4.2.18. Управління шліфувально-знепилувальними агрегатами
повинно здійснюватись із загального пульта.
4.2.19. Пилозбірники індивідуальних аспіраційних пристроїв
повинні своєчасно звільнятись від накопиченого пилу. Видалення
пилу повинно бути централізоване із застосуванням вологого способу
очищення.
4.2.20. Завантаження хімікатів для приготування вапняної
суспензії в збірники з розмішувачами має бути механізоване.
4.2.21. Завантаження сірчистого натрію і хромових сполучень в
апаратуру для розчинення повинно бути механізоване.
4.2.22. Завантаження дубильних екстрактів в обладнання
повинно бути механізоване. 4.2.23. Переміщення і встановлення бочок для витоплювання
жирів повинні бути механізовані.
4.2.24. Завантаження котлів, автоклавів для варіння клею і
витоплення сала різаною і промитою міздрою або салом-сирцем, а
також вивантаження шквар повинні бути механізовані.
4.2.25. Очищення каналізаційних колодязів, колекторів,
тунелів, збірників і відстійників різного призначення, а також
чанів, приямків та іншої технологічної апаратури повинно
здійснюватись лише після перевірки стану повітряного середовища в
них і надійного відключення впуску і випуску стічних вод у
відповідності до ГОСТ 12.3.006-75 .
4.2.26. Чавунні кришки люків повинні відкриватись спеціальним
гачком, дошки настилів підніматись ломиком.
5. Вимоги до технологічного обладнання,
що використовується у виробничому процесі
5.1. Загальні вимоги
5.1.1. Усе обладнання, що використовується , модернізується
та встановлюється у виробничому процесі, повинно відповідати
вимогам ГОСТ 12.2.061-81 та цим Правилам.
5.1.2. Виробниче обладнання повинне бути розміщене
раціонально, щоб його експлуатація, ремонт та обслуговування були
зручними і безпечними, забезпечували безперервність технологічного
процесу.
5.1.3. На все діюче та нове обладнання, що надходить, повинні
бути паспорти з технічними характеристиками і даними щодо охорони
праці. Усі зміни, що вносяться до конструкції обладнання в процесі
його експлуатації, ремонту і модернізації, мають фіксуватись в
паспорті згідно з вимогами ГОСТ 12.2.003-91.
5.1.4. Для уникнення перевантаження окремих частин і вузлів
обладнання і недопущення можливості аварії кожний вид обладнання
повинен застосовуватись тільки для обробки тих видів сировини і
напівфабрикатів, для обробки яких він призначений. При цьому
кожний вид обладнання повинен використовуватись для виконання
тільки тих технологічних операцій і тільки при тих режимах, на які
воно розраховано.
5.1.5. Облаштування і експлуатація електроприводів,
пускорегулювальної апаратури, контрольно-вимірювальних
електроприладів і пристроїв захисту обладнання повинно відповідати
вимогам НПАОП 40.1-1.32-01 та НПАОП 40.1-1.21.98
.
5.1.6. Усі види обладнання або його частини, що працюють під
тиском, повинні мати повірені манометри із зазначенням
граничнодопустимого тиску. Манометри повинні мати клеймо про
повірку, бути справними і встановлюватись на видному для
обслуговувального персоналу та добре освітленому місці. Запобіжні
клапани повинні мати запірні кожухи або ковпаки, які
унеможливлюють збільшення навантаження клапана, і повинні бути
освітлені й доступні.
5.1.7. Машини, апарати та різного роду пристрої в небезпечних
зонах повинні мати надійну огорожу, яка забезпечує безпеку роботи
і відповідає вимогам ГОСТ 12.2.062-81.
5.1.8. Небезпечні зазори між рухомими і нерухомими частинами
повинні бути огороджені.
5.1.9. Частини обладнання , переміщення яких відбувається під
дією власної ваги, повинні забезпечуватись пристроями, що
виключають самовільне опущення цих частин при наладці або
змащуванні обладнання.
5.1.10. Огородження робочих органів і механізмів, а також
дверцята, кришки, щитки в цих огородженнях, що відкриваються,
повинні мати надійні електричні, механічні або інші блокування,
які забезпечують зупинку машини при зніманні або відкриванні
огородження і неможливість пуску при відкритому положенні жодного
з огороджень.
5.1.11. Огородження повинні мати достатньо жорстку
конструкцію, яка б витримувала випадкові навантаження з боку
обслуговувального персоналу. Огородження, що закривають деталі і
частини обладнання, при поломці яких можуть вилітати осколки й
окремі деталі, повинні мати міцність, яка забезпечує затримку цих
осколків та деталей без пошкодження самого огородження.
