У випадку , якщо працівник самостійно не в змозі прийняти дійових заходів по усуненню виявлених ним порушень Правил, він зобов’язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника, а у випадку його відсутності - керівника вищого рівня.
4.2.13. В разі нещасного випадку необхідно негайно вжити заходів щодо надання першої медичної допомоги потерпілому (стаття 20 Закону України про охорону праці [1]), обов'язково викликати лікаря і повідомити про нещасний випадок свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.
В разі нещасних випадків з людьми зняття напруги для звільнення потерпілого від дії електричного струму має бути виконано негайно , без попереднього дозволу. Звільнення потерпілого від електричного струму здійснюється згідно з вимогами, викладеними у додатку 2 цих Правил.
Основними небезпечними виробничими факторами під час робіт на станціях проводового мовлення є :
- наявність електричної напруги (в обладнанні, освітлювальній мережі, під час роботи з електроінструментом , переносними електри-чними світильниками, під час роботи на електростанціях), замикання якої може бути через тіло людини;
- розміщення робочого місця на значній висоті відносно поверхні землі ( підлоги);
- наявність піднятого вантажу під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт.
4.4.1. Приміщення станцій проводового мовлення повинні задовольняти вимоги СНиП 2.09.02-85. “Производственные здания" [29], ПВЕ [34] , ПТЕ [35], ПБЕ [4], "Инструкции по санитарному содержанию предприятий связи № 21531" [37], протипожежним вимогам Правила пожежної безпеки в Україні [10] та Правила пожежної безпеки в галузі зв’язку [18].
4.4.2. Проектування, утримання та експлуатація освітлювальних установок повинні провадитися відповідно до вимог СНиП ІІ-4-79. “Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования" [29] и ВСН 45.172-77. “Инструкция по проектированию искусственного освещения предприятий связи" [27].
Для усунення надмірного опромінювання прямими сонячними променями необхідно застосовувати сонцезахисні пристрої: штори, ширми, жалюзі, плівки тощо.
4.4.3. Температура, відносна вологість та швидкість руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень повинні задовольняти вимоги ГОСТ 12.1.005-88. ССБТ. “Воздух рабочей зоны. Общие санитарно-гигиенические требования" [24].
4.4.4. Виробничі приміщення необхідно обладнувати, припливно-витяжною вентиляцією згідно СНиП 2.04.05-86. “Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха" [30].
Систему вентиляції і кондиціонування повітря необхідно обслуговувати згідно з "Инструкцией по эксплуатации систем вентиляции и кондиционирования воздуха на предприятиях связи" [38].
Усі вентиляційні агрегати з автоматичним або дистанційним вмиканням повинні мати місцеві вимикачі, розташовані у доступних місцях біля агрегатів.
4.4.5. Рівні виробничого шуму не повинні перевищувати норм, встановлених ВСН 601-84.” Нормы допустимого шума на предприятиях связи" [26] та "Санитарными нормами допустимого шума на рабочих местах" [40].
Для зменшення шуму двигуни і вентилятори необхідно ретельно регулювати і встановлювати на амортизатори, повітропроводи покривати звукопоглинаючими матеріалами, з'єднування виконувати за допомогою брезентових або гумових рукавів. В разі необхідності вентиляційні агрегати розміщуються в ізольованих камерах.
4.4.6. Керівник (власник) підприємства зобов’язаний організувати проведення вимірів параметрів шуму, вібрації, освітлення, мікроклімату, загазованості, запиленості у виробничих приміщеннях згідно вимогам чинної нормативної документації.
Вимірювання виконуються вимірювальними (випробувальними) лабораторіями, які акредитовані на право проведення таких вимірювань.
Результати вимірів заносять до санітарно-технічних паспортів підприємства, цехів та карт робочих місць.
4.4.7. Перевірка стану освітлювальної мережі провадиться:
- справності аварійного освітлювання - 1 раз в квартал;
- вимірювання опору ізоляції проводів і кабелів - 1 раз на 1 рік; опір ізоляції має бути не менш 0,5 МОм; роботи виконуються працівниками, які мають кваліфікаційну групу з електробезпеки не нижче ІІІ.
4.4.8. Прибирання виробничих приміщень на СПМ, ЦСПМ, ОПС провадять прибиральники, які мають кваліфікаційну групу з електробезпеки не нижче ІІ, пройшли інструктаж з питань охорони праці, під наглядом одного з працівників, що обслуговують встановлене в цих приміщеннях обладнання.
4.4.9. Генеральне прибирання виробничих, адміністративних та побутових приміщень необхідно провадити не рідше 1 разу на місяць в дні, встановлені керівником (власником) підприємства, під наглядом працівника, що має кваліфікаційну групу з електробезпеки не нижче ІІІ.
