У переліку повинні бути зазначені НРЗ і ГДК газів, парів і
пилу в об'ємних (%) і вагових (мг/куб.м) одиницях.
Повинен бути складений також перелік приладів для визначення
цих речовин, зазначені місця та зони установлення приладів, а
також місця відбору проб для експресного та лабораторного
аналізів.
Переліки повинні бути затверджені роботодавцем.
18. Умови праці на робочих місцях коксохімічного виробництва
повинні відповідати вимогам діючих нормативних документів.
V. Технологічні трубопроводи та арматура
1. Проектування, виготовлення, монтаж і випробування
технологічних трубопроводів повинні відповідати вимогам
будівельних норм і державних стандартів.
2. Трубопроводи, які призначені для транспортування
вибухонебезпечних, пожежонебезпечних і шкідливих речовин, у тому
числі зріджених газів, незалежно від температури нагріву, а також
арматура повинні бути виготовлені з матеріалів, які відповідають
за своїми технічними характеристиками робочим умовам середовища,
що транспортується.
Ці трубопроводи повинні відповідати вимогам Правил будови і
безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води,
затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України 08.09.98 N 177
( z0636-98 ), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України
07.10.98 за N 636/3076 (далі - НПАОП 0.00-1.11-98), "Правил
устройства и безопасной эксплуатации стационарных компрессорных
установок, воздухопроводов и газопроводов", затверджених
Держгіртехнаглядом СРСР 07.12.71 (далі - НПАОП 0.00-1.13-71),
"Правил устройства и безопасной эксплуатации трубопроводов для
горючих, токсичных и сжиженных газов (ПУГ-69)", затверджених
Держгіртехнаглядом СРСР 17.09.69 (далі - НПАОП 60.3-1.15-71),
"Правил безопасности при производстве и потреблении продуктов
разделения воздуха", затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 12.04.88
(далі - НПАОП 24.1-1.30-88), та ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы
промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие
знаки и маркировочные щитки" (далі - ГОСТ 14202-69).
3. Пошкоджена теплоізоляція апаратури, паропроводів і
технологічних трубопроводів повинна своєчасно відновлюватися.
4. Обслуговувальний персонал повинен систематично перевіряти
герметичність обладнання, що працює, та трубопроводів.
Необхідно здійснювати постійний нагляд за вимкненими
апаратами, резервуарами, трубопроводами, газопроводами, а також,
за потреби, необхідно повторювати їх пропарювання або продування
азотом і зволоження внутрішньої поверхні. Працездатність усієї
трубопровідної арматури повинна постійно забезпечуватися шляхом
змащування штоків і перевірки арматури на повне відкриття та
закриття. Якщо апарат відкритий, то повинне бути забезпечене його
провітрювання. При вимкнених апаратах продувальні свічки повинні
бути постійно відкриті.
5. На апаратах і трубопроводах для кислотних розчинів як
прокладний матеріал повинні застосовуватися кислотостійкі
матеріали.
6. Трубопроводи, запірна арматура та насоси сульфатного
відділення повинні бути зроблені з матеріалів, стійких до впливу
розведених розчинів сірчаної кислоти.
7. Аварійні трубопроводи, які з'єднують установки з аварійною
ємністю, повинні мати нахил у бік цієї ємності, бути прямими та
мати мінімальну кількість відводів і поворотів. Аварійні
трубопроводи не повинні мати вздовж усієї довжини запірних
пристроїв, крім відключальних засувок в апаратів.
8. Усі трубопроводи незалежно від температури середовища, що
транспортується, повинні бути розраховані на повну
самокомпенсацію. За неможливості самокомпенсації на трубопроводах
повинні встановлюватися компенсатори, що відповідають умовам
роботи трубопроводів.
Сальникові компенсатори дозволяється встановлювати на
міжцехових трубопроводах коксового газу з тиском близько 0,04 МПа
(0,4 кгс/кв.см) і на трубопроводах зворотної аміакової води, яка
йде з газозбірників коксових батарей у відділення конденсації
коксового газу.
9. Газопроводи та трубопроводи необхідно заземлювати через
кожні 250 м, а на фланцевих з'єднаннях установлювати
струмопровідні перемички.
10. Шланги, по яких транспортуються рідини, пара, стиснене
повітря, повинні бути закріплені на гофрованих стальних штуцерах
хомутами; у разі транспортування по трубопроводах легкозаймистих
рідин і речовин, які здатні до накопичення електричного потенціалу
(бензольні вуглеводні, різні модифікації елементарної сірки,
сублімований або кристалічний нафталін тощо), кріплення повинне
проводитися відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів з
охорони праці та промислової безпеки.
