1.1.20. Яму для гашення вапна слід огородити і у нічний час освітлювати. Гашення вапна слід виконувати згідно з виробничою інструкцією.
1.1.21. Під час подавання сировини з буртів до гідравлічного транспортера за допомогою бульдозера чи тракторного навантажувача робітникам, які підбирають картоплю, не дозволяється пеpебувати у межах небезпечної зони роботи механізмів. Робітникам на буртовому полі слід видавати оранжеві жилети безпеки.
1.1.22. Для обвалювання змерзлої картоплі та іншої сировини у гідравлічний транспортер слід застосовувати металеві шести.
1.1.23. Гідравлічні транспортери на території заводу, буртового поля, обабіч доріг, населених пунктів та інших місць, де є небезпека падіння у них людей, слід закрити або огородити.
1.1.24. З обох боків гідравлічного транспортера через кожні 10м слід установити попереджувальні знаки.
1.1.25. Колодязі на комунікаціях транспортно-мийних вод слід огородити перилами висотою 1 м або обладнати накривками.
1.1.26. Тонелі, де розміщені гідравлічні транспортери, повинні мати висоту не менше 1,8 м та ширину проходів вздовж одного боку транспортера не менше 0,7 м. Через кожні 25 м тонель повинен мати вихід у вигляді колодязів, обладнаних накривками, які легко відчиняються усередину і драбинами з перилами чи скобами.
1.1.27. Тонелі гідравлічних транспортерів повинні бути освітлені. Вимикачі слід розміщувати зовні.
1.1.28. Гідравлічні транспортери, розташовані на естакадах, слід обладнувати по всій довжині площинками та сходами, які мають перильну огорожу висотою 1 м.
1.1.29. У випадках, коли гідравлічний транспортер у тонелі виявився забитим сировиною, його очищення слід виконувати робітниками під безпосереднім наглядом начальника зміни або особи, яка виконує його обов'язки.
1.1.30. Для знімання накривок при відчиненні гідравлічного транспортера слід застосовувати металеві гаки.
1.1.31. Гідравлічний транспортер повинен бути закритий щитками, виготовленими з міцного матеріалу (дерева, сталі). Під час чищення щитки знімаються.
1.1.32. Між бічними стінками завальної ями та гідравлічним транспортером по обидва боки від нього слід облаштовувати горизонтальні площинки шириною не менше 0,2 м для укладання щитків. По верхньому периметру завальні ями слід обладнати бортами висотою не менше 0,4 м.
1.1.33. Завальні ями слід обладнувати драбинами, які закріплюються до бічних похилих стінок. Якщо довжина завальної ями більше 50 м, встановлюють дві - три драбини. При роботі зі змерзлою картоплею не допускається утворення козирків та прямовисних стінок. Розмивати картоплю треба теплою водою із застосуванням лише безреактивних водовідбивачів.
1.1.34. Зовнішні стінки завальних ям повинні мати відбивальні брусся, які запобігають їхньому механічному пошкодженню автомашинами.
1.1.35. Для відпочинку робітників, прийняття їжі, укриття у негоду та обігрівання поблизу поля й на овочесховищах слід виділити приміщення, обладнане столами, лавками, умивальниками тощо згідно з вимогами СНиП 2.09.04-87.
1.1.36. На буртовому полі повинен бути пост, обладнаний сигналізацією і телефонним зв'язком з заводом.
1.2. Миття картоплі
1.2.1. Мийне відділення слід розміщувати в ізольованому приміщенні з опаленням, розташованому на нижньому поверсі, обладнаному припливно-витяжною вентиляцією. У разі розміщення мийного відділення на другому та вищих поверхах слід передбачати заходи з гідроізоляції від можливого протікання рідини крізь перекриття.
1.2.2. Підлога мийного приміщення повинна відповідати вимогам розд. 6.1 ч.1 цих Правил. На підлозі, біля робочих місць, слід укласти дерев'яні гратки. Завантаження сировини та вивантаження слід механізувати.
1.2.3. Прорізи біля місця входу гідравлічного транспортера у приміщення мийні, а також біля місць виходу транспортера і видалення залишків, слід обладнувати шлюзами, гумовими фартуками, які запобігають потраплянню холодного зовнішнього повітря до приміщення.
1.2.4. Пуск та зупинку шнека, елеватора, уловлювача каміння та уловлювача соломи слід здійснювати згідно з інструкцією. Мийне відділення повинно мати зв'язок з елеватором за допомогою двобічної звукової, світлової чи іншої сигналізації.
1.2.5. Корито картоплемийниці повинно мати горизонтальну гратчасту огорожу з блокувальним пристроєм, який запобігає роботі мийниці без огорожі.
1.2.6. Видалення каміння, піску, картоплиння, соломи та інших домішок з мийного відділення слід механізувати (уловлювачами піску, уловлювачами каміння з дистанційним управлінням). Якщо видалення робиться вручну, мийник повинен мати граблі, лопатку, скребок чи інші пристрої. Не дозволяється безпосередньо руками виловлювати з мийниці солому тощо, а також видаляти каміння з уловлювача каміння.
