---

- перевірка якості виконання гідроізоляційних робіт.

4.65 Для заповнення раковин і западин глибиною до 5 мм потрібно застосовувати розчинові суміші групи С2 для стін і П1 - для підлог.

Тріщини завширшки понад 0,5 мм слід розширяти й заповнювати розчиновою сумішшю групи З4.

Вирівнювання поверхонь, а також заповнення дефектних місць у конструкціях не допускаєть­ся виконувати матеріалами, призначеними для влаштування гідроізоляції.

4.66 Наявні на поверхні конструкцій забруднення мають бути ретельно вилучені. Засоби й ме­тоди очищення поверхні наведені в табл. 10 даних Норм.

4.67 Цегляні та бетонні конструкції слід витримувати до початку гідроізоляційних робіт не менше 3 міс після їх зведення. Цементно-піщані основи витримуються протягом 28 діб після їх улаштування.

4.68 Міцність на стиск основи для гідроізоляції з матеріалів групи Г1 повинна бути не менш як 15МПа.

4.69 Місця можливої концентрації напружень (стики вертикальних і горизонтальних повер­хонь) у монолітних конструкціях, стики між елементами збірних огороджувальних конструкцій, а також місця введення в конструкцію комунікацій, водоподавальних і водовідвідних труб потрібно герметизувати сумішами на силіконовій основі.

Герметизувальну суміш потрібно наносити на поверхню конструкції, попередньо висушену до вологості, що не перевищує 2 %.

Гідроізоляційні суміші слід наносити на поверхні, що ізолюються, після затвердіння гермети-зувальних сумішей.

4.70 Для влаштування гідроізоляції з боку впливу вологи використовуються розчинові суміші груп Г1 і Г2.

4.71 Зазначені в 4.70 розчинові суміші можуть застосовуватися:

- для захисту фундаментів і підвальних приміщень;

- для захисту цоколів і парапетів будинків і споруд;

- для гідроізоляції вологих і сирих кімнат (ванних, душових, туалетів);

- для гідроізоляції резервуарів та споруд локалізації витікань нафтопродуктів (група Г1), терас, балконів та інших конструкцій і споруд.

4.72 Товщину шару покриття і спосіб його нанесення слід підбирати залежно від умов експлуа­тації та тиску води. При поперемінному зволоженні покриттів (цоколі, парапети) товщина шару має бути 2-3 мм для групи Г1 та 1,5-2 мм - для групи Г2. Покриття наносять жорсткою щіткою в два шари (обмащувальний метод), причому другий шар - у напрямку, перпендикулярному до за­тверділого, але ще вологого першого шару.

При влаштуванні гідроізоляції фундаментів, підвальних приміщень, терас, балконів, ванних, душових і туалетів товщина шару повинна бути 2,5-3,5 мм для групи Г1 і 2-2,5 мм - для групи Г2. У цьому разі також використовується обмащувальний метод. Суміш наноситься в два шари, і при нанесенні наступного шару напрямок промазування змінюється.

Улаштовуючи гідроізоляцію резервуарів і споруд локалізації витікань нафтопродуктів потрібно використовувати комбінований метод, при якому першим шаром буде обмащувальна гідроізоляція завтовшки 1,5-2 мм, другим - штукатурна гідроізоляція завтовшки 2-3 мм (група Г1). Для на­несення шарів суміші потрібно користуватися шпателем. Загальна товщина шару для групи Г1 - 4-5 мм, для групи Г2 - 2,5-3 мм.

Від способу нанесення залежить консистенція розчинової суміші. Матеріали групи Г2 нано­сяться тільки щіткою.

С.20 ДБН В. 2.6-22-2001

4.73 Перед нанесенням гідроізоляційної суміші поверхню конструкції слід Грунтувати матеріа­лами групи С3. Кути стичних елементів конструкції мають бути закруглені радіусом не менш як 30 мм.

4.74 Гідроізоляційну суміш потрібно наносити на заґрунтовану поверхню після зникнення "водяного дзеркала", тобто не раніше як через 4 год після грунтування.

4.75 Виконуючи гідроізоляційні роботи в приміщеннях або всередині резервуара, спочатку на­носять гідроізоляційну суміш на поверхню стін, потім на поверхню підлоги.

4.76 Гідроізоляція біля водоподавальних і водовідвідних труб, а також у місцях розташування конструкцій, що переривають суцільність гідроізоляційного покриття, має бути виконана перед улаштуванням гідроізоляції всієї поверхні, що ізолюється.

4.77 Гідроізоляція в місцях стикування з водовідвідними трубами не повинна мати стовщень, що перешкоджають стіканню води.

4.78 Нанесений шар гідроізоляційної суміші потрібно захищати від швидкого висихання. Наступний шар слід наносити на затверділий попередній шар. При цьому треба стежити, щоб поверхня попереднього шару була вологою.

4.79 Температурні шви в гідроізоляційному шарі слід влаштовувати в місцях, визначених проектом виконання робіт.