4.4.10. Очищення світильників провадити не рідше 1 разу у півріччя під наглядом працівника, що має кваліфікаційну групу з електробезпеки не нижче ІІІ.
4.4.11. Люмінісцентні лампи та інші джерела світла, що містять ртуть, до їх застосування необхідно зберігати запакованими у спеціальному приміщенні; ті, що вийшли з ладу, необхідно зберігати також у спеціальному приміщенні і після збору у встановленій кількості здавати на спеціалізовані підприємства для утилізації.
4.4.12. За можливості одночасного дотику працівників до металевих корпусів електроустановок та до арматури систем опалювання, водопостачання, каналізації, останні необхідно огороджувати струмонепровідними решітками.
4.4.13. Арматура опалювання з температурою нагріву поверхні 45°С та більше, що розміщена поблизу робочих місць та у проходах, має бути огородженою, щоб уникнути випадкових опіків.
4.4.14. Підлоги виробничих приміщень повинні бути без щілин, вибоїн, з рівною неслизькою поверхнею.
Технологічні заглиблення у підлозі виробничих приміщень необхідно закривати закріпленими кришками на рівні підлоги.
4.4.15. У відкритих металевих сходах, що призначені для проходу до поодиноких робочих місць, уклін маршу повинен бути не більше 1:1, ширина проступа не менше 0,7м. Сходи необхідно обладнувати гладкими однобічними перилами заввишки не менше 1м.
4.4.16. Приміщення, де розміщене електрощитове, компресорне, вентиляційне та інші види обладнання підвищеної небезпеки, необхідно утримувати постійно зачиненими. Зберігання в цих приміщеннях сторонніх предметів забороняється.
4.4.17. В разі входу до виробничого приміщення необхідно вивішувати табличку із зазначенням категорії приміщення стосовно ступеню небезпеки ураження електричним струмом, що визначається згідно ПВЕ [34] (див. додаток 3).
4.4.18. На елементи будівельних конструкцій, які можуть стати причиною виробничого травматизму (низькі за 2 м балки, малопомітні східці, виступи та перепади в площині підлоги, звуження проходів, ма-
лопомітні розпірки, стояки, опори тощо) необхідно наносити застережувальне пофарбування відповідно до вимог ГОСТ 12.04.026-76. “Цвета сигнальные и знаки безопасности" [22]. Місця розташування цих елементів будівельних конструкцій повинні мати робоче та аварійне освітлення.
4.4.19. Відстані між одиницями виробничого обладнання, встановленого в приміщеннях, а також між обладнанням та стінами повинні відповідати значенням, що наведені у додатку 4.
4.4.20. Настінні шафи або стійки необхідно розміщувати в один ряд так, щоб природне світло з вікон падало прямо або під невеликим кутом на лицеві панелі в тих приміщеннях, які мають вікна
Щити з приладами і оперативними органами управління навісної конструкції, або які будуть вбудовані у стіну, необхідно розміщувати на ділянках стін, не зайнятих другим устаткуванням і так, щоб вони вільно розглядалися з робочого місця чергового.
Під щитами забороняється ставити обладнання чи інвентар, який буде перешкоджати доступу до щитів.
4.4.21. Підходи до електрощитів, силових шаф та збірок, до засобів пожежогасіння повинні бути вільними.
4.4.22. Розміщення обладнання в приміщеннях, де встановлені ЕОМ та інша електронно-обчислювальна техніка, слід виконувати згідно вимогам ВСН-4559-88 "Временные санитарные нормы и правила для работников вычислительных центров " [28].
4.4.23. В виробничих приміщеннях станцій проводового мовлення необхідно обладнувати окреме місце для зберігання захисних засобів.
4.4.24. В кожному виробничому приміщенні станції проводового мовлення необхідно мати аптечку першої допомоги.
4.4.25. Робочі місця повинні бути атестовані відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці [2].
4.5.1. Устаткування СПМ повинно задовольняти вимоги ДСТУ, ГОСТ, ТУ та інших нормативних документів на конкретні види устаткування.
4.5.2. Устаткування СПМ повинно бути сертифікованим.
4.5.3. Устаткування СПМ, у якого сумарний час експлуатації перевищує призначений термін служби або наробіток якого перевищує призначений ресурс, підлягає у встановленому порядку обов’язковому кваліфікованому обстеженню щодо можливості його подальшого застосування.
4.5.4. Устаткування станцій проводового мовлення повинно бути заземленим. Улаштування заземлень та їх утримання необхідно виконувати відповідно до вимог ГОСТ 464-79. “Заземления для стационарных установок проводной связи, радиорелейных станций, радиотрансляционных узлов и антенн систем коллективного приема телевидения. Нормы сопротивления" [21] та ПТЕ [35] .