11. Кількість і розташування запірної арматури необхідно
визначати проектом, що забезпечує надійне вимикання кожного
окремого апарата або агрегата.
Крім запірної арматури, повинна передбачатися регулювальна
арматура. Використовувати регулювальну арматуру як запірну не
дозволяється.
12. Для вимикання агрегатів і апаратів, що працюють під
тиском 4 МПа (40 кгс/кв.см) і вище, на кожному відводі від
основних колекторів повинно бути встановлено по два запірних
пристрої (вентилі, засувки), між якими необхідно передбачати
пробкові крани для контролю за щільністю запірної арматури.
13. У разі розташування засувок і арматури у колодязях,
лотках та інших заглибленнях необхідно передбачати подовжені штоки
або штурвали управління, а також забезпечувати безпечний доступ до
них для ремонту або заміни арматури.
VI. Вентиляція, водопостачання,
каналізація, освітлення, опалення
1. Вентиляція
1. Повітря у робочій зоні виробничих приміщень повинне
відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату
виробничих приміщень, затверджених постановою Міністерства охорони
здоров'я України від 01.12.99 N 42 ( va042282-99 ) (далі -
ДСН 3.3.6.042-99), та ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие
санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі -
ГОСТ 12.1.005-88).
2. Пуск, налагодження та експлуатація вентиляційних систем
повинні проводитися відповідно до вимог ГОСТ 12.4.021-75 "ССБТ.
Системы вентиляционные. Общие требования" та інших чинних
нормативно-правових актів.
3. У виробничих приміщеннях, у яких можливе раптове
надходження у повітря великої кількості шкідливих речовин (крім
пилу), а також у приміщеннях з виробництвами категорій А і Б, у
яких можливе раптове надходження у повітря великої кількості
вибухонебезпечних газів і парів, крім загальнообмінної, повинна
бути обладнана аварійно-витяжна вентиляція.
Аварійна вентиляція повинна бути обладнана в:
машинному залі цеху вловлювання;
газокомпресорній;
закритому приміщенні вакуум-насосної сірководневого газу;
закритих приміщеннях з контактними апаратами відділення
мокрого каталізу цеху очищення коксового газу від сірководню з
отриманням сірчаної кислоти;
насосній відділення дистиляції бензолу;
головному корпусі ректифікації бензолу;
насосній цеху ректифікації бензолу;
мийному відділенні цеху ректифікації бензолу;
закритих складах бензольних продуктів;
насосних складах бензольних продуктів та ацетону;
цеху збагаченого антрацену, де застосовується ацетон;
приміщеннях з апаратами піридинової установки сульфатного
відділення;
приміщеннях з апаратами цехів ректифікації легких та важких
піридинових основ та піридинових продуктів;
розливних, закритих складах, насосних піридинових та
бензольних продуктів;
приміщеннях насосів і апаратів для виготовлення
дициклопентадієну.
Крім зазначених випадків, необхідність обладнання аварійної
вентиляції повинна визначати проектна організація на стадії
проектування.
4. Приміщення, у яких передбачено обладнання аварійної
вентиляції, повинні бути обладнані автоматичними
газоаналізаторами. Аварійна вентиляція повинна бути зблокована з
газоаналізатором і повинна автоматично вмикатися, якщо
концентрації газів або парів у приміщенні досягають 20% нижнього
концентраційного рівня займання або в разі перевищення ГДР
концентрації згідно з ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие
санитарно-гигиенические требования к воздуху санитарной зоны".
Автоматичні газоаналізатори повинні бути зблоковані з пристроями
для світлової та звукової сигналізації.
Якщо приміщення обладнано газоаналізаторами для визначення
ГДР концентрацій газів або парів, обладнувати ці приміщення
сигналізаторами на довибухову концентрацію не треба.
Крім автоматичного вмикання аварійної вентиляції, повинно
бути також передбачено і ручне дистанційне вмикання, пускові
пристрої якого необхідно розташовувати біля однієї з основних
дверей зовні приміщення.
За відсутності автоматичних газоаналізаторів аварійну
вентиляцію в зазначених вище випадках дозволяється вмикати вручну
одночасно з подачею попереджувального сигналу. При цьому контроль
концентрації газів і парів у приміщенні повинен здійснюватися
лабораторією за графіком, затвердженим роботодавцем. При ручному
вмиканні аварійної вентиляції пускові пристрої повинні бути
розташовані як усередині, так і зовні приміщення.
