Рис. 9 Кошикоподібна деформація
Рис. 14 Роздавлювання каната
Рис. 10 Видавлювання металевого
осердя
Рис. 15 Перекручування каната
Рис. 11 Видавлювання дротів сталок:
а-в одній сталці; б-у декількох сталках.
Рис. 16 Залом каната
Рис. 12 Місцеве збільшення діаметра каната
Рис. 17 Перегин каната
Закріплення і з'єднання канатів
Багатосталкові канати, що застосовуються як натяжні, кріпляться в муфті заливанням сплавом або клинами.
Застосування затискачів для закріплення канатів допускається для з'єднання натягуючого каната з противагою або натягуючим візком.
Муфти і клини виготовляються із сталі. На муфтах наноситься клеймо заводу-виробника з вказанням діаметра каната, зусилля на яке розрахована муфта і клеймо ВТК. Застосування зварних муфт не допускається.
Дозволяється зчалювання несуче-тягового каната за умови:
довжина однієї зчалки має бути не менша 1300 діаметрів каната;
відстань між кінцями двох зчалок має бути не менша 3000 діаметрів каната;
при частковій заміні несуче - тягового каната кількість зчалок може бути збільшена на дві.
Зчалювання натяжних канатів не допускається.
Натяжні пристрої
Несуче-тяговий канат натягується за допомогою противаги або іншим пристроєм, який забезпечує величину натягу у визначених межах.
При застосуванні декількох натяжних канатів забезпечується рівномірний їх натяг. При застосуванні здвоєного поліспаста встановлення зрівняльного блока є обов'язковим, якщо не передбачена інша система вирівнювання зусиль у канатах.
Хід натягуючого пристрою несуче-тягового каната розраховується виходячи із можливої зміни довжини каната від коливання навантаження, очікуваних температурних коливань і пружного подовження каната. Для підйому противаги в проектне положення повинен бути передбачений необхідний пристрій.
Необхідно забезпечити вільне переміщення натягуючого пристрою несуче-тягового каната. Хід противаги і натягуючого візка обмежується упорами і контролюється кінцевими вимикачами.
Противаги мають бути виготовлені у вигляді бетонних монолітів або у вигляді каркасних ящиків, заповнених бетонними або чавунними блоками. При ручному завантаженні маса окремих блоків не повинна перевищувати 35 кг.
Простір, в якому переміщується противага, має бути недоступний для сторонніх осіб. При розміщенні противаги в приямку, останній має бути захищений від попадання води, снігу і льоду та забезпечене їх видалення.
Противага повинна мати захист від обертання.
Маса противаги або зусилля натяжного пристрою мають відповідати проектній і бути вказані в паспорті ВБК.
Барабани, шківи, ролики
Тягова здатність привідного шківа має бути щонайменше в 1,1 рази більшою за ту, що потрібна для пересування при найбільш несприятливих експлуатаційних навантаженнях. Для футерованих привідних шківів для розрахунків береться коефіцієнт тертя ц=0,22; для вироблених рівчаків або при запуску береться и’ =4и /п.
Навантаження на ролик не повинно перевищувати 2400 Н для канатів діаметром до 20 мм та 3000Н для канатів товщиною більше 20 мм.
Допустимий діаметр барабана, шківа, ролика, що огинається сталевим канатом, визначається за формулою
D>d^e (2),
де: D - діаметр барабана, шківа, ролика, виміряний по осьовій лінії навитого каната, [мм];
d- діаметр каната, [мм];
е - коефіцієнт, що залежить від призначення каната і шківа, найменші значення якого приведено в таблиці 4.
Привідний і обвідний шківи, а також ролики для несуче-тягового каната, мають бути футеровані гумою, спеціальною пластмасою або іншим еластичним матеріалом. Матеріал, що застосовується для футерування привідних шківів, повинен мати фрикційні властивості, необхідні для передавання необхідного зусилля від шківа на канат. Відхиляючі і зрівняльний блоки для натяжних канатів дозволяється не футерувати.
Таблиця 4
|
Канат |
Призначення шківа, ролика |
Коефіцієнт |
|
Несуче-тяговий |
Шків привідний, обвідний Ролик опорний |
100 12 |
|
Натяжний |
Блок відхиляючий Блок зрівняльний |
18 18 |
|
Натяжний |
Барабан лебідки піднімання контрваги |
14 |
Дозволяється приймати діаметр барабана на 15% меншим, визначеного за формулою п. 3.6.3., діаметр зрівняльного і відхиляючого блоків на 20 %, опорних - на 10%.
