---

Ручки молотків і кувалд повинні бути рівними, овального перерізу, з потовщеннями біля вільних кінців. Поверхня ручок повинна бути гладенькою, рівно зачищеною, без тріщин, задирок і сучків.

85. На хвостовики напилків, стамесок, долот, пилок, викруток тощо треба міцно насаджувати ручки, стягнуті металевими кільцями, що, запобігають розколюванню.

Довжина ручок повинна відповідати розмірам інструмента.

Розміри інструментів та їх маса мають відповідати віковим особливостям учнів (див. «Гігієнічні вимоги до розмірів інструментів для шкільних навчальних майстерень», затверджені заступником Головного державного санітарного інспектора СРСР 1 червня 1961 р. № 369-61).

Працювати переліченими й подібними інструментами без ручок або з несправними ручками (що мають тріщини, відколи тощо) забороняється.

86. Під час роботи зубилом і крейцмеселем для захисту очей учня від осколків, що відлітають, слід застосовувати захисні окуляри. Майстри, інструктори і вчителі праці зобов'язані стежити за тим, щоб ними обов'язково користувались.

87. Пилки (поперечні, лучкові, ножівки та ін.) повинні бути правильно розведені і добре заточені. Ручки пилок треба міцно закріплювати, гладенько зачищати.

Лучкові пилки повинні мати міцний станок, що забезпечує надійний натяг полотна і необхідне його обертання.

88. Стругальний інструмент для обробки деревини (шерхебелі, рубанки, фуганки та ін.) повинен мати гладенькі, рівно зачищені колодки.

Задній кінець колодки рубанка, шерхебеля тощо у верхній своїй частині має бути заокругленим. Рукоятки колодок повинні бути гладенькими. Різці стругального інструмента мають бути правильно заточені, міцно й щільно підігнані до дерев'яних колодок і не повинні мати вибоїн, ум'ятин, тріщин і задирок.

89. Гайкові ключі мають відповідати розмірам гайок і головок болтів і не повинні мати тріщин, вибоїн і задирок. Забороняється нарощувати ключі контрключами, трубами тощо.

Розвідні ключі не повинні мати люфту в рухомих частинах. Робочі грані губок ключів повинні бути паралельними між собою.

90. Усі пристрої (кондуктори, ділильні головки тощо), що застосовуються на обладнанні, повинні бути справними, зручними, безпечними в експлуатації.

91. Маса тягарів, що переносяться вручну, коли на це затрачується не більш як 1/3 робочого часу, не повинна перевищувати відповідно до трудового законодавства:

Для хлопчиків 15 років ... 8,2 кг,

Для дівчаток 15 років ... 5,0 кг,

Для юнаків 16—18 років ... 16,4 кг,

Для дівчат 16—18 років ... 10,2 кг.

Учнів, молодших від 15 років, забороняється залучати до робіт, пов'язаних з перенесенням і пересуванням тягарів.

92. Для підіймання, встановлення і зняття важких деталей треба використовувати підйомні пристрої або споруди (талі, тельфери, крани, стріли, роликові столи тощо), що забезпечують безпеку операції та полегшують працю учнів.

Безпечна експлуатація підйомних пристроїв здійснюється відповідно до Правил обладнання і безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів, що затверджені Державним комітетом з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості та Держгірничтехнаглядом 30 грудня 1969 р.

Д. Індивідуальні захисні пристрої

93. Учні під час трудового навчання або проходження виробничої практики, а також майстри повинні забезпечуватися справним і доброякісним спецодягом, запобіжними пристроями відповідно до діючих для певного виду виробництва норм.

94. Учням на час трудового політехнічного навчання видають бавовняні халати або фартухи, рукавиці, захисні окуляри тощо відповідно до діючих галузевих норм в установленому для всіх робітників і службовців порядку за рахунок коштів школи (п.17 Інструкції про порядок видачі, зберігання і користування спецодягом, спецвзуттям і запобіжними пристроями, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці й заробітної плати і Президії ВЦРПС від 11 червня 1960 р., № 786).

95. Майстрам трудового і виробничого навчання видаються безплатно халат бавовняний із строком носіння 12 місяців, рукавиці комбіновані — на 5 місяців, окуляри захисні — на 6 місяців (лист Міністерства освіти СРСР № 70-М від 23 травня 1969 р. «Про норми безплатної видачі спецодягу, спецвзуття і запобіжних пристроїв робітникам і службовцям установ системи Міністерства освіти СРСР»).

96. Допускати майстрів і учнів до роботи без спецодягу і запобіжних пристроїв забороняється.