4.5.4.1. Захисне заземлення або занулення повинно забезпечувати захист людей від ураження електричним струмом в
разі дотику до металевих неструмоведучих частин, які можуть бути під напругою у результаті пошкодження ізоляції.
4.5.4.2. Захисне заземлення необхідно виконувати наперед обумовленої планіровки електричним з’єднанням металевих частин електроустановок із землею (заземлювальним пристроєм).
4.5.4.3. Занулення належить виконувати електричним з’єднанням металевих частин електроустановок із зануленою точкою джерела живлення електроенергією за допомогою нульового захисного провідника.
4.5.4.4. До заземлювального пристрою повинні приєднуватись усі металеві частини обладнання, які можуть опинитися під напругою:
- корпуси електричних машин, трансформаторів, світильників, підсилювачів, передавачів, стативів вихідної комутації, ін. обладнання;
- каркаси силових розподільчих щитів, щитів керування та щитків;
- металеві оболонки та броня контрольних і силових кабелів, сталеві труби електропроводки та ін. металеві конструкції, пов’язані з встановленням електрообладнання;
- металеві корпуси пересувних та переносних електроприймачів.
4.5.4.5. Захисне заземлення або занулення електроустановок належить виконувати:
- за напруги 380 В і вище змінного струму та 440 В і вище постій-ного струму - в усіх випадках;
- за напруги від 42 до 380 В змінного струму та від 110 до 440 В постійного струму - у приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних і в зовнішніх електроустановках;
- за усіх напруг змінного і постійного струму - у вибухонебезпечних приміщеннях.
4.5.4.6. Кожний заземлювальний пристрій, що знаходиться в експлуатації, повинен мати паспорт зі схемою заземлення і зазначенням величини опору захищення, даними про результати перевірок технічного стану заземлювального пристрою і характеру проведених ремонтів та змінами, внесеними в обладнання заземлення.
Величина перехідного опору між заземлювальним бовтом ( гвинтом, шпилькою) і кожною доступною для дотику металевою струмовідною частиною обладнання СПМ, яка може опинитися під напругою, не повинна перевищувати 0,1 Ом.
4.5.4.7. Для визначення технічного стану заземлювального пристрою проводиться:
- зовнішній огляд його видимої частини;
- вимірювання величини опору.
У разі збільшення опору заземлювального пристрою і невідповідності його нормам проводиться огляд і перевірка наявності електричного кола між заземлювачами і заземлювальними елементами та усунення обривів і неякісних контактів.
4.5.4.8. Вимірювання опору заземлювального пристрою необхідно проводити не рідше 1 разу на рік влітку - у період найбільшого просихання землі.
Результати вимірювання опору оформляються протоколом і за-носяться у паспорт заземлювального пристрою (пункт 4.5.2.6 цих Правил) .
4.5.4.9. Частини обладнання, які підлягають заземленню, повинні мати металевий зв’язок із заземленою нейтраллю трансформатора живлення (зануленням).
В електроустановках з глухозаземленою нейтраллю застосовувати заземлення корпусів обладнання без металевого зв’язку з нейтраллю трансформатора забороняється. Нульовий провід мережі електропостачання має бути заведений на силовий щит станції і надійно з’єднаний з магістраллю заземлення.
Кожний елемент електроустановки, що заземлюється, приєднується до заземлювача або до заземлювальної магістралі за допомогою окремого відгалуження. Послідовне увімкнення у заземлювальний провідник кількох частин електроустановки, що заземлюються, заборонено.
4.5.4.10. Заземлювальні провідники необхідно приварювати до заземлювачів і конструкцій, що заземлюються, а до корпусів апаратів, машин і ін. приєднувати зварюванням або надійним бовтовим з’єднанням із застосуванням контргайок та контршайб для підсилення контакту.
Заземлення обладнання, що піддається частому демонтажу, виконується за допомогою гнучких провідників з привареними до них наконечниками. Приєднання заземлювальних провідників до металевих оболонок кабелів і проводів виконується паянням. Перед цим необхідно виконувати механічне кріплення припаюваного провідника (скручуванням, хомутом).
4.5.4.11. У сухих приміщеннях, де відсутні їдкі випари та гази, заземлюючі провідники припускається прокладати безпосередньо по стінах. У вологих та особливо вологих приміщеннях, у приміщеннях з їдкими випарами заземлюючі провідники необхідно прокладати на відстані від стін не менше 10 мм.
4.5.4.12. Заземлення переносних електроприймачів (вимірю-вальних приладів, електроінструментів) виконується за допомогою спеціальної жили провода живлення, яка не може бути одночасно і провідником робочого струму. Використовувати для цієї мети нульовий заземлений провід забороняється.