Рухомий склад
Буксирний пристрій має бути таким, щоб лижник в будь-яку мить міг легко його залишити.
Обмеження амплітуди поздовжніх коливань буксирних пристроїв, а також їх достатня вага має забезпечувати неможливість перевертання буксирних пристроїв при крутінні каната або під дією вітру.
В прогоні або на станціях буксирні пристрої після їх звільнення не повинні чинити жодної небезпеки (удари, зачеплення за опори та споруди тощо).
Швидкість втягування буксирних пристроїв відрегульовується таким чином, щоб не було заподіяно шкоди лижникам та не відбулось перекидання буксирного пристрою навколо каната.
Довгі буксирні пристрої мають використовуватись в режимі самообслуговування, при цьому під час посадки кінець буксирного пристрою повинен розміщуватись на рівні сідниць.
Затискачі буксирних пристроїв розраховуються так, щоб мати 4- кратний запас міцності на статичні навантаження з боку затискуючого зусилля та зусилля буксирування, враховуючи вагу буксирного пристрою.
При виборі матеріалу слід керуватись розділом 4.2.
Затискачі повинні кріпитись до каната, не порушуючи його цілісність, та легко зніматись в разі потреби.
Затискачі в розчепленому при монтажі або демонтажі стані не повинні спадати з каната.
Затискачі виготовляються таким чином, щоби при найбільшому нахилі змащеного каната під навантаженням мали 3-кратний запас проти проковзування. Цей показник перевіряється для кожного типу затискачів шляхом випробування. При цьому складається акт довільної форми, де вказано, при якому зусиллі починається проковзування. Для розрахунків запасу проти проковзування береться значення коефіцієнта тертя 0,13.
Затискачі мають проходити роликові батареї по можливості без поштовхів та ударів.
Силу зчеплення затискача буксирного пристрою з канатом ВБК розраховують за формулою
P ц /N > K (3),
де: P - сила затиску затискача, [Н];
N -сила, яка зсуває затискач ( з врахуванням динамічних чинників), [Н];
К - коефіцієнт запасу (для пружинних затискачів К=1,75, для гвинтових затискачів К=3,0);
ц - приведений коефіцієнт тертя, що враховує кількість площин тертя, форму внутрішньої поверхні і конструктивні відмінності затискача.
При цьому контактні напруження при затисканні каната не повинні перевищувати 30 МПа.
Привід і гальма
Для ВБК може бути застосований будь-який тип приводу (електричний, гідравлічний, двигун внутрішнього згоряння тощо).
Зупинка приводу ВБК має відбуватись автоматично, якщо:
зникла напруга в мережі;
виникло перевантаження електродвигуна;
спрацював відповідний захисний пристрій (підпункт 3.10.3).
Вивід з роботи приводу з двигуном внутрішнього згоряння повинен відбуватись автоматично, якщо спрацювали відповідні захисні пристрої (підпункт 3.10.3).
Гідравлічні пристрої, у тому числі розподільники, клапани, акумулятори, циліндри, мотори, об’ємні насоси (далі - насоси), гідропроводи (труби і рукава), а також робоча рідина, мають бути споряджені документами, що підтверджують їх якість.
Конструкція гідроприводу має забезпечувати:
заміну його складових частин без зливання робочої рідини;
повне видалення робочої рідини (за необхідності);
автоматичну зупинку та фіксацію механізмів у разі відключення приводу насоса, розриву трубопроводів і втрати тиску;
можливість зручного і безпечного заправлення та зливання робочої рідини і видалення повітря з гідроприводу;
контроль забруднення фільтра.
З’єднання складових частин гідроприводу мають бути герметичними.
Гідропривід має бути оснащений запобіжними клапанами, що захищають його від підвищення тиску вище значень, зазначених в експлуатаційних документах ВБК. Відрегульовані запобіжні клапани опломбовуються виробником на період гарантійного строку експлуатації ВБК, а надалі - працівником, який здійснює нагляд за утриманням та безпечною експлуатацією ВБК. Зливання рідини від запобіжних клапанів має проводитися безпосередньо у гідробак.