97. Розмір і модель спецодягу учнів повинні виключати можливість захоплювання її рухомими частинами верстатів та оброблюваними деталями. Не повинно бути кінців, що звисають або розвіваються (поли, краватки, косинки, фартуки, зав'язки). Одяг повинен наглухо застібатися, звислі кінці косинок, платків, зав'язок повинні бути підібрані, манжети рукавів мають щільно охоплювати руки навколо кистей.

Розміри спецодягу повинні відповідати зросту учнів.

98. Волосся працюючих повинно бути закрите щільно облягаючим головним, убором і підібране під нього.

99. У випадку, коли роботу на металевих поверхнях треба виконувати в лежачому, сидячому положенні або на колінах, учням треба видати для обов'язкового користування під час роботи спеціальні мати або наколінники з матеріалу низької теплопровідності.

100. Учнів, які очищають деталі чи вироби від іржі, фарби, бруду, а також при рубанні металу тощо, слід забезпечувати захисними окулярами або маскою з органічного скла для захисту від окалини, пилу тощо, які розлітаються.

101. Майстри, інструктори, вчителі трудового навчання або викладачі виробничої практики зобов'язані строго стежити за виконанням учнями як у навчальних майстернях, так і на підприємствах зазначених вимог щодо заходів індивідуального захисту під час роботи, а також забезпечити належний догляд за індивідуальними захисними пристроями.

III. Пожежна безпека

102. Робота з пожежної безпеки організовується відповідно до Типових правил пожежної безпеки для шкіл, шкіл-інтернатів, дитячих будинків, дошкільних та інших навчально-виховних закладів Міністерства освіти СРСР, що затверджені Міністерством освіти СРСР 3 січня 1969 р. і погоджені з Головним управлінням пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ СРСР 6 січня 1969 р.

103. Навчально-виробничі мастерні повинні повністю забезжечуватися засобами пожежогасіння, пінними та вуглекислотними вогнегасниками, сигналами та іншим обладнанням.

Розміщення і будова засобів пожежогасіння повинні відповідати зазначеним Типовим правилам.

104. Забороняється захаращувати доступ і проходи до засобів пожежогасіння і протипожежного обладнання, а також використовувати їх не за призначенням.

105. Обтиральний матеріал як використаний, так і невикористаний треба складати і зберігати в спеціальних металевих ящиках, закритих кришками.

106. Використаний обтиральний матеріал, стружки, сміття слід прибирати після кожного заняття.

107. У столярній майстерні не повинно бути більше за одноденний запас матеріалів.

108. Легкозаймисті та вогненебезпечні матеріали (бензин, гас, спирт, лак, мастила тощо) слід зберігати в спеціальних приміщеннях, місцях і пристроях, за погодженням з пожежною інспекцією. Запас цих матеріалів на робочому місці не повинен перевищувати потреби робочого дня; при цьому залишати зазначені матеріали в майстернях після роботи забороняється.

109. Видавати і наповнювати відповідний посуд, прилади тощо легкозаймистим і вогненебезпечним матеріалом треба поза майстернею, у спеціально відведеному, пристосованому для цієї мети, місці, безпечному в пожежному відношенні, із застосуванням спеціальних пристроїв (насосів, сіток тощо).

110. У столярній майстерні і на складі, де зберігаються займисті матеріали й готові вироби, електричні світильники повинні бути закриті скляними ковпаками.

111. Електронагрівальні прилади треба встановлювати в спеціально відведених приміщеннях.

IV. Інструктування учнів з техніки безпеки

112. Усі майстри, інструктори та вчителі трудового навчання повинні знати правила, положення та інструкції з техніки безпеки і промислової санітарії стосовно галузей техніки й праці, що їх опановують учні як у навчальних майстернях, так і на підприємствах.

До трудового навчання учнів може бути допущений лише той адміністративно-педагогічний персонал, який пройшов перевірку знань з техніки безпеки кваліфікаційною комісією відділу народної освіти.

113. На учнів, які проходять трудові політехнічні практикуми на підприємствах, поширюється такий самий порядок проходження інструктажу з техніки безпеки, що встановлений для робітників підприємств. Усю відповідальність за своєчасний і повний інструктаж учнів на робочих місцях несе адміністрація підприємств.

114. Доручаючи якусь роботу учневі, майстер, інструктор, учитель зобов'язаний не тільки ознайомити учня з технологією процесу, будовою машин, верстата та умовами праці, а й проінструктувати його про заходи безпеки під час виконання роботи, розповісти про призначення запобіжних пристроїв обладнання, безпечні методи праці, підготовку і прибирання робочого місця, правила особистої гігієни. Ці знання періодично перевіряють, закріплюють.

