---

- пропускання монолітних паль через тіло фундаменту у вертикальному напрямі або під кутом до вертикалі;

- опирання підошви фундаменту безпосередньо на головку палі підсилення;

- з'єднання головок паль з поперечними балками, пропущеними через тіло фун­даменту;

- з'єднання головок паль з поздовжніми ростверками, які з'єднані з конструкцією фундаменту.

6.1.6.3 Питомий опір на контакті палі, пропущеної через тіло фундаменту, з ма­теріалом рекомендується визначати дослідним шляхом.

6.1.6.4 При влаштуванні суцільних паль методом вдавлення слід керуватися вказівками СНиП 3.02.01-87 та чинними нормативними посібниками та інструкціями.

6.1.6.5 При влаштуванні багатосекційних паль методом вдавлення слід викорис­товувати гідравлічні домкрати вантажопідійомністю, яка перевищує несучу здатність паль не менше ніж у 1,5 рази. Реактивні зусилля від домкратів при вдавлюванні багатосекційних паль залежно від умов виконання робіт можуть передаватися на підсилювані конструкції, спеціальні привантаження або анкерні пристрої. Конкретна схема сприйняття або передачі зусиль встановлюється проектом.

6.1.6.6 Бурові та буронабивні палі потрібно виготовляти відповідно до вимог чинних нормативних документів.

6.1.6.7 При влаштуванні буроін'єкційних паль рекомендується керуватися СНиП 2.02.03-85; ВБН В.2.1-1-97.

6.2 Система захисту від зволоження

6.2.1 Влаштування дренажу

6.2.1.1 При влаштуванні дренажу слід дотримуватись вимог цих Норм та вимог ДБН В.1.1-3-97 в частині, що не суперечить вимогам до пам'яткоохоронних територій.

6.2.1.2 Водозахисні заходи на підтоплених територіях, де знаходиться пам'ятка, потрібно призначати, перш за все, залежно від характеру підтоплення: постійного, сезонного, епізодичного.

6.2.1.3 При виборі дренажних систем повинні бути враховані форма і розмір території, геологічна будова та гідрогеологічні особливості, наявність археологічних досліджень та цвинтарів.

6.2.1.4 Розрізняють чотири типи можливого застосування дренажів: горизонтальні, вертикальні, комбіновані, спеціальної конструкції.

6.2.1.5 Відкриті канави та лотки відрізняються простотою влаштування та експ­луатації, невеликою глибиною, але потребують організації містків або труб, постійного розчищення і в умовах можливого масового відвідування пам'ятки повинні влаш­товуватись як виняток.

6.2.1.6 Закриті безтрубні дренажі мають невеликий термін експлуатації (З...5 років), а тому їх влаштування слід передбачати лише у випадках епізодичного характеру підтоплення.

6.2.1.7 При виборі типу дренажу перевагу слід віддавати трубчастим дренажам, в яких колодязі огляду дозволяють ефективно контролювати всю мережу, мають великий термін дії (до 25 років) і можуть влаштовуватись на глибину до 8,0 м в умовах глибоких підмурків та підвалин пам'ятки.

6.2.1.8 Дренажі, поєднані з водостоками, найкраще влаштовувати для дренування підземних вод типу "верховодки" в умовах обмеженої площі або при щільній забудові навколо пам'ятки, що знаходиться в обводненому стані.

6.2.1.9 Вертикальні дренажі слід передбачати у формі поглинаючих колодязів для скидання дренажної води, із глухими колекторами - для відведення цієї води з ваку- умними системами, що безпосередньо підключаються до насосів.

6.2.1.10 Дренаж з поглинаючими колодязями слід влаштовувати у товщі грунтів, що мають різні водопоглинаючі властивості. Роль дрен при цьому виконують трубчасті колодязі.

6.2.1.11 Дренаж з глухими колекторами доцільний при товщі нижнього шару більше 20 м, дренаж з вакуумними системами придатний для будь-яких умов.

6.2.1.12 Комбінований тип дренажу (горизонтально-вертикальний) потрібно вла- штовувати у випадках, коли горизонтальні частини дрени призначені для верхнього шару землі на глибину до 8,0 м, а трубчасті колодязі - для нижнього без обмеження глибини.

6.2.1.13 При розміщенні пам'ятки в зсувних або зсувонебезпечних територіях не- обхідно влаштовувати дренажі спеціальної конструкції (дренажні прорізи, відкосні, контрфорсні, променеві, застійні і каптажні камери, водопоглинаючі свердловини, забивні фільтри).

6.2.1.14 Кінцеве відведення води з дренажних мереж пам'ятки повинно здійс- нюватися у водостоки закритого або відкритого типу з остаточним скидом води в балки за межами території пам'ятки.

6.2.1.15 Дренажні системи повинні прокладатися не ближче 3 м від існуючих фундаментів пам'яток.

6.2.1.16 При проходженні дренажних систем через цвинтарі та зони санітарної охорони необхідно отримати дозвіл на закладання таких систем у санепідемслужбах.