Фільтрування робочої рідини має бути безперервним, окрім випадку спрацьовування запобіжного клапана. Якість фільтрації встановлюється у відповідності до вимог експлуатаційних документів на гідропристрої.
Приводи ВБК мають бути обладнані гальмами нормально замкненого типу, що автоматично розмикаються під час увімкнення механізму та автоматично замикаються під час його вимкнення.
Автоматичні гальма (гальма приводу) мають спрацьовувати у випадках:
для електромеханічного приводу в разі розриву мережі електродвигуна;
для приводу з двигуном внутрішнього згоряння, якщо роботу двигуна призупинено, двигун виключено або від’єднано.
Гальмо має бути з’єднане безпосередньо зі шківом приводу, привідним валом або мати кінематичний зв’язок, що не розмикається зі шківом приводу.
Гальмо має забезпечувати гальмування з коефіцієнтом запасу гальмування не менше 1,25.
Для обладнання, розрахованого на середній ухил до 40 % та малу довжину траси, гальмо може бути виконано у вигляді механічного фіксатора зворотного ходу.
Гальма мають бути доступні для огляду та перевірки.
Опори, станції та їхнє обладнання
При розрахунку конструкцій опор і станцій на міцність приймаються такі коефіцієнти перевантаження до нормативних навантажень:
для навантажень від натягу несуче-тягового каната, включаючи силу опору переміщення каната по роликах, - 1,7;
для вітрового навантаження - по розрахунку згідно з НД;
для власної маси - 1,2;
для навантажень від буксирних пристроїв і лижників -1,5.
Співвідношення навантажень на опори і станції приймаються найбільш невигідні. В тих випадках, коли зменшення навантаження викликає погіршення роботи конструкції, коефіцієнт перевантаження приймається рівним 1,0.
Розрахунок на стійкість окремої споруди (станція, опора тощо) проводиться з врахуванням найбільш невигідної взаємодії навантажень. Коефіцієнт перевантаження при цьому приймається рівним 1,0.
Металоконструкції опор і станцій монтуються на бетонних фундаментах. Фундаменти опор і станцій розраховуються без врахування реакції ґрунту і повинні мати запаси на зсув, виривання і перекидання від нормативних навантажень не менше 1,5.
Фундамент має перевищувати рівень землі не менше ніж на 0,2 м.
Дозволяється в обґрунтованих випадках для портальних опор влаштування башмаків опор на підготовлену основу або влаштування буронабивних паль з анкерними болтами.
При проектуванні поздовжнього профілю ВБК має бути забезпечена надійність прилягання несуче-тягового каната:
при збільшенні зусилля в канаті на 25±1% для несучих опорах з від’ємним перегином;
при зменшенні зусилля в канаті на 25±1% для відтискаючих опор і збільшенні навантаження на буксирні пристрої на 50±2% в наступному прогоні.
Колія ВБК приймається з такого розрахунку, щоб буксирні пристрої з розвернутими в робоче положення буксирними пристроями не дотикались між собою або до стояків опор, у тому числі при похилому проходженні буксирних пристроїв. Буксирні пристрої з втягненими буксирними траверсами повинні вільно проходити у верхній частині опори при поперечних коливаннях до ±12°.
Роликові батареї мають мати відбивачі проти сходу тягового каната, а також канатні уловлювачі. При поперечних коливаннях до ±12° буксирний пристрій має вільно проходити роликову батарею і не торкатися відбивача. В прогонах з нахилом більше 40% також слід передбачати вільне проходження буксирних пристроїв, коли при їх відхиленні в напрямку руху кут коливання в поперечному напрямку становить не більше 15°.
Роликова батарея повинна бути обладнана уловлювачем, що запобігає падінню несуче-тягового каната на землю або підніманню вгору (на відтискаючих опорах), а також пристроєм для вимкнення приводу ВБК після сходу каната з роликів.
Конструкція кріплення роликів та роликових батарей має бути регульованою. Роликові батареї не повинні обертатись в поперечній площині, якщо це не передбачено конструкцією.
Коливання роликових батарей перпендикулярно осі каната допускається тільки за умови, якщо при перевірці роботи ВБК може бути доведено, що тяговий канат при його сходженні уловлюється канатним уловлювачем і при проході затискувача там залишається.
