Вкладиші повинні розташовуватися в центрі пучка щітки.

5. Допуск співвісності обойми, колодки і ручки щодо загальної осі симетрії щітки – 3 мм.

6. Деревина для деталей щіток повинна бути здоровою, без тріщин, гнилизни, прорості і червоточини.

Сучки діаметром більше 5 мм не допускаються. На ручках щіток не повинно бути більше двох сучків. При цьому сучки повинні бути здоровими і зрослими з деревиною. Інші вади і дефекти деревини не повинні перевищувати нормативів для пиломатеріалів 2-го сорту згідно з ГОСТ 2695 і ГОСТ 8486.

7. Вологість деталей щіток з деревини не повинна бути більше 12 %.

8. Обойми з жерсті, а також запобіжні кільця не мати вм'ятин, рваних країв, плям іржі.

9. Пластмасові деталі повинні бути захищені від ґрата й не мати сколів, здуття, хвилястої поверхні, жолоблення, непроплавів, раковин, тріщин.

4.1.10 Ручки і колодки з деревини повинні бути покриті оліфою або мати лакофарбове покриття. Лакофарбове покриття повинне відповідати ГОСТ 9.032, умови експлуатації – ГОСТ 9.104.

Ручки для щіток і колодки з деревини листяних порід допускається виготовляти без покриття. При цьому шорсткість зовнішніх поверхонь не повинна бути більше Rz = 100 мкм згідно з ГОСТ 7016.

4.1.11 Проникнення клею в пучок щіток типів ЩР, ЩРО, ЩП, ЩФ, ЩМ і ЩФК за обойму з боку пучка допускається на відстань не більше 5 мм, а в щіток типу ЩРС – не більше 3 мм від зовнішньої поверхні вкладиша.

4.2 Вимоги до сировини й матеріалів

4.2.1 Для виготовлення пучків щіток повинні застосовуватись сировина і матеріали, зазначені у робочих кресленнях. Як правило, для пучків використовують тягнуту та синтетичну щетину у різних співвідношеннях; для обойм – поліамід або білу жерсть; для ручок, вкладишів, колодок, накладок, держаків – деревину листяних порід згідно з ГОСТ 2695 або хвойних порід згідно з ГОСТ 8484; для запобіжних кілець – сталь будь-яких марок.

4.2.2 Синтетична щетина повинна задовольняти наступним вимогам:

• форма волокон повинна бути конусоподібною або циліндричною;

• робочі кінці волокон циліндричної форми, що призначаються для щіток, за винятком щіток типу ЩМА, повинні мати прапорці або бути заточеними;

- діаметр волокон в основі повинен бути не більше 0,24 мм.

4.2.3 Щітки повинні бути стійкими до впливу:

• розчинників (ацетону, бензолу тощо.) і агресивних середовищ (розчин мідного купоросу і вапна) – щітки типів ЩР, ЩРС і ЩРО;

• розчинників, агресивних середовищ і гарячої води – щітки типу ЩКМ;

• розчинників – щітки типів ЩП, ЩФ; ЩФК, ЩТ;

• агресивних середовищ і гарячої води – щітки типу ЩМА.

Температурна межа стійкості (термостійкість) пучків щіток повинна бути не менше 70° С.

5 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

1. Щітки малярні безпечні для здоров'я людей і не забруднюють навколишнього природного середовища при їх виготовленні, транспортуванні, зберіганні і застосуванні за умови виконання вимог даного стандарту до безпеки виробництва, охорони праці і навколишнього природного середовища.

2. Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів у матеріалах, які використовують для виготовлення щіток малярних, не повинна згідно з ДБН В.1.4-1.01 перевищувати 370 Бк/кг. Контроль – згідно з ДБН В.1.4-2.01.

5.3 Приміщення, в яких виготовляють щітки малярні, повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.02, бути оснащеними припливно-витяжною вентиляцією згідно з ДСТУ Б А.3.2-12 та СНиП 2.04.05, питною водою згідно з ГОСТ 2874, освітленням з урахуванням вимог ДБН В.2.5-28.

Побутові приміщення повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.04.

5.4 При виготовленні щіток малярних повинні виконуватись вимоги санітарних правил організації технологічних процесів і гігієнічні вимоги до виробничого устаткування, встановлені ГОСТ 12.2.003, ДСТУ ГОСТ 12.2.061, ГОСТ 12.2.062, ГОСТ 12.3.002, СП 1042.

5.5 Устаткування і комунікації повинні мати захисне заземлення та занулення згідно з ГОСТ 12.1.019 та ГОСТ 12.1.030.

5.6 Захист від статичної електрики слід виконувати у відповідності з вимогами ГОСТ 12.1.018 та ГОСТ 12.1.019.

5.7 Рівень шуму на робочих місцях не повинен перевищувати норм, які встановлені ДСН 3.3.6.037. Вимоги безпеки – згідно з ГОСТ 12.1.003.