5.1.12. Огородження, їх кришки і дверцята повинні надійно
фіксуватись в закритому положенні, а огородження (кришки), які
відкриваються вверх, повинні фіксуватись також у відкритому
положенні.
Сполучення огороджень у притворах кришок і дверцят повинні
бути щільними, а зусилля для відкриття або зняття кожного
огородження вручну не повинно перевищувати 4 кг при частому
використанні в процесі обслуговування і 12 кг при ремонті
обладнання.
5.1.13. Абразивні камені і круги, що обертаються, повинні
бути обов'язково виправлені і збалансовані. Отвір круга повинен
точно відповідати діаметру валика, на який він насаджується.
5.1.14. Круглі пили, точильні верстати, центрифуги та інші
машини з великим числом обертів повинні мати запори, що виключають
можливість відкриття кришок і дверцят під час роботи.
5.1.15. Управління машинами, апаратами і агрегатами повинно
бути механізовано і, як правило, кнопковим. Допускається педальне
управління за умови забезпечення зручної пози працівника.
5.1.16. Уключення основного двигуна обладнання повинно
здійснюватись з одного поста, за винятком автоматизованих ліній і
агрегатів, де, крім місцевих пускових пристроїв до кожної машини,
є централізоване управління з дистанційного пульта.
5.1.17. Для відключення електроприводу, крім основного поста
управління, повинні бути дублювальні зупинкові пристрої, якщо це
викликано умовами безпеки.
5.1.18. Пости місцевого управління електроприводом і органами
ручного управління окремими механізмами повинні перебувати на
відстані не більше 1,0-1,2 м від постійного (основного)
місцезнаходження працівника.
5.1.19. Прокладка проводів різного призначення в межах машини
повинна виконуватись з урахуванням захисту їх від механічних
пошкоджень, перегріву, попадання мастил, води й агресивних рідин.
5.1.20. Металеві рукави з електроприводами повинні надійно
закріплюватись на нерухомих частинах обладнання спеціальними
скобами, розташованими на відстані не більше 400 мм один від
одного на прямолінійних ділянках, а також перед кожним поворотом і
після нього.
5.1.21. Корпуси електродвигунів та інших електричних
пристроїв повинні бути приєднані до заземленого пристрою за
допомогою окремої гілки або мати надійний металевий контакт із
заземленим корпусом машини. Послідовне включення до заземленого
провідника декількох заземлених елементів не допускається.
5.1.22. В управлінні автоматизованими лініями і агрегатами
повинно передбачатись відключення місцевих пускових пристроїв при
переході на робочий режим з централізованим управлінням з
дистанційного пульта.
5.1.23. Повинен бути передбачений блокувальний зв'язок, який
забезпечує автоматичне виключення головного ланцюга в разі
зникнення напруги в ньому.
5.1.24. Запуск електродвигунів основного приводу не повинен
випереджати пуск вентилятора.
5.1.25. Автоматизовані лінії й агрегати, що складаються з
декількох машин, повинні бути обладнані сигналізацією, яка
попереджає працівників про пуск машини.
Тривалість сигналу повинна бути 3-8 с., після чого схема
управління приходить у стан готовності до пуску і зберігає його не
більше 15 с., після чого автоматично повертається у вихідне
положення.
5.1.26. У необхідних випадках пуск машини, яка обслуговується
двома працівниками, повинен здійснюватись тільки за умови
одночасного включення пускових пристроїв обома працівниками.
5.1.27. Сигнальні прилади, що інформують про технологічний
розлад, повинні обладнуватись світловими лампами.
5.1.28. Контроль рівня мастил і надходження їх до поверхонь,
які труться, має здійснюватись автоматично діючими пристроями з
подачею сигналу на пульт управління.
5.1.29. Елементи системи управління (кнопки, рукоятки,
маховички, штурвали, важелі тощо) необхідно розміщувати на висоті
0,8-1,6 м від підлоги при роботі стоячи та 0,6-1,2 м при роботі
сидячи, з метою забезпечення легкого доступу до них без великого
напруження і поворотів корпуса тіла працівника, який при цьому
повинен бути розвернутий обличчям у бік машини.
5.1.30. Усі елементи системи управління повинні розміщуватись
у зручному і безпечному для працівника місці і перебувати при їх
переміщенні на відстані не менше 40-50 мм від укриттів, несучих
конструкцій та інших найближчих до них частин обладнання.
5.1.31. З метою попередження випадкових уключень лицьові боки
індивідуальних кнопочних постів повинні встановлюватись на машинах
у вертикальній площині або під кутом не більше 15 град. до неї.
Кнопки і рукоятки управління рекомендується розміщувати під
захистом різних конструктивних елементів машини (палиці, козирки,
ніші), які не повинні при цьому ускладнювати користування ними.
Кнопка "стоп" повинна мати найбільш зручний і легкий доступ.
