знаходитися на відстані не менш як 15 м від ковша для запобігання травмування.
3.3.43 Транспортувати аварійний чавуновіз необхідно тепловозом з прикриттям, щоб уникнути травмування тепловозної бригади і загоряння тепловоза.
3.3.44 При неможливості зливу аварійного чавуновоза на розливній машині чавуновіз необхідно виставити на тупикову колію (де відсутня вологість, вода) і дати можливість повного виходу з ковша чавуну, при цьому огородити зону зливу та виставити спостерігачів.
3.3.45 При прогарі шлаковоза необхідно діяти так, як і при прогарі чавуновоза.
3.4 Під час виконання робіт щодо оброблення чавунної льотки за допомогою кисню та робота з киснем
3.4.1 Чавунну льотку обробляють за допомогою кисневої трубки, якщо неможливо це виконати бурмашиной.
3.4.2 Подача кисню повинна здійснюватися від справного вентиля стаціонарного розведення, що мається на кожній печі.
3.4.3 Гнучкі прогумовані шланги, що застосовуються для підведення кисню, кисневі трубки повинні бути сухими і не забруднені маслом або гасом. Довжина кисневих трубок повинна бути не менш як 4 м. Перед застосуванням трубка повинна бути продута.
3.4.4 Шланг для підведення кисню не повинен мати тріщин і розривів, повинен складатися не більш як з двох частин із загальною довжиною не менш як 10 м. Зрощування шланга повинне виконуватися ступінчастими ніпелями і затисками. Кріплення шланг до штуцерів і трубок повинне виключати можливість їхнього зриву.
3.4.5 В разі подачі кисню від балонів останні необхідно розташовувати у вертикальному стійкому положенні не ближче як 10 м від чавунної льотки. Вони повинні бути захищені від попадання на них іскор і теплового впливу.
3.4.6 Шланги для подачі кисню повинні бути захищені від попадання на них бризок чавуну.
3.4.7 При пропалюванні льотки киснем трубку необхідно тримати точно по осі каналу льотки. Трубка повинна бути зігнута так, щоб горновий знаходився збоку від осі льотки.
3.4.8 Команду про подачу або припинення подачі кисню повинен подавати горновий, що пропалює льотку.
3.4.9 Кисневу трубку необхідно запалювати від коксу і смолоскипа.
3.4.10 Вводити трубку в льотку або місце випалювання «козла» необхідно повільно, тому що може статися сильний викид газів, бризок металу і шлаку.
3.4.11 При введенні чергової трубки необхідно попередньо відкрити кисень. При зануренні трубки без кисню вона може заваритися розплавленим металом або шлаком.
3.4.12 Кисневу трубку горновий повинен тримати на відстані 1 метра від закріплення шланги, тому що при випадковій нещільності закріплення кисень може зайнятися, заподіявши опіки.
3.4.13 Запалювати кисневу трубку за допомогою електрозварювання не дозволяється.
3.4.14 При пропалюванні шлакової льотки необхідно покласти лом через канаву, щоб трубка не була у висячому положенні, і при подачі малої кількості кисню розплавити «козел» в отворі фурмочки. Кисневу трубку треба направляти по центру фурмочки, не допускаючи зіткнення з нею. З появою шлаку швидко витягти трубку з льотки.
3.4.15 Випалювання охолоджувальної арматури печі киснем можливо тільки після повного видалення з неї води і відсутності течі з інших елементів. Для цього необхідно попередньо заформувати піском наступний елемент.
3.4.16 При перенесенні балона з киснем, він не повинен піддаватися ударам, поштовхам і струсам. У використаному балоні тиск кисню, що залишився, повинен бути не менш як 0,2-0,3 Мпа (2-3 атм.).
3.4.17 При закріпленні редукторного вентиля на штуцері голівки балона і відкритті запірного вентиля перебування людей перед штуцером не дозволяється.
3.4.18 Всі роботи, пов'язані з киснем, виконуються в суконному спецодязі, чистих рукавицях і в капелюсі , застосовуючи для захисту обличчя запобіжний щиток.
3.4.19 Обдуватися киснем, а також вішати одяг на фланці або вентилі киснепроводу не дозволяється. Палити і підходити до відкритого вогню, закінчивши роботи з киснем, дозволяється тільки після провітрювання одягу.
3.5 Під час виконання робіт щодо догляду за шлаковою льоткою