Контроль рівня шуму – згідно з ГОСТ 12.1.050 та ДСТУ 2867.

5.8 Рівень вібрації на робочих місцях не повинен перевищувати норм, які встановлені ДСТУ ГОСТ 12.1.012 та ДСН 3.3.6.039.

Контроль рівня вібрації – згідно з ДСТУ ГОСТ 12.1.012 та ГОСТ 12.4.012.

5.9 Параметри мікроклімату на робочих місцях повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042. Контроль – згідно з ДСН 3.3.6.042.

5.10 При виготовленні щіток малярних слід виконувати вимоги пожежної безпеки, встановлені ГОСТ 12.1.004, НАПБ А.01.001.

Категорія приміщень за вибухопожежною і пожежною небезпекою – В згідно з НАПБ Б.03.002, клас зони – П-ІІ згідно з НПАОП 40.1-1.32.

11. Вантажно-розвантажувальні роботи необхідно виконувати у відповідності з вимогами ГОСТ 12.3.009 та ГОСТ 12.3.020.

11. Працюючі повинні використовувати засоби індивідуального захисту:

• рукавиці згідно з ГОСТ 12.4.010;

• окуляри захисні згідно з ГОСТ 12.4.013;

• костюми захисні згідно з ГОСТ 27574 та ГОСТ 27575.

5.13 Викиди в атмосферу шкідливих речовин не повинні перевищувати норм, встановлених для підприємства-виробника щіток малярних на підставі ГОСТ 17.2.3.02 та ДСП 201. Контроль – згідно з ГОСТ 17.2.3.01.

5.14 Стічні води повинні відповідати вимогам СанПиН 4630.

Контроль стічних вод – згідно з ДСТУ 3812.

15. Відходи, які утворюються при виробництві щіток малярних, утилізуються у відповідності з вимогами ДСанПІН 2.2.7.029.

16. До виконання робіт з виготовлення щіток малярних допускаються особи не молодше 18 років, які пройшли:

• попередній медичний огляд у відповідності із вимогами наказів МОЗ України;

• професійну підготовку;

• вступний інструктаж із безпеки праці, виробничої санітарії, пожежної та електробезпеки.

5.17 Під час виготовлення щіток малярних необхідно:

• дотримуватись встановлених технологічних процесів;

• виконувати інструкції з безпеки праці на кожному робочому місці;

• дотримуватись правил особистої гігієни;

• використовувати засоби індивідуального захисту.

6 МАРКУВАННЯ І ПАКУВАННЯ

6.1 На кожній щітці (ручці, обоймі, колодці або держаку) повинні бути нанесені:

- товарний знак підприємства-виробника;

- тип або типорозмір.

Примітка. Спосіб нанесення зазначених маркувальних знаків повинен забезпечувати їх збереженість протягом строку служби щіток.

6.2 Щітки повинні бути упаковані в ящики згідно з ГОСТ 2991, ГОСТ 5959 або ГОСТ 10350. Ящики всередині повинні бути викладені водонепроникним папером згідно з ГОСТ 8828 або обгортковим папером згідно з ГОСТ 8273.

Кожний ряд щіток із пучками з щетини або волосся повинен бути пересипаний 1-2 г технічного нафталіну згідно з ГОСТ 16108.

Допускається застосування інших препаратів проти молі, що випускаються промисловістю.

За узгодженням зі споживачем допускається інше паковання, що забезпечує збереженість щіток під час зберігання і транспортування.

3. Маса ящиків брутто – не більше 30 кг.

3. У транспортну тару повинен бути вкладений паковальний аркуш, у якому повинно бути зазначено:

• найменування підприємства-виробника;

• умовну познаку виробів;

• - число виробів;

• штамп технічного контролю;

• дату випуску.

6.5 Маркування транспортної тари – згідно з ГОСТ 14192.

7 ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

1. Упаковані щітки допускається перевозити транспортом будь-якого виду при вжитті заходів, що охороняють їх від механічних ушкоджень і впливу вологи.

2. Зберігання щіток – згідно з групою умов зберігання З ГОСТ 15150.

8 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

8.1 Розміри щіток і їх деталей, а також вимоги, передбачені 4.1.11, перевіряють за допомогою вимірювальних засобів, похибка вимірювання яких ±0,1 мм, і шаблонів.

Щітки з обв'язкою згідно з 4.1.11 не перевіряють.

8.2 Випробування пучків щіток на термостійкість проводять шляхом занурення їх в гарячу воду температурою (70 ±2)°С и витримування за цієї температури протягом 1 год.

Температуру води вимірюють термометром, похибка вимірювання при цьому ± 1°С.

8.3 Випробування деталей щіток на стійкість до впливу розчинників або агресивних середовищ проводять шляхом занурення щіток у розчинник або агресивне середовище.