115. Жодного учня не можна допускати до практичної роботи, а також до самостійної роботи й обслуговування будь-якого обладнання без відповідного навчання роботи на верстаті, належної перевірки знання техніки безпеки в межах навчальної програми, правил та інструкцій з техніки безпеки, що стосуються його спеціальності.

Проведення інструктажу з техніки безпеки треба відповідно оформляти в журналі інструктажу з техніки безпеки.

116. На виробничих дільницях, у навчальних майстернях потрібно вивішувати відповідні плакати з техніки безпеки, попереджувальні написи та інструкції з техніки безпеки.

117. Кожний нещасний випадок, що відбувся в навчально-виробничій майстерні або в процесі трудового навчання на підприємстві, має бути розслідуваний і зареєстрований відповідно до Положення про розслідування і облік нещасних випадків на виробництві, затвердженного постановою Президії ВЦРПС від 20 травня 1966 р. із змінами від 24 лютого 1975 р. (п. 4), і стати предметом обговорення відповідних педагогічних і шкільних зборів.

118. Організаційно-технічні причини нещасного випадку потрібно негайно усунути і вжити заходів щодо запобігання подібним випадкам у майбутньому.

V. Електробезпека

Персонал, який обслуговує електроустановки, повинен керуватися Інструкцією з техніки безпеки під час експлуатації електроустановок до 1000 В у школах та інших закладах народної освіти (додаток 23) та суворо додержувати її в практичній роботі.

Додаток 1

Ак т - д о з в і л

на проведення занять у шкільних майстернях і

на робочих місцях підприємств

Ми, що нижче підписалися: представники райвиконкому, райвно, райсес, райкому профспілки, директор школи, представник дирекції підприємства, де проводиться практика учнів, голова місцевого комітету профспілки, завідуючий навчальними майстернями, склали цей акт у тому, що:

1. У навчальній майстерні (цеху підприємства) для учнів організовано робочі місця, які відповідають нормам охорони праці, Правилам техніки безпеки і виробничої санітарії, а також віковим особливостям учнів.

2. Адміністративно-педагогічний персонал навчального закладу (підприємства, на якому навчаються школярі) з Правилами техніки безпеки і виробничої санітарії для навчальних і навчально-виробничих майстерень, а також з Правилами техніки безпеки, що діють на підприємстві, транспорті, будівництві, в організації, де проходять практику учні, ознайомлений.

Додаток 2

Основні вимоги щодо організації навчальних робіт,

утримання навчально-виробничих приміщень,

організації робочих місць і засобів індивідуальної

профілактики під час паяння дрібних виробів

сплавами, що містять свинець

І. Організація навчальних робіт і утримання

навчально-виробничих приміщень

1. Фронтальне виконання учнями навчальних і виробничих робіт з паяння різних деталей м'якими припоями в майстернях не допускається.

2. Навчальні майстерні, в яких учні оволодівають спеціальностями, що пов'язані з виконанням робіт з паяння сплавами, які містять свинець, повинні мати спеціалізовані робочі місця, обладнані всім необхідним для виконання цих робіт.

3. Якщо обсяг навчальних робіт, виконуваних учнями з паяння сплавами, що містять свинець, перевищує 10% загального часу навчання в навчальній майстерні, кількість робочих місць, обладнаних для паяння, повинна становити 1/4—1/3 кількості робочих місць учнів у цій майстерні.

4. У навчально-виробничих майстернях, не обладнаних вентиляцією, виконувати роботи з паяння деталей м'якими припоями забороняється.

Спеціалізовані робочі місця, призначені для виконання робіт з паяння дрібних деталей, повинні бути обладнані місцевими витяжними пристроями, що забезпечують швидкість руху повітря безпосередньо на місці паяння не менш як 0,6 м/с.

Система вентиляції цих робочих місць повинна бути автономною. Суміщати в одну вентиляційну установку пристрої, що обслуговують робочі місця для паяння та інше виробниче обладнання, забороняється.

5. Під час виконання навчально-виробничих робіт з паяння приміщення навчально-виробничих майстерень необхідно забезпечувати припливним повітрям, що подається у верхню зону в кількості, яка становить приблизно 90% об'єму витяжки. Рухливість повітря в робочій зоні повинна бути не меншою від 0,3 м/с. Решту (10%) приточного повітря слід подавати в суміжні, чистіші приміщення.

6. Опорядження приміщень навчально-виробничих майстерень, а також повітроводів, комунікацій, опалювальних приладів тощо повинно допускати їх очищення від пилу та періодичне обмивання. Стики стін між собою, із стелею, підлогою треба робити заокругленими; стіни, віконні рами, опалювальні прилади, повітроводи тощо мають бути гладенькими і покритими масляною фарбою світлих тонів; підлога також повинна бути гладенькою, без щілин і мати похил до трапів каналізації.