Підлягають обов’язковому обладнанню аварійним освітленням такі місця:
– фронт котлів, а також проходи між котлами, позаду котлів та над котлами;
– щити та пульти управління;
– водовказівні та вимірювальні пристрої;
– зольні приміщення;
– вентиляторні площадки;
– устаткування водопідготовки;
– площадки та драбини котлів;
– насосні приміщення.
11.10. Робоче та аварійне освітлення, електричне устаткування і його заземлення повинні відповідати вимогам Правил улаштування електроустановок (ПУЕ).
11.11. У приміщеннях котельної при висоті встановлення світильників загального освітлення над підлогою або площадками обслуговування менше 2,5 м повинні влаштовуватися світильники закритого виконання.
При роботі в котлах і газоходах необхідно застосовувати ручні світильники з напругою не більше 12 В або переносні електричні ліхтарі.
11.12. У працюючих на газоподібному паливі котельнях, умонтованих у будівлі, крім основного електроосвітлення в нормальному виконанні, має бути електроосвітлення з арматурою у вибухозахищеному виконанні з самостійною електропроводкою і розміщенням вимикача і запобіжника поза приміщенням котельної. Це освітлення використовується при підготовці газифікованих котельних до пуску.
Електродвигуни та пускова апаратура витяжних вентиляторів, що влаштовуються в приміщеннях газифікованих опалювальних котельних, умонтованих у будівлях, повинні бути вибухозахищеними відповідно до вимог ПУЕ.
11.13. Відстань від площадок або верхньої частини обмурівки котла, з яких проводиться обслуговування арматури, гарнітури, контрольно-вимірювальних приладів, до низу виступаючих конструкцій перекриття (покриття) котельної повинна бути не менше 2 м.
Відстань від підлоги до низу площадок обслуговування і комунікацій у місцях проходів під ними повинна бути також не менше 2 м.
11.14. Якщо котел не обслуговується з верхньої частини обмурівки і немає необхідності переходу по верху котла, то відстань від верхньої частини обмурівки до низу виступаючих конструкцій перекриття (покриття) будівлі повинна бути не менше 0,7 м.
11.15. Відстань від фронту котлів або виступаючих частин топки до протилежної стіни котельної повинна становити не менше 3 м.
Для котлів, які мають довжину колосникових грат (що обслуговується з фронту) не більше 1 м, а також для котлів, працюючих на рідкому і газоподібному паливі, ця відстань може бути зменшена до 2 м. При цьому для котлів, обладнаних газовими пальниками і пальниками для рідкого палива, відстань від виступаючих частин пальників до протилежної стіни повинна бути не менше 1 м.
Якщо фронт котлів або виступаючих частин топок розташований напроти один одного з ручним завантаженням твердого палива, то відстань між ними повинна становити не менше 5 м.
Для котельних, працюючих на рідкому або газоподібному паливі, відстань між фронтами котлів повинна бути не менше 4 м, а відстань між пальниками – не менше 2 м.
Перед фронтом котлів допускається встановлювати насоси, вентилятори, а також зберігати запаси твердого палива не більш як для однієї зміни роботи котлів. При цьому ширина вільних проходів уздовж фронту котлів повинна бути не менше 1,5 м, а встановлене устаткування і паливо не повинні заважати обслуговуванню топок і котлів.
11.16. Ширина проходів між котлами, між котлом і стіною приміщення повинна бути не менше 1м, ширина проходу між окремими виступаючими частинами котлів та виступаючими частинами споруди, сходами, робочими майданчиками та іншими виступаючими конструкціями – не менше 0,7 м.
При встановленні котлів, що вимагають бокового обслуговування, ширина проходів між котлами чи між котлом і стіною приміщення повинна бути не менше 1,5 м.
11.17. У разі відсутності необхідності в боковому обслуговуванні котлів обов’язкове влаштування хоч би одного проходу між котлами чи між крайнім котлом і стіною котельної. Ширина цих проходів, а також ширина між котлами і задньою стіною приміщення котельної повинна становити не менше 1 м.
11.18. Для зручного і безпечного обслуговування котла, його арматури і гарнітури відповідно до проекту встановлюються постійні сходи і площадки.
11.19. Металеві площадки і сходинки виконуються:
– із рифленої листової сталі або з листа з негладкою поверхнею, одержаною наплавкою або іншим методом;
– із сотової або напівсотової сталі (на ребро) з розміром отвору не більше 30х30 мм;
– із просічно-витяжних листів.
Сходи висотою понад 1,5 м, призначені для систематичного обслуговування устаткування, повинні мати кут нахилу до горизонту не більше 50°.
Розміри сходин повинні бути:
– по ширині – не менше 600 мм;
– по висоті між сходинками – не більше 200 мм;
– по ширині сходинок – не менше 80 мм.