5. У приміщеннях з виробництвами категорій А і Б усі металеві
повітроводи та обладнання припливних і витяжних установок повинні
бути заземленні відповідно до вимог чинних нормативно-правових
актів з охорони праці та промислової безпеки.
6. Припливні та витяжні агрегати приміщень категорій А і Б
повинні встановлюватися в окремих камерах. Обладнувати припливні
агрегати в одній камері з витяжними агрегатами не дозволяється.
7. Зовнішній огляд і перевірку справності дії вентиляційних
установок повинен здійснювати змінний персонал на початку кожної
зміни.
2. Водопостачання
1. Системи водопостачання повинні відповідати вимогам
будівельних норм СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и
сооружения", затверджених постановою Державного комітету СРСР у
справах будівництва від 27.07.84 N 123 (далі - СНиП 2.04.02-84),
та ДСП 173-96 Державні санітарні правила планування та забудови
населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони
здоров'я України від 19.06.96 N 173 ( z0379-96 ), зареєстрованих в
Міністерстві юстиції України 24.07.96 за N 379/1404 (далі -
ДСП 173-96).
2. Забезпечення безпеки під час експлуатації, налагодження,
випробування та ремонту мереж і споруд водного господарства
повинне здійснюватися згідно з "Правилами техники безопасности в
водных хозяйствах предприятий черной металлургии", затвердженими
Міністерством чорної металургії СРСР 07.08.81
(НПАОП 27.1-1.05-81).
3. Вибір джерел водопостачання та якості води для
господарчо-питних потреб і душових пристроїв повинен
регламентуватися чинними нормами та правилами.
4. Господарчо-питні водопроводи, що живляться від міського
водопроводу, не повинні мати безпосереднього сполучення з іншими
господарчо-питними водопроводами, які живляться від місцевих
джерел водопостачання.
5. З'єднання мереж господарчо-питного водопостачання з
мережами водопроводів, які подають технічну воду, не дозволяється.
6. Для користування питною водою у цехах повинні бути
обладнані фонтанчики. Кількість фонтанчиків визначається
відповідно до СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания",
затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах
будівництва від 30.12.87 N 313 (далі - СНиП 2.09.04-87).
Якщо немає господарчо-питного водопроводу, необхідно
встановлювати зачохлені питні баки з фонтанувальними насадками.
3. Каналізація
1. Обладнання систем каналізації повинно відповідати вимогам
СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация зданий",
затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах
будівництва від 04.10.85 N 169 (далі - СНиП 2.04.01-86), та
вимогам ДСП 173-96.
Не дозволяється з'єднання (сполучення) каналізації різного
призначення.
2. Умови спуску стічних вод у водойми повинні відповідати
вимогам чинних нормативно-правових актів.
3. Роботодавець повинен забезпечувати регулярний контроль за
ефективністю очищення промислових та побутових стічних вод.
4. Скидання в каналізацію сировини та продуктів виробництва
під час аварій, а також під час ремонтів і ревізій апаратури не
дозволяється.
Скидання повинне передбачатися у технологічну каналізацію з
подальшим поверненням продукту, що скидається, у технологічний
цикл.
5. Відвід конденсату від конденсатовідвідників повинен
проводитися з розривом струменя, за винятком конденсатовідвідників
у тунелях і в приміщеннях під кінцевими та проміжними майданчиками
коксових печей.
6. Огляди та очищення каналізаційних мереж і колодязів
необхідно проводити відповідно до порядку ведення газонебезпечних
робіт.
4. Освітлення
1. Виробничі цехи коксохімічних підприємств повинні бути
обладнані робочим, аварійним та евакуаційним освітленням.
2. Робоче освітлення повинно забезпечувати на робочих
поверхнях освітленість і яскравість відповідно до вимог
ДБН В.2.5-28-2006 Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне
і штучне освітлення, затверджених наказом Міністерства
будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства
України від 15.05.2006 N 168 ( v0168667-06 ) (далі -
ДБН В.2.5-28-2006).
Аварійне освітлення повинно забезпечувати на робочих
поверхнях освітленість не менше як 5% від норм, установлених для
цих поверхонь.
Евакуаційне освітлення повинно забезпечувати освітленість на
підлозі основних проходів, на землі та сходах не менше ніж 3 лк.
