4.51 Мінімальні розміри перерізів конструкцій слід приймати з урахуванням протипожежних вимог та рекомендацій, наведених у додатку Т.

4.52 Для сталезалізобетонних несучих конструкцій (колон, стін, діафрагм та ядер жорсткості, перекриттів) розрахунок сталевих елементів необхідно виконувати також на стадії зведення висотного будинку до набирання необхідної міцності бетону за методами розрахунків сталевих конструкцій, а на стадії експлуатації - за методами розрахунків залізобетонних конструкцій із урахуванням спільної роботи сталевих елементів із монолітним бетоном.

При використанні в колонах сталевих елементів у вигляді труб (трубобетонних колон) рекомендується враховувати ефект об'ємного напруженого стану бетону.

4.53 При виборі конструктивної схеми несучого металевого каркаса перевагу слід віддавати рамним та рамно-в'язевим схемам із підвищеним ступенем статичної невизначеності, здатним до перерозподілу зусиль при аварійному виключенні з роботи окремих елементів.

4.54 Перекриття в будинках із металевими каркасами слід виконувати переважно у вигляді нерозрізної монолітної залізобетонної плити. При цьому повинна бути забезпечена її надійна робота з металевими прогоновими несучими елементами перекриттів.

4.55 Розрахунок металевих конструкцій каркасів висотних будинків виконується згідно зі СНиП II-23.

4.56 Для збірно-монолітних несучих конструкцій стін, ядер, діафрагм та інших елементів жорсткості і перекриттів розрахунок збірних елементів необхідно виконувати на стадії будівництва до набрання проектної міцності монолітного бетону, а розрахунок збірно-монолітних конструкцій на стадії експлуатації - при врахуванні спільної роботи збірних елементів та монолітного бетону з урахуванням напружень і деформацій, отриманих збірними елементами на стадії будівництва, а також міцності і жорсткості вузлів сполучень збірних елементів і монолітного бетону.

4.57 Товщина захисного шару бетону робочої арматури приймається:

- не менше її діаметра і не менше 25 мм;

- для "жорсткої" арматури, що розташована всередині поперечного перерізу конструкції, - не менше 50 мм із обов'язковим армуванням сіткою захисного шару бетону.

При встановленні сталевих елементів зовні комбіновано армованих конструкцій необхідно передбачати заходи щодо їх захисту від корозії та вогню.

4.58 Спільна робота сталевих елементів із бетоном у сталезалізобетонних конструкціях повинна забезпечуватися за допомогою анкерів або упорів, що приварюються до сталевих елементів.

4.59 Спільну роботу збірних елементів із монолітним бетоном у збірно-монолітних конструкціях необхідно забезпечувати за допомогою шпонок, випусків робочої та поперечної арматури та створення рифленої поверхні збірних елементів.

4.60 Надійність експлуатації висотного будинку (в частині запобігання прогресуючому обваленню) має бути забезпечена комплексом об'ємно-планувальних та конструктивних заходів у сполученні з врахуванням можливих навантажень і впливів та при посиленому контролі якості будівельних робіт. Для запобігання прогресуючому обваленню необхідно приймати такі технічні рішення, які створюють необхідну нерозрізність конструктивної схеми висотного будинку для перерозподілу зусиль у результаті розвитку в елементах конструкцій та їх з'єднаннях значних пластичних деформацій, які у результаті повинні забезпечити при локальних руйнуваннях загальну стійкість будинку. При цьому необхідно виконувати вимоги нормативних документів щодо захисту будинків при надзвичайних ситуаціях.

4.61 При проектуванні необхідно виконувати розрахункову оцінку збереження від обвалення несучих конструкцій висотного будинку у разі виникнення надзвичайних ситуацій (пожежі або вибуху), яка може привести до локального руйнування в обсягах для висотних будинків із залізобетонним каркасом:

- руйнування (видалення) двох стін, що перетинаються, на ділянках від місця їх перетину (наприклад, від кута будинку) до найближчого отвору в кожній стіні або до наступного вертикального перетину зі стіною іншого напрямку на сумарній довжині не більше 10 м, що відповідає руйнуванню конструкцій у колі площею 80 м2 (площа локального руйнування);

- руйнування (видалення) окремої колони (пілону) або колони (пілону) з прилеглими до них ділянками стін, розміщених на одному поверсі на площі локального руйнування;

- обвалення ділянки перекриття одного поверху на площі локального руйнування.

Для висотних будинків із металевим каркасом схеми руйнування слід задавати за спеціальним сценарієм (з визначенням зон руйнування, послідовності тощо), який необхідно розробляти з урахуванням особливостей конструктивної схеми та за оцінкою ризиків. При цьому найбільш небезпечною схемою локального руйнування слід вважати руйнування (видалення) окремої колони в нижніх поверхах висотного будинку.