Сходи повинні мати площадки через кожні 3-4 м по висоті. Ширина площадок, призначених для обслуговування арматури, контрольно-вимірювальних і регулюючих приладів, повинна бути не менше 800 мм, а інших площадок – не менше 600 мм.
Відстань по вертикалі від площадок обслуговування водовказівних приладів до середини водовказівного скла повинна бути не менше 1 м і не більше 1,5 м.
Площадки і верхня частина обмурівки котлів, з яких проводиться обслуговування, повинні мати металеві перила висотою не менше 0,9 м із суцільною обшивкою по низу на висоту не менше 100 мм.
11.20. Підлоги котельного приміщення необхідно виконувати з неспалимих матеріалів із негладкою, неслизькою поверхнею; вони повинні бути рівними і мати пристрої для відведення води в каналізацію.
Канали в котельному приміщенні повинні закриватися знімними плитами на рівні чистої підлоги.
Металеві перекриття каналів мають бути виконані з рифленої сталі.
Приямки і заглиблення, що не закриваються, повинні огороджуватися перилами висотою не менше 0,9 м.
11.21. Для парових котлів паропродуктивністю 2 т/год і вище, водогрійних теплопродуктивністю 1,16 МВт (1 Гкал/год) і вище, працюючих на твердому паливі, подання палива в котельну і в топку котла має бути механізоване, а для котельних із загальним виходом шлаку і золи у кількості 150 кг/год і більше (незалежно від продуктивності котлів) має бути механізоване вилучення шлаку і золи.
11.22. При ручному золовидаленні шлакові і зольні бункери повинні забезпечуватися пристроями для заливання золи і шлаку водою в самих бункерах чи вагонетках. У цьому випадку під бункерами обов’язково повинні бути влаштовані ізольовані камери для встановлення вагонеток. Камери повинні мати двері, які щільно закриваються, належну вентиляцію і відповідне освітлення, а двері камери мають бути із заскленими вічками.
Керування затвором бункера і заливкою шлаку має бути винесене за межі камери в безпечне для обслуговування місце.
При ручному видаленні золи у вагонетки нижні частини зольних бункерів слід розташовувати на такій відстані від рівня підлоги, щоб під затвором бункера висота була не менше 1,9 м, при механізованому видаленні затвор бункера повинен розташовуватися на 0,5 м вище вагонетки.
Ширина проїзду в зольному приміщенні повинна бути не менше ширини вагонетки, збільшеної на 0,7 м із кожного боку. Зменшення ширини допускається лише в проїздах між колонами фундаменту котлів і будов.
Якщо зола і шлак вигрібаються з топки безпосередньо на робочу площадку, то в котельні над місцем вигрібання і заливання вогнищевих залишків повинна бути влаштована витяжна вентиляція.
11.23. Витрачальні баки рідкого палива повинні влаштовуватися поза межами котельної.
У приміщеннях окремо розташованих котельних (але не над котлами) допускається встановлювати закриті витрачальні баки рідкого палива ємністю не більше 5 м3 для мазуту і 1 м3 – для легкого рідкого палива.
11.24. Котельна повинна бути обладнана засобами пожежогасіння відповідно до норм на протипожежне устаткування і реманент, установленими Правилами пожежної безпеки в Україні ДНАОП 0.01-1.01-95.
11.25. Приміщення, де розміщені котли, зольні приміщення, а також усі допоміжні і побутові приміщення повинні бути обладнані природною і штучною вентиляцією, а також при необхідності – опаленням. Вентиляція котельної повинна забезпечувати видалення шкідливих газів, пилу, подачу приливного повітря і підтримку температурних умов відповідно до вимог санітарних норм.
Приміщення котельної, котли і все обладнання треба утримувати в справному стані і чистоті. Проходи в котельному приміщенні і виходи з нього повинні бути завжди вільними.
11.26. Не дозволяється переводити котли на спалювання скрапленого газу в котельних, рівень підлоги яких знаходиться нижче рівня території, що прилягає до приміщення котельної, а також тих, що мають підвальні приміщення.
11.27. Розміщення котлів і допоміжного устаткування в пересувних блок-контейнерах, транспортабельних установках та в енергопоїздах повинно здійснюватися відповідно до проекту, який виконує спеціалізована організація. Типовий проект повинен бути узгоджений з Держнаглядохоронпраці України.
12.1.1. Для управління роботою котлів і забезпечення безпечних режимів експлуатації вони повинні мати:
– прилади, які запобігають підвищенню тиску (запобіжні пристрої);
– манометри;
– прилади для вимірювання температури середовища;
– покажчики рівня води;
– запірну і регулюючу арматуру;
– прилади безпеки;
– живильні пристрої.