6.2.1.17 Роботи з прокладання дренажів слід виконувати під наглядом археолога.

6.2.2 Влаштування гідроізоляції

6.2.2.1 Гідроізоляція є окремим елементом огороджувальних конструкцій або спеціальною композицією, що забезпечує захист конструктивних елементів пам'ятки від шкідливої дії води (антифільтраційна ізоляція) або стійкість проти руйнівного впливу агресивних середовищ (антикорозійна гідроізоляція).

6.2.2.2 Замокання пам'ятки може бути зумовлено:

- гідростатичним тиском води;

- капілярним підсмоктуванням води;

- гігроскопічними ефектами солей у будівельних матеріалах пам'ятки;

- атмосферними опадами;

- конденсацією парів.

6.2.2.3 Наявність підвищеної вологи в конструкціях та елементах пам'ятки викликає

- хімічну та механічну корозію;

- зниження теплоізоляції;

- біоураження;

- порушення норм гігієни.

6.2.2.4 Завданням гідроізоляції є забезпечення паро- та водонепроникності еле- ментів пам'ятки.

6.2.2.5 Улаштування гідроізоляції на пам'ятці потрібно передбачати тільки у тих випадках, коли інші заходи (дренаж, водовідведення) неможливі або не дають не­обхідного результату.

6.2.2.6 Залежно від призначення, способу влаштування і матеріалів розрізняють такі види гідроізоляції:

а) за розташуванням:

- поверхнева (поверхня стіни і покриття), об'ємна (по товщі мурування) і ущіль­нювальна (шви, стики);

- зовнішня і внутрішня;

- вертикальна і горизонтальна;

б) за призначенням - протинапірна (на притиск і відрив), протикапілярна і ком­бінована;

в) за способом влаштування - просочувальна, фарбувальна, обклеювальна, шту­катурна, ін'єкційна та засипна;

г) за видом основного матеріалу - мінеральна, бітумінозна, парафінова, полімерна, пластмасова і металева.

6.2.2.7 При розробленні робочої документації та при виконанні гідроізоляційних робіт на пам'ятках необхідно враховувати:

- гідрогеологічні умови, водотиск і коефіцієнти фільтрації, гідростатичний напір, прогнозований рівень ґрунтових вод, ступінь і тривалість обводнення, корозійну активність грунтів, агресивність водного середовища, дію мікроорганізмів;

- особливості конструкції споруди пам'ятки і її призначення, вологість конструкції та висоту капілярного підйому, засоленість мурувань, механічні навантаження, тріщи-ностійкість ізоляційних конструкцій, необхідну категорію сухості приміщень, розра­хункову довговічність, міцність основи.

6.2.2.8 При виборі методу гідроізоляції перевагу слід віддавати тим методам, які передбачають найменше втручання в конструкції, природу та елементи пам'ятки.

6.2.2.9 Влаштування гідроізоляції на пам'ятці передбачає три основних етапи:

- підготовка робочої зони (поверхні) та приготування матеріалів;

- нанесення гідроізолюючих компонентів;

- захист від пошкоджень і опоряджувальні роботи.

6.2.2.10 У робочій документації на виконання гідроізоляційних робіт на пам'ятках необхідно вказувати:

- принципові рішення із влаштування гідроізоляції, тип та вимоги до матеріалів;

- методику очистки і спосіб підготовки основи (робочої зони);

- робочий діапазон температур та інші фактори, які впливають на якість гідро­ізоляції;

- методику і порядок нанесення гідроізоляційних компонентів, товщину і кількість шарів, мінімальні витрати гідроізолюючого компонента;

- методи обладнання стиків, кутів та проходження труб.

6.2.2.11 Вологість основи при влаштуванні гідроізоляції не повинна перевищувати допустимих значень, які визначаються технічними характеристиками гідроізоляцій­ного матеріалу.

6.2.2.12 Підготовка поверхні для гідроізоляції повинна передбачати такі операції:

видалення старих нашарувань, очищення основи від забруднення, знепилення, на­несення ґрунтувальних композицій, загладжування нерівностей, обклеювання місць

перегинів локальними армуючими прокладками і влаштування деформаційних швів і місць сполучення з конструкціями, що проходять через поверхню, яка ізолюється.

6.2.3 Засипна гідроізоляція

6.2.3.1 Засипна гідроізоляція є водонепроникним покриттям, що наноситься методом засипання поверхні елементів або конструкцій пам'ятки (за необхідності з наступним ущільненням, трамбуванням або вібруванням), що забезпечує достатньо міцний контакт з даною поверхнею. Засипна гідроізоляція захищає поверхню від гідростатичного тиску води.

6.2.3.2 Засипна гідроізоляція застосовується для захисту підземних конструкцій пам'ятки та підлоги від капілярного підсмоктування, гідростатичного тиску води, кавітаційних процесів та від безпосереднього стикання зі слабо агресивними грунтовими водами.