4.62 До основних конструктивних заходів, які рекомендується вживати для забезпечення стійкості висотного будинку із залізобетонним каркасом від прогресуючого обвалення, відносяться:

- створення нерозрізності перекриттів та забезпечення неперервності армування конструкцій у плані та по висоті;

- застосування подвійного неперервного армування перекриттів у верхній та нижній зонах із загальною площею в обох напрямках не нижче ніж 0,25 % від площі перерізу бетону;

- підсилення (у разі необхідності) сусідніх вертикальних несучих конструкцій, на які може передаватись навантаження від зруйнованого елемента;

- надійне стикування й анкерування арматури у місцях з'єднання стін, колон та перекритів.

Для висотного будинку з металевим несучим каркасом із метою запобігання прогресуючому обваленню рекомендується:

- застосовувати конструктивні схеми каркасів із жорсткими вузлами з'єднань ригелів з колонами для перерозподілу зусиль при руйнуванні;

- надавати перевагу зменшеному кроку периферійних фасадних колон;

- передбачати відповідні аутригерні системи для перерозподілу зусиль;

- застосовувати комбіновані сталезалізобетонні несучі системи з улаштуванням залізобетонних каркасів у найбільш небезпечних для прогресуючого руйнування зонах нижніх поверхів;

- надавати перевагу конструктивним рішенням у вигляді суцільних залізобетонних монолітних плит розмірами на весь поверх.

4.63 Для оцінки стійкості висотного будинку прогресуючому обваленню допускається розглядати лише найбільш небезпечні схеми локального руйнування.

При цьому розрахунки виконуються на аварійні сполучення навантажень.

4.64 При перевірці стійкості висотного будинку прогресуючому обваленню розрахунковий опір матеріалів (сталі, бетону і арматури) приймається таким, що дорівнює їх характеристичним значенням. Величина деформацій і ширина розкриття тріщин у конструкціях у даному випадку не регламентується.


Постійні і квазіпостійні значення навантажень при перевірці стійкості будинку прогресуючому обваленню слід приймати згідно з ДБН В.1.2-2. При цьому коефіцієнти надійності за навантаженням приймаються за одиницю.

Методика розрахунку висотного будинку з залізобетонним каркасом на опір прогресуючому обваленню наведена в додатку Е.

4.65 Несучі зовнішні стіни (несучі конструкції зовнішніх огорож) спільно з ядрами жорсткості і внутрішніми діафрагмами приймають вертикальні навантаження від перекриттів, власної ваги, а також вітрові і сейсмічні навантаження. Зовнішні стіни повинні бути жорстко зв'язані із перекриттями, колонами (пілонами) та внутрішніми несучими конструкціями.

4.66 Утеплення зовнішніх несучих стін здійснюється зовні із застосуванням негорючих теплоізоляційних матеріалів та з забезпеченням нормативних показників теплозахисту будинку. У несучих зовнішніх стінах висотних будинків необхідно застосовувати тільки негорючий плитний утеплювач.

4.67 Ненесучі зовнішні стіни можуть виконуватися:

- у вигляді збірних тонкостінних залізобетонних панелей (шкаралуп), які виготовляються із конструкційних важких або легких бетонів класу за міцністю на стиск не нижче В25 і марки за морозостійкістю не нижче 150 та теплоізолюючої конструкції (одношарової з легких теплоізоляційних бетонів або двошарової з теплоізоляційним шаром із легких плитних утеплювачів та внутрішнього шару із цегли або ніздрювато-бетонних блоків);

- із дрібноштучних матеріалів у вигляді двошарової конструкції з зовнішнім шаром із цегли або інших облицювальних виробів та внутрішнім шаром із легких теплоізоляційних бетонів або тришарової конструкції із зовнішнім шаром із цегли або інших облицювальних виробів, середнім шаром із ефективного утеплювача та внутрішнім шаром із цегли або ніздрювато-бетонних блоків. Обпирання ненесучих зовнішніх стін із дрібноштучних матеріалів необхідно виконувати на несучі конструкції, в тому числі на перекриття або на спеціальні балки. Необхідно забезпечити надійне закріплення ненесучих зовнішніх стін до несучих конструкцій.

4.68 Перекриття слід виконувати у вигляді нерозрізної монолітної залізобетонної плити. При розмірах чарунки плити більше ніж 6 м х 6 м товщину плити рекомендується приймати не менше 200 мм. При відстанях між опорами плити більше 7,2 м плиту перекриття рекомендується підсилювати капітелями або балками (ребрами). Не слід влаштовувати вентиляційні шахти та інші отвори у зонах умовних (арматурних) балок плоских перекриттів.