12.1.2. Котли, що працюють на газоподібному паливі, повинні бути обладнані контрольно-вимірювальними приладами згідно з вимогами Правил безпеки в газовому господарстві.
12.2.1. Кожний елемент котла, внутрішній об’єм якого обмежений запірними органами, повинен бути захищений запобіжними пристроями, які автоматично запобігають підвищенню тиску понад допустимий шляхом випускання робочого середовища в атмосферу.
12.2.2. Як запобіжні клапани допускається використовувати:
– важільно-вантажні запобіжні клапани прямої дії;
– пружинні запобіжні клапани прямої дії.
12.2.3. Запобіжні пристрої повинні встановлюватися на патрубках, які безпосередньо приєднані до котла, або трубопроводах без проміжних запірних органів.
При розміщенні на одному патрубку кількох запобіжних пристроїв площа поперечного перетину патрубка повинна бути не менше 1,25 сумарної площі перетину клапанів, встановлених на цьому патрубку.
Відбір робочого середовища через патрубок, на якому розташовані запобіжні клапани, забороняється.
12.2.4. Конструкція запобіжних клапанів повинна передбачати можливість перевірки їх дії в робочому стані шляхом примусового відкривання клапана.
Вантаж важільних запобіжних клапанів повинен бути закріплений на важелі засобом, що виключає їх довільне переміщування. Навішувати нові вантажі після регулювання клапана забороняється.
Якщо на котлі встановлені два запобіжні клапани, то один із них повинен бути контрольним. Контрольний клапан забезпечують приладом (наприклад, кожухом, що замикається на замок), що не дозволяє обслуговуючому персоналу регулювати клапан, але не перешкоджає перевірці його стану.
12.2.5. Запобіжні пристрої повинні мати пристрої (відвідні трубопроводи) для захисту обслуговуючого персоналу від опіків при спрацюванні клапана. Середовище, що виходить із запобіжних клапанів, слід відводити за межі котельного приміщення. Відвідні трубопроводи мають бути захищені від замерзання й обладнані дренажами для зливу конденсату, причому як на відвідних трубопроводах, так і на зливних приладах не має бути запірних пристроїв.
12.2.6. На котлах (у тому числі тих, які мають один запобіжний пристрій) замість одного запобіжного пристрою допускається встановлювати обвід зі зворотним пристроєм, якій пропускає воду з котла в обхід запірного пристрою на виході гарячої води. В цьому випадку між відводом і розширювальною посудиною не повинно бути запірної арматури, окрім указаного зворотного пристрою.
12.2.7. Діаметри обводів і зворотних клапанів повинні бути прийняті відповідно до розрахунку, але не менше:
– 40 мм – для котлів теплопродуктивністю до 0,28 МВт (0,24 Гкал/год) включно;
– 50 мм – для котлів теплопродуктивністю понад 0,28 МВт (0,24 Гкал/год).
12.2.8. Сумарна пропускна здатність запобіжних пристроїв, що встановлюються на паровому котлі, повинна бути не менше номінальної годинної паропродуктивності котла.
12.2.9. Число і розміри запобіжних клапанів розраховують за формулами:
– для водогрійних котлів із природною циркуляцією
ndh = 0,000006Q;
– для водогрійних котлів з примусовою циркуляцією
ndh = 0,000003Q;
де n – кількість запобіжних клапанів; d – діаметр клапана, см; h– висота підйому клапанів, см; Q – максимальна продуктивність котла, ккал/год.
Висота підйому клапана при розрахунку за вказаними формулами для звичайних малопідйомних клапанів приймається не більше 1/20d.
12.2.10. Запобіжні клапани повинні захищати котли від перевищення в них тиску більш ніж на 10% розрахункового (дозволеного).
12.2.11. Запобіжні клапани повинні встановлюватись:
– на парових котлах із природною циркуляцією – на верхньому барабані;
– на вихідних колекторах або барабані у водогрійних котлах.
12.2.12. Перевірка справності дії запобіжних клапанів повинна проводитись не рідше одного разу на зміну.
12.2.13. На парових котлах продуктивністю менше 100 кг/год замість запобіжних клапанів допускається встановлювати вихлопний запобіжний пристрій (гідрозатвор).
Вихлопний запобіжний пристрій розраховують так, щоб тиск у котлі не перевищував надлишковий робочий тиск більше ніж на 10%.
Між котлом і вихлопним запобіжним пристроєм і на самому пристрої установка запірних органів не допускається.
12.2.14. Водогрійні котли, що мають барабани, а також котли без барабанів теплопродуктивністю більше 0,4 МВт (0,35 Гкал /год) обладнують не менше ніж двома запобіжними клапанами із мінімальним діаметром кожного 40 мм. Діаметри всіх установлених клапанів повинні бути однаковими.