1.2.7. Очищення шнека або скребкового транспортера та проштовхування шматків змерзлої картоплі слід робити за допомогою дерев'яного весла, скребка чи іншого пристрою.
Барабани, лопати, муфти, валики, шнеки машин для миття сировини слід закрити кожухами, які виключають можливість доторкання персоналу обслуги до частин устаткування, що обертаються.
1.2.8. Вентиль пуску води на мийницю слід установити біля робочого місця мийника на висоті 0,75 - 1,2 м від підлоги площинки обслуговування мийниці. Кнопки "Пуск" та "Стоп" електродвигуна слід установити не далі 1 м від робочого місця мийника.
1.2.9. Шахта елеватора повинна бути щільно обшита вздовж всієї висоти. Для профілактичного огляду і ремонту елеватора в обшивці шахти слід обладнати дверцята, що зачиняються під час роботи елеватора.
1.2.10. Для прокручування елеватора у випадку ремонту слід обладнати ручний привід.
1.2.11. Перед елеватором слід встановити водовідділювач чи інші пристрої, які забезпечують повне відділення води.
1.2.12. Протягом розроблення і виконання технологічних процесів транспортування, очищування та миття сировини слід забезпечувати заходи та засоби прибирання розливів, розсипу сторонніх домішок, а також засоби ефективного очищення мийної води перед випусканням її у водоймища.
1.2.13. Не дозволяяється здійснювати очищення водовідділювачів без попередньої зупинки картоплемийниці.
1.3. Зерносховища
1.3.1. Протягом вивантаження зерна із залізничних вагонів, завантаження завальних ям та роботи усередині завальних ям, бункерів та силосних комірок слід додержуватися вимог розд. 7.2, 7.3, 7.4, 7.5 ч.1 цих Правил.
Зерно (особливо просо) має властивість затягувати людину у воронку, тому не допускається спускання людей у бункер, вагон, завальну яму, заповнену зерном. Верхні люки повинні мати блокування, що виключає роботу при відчиненому люці.
1.3.2. Будівлі зерносховищ повинні бути не нижче III ступені вогнетривкості. Дерев'яні елементи перекриття слід піддавати вогнезахисній обробці. Елеватори повинні бути не нижче III ступені вогнетривкості. Зерносклади, розташовані вище першого поверху, мусять бути обладнані механізмами для піднімання та спускання вантажів.
1.3.3. Гранично допустиме завантаження складів зерном повинно позначатися рискою, яка нанесена на стіні склада.
1.3.4. Вертикальні зернові елеватори, силосні бункери та інші сховища для зерна повинні закриватися суцільними настилами (накривками) з обладнанням у них завантажувальних гранчастих люків обслуговування.
1.3.5. Внутрішня поверхня стін силосів, засіків та бункерів повинна бути гладенькою, без шпарин, щілин та вибоїв. Стіни завальних ям, засіків, бункерів повинні мати ухил не менше 45 º С, який забезпечує повне зсипання зерна.
1.3.6. Протягом бунтування зерна та розбирання бунтів для запобігання падіння робітників з висоти та завалюванню їх завислими шарами зерна, необхідно додержувати наступне:
а) кут нахилу сторін бунту не допускати більше 45 º С;
б) подавання зерна з бунтів висотою більше 2 м здійснювати з краю бунта і лише згори (уступом). При цьому у роботі повинно брати участь не менше 2 осіб, споряджених поясами з рятувальними вірьовками;
в) не допускати подавання зерна у приймальні самопливом із середини бунта.
1.3.7. Над усіма випускними люками та отворами у завальних ямах, бункерах, де насип зерна може перевищувати 1 м, слід встановлювати пірамідальні огорожі або інші пристрої, які забезпечують безпеку персоналу обслуги. Пірамідальну огорожу повинно бути встановлено співвісно з випускним отвором, міцно прикріплено до підлоги і заввишки більше на 0,5 м максимального насипу зерна, відстань між поперечними планками не більше 0.25 м.
1.3.8. Жолоби шнеків повинні мати міцні кришки, які щільно закриваються, а завантажувальні отвори - знімні граки з комірками розміром не більше 0,05х0,05 м. Шнеки, які піднімаються над підлогою, повинні бути обладнані перехідними містками з перилами.
1.3.9. Приямки башмаків елеваторів, шнеків та пневмоустановок слід огородити та спорядити стаціонарними сходами.
1.3.10. Стаціонарні стрічкові транспортери у місцях набігання стрічки на барабан повинні мати запобіжні огорожі на довжину не менше 1 м від місця набігання стрічки на барабан.
1.3.11. Робота транспортних механізмів у прохідному тонелі без освітлення не дозволяяється.
1.3.12. При роботі устаткування, що здіймає пил, треба забезпечити дію аспірації та загальнообмінної вентиляції.
1.3.13. Пускові пристрої устаткування повинно бути обладнано у такий спосіб, щоб його пуск був би неможливий без попереднього пуска аспіраційних систем з розривом у часі 15 секунд, зупинка аспіраційних систем після зупинки технологічного устаткування - з розривом у часі 2 - 3 хвилин.