4.69 Розрахунки конструкції плити мають враховувати додаткові зусилля, які виникають в результаті різниці вертикальних деформацій у стінах і колонах (пілястрах) при їх розміщенні в безпосередній близькості, і зусилля, які можуть виникнути у разі аварійної ситуації. При цьому необхідно враховувати протипожежні вимоги та рекомендації, викладені в додатку Т.

Міцність бетону плит слід призначати з урахуванням вимог міцності на продавлювання в місцях обпирання, як правило, без використання поперечного армування.

Деформативність (прогини) плит слід обмежувати згідно з ДСТУ Б В.1.2-3 з урахуванням конструктивних вимог.

Для забезпечення міцності місць обпирання плит на крайні вертикальні несучі конструкції при скручуванні каркаса висотного будинку рекомендується в створі вертикальних несучих конструкцій по зовнішньому периметру влаштовувати ребра.

4.70 Відстані між температурно - усадочними швами у висотних будинках слід приймати згідно з "Пособием по проектированию бетонных и железобетонных конструкций из тяжелых и легких бетонов без предварительного напряжения арматуры" до чинних нормативних документів або на основі розрахунку, що враховує умови зведення висотного будинку. Границі температурно-усадочних швів висотного будинку слід влаштовувати, за можливості, по протипожежних відсіках чи окремих секціях будинку.

Температурно-усадочні шви можуть розрізати на відсіки як весь будинок, включаючи фундаменти, так і тільки наземні частини будинку. При сполученні температурно-усадочних швів з осадочними швами розрізання будинку на всю висоту обов'язкове.

Деформаційні шви (у разі необхідності їх улаштування) мають розрізати наземну, підземну, в тому числі фундаментну частину будинку. У місцях деформаційних швів слід застосовувати подвійні вертикальні елементи (колони, діафрагми жорсткості тощо) згідно з чинними нормативними документами.

4.71 При плоскому даху несучу частину покриття необхідно виконувати з бетону класу не нижче В25. Товщина плити визначається за розрахунком, де повинні враховуватися, за необхідності, навантаження від гелікоптера. В якості утеплювача необхідно застосовувати жорсткий негорючий матеріал, наприклад, жорстку мінераловатну плиту із базальтового волокна з коефіцієнтом теплопровідності і товщиною згідно з теплотехнічним розрахунком. По утеплювачу слід влаштовувати армовану стяжку, а по стяжці укладати гідроізоляційний килим.

4.72 Зовнішні стіни висотного будинку, крім загальних вимог, у відповідності з чинними нормативними документами повинні:

- сприймати значні та змінні по висоті вітрові навантаження, в тому числі їх пульсаційну складову у відповідності з ДБН В.1.2-2;

- відповідати підвищеним вимогам щодо вогнестійкості зовнішніх огороджувальних конструкцій у висотних будинках;

- відповідати вимогам щодо рівня теплового захисту будинків у залежності від їх висоти згідно з розділом 6 даного документа;

- мати довговічність теплоізолюючого шару, яка дорівнює довговічності огороджувальних конструкцій. В іншому випадку конструкція зовнішньої огорожі повинна забезпечувати можливість проведення ремонту або заміну теплоізолюючого шару.

Довговічність огороджувальних конструкцій повинна бути зазначена на архітектурних кресленнях проекту висотного будинку.

4.73 Використання фасадних теплоізоляційно-опоряджувальних систем у висотних будинках дозволяється за наявності сертифіката відповідності та (або) технічного свідоцтва, зокрема, із характеристиками пожежної небезпеки та за погодженням з органами державного нагляду.

4.74 Вузли кріплення навісних зовнішніх стін (або зовнішніх шарів несучих стін) та вітражів до несучих конструкцій будинку не повинні перешкоджати вільним деформаціям стін при температурно-вологісних впливах та повинні виключати передачу зусиль від несучих конструкцій на навісні.

4.75 Кріплення навісних зовнішніх стін до несучих конструкцій висотного будинку рекомендується виконувати за допомогою болтових з'єднань.

4.76 Для огороджувальних конструкцій зовнішніх стін можна використовувати важкий або легкий конструкційний бетони.

4.77 Конструкції вікон, вітражів та їх вузли кріплення до несучих конструкцій повинні розраховуватись на міцність та деформативність при дії вертикальних та горизонтальних вітрових навантажень.

4.78 Жорсткість конструктивних елементів вікон та вітражів при розрахунку на дію вітру повинна відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.6-23 та ДСТУ Б В.1.2-3. Товщина скла повинна прийматись згідно з ДСТУ

Б В.2.6-23 у залежності від площі та співвідношення сторін поля скла і величини навантажень від вітру. Конструкції вікон та вітражів і характеристики скла повинні забезпечити їх безпечну експлуатацію.