5.1.32. Панелі пультів управління необхідно влаштовувати
залежно від висоти їх розташування:
- у горизонтальній площині або під кутом до 30 град. до неї -
при розміщенні панелі на висоті 0,6-1,0 м;
- під кутом 30-60 град. до горизонталі - при розміщенні
панелі на висоті 1,0-1,3 м;
- у вертикальній площині або під кутом більше 60 град. до
горизонталі - при розміщенні панелі на висоті 1,3-1,6 м від рівня
підлоги або площадки обслуговування.
5.1.33. При розміщенні на одній панелі декількох елементів
системи управління їх необхідно розташовувати так, щоб працівник
виконував найменшу кількість рухів при виконанні необхідних
операцій і попереджував помилкові включення.
5.1.34. Маховички, рукоятки і важелі системи управління
повинні надійно фіксуватись у заданому положенні. Фіксувальні
органи повинні унеможливлювати їх самовільне переміщення.
5.1.35. Кнопки електричних елементів системи управління і
регулювання необхідно приводити в дію зусиллям 0,2-0,3 кг. Важелі,
штурвали і маховички постійного користування необхідно приводити в
дію зусиллям не більше 4 кг. У рідкісних випадках (два рази за
зміну) зусилля на важелях, які переміщуються вниз і вверх, вперед
і назад, може бути до 12 кг, а на важелях, що переміщуються в
бік, - до 6 кг.
5.1.36. Педалі повинні мати неслизьку поверхню завширшки
60-80 мм і завдовжки 120 мм, упор для ноги і огородження від
випадкового натискання. Відстань від упорної поверхні педалі до
підлоги повинна бути не більше 120 мм перед включенням, а хід
педалі - не більше 60 мм.
5.1.37. Зусилля натискання на педаль не повинно перевищувати
3,5 кг при роботі стоячи і 2,7 кг при роботі сидячи. При нечастому
включенні (два рази за зміну) гранична величина цього зусилля може
бути прийнята вдвічі більша.
5.1.38. Кнопка аварійного зупину повинна мати головку у
вигляді грибка діаметром 50-60 мм, яка виступає над педаллю поста
на 20-25 мм.
5.1.39. Штурвали, маховички і рукоятки важелів необхідно
виготовляти з малотеплопровідних матеріалів, якщо за умовами
експлуатації можливо їх охолодження нижче +10 град.С або нагрів
вище + 60 град.С.
5.1.40. Кнопки і рукоятки системи управління
електроапаратурою повинні бути виготовлені з діелектричних
матеріалів.
5.1.41. Елементи системи управління повинні мати раціональну
форму і розміри, розпізнавальне фарбування , знак чи напис
відповідно до їх призначення.
5.1.42. При устрої важелів, штурвалів і маховичків необхідно
дотримуватись мнемонічного правила: поворот за годинниковою
стрілкою, переміщення вправо, вверх і "на себе" повинно
відповідати включенню механізма або збільшенню швидкості, а
поворот проти годинникової стрілки, переміщення вліво, вниз і "від
себе" - виключенню механізму або зменшенню швидкості.
5.1.43. Електродвигун повинен розташовуватись , як правило,
на боці машини, яка найменше використовується працівниками при
роботі, і в тих місцях, де забезпечується вільний доступ для його
огляду, ремонту, установлення і знімання.
5.1.44. У машинах зі значним інерційним ходом робочих органів
після відключення привідного електродвигуна повинно бути
передбачено надійне гальмування.
5.1.45. У ланцюгах управління електродвигунами, а також у
ланцюгах електричних блокувань повинні застосовуватись проводи
лише з мідними жилами.
5.1.46. Електрообладнання, яке управляється з підлоги, у
мокрих цехах повинно мати напругу в ланцюгу управління не більше
36 В.
5.1.47. Силові кабелі і проводи вторинної комутації, які
з'єднують привод машини з винесеними за її межі приладами, повинні
прокладатись у сталевих заземлених або пластмасових трубах і в
місцях, де унеможливлюється пошкодження ізоляції струмоведучих жил
шляхом випадкових механічних ударів, проникнення вологи і
агресивної рідини в труби і розподільчі коробки.
5.1.48. Усі види технологічного обладнання, які оснащені
окремо розташованими станціями управління, повинні мати
сигналізацію про подачу напруги в ланцюг управління
електроприводом.
5.1.49. У системах попереджувальної сигналізації як сигнальні
елементи повинні застосовуватись, як правило, дзвінки (або ревуни)
і лампи жовто-помаранчевого кольору, які включаються паралельно.
На машинах, які створюють в робочій зоні підвищений шум,
допускається застосовувати лише світлові сигнали, а на машинах з
низьким рівнем шуму (до 60-70 дБ) - лише звукові сигнали.