Випробування всіх типів щіток, за винятком щіток типу ЩМА, проводять одним з наступних способів:

- шляхом витримування по 1 год по черзі в розчинниках N646 згідно з ГОСТ 18188, Р-12 згідно з ГОСТ 7827, розчинах мідного купоросу і вапна за температури не нижче 20° С;

- шляхом витримування по черзі в ацетоні, бензолі, розчинах мідного купоросу і вапна протягом 8 год у кожному з них.

Щітки типів ЩП, ЩФ, ЩФК і ЩТ у розчинах мідного купоросу і вапна не випробовують.

Випробовують щітки типу ЩМА шляхом витримування по черзі в розчинах мідного купоросу і вапна протягом 8 год.

Концентрація розчину мідного купоросу повинна бути не менше 10%, розчин вапна повинен бути з осадом.

Після проведення випробувань згідно з 8.2 і 8.3 і висушування пучків не допускається поява зарученості, усадки за довжиною і ламкістю.

Примітка. Щітки після проведення кожного етапу випробувань повинні бути промиті в проточній воді.

8.4 Міцність з'єднання пучків щіток з обоймою й ручкою, а також колодок з пучком, ручкою або держаком визначають на розривній машині із зусиллям розриву 300 Н (30 кгс) або за допомогою динамометра згідно з ГОСТ 13837 з використанням спеціального пристосування, наведеного на рисунку 1.

1 – патрон; 2 – оправлення; 3 – рукоятка; 4 – щітка; 5 – зона виміру

Рисунок 1

Випробування проводять у такій послідовності:

- пучок щітки діаметром 5 мм, вибраний у периферійній частині щітки, вставляють в отвір патрона і за допомогою рухливого конуса закріплюють у ньому. Після цього щітку із зазначеним пристосуванням установлюють на розривну машину, закріплюючи в ній ручку щітки і пристосування, або використовують динамометр і знімають показання на машині або динамометрі.

Показання повинні відповідати значенням, наведеним у 4.1.1.

Міцність з'єднання пучків щіток і ручок визначають не менше ніж у двох місцях.

За значення міцності з'єднання приймають середнє арифметичне значення результатів двох вимірювань.

8.5 Коефіцієнт щільності пучків щіток типів ЩР, ЩРС, ЩМ, ЩФК і щіток типів ЩРО, ЩП, ЩФ перевіряють на спеціальних пристосуваннях, наведених відповідно на рисунках 2 і 3.

1 – затискач; 2 – щітка; 3 – основа; 4 – нерухлива частина пристосування; 5 – рухлива частина пристосування; 6 – стояк; 7 – вантаж

Рисунок 2

1 – затискач; 2 – щітка; 3 – основа; 4 – нерухлива частина пристосування; 5 – рухлива частина пристосування; 6 – стояк; 7 – вантаж

Рисунок 3

Обтиснення пучка повинне проводитись на середині його довжини. Коефіцієнт щільності пучка К визначають за формулою:

У пристосуванні встановлюють щітку так, щоб середина пучка перебувала на крайці рухливої частини пристосування. Опускають рухливу частину пристосування. За допомогою упору закріплюють щітку у пристосуванні і прикладають статичне навантаження Р:

• для щіток типів ЩР, ЩРС, ЩМ і ЩФК ... 49 Н (5 кгс),

• для щіток типів ЩРО, ЩП і ЩФ ... 29,4 Н (3 кгс).

Статичне навантаження Р складають із маси вантажу і рухливої частини пристосування. Площу поперечного перерізу пучка визначають за шкалою пристосування.

6. Вимоги 4.1.5 перевіряють за допомогою пристосування, наведеного на рисунку В.1 додатка В, або шаблоном.

7. Вимоги 4.1.6, 4.1.8, 4.1.9 перевіряють візуально методом порівняння зі зразком-еталоном.

8. Вологість деревини ручок визначають згідно з ГОСТ 16588.

9. Параметр шорсткості деталей із деревини визначають порівнянням їх зі зразком-еталоном або на приладі.

9 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

9.1 Щітки повинні бути прийняті технічним контролем підприємства-виробника.

9.2 Приймання та поставку щіток виконують партіями. Обсяг партії встановлюють за узгодженням сторін.

Партія повинна складатися з щіток одного типу або типорозміру, виготовлених з тих самих матеріалів, оброблених за одним технологічним процесом і одночасно пред'явлених до приймання за одним документом.

3. При перевірці щіток на відповідність вимогам 3.2, 4.1.3 – 4.1.11, 4.2.2, 4.2.3 застосовують двоступеневий контроль відповідно до таблиці 1.

4. Партію щіток приймають, якщо число дефектних щіток у першій вибірці менше або дорівнює приймальному числу, і бракують без призначення другої вибірки, якщо число дефектних щіток більше або дорівнює бракувальному числу. Якщо число дефектних щіток у першій вибірці більше приймального числа, але менше бракувального, проводять другу вибірку.

Партію щіток приймають, якщо число дефектних щіток у двох вибірках менше або дорівнює приймальному числу, і бракують, якщо число дефектних щіток у двох вибірках більше або дорівнює бракувальному числу.

Таблиця 1