Для ущільнення температурних швів потрібно використовувати силіконові герметизувальні суміші або герметизувальні стрічки.

4.80 Для збільшення міцності і тріщиностійкості гідроізоляційного покриття можна викорис­товувати склосітку товщиною до 0,4 мм з розмірами комірок 5х5 мм, яка є стійкою до впливу луж­ного середовища. Сітка повинна розміщуватись посередині гідроізоляційного покриття (між ша­рами). Ефективнішим є об'ємне армування з використанням полімерної фібри.

4.81 Після влаштування гідроізоляції основи з застосуванням сухих сумішей потрібно викона­ти заходи щодо захисту гідроізоляційного покриття. Для цього можна нанести штукатурні суміші групи Ш4 або наклеїти керамічну плитку, використовуючи сухі суміші групи К3.

Захисні суміші допускається наносити лише після приймання робіт з улаштування гідроізоля­ції зі складанням акта на приховані роботи.

На поверхні, оброблені матеріалами групи Г1 чи Г2, захисні покриття (штукатурні суміші, кера­мічну плитку) потрібно влаштовувати через 3 доби з моменту нанесення гідроізоляційного покриття.

Якщо для опорядження гідроізоляційного шару використовують водостійкі полімерні суміші, то їх наносять не раніше як через 7 діб з моменту влаштування гідроізоляційного покриття, яке повинно мати вологість не більше 4 %.

УТЕПЛЕННЯ ФАСАДІВ

4.82 Вимог даного розділу потрібно дотримуватись, виконуючи роботи з утеплення фасадів із застосуванням сухих будівельних сумішей для утворення на всій поверхні фасаду міцної, стійкої до атмосферного старіння та водостійкої теплоізоляційної оболонки, що містить шари:

- клейової суміші, яку готують із сухої суміші (групи Т1);

- утеплювача (органічного й мінерального);

- гідроізоляційної суміші, яку готують із сухих сумішей (групи Т2);

- спеціальної склосітки;

- ґрунтовки (групи С3);

- декоративної опоряджувальної суміші (штукатурної або фарбувальної), яку готують із сухої суміші (групи Ш3 або Ф2).

4.83 Матеріали, вироби та напівфабрикати, що застосовуються для утеплення фасадів, повинні задовольняти вимоги чинних стандартів, технічних умов або сертифікатів якості та розділу 3 да­них Норм.

ДБН В. 2.6-22-2001 С.21

4.84 До початку робіт з утеплення фасадів мають бути виконані:

- герметизація швів між блоками й панелями на фасаді будинку;

- закладення місць сполучення віконних, балконних і дверних блоків з елементами огороджувальних конструкцій;

- улаштування гідроізоляції та підлоги на балконах;

- встановлення огорож балконів;

- прокладання всіх комунікацій і закладання всіх комунікаційних каналів;

- монтаж мереж забезпечення телефонізації, радіофікації й телебачення;

- засклення вікон і балконних дверей або встановлення склопакетів.

4.85 Роботи з утеплення фасадів будинків мають виконуватися в такій послідовності:

- огляд і обстеження стану будинкового фасаду;

- встановлення риштувань і підіймально-транспортного устаткування;

- підготовка поверхні стін і цоколя до виконання робіт з утеплення будинку;

- прикріплення перфорованих профілів до цоколя будинку по його периметру;

- приготування клейової суміші;

- грунтування поверхні огороджувальних конструкцій;

- визначення місць деформаційних швів і їх влаштування;

- нанесення клейової суміші на поверхню теплоізоляційних плит;

- закріплення теплоізоляційних плит на поверхні огороджувальних конструкцій;

- закріплення плит утеплювача на поверхні огороджувальних конструкцій за допомогою дюбелів з шайбами і патронами;

- приготування гідрозахисної суміші;

- нанесення гідрозахисної суміші на поверхню плит утеплювача, закріпленого на ого­роджувальних конструкціях;

- закріплення перфорованих кутиків на торцях першого поверху будинку і на торцях бал­конних і дверних прорізів по всьому фасаду будинку;

- приклеювання армувальної сітки до поверхні утеплювача та нанесення другого шару гідро­захисної суміші;

- герметизація (ущільнення) місць прилягання плит утеплювача до віконних, дверних ко­робок і до парапету будинків;

- грунтування поверхні огороджувальних конструкцій ґрунтувальною сумішшю;

- приготування декоративної суміші;

- нанесення декоративної суміші на поверхню огороджувальних конструкцій;

- закріплення в нижніх частинах віконних прорізів козирків з металу;

- улаштування навісу з гідроізоляційним шаром у верхній частині будинку, з'єднаного з покрівлею;

- перевірка якості отриманого декоративного покриття.