6.2.3.3 Засипна гідроізоляція відома давно і застосовувалась для захисту основ будівельних конструкцій у вигляді глиняних замків (екранів). Дуже часто вона за- стосовується в комплексі з дренажною системою.

6.2.3.4 Для влаштування глиняних замків потрібно застосовувати жирні глини з широким інтервалом пластичності (12...30 %), пористості (42...50 %) та незначним (0,1 ...3,5 %) набуханням.

6.2.3.5 Оптимальна вологість глини для замків складає від 18 до 24 %. При підвищеній

природній вологості глину попередньо просушують до оптимальної вологості. В дощову пору року глина повинна мати вологість на 2-3 % нижче оптимальної. При тривалих та сильних дощах улаштування глиняних замків потрібно припиняти.

6.2.3.6 Доставлену до місця робіт глину слід укладати рівними шарами товщиною 0,15...0,2 м та ущільнювати трамбівками. Ущільнення необхідно виконувати смугами, які перекриваються наступною проходкою.

6.2.4 Просочувальна гідроізоляція

6.2.4.1 Просочувальна гідроізоляція є водонепроникною композицією, що проникла в поверхневу товщину об'єкта. Наноситься на поверхню методом фарбування, втирання, напилення тощо.

6.2.4.2 Просочувальна гідроізоляція здавна застосовувалась для захисту основ дерев'яних конструкцій, покриття даху, кам'яних скульптур у вигляді розчинів та емульсій восків, парафінів, олій тощо.

Крім традиційних матеріалів, для цієї мети сьогодні застосовуються композиції на

основі сполук кремнієвої кислоти, кремнійорганічних сполук, акрилатів тощо.

6.2.4.3 Просочувальна гідроізоляція може застосовуватись для захисту конструкцій та елементів пам'ятки від капілярного підсмоктування та гідростатичного тиску води. Її можна використовувати в комбінації з іншими видами ізоляції пам'ятки.

Можливе застосування просочувальної гідроізоляції поверхонь як з боку дії гід- ростатичного тиску так і з протилежного боку.

6.2.4.4 Просочувальну гідроізоляцію потрібно влаштовувати на добре підготовленій вирівняній поверхні, без тріщин, з заокругленими кутами та герметизованими місцями стиків.

6.2.4.5 Технологія передбачає наносити щонайменше два шари просочувальної гідроізоляції.

6.2.5 Фарбувальна гідроізоляція

6.2.5.1 Фарбувальна гідроізоляція являє собою водонепроникне покриття, нанесене на поверхню методом фарбування або напилення у декілька шарів загальною тов­щиною до 6 мм.

6.2.5.2 Основа під фарбувальну гідроізоляцію повинна бути жорсткою, суцільною і міцною з заокругленими кутами і фасками (радіусом не менше 5 см), які склеєні стрічками склосітки або спеціальними матеріалами. Фарбувальна гідроізоляція може бути бітумною, бітумно-полімерною, полімерною.

6.2.5.3 Бітумну фарбувальну гідроізоляцію потрібно застосовувати для захисту зви­чайних рядових підземних споруд пам'яток, підвалів і фундаментів переважно від капілярної вологості; при гідростатичному напорі її дозволяється застосовувати, коли на поверхні, що призначена для ізоляції, відсутні деформаційні шви і є можливість періодичного огляду і ремонту гідроізоляції, а гідростатичний напір не перевищує 3 м.

У спорудах пам'яток, конструкції яких знаходяться під дією постійного електричного струму, влаштовувати фарбувальну гідроізоляцію на розріджених бітумах не дозво­ляється.

6.2.5.4 Бітумно-полімерну фарбувальну гідроізоляцію потрібно влаштовувати для підземних конструкцій споруд з обмеженим за розрахунком розкриттям тріщин до 2 мм (в основному І та II груп тріщиностійкості), а також наземних стін і міжповерхових перекриттів приміщень з вологісним режимом експлуатації (санвузли, душові і ванні кімнати тощо).

6.2.5.5 Бітумно-полімерну гідроізоляцію допускається влаштовувати на поверхнях з деформаційними швами у таких випадках:

- при безнапірній фарбувальній гідроізоляції - ущільнення порожнини шва герметиком і обклеювання його двома локальними армуючими прокладками з склотканини шириною не менше 0,5 м по додаткових шарах бітумно-полімерної мастики з утво­ренням компенсацій-ного прогину армуючих прокладок в порожнину шва;

- при гідростатичному напорі - так само, але з перекриттям швів до наклеювання армуючих прокладок фігурними компенсаторами або профільованими еластичними стрічками з надійним їх закріпленням.

6.2.5.6 Для ізоляції підвіконних частин, віконних косяків (заглушин, вершників), нижніх поверхонь перемичок, дво- і тригранних кутів стін і стовпів, прогонів дверних прорізів тощо потрібно застосовувати фарбувальну (або штукатурну) ізоляцію з армуванням склотканиною. Армувальний матеріал після огинання кутів повинен перекривати ізоляцію основних площин стін і перекриттів.