1.3.14. У аварійних ситуаціях та при виникненні загоряння належить вимикати водночас усе аспіраційне та технологічне устаткування кнопкою "Стоп", яка установлена біля входу у кожну виробничу будівлю і захищена від випадкового натискання.
1.3.15. Аспіраційні повітроводи слід, по можливості, прокладати вертикально з ухилом не менше 60% º до горизонту з мінімальною довжиною горизонтальних ділянок, які слід розміщувати у місцях, зручних для обслуговування, по можливості, на висоті не більше 3 м.
1.3.16. У горизонтальних ділянках люки для очищення повітропроводів слід установлювати на віддалі не більше 4 м, а також біля фасонних деталей повітроводів (відведення, трійники).
1.3.17. Справність та надійність дії аспіраційних установок слід систематично перевіряти згідно з розробленою на підприємстві інструкцією.
1.3.18. Для запобігання аваріям, які пов'язані з вибухом пилоповітряних сумішей у зернопереробному устаткуванні, слід передбачати систему локалізації вибуху згідно з вимогами Рекомендацій з проектування та експлуатації систем локалізації вибуху в устаткуванні підприємств зі зберігання і перероблення зерна.
1.3.19. Система локалізації вибуху повинна складатися зі швидкодіючих засувок типу У2-Б3Б з лінійним асинхронним електроприводом, датчиків-індикаторів тиску типу СУМ - 1, силової апаратури, комунікацій управління і сигналізації та забезпечувати швидке перекривання комунікацій засувками шиберного типу за умови скиду надлишкового тиску вибуху в атмосферу.
1.3.20. Датчики-індикатори вибуху встановлюються на устаткуванні, у якому можливий первісний вибух, у тому числі в обов'язковому порядку на голівках норій, на подрібнювачах, на фільтрах і циклонах аспірації, на пилоосаджувальних камерах і камерах нагрівання сушарок.
1.3.21. Вибухорозряджувачами слід захищати устаткування, де відбиваються горючі речовини органічного чи неорганічного походження (норії, дробарки, циклони, фільтри) і встановлюватися відповідно до Временной инструкции N9-1-88 по проектированию, установке и эксплуатации взрыворазрядителей для производственного оборудования предприятий Минхлебпрома СССР, 1998 г.
1.3.22. Вмикання пересувних механізмів до електромережі і заземлювальних пристроїв дозволяється лише особам, що мають допуск до обслуговування електроустановок.
1.3.23. Пересувати зернонавантажувальні пересувні механізми, стрічкові транспортери на інше робоче місце дозволяється при вимкненому струмопідвідному кабелі. До початку роботи слід надійно закріпити їх для запобігання перекиданню.
1.3.24. Стіни сховищ цеху обробки, тунелей, приймальних ям, галерей повинні бути гладкими, без пошкоджень, що запобігає накопиченню на них пилу. Покрівлі слід виконувати з негорючих матеріалів.
1.3.25. Освітлення складів повинно бути тільки електричне. Для вимикання электромережі рубильник встановлюється зовні приміщення.
1.3.26. У зерносховищах слід встановлювати постійний контроль за температурою зерна. Висота шару зерна не повинна перевищувати 2,0 м.
1.4. Приймання і зберігання меляси
1.4.1. Ділянка зливання меляси зі залізничних чи автомобільних цистерн повинна мати зливну естакаду з настилом, площинками, сходами, перилами, відкидними містками згідно з вимогами розд. 8, 9 ч.1 цих Правил та обладнана паровим пристроєм для розігрівання меляси.
1.4.2. Кожна цистерна, подана під розвантаження, фіксується гальмівними башмаками. Зливання меляси здійснюється самоплином у зливні пристрої крізь нижній зливний прилад. Зачищання цистерн від меляси здійснюється робітником при відчиненому верхньому люці та зливному приладі з дотриманням вимог розд.7.2 ч.1 цих Правил . Насосна станція повинна розташовуватися у закритому приміщенні з опаленням.
1.4.3. Меляса повинна зберігатися тільки у наземних закритих сталевих резервуарах, які надійно охороняють мелясу від потрапляння атмосферних опадів і талої води. Зберігати мелясу в земляних ямах, які облицьовані цеглою або цементом, не дозволяється.
Для забезпечення кращого обліку меляси, що зберігається, ретельного очищення та дезинфекції резервуарів і допоміжного устаткування на кожному заводі слід мати не менше двох резервуарів.
1.4.4. Кожний резервуар повинен мати наступні пристрої:
а) зовнішні стаціонарні сходи, огороджені по периметру поруччям висотою не менше 1 м;
б) спускну засувку у днищі резервуара для забезпечення повного стікання меляси при опорожненні резервуара, змійовик для розігрівання і гільзу для термометра;
в) пробні крани діаметром 0.025 м, установлені через кожний метр висоти резервуара поблизу зовнішніх стаціонарних сходів;