4.86 У процесі огляду й обстеження фасаду будинку потрібно встановити стан огороджуваль­них конструкцій будинку, а також стан покрівлі:

- наявність пошкоджень у цоколі й стінах, у місцях з'єднання стін і цоколя, в місцях при­лягання віконних і дверних блоків до огороджувальних конструкцій будинку;

- наявність пошкоджень покрівлі в місцях прилягання її до огороджувальних конструк­цій;

- наявність нерівностей (виступів і западин) на поверхні стін і цоколя глибиною (висотою) понад 10мм;

- наявність і характер, а також площу забруднень на поверхні огороджувальних кон­струкцій.

За результатами огляду складається акт, розраховуються обсяги робіт з підготовки поверхні конструкцій до утеплення фасаду і визначається спосіб закріплення теплоізоляційних плит.

4.87 Залежно від стану поверхонь, що ізолюються, а також від типу плит утеплювача розчино-ву суміш на поверхню плит можна наносити маяками, смугами або суцільним шаром.

C.22 ДБН В. 2.6-22-2001

Маяками розчинову суміш наносять у тому разі, коли поверхня стіни має нерівності до 10 мм і проектом передбачено застосування пінополістирольних плит. Маяки з розчинової суміші діамет­ром близько 100 мм (5-6 маяків) рівномірно розподіляються в центральній частині плити на ²/₃ її поверхні розміром 0,5х1,0 м. Крім цього, розчинову суміш наносять ще й по периметру плити смугами, що розташовуються на відстані 20 мм від її країв. Смуги повинні мати розриви, щоб при наклеюванні плити не утворювались повітряні пробки.

Смугами розчинову суміш наносять у тому разі, якщо поверхня стіни має нерівності до 5 мм, а за утеплювач використано пінополістирольні плити. Розчинову суміш наносять смугами на від­стані 20 мм від країв плити по всьому її периметру, а потім посередині. Смуги, нанесені по периметру, повинні мати розриви, щоб під час наклеювання плити не утворювалися повітряні пробки.

Суцільним шаром розчинову суміш наносять у тому разі, якщо поверхня огороджувальної конструкції рівна, без виступів і западин, а також коли за утеплювач використовують мінеральні плити. Шар суміші наносять на всю поверхню плити і вирівнюють зубчастою теркою або шпате­лем із зубцями завдовжки 6-8 мм.

4.88 Риштування потрібно встановлювати й перевіряти правильність їх встановлення згідно з паспортом і доданими до нього документами - комплектувальною відомістю і вказівками з екс­плуатації. Після встановлення риштування треба захищати сіткою або плівкою.

4.89 Підготовку поверхні огороджувальних конструкцій слід виконувати відповідно до вимог 4.7 даних Норм.

4.90 Тріщини на поверхні треба розчистити від залишків зруйнованого матеріалу, заґрунтувати матеріалами групи С3, потім вирівняти сумішами групи С2.

4.91 Тріщини та нерівності розміром менше 2 мм заповнювати розчиновою сумішшю не потрібно. Нерівності основи розміром до 2 мм допускається залишати без вирівнювання. Якщо на поверхні конструкції є виступи й западини завглибшки понад 10 мм, їх потрібно за­повнити розчиновою сумішшю, приготовленою з сухих сумішей групи С2, а виступи заввишки понад 10мм вирівняти механічним способом за допомогою електричної свердлильної машини, обладнаної сталевою щіткою або шліфувальним кругом. За незначних обсягів робіт виступні місця слід обрубати скарпелем або зубилом.

4.92 Після визначення кількості та місцезнаходження (визначається проектом) деформаційних швів можна приступати до закріплення теплоізоляційних плит. Плити закріплюють через 5 діб після закінчення робіт з підготовки поверхні огороджувальних конструкцій. Кількість кріпильних елемен­тів на 1 м² плити та їх розміщення визначаються проектом.

4.93 Теплоізоляційні плити потрібно вибирати відповідно до вимог нормативних документів, чинних у будівництві, системі протипожежного нормування і технічних розрахунків, з урахуван­ням вимог до опору теплопередачі огороджувальних конструкцій.

4.94 Для закріплення теплоізоляційних плит слід використовувати розчинові суміші, що готу­ються з сухих сумішей групи ТІ та інших сумішей, властивості яких не нижчі за ті, що викладені в розділі 3 даних Норм.

4.95 Використовуючи мінераловатні плити, розчинову суміш треба наносити на всю поверхню плити. Якщо використовуються полістирольні плити, то розчинову суміш наносять згідно з 4.87 даних Норм.

4.96 Розмір щілин між плитами може бути не більшим за 2 мм. Якщо під час закріплення плит до поверхні огороджувальних конструкцій між плитами утворяться щілини, ширина яких стано­вить понад 2 мм, їх потрібно заповнювати смужками, вирізаними з полістирольних або мінерало-ватних плит.

4.97 Після 3 діб з моменту приклеювання теплоізоляційні плити додатково прикріплюють до зовнішніх стін з'єднувальними елементами (дюбелями з патронами та шайбами).

4.98 Для захисту теплоізоляційних плит від механічних пошкоджень та атмосферних впливів потрібно використовувати сухі суміші групи Т2, армовані склосіткою. Гідроізоляційне